Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20809/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 18.04.2022. Зареєстровано: 17.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2022.
Дата набрання законної сили: 18.05.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		1/2082
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		18 квітня 2022 року                               м. Київ                                        № 640/20809/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
		          товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА»
		до          Київської митниці Держмитслужби
		про          визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА» (надалі - позивач), адреса: 01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 35А до Київської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач), адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: 
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100480/2021/00566 від 19.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100480/2021/610205/2 від 19.06.2021; 
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00567 від 19.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100480/2021/610206/2 від 19.06.2021; 
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100480/2021/00565 від 19.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610204/2 від 19.06.2021; 
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00578 від 24.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610210/2 від 24.06.2021; 
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00586 від 29.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610216/2 від 26.06.2021.
		Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень неправомірних рішень.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним було надано всі необхідні та передбачені законодавством документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей. Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
		Позивач наголошує, що у відповідача не було законних підстав для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів та відповідно не було законних підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
		Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих позивачем разом з митними деклараціями було встановлено, що надані документи містять розбіжності  та не місять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема:
		1) згідно комерційних інвойсів товар поставляється на умовах CFR Одеса, відповідно до наданих прайс-листів вартість ціни  за одиницю товару визначена  на умовах FOB, що не дає можливості однозначно ідентифікувати, що наданий до митного оформлення  прайс лист є саме на поточну поставку, а також з урахуванням умов поставок  не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару;
		2) пунктом 8 специфікацій до зовнішньоекономічного контракту від 23.11.2020 №JAI-PAH20122501M передбачено, що всі банківські комісії, включаючи комісії банків-кореспондентів, сплачує покупець. При цьому, в жодному з поданих документів не обумовлено суми комісії, яка необхідна для включення до заявленої митної вартості. 
		Отже, у зв`язку з неможливістю підтвердження митної вартості товару, Позивачеві було направлено електронні повідомлення про необхідність надання додаткових документів, проте, враховуючи, що декларантом не було надано додаткових документів, визнати заявлену декларантом митну вартість виявилось неможливим.
		Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Як свідчать матеріали справи, 23.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕРС ПЛЕЙС.УКРАЇНА" та компанією JA SOLAR INTERNATIONAL LIMITED (Китай) було укладено договір міжнародної купівлі-продажу товарів №JAI-PAH20122501М (надалі - «договір»).
		Відповідно до специфікації №22024 від 16.03.2021 сторони договору погодили поставку товару па територію України, зокрема сонячних модулів (надалі - «товар»).
		19.06.2021 з метою митного оформлення зазначених товарів, позивач подав до Київської митниці Державної митної служби митну декларацію ІM 40 ДЕ UA100480/2021/317340 визначивши опис товару вказаної декларації як «Прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотогальванічні елементи: Solar Modules 535W/Сонячні модулі 535W та Solar Modules 540W/Сонячні модулі 540W».
		19.06.2021 відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00566 через необхідність внесення змін до гр. 12, 45, 46, 47 графи В МД після прийняття МД до митного оформлення.
		Також, 19.06.2021 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100480/2021/610205/2 від 19.06.2021, зазначаючи, що вартість товару слід визначати за 6 методом. Обставини прийняття такого рішення зазначені в графі 33 Рішення.
		Відповідно до специфікації №22444 від 09.04.2021 сторони договору погодили поставку товару на територію України, зокрема сонячних модулів (надалі - «товар»).
		19.06.2021 з метою митного оформлення зазначених товарів, позивач подав до Київської митниці Державної митної служби митну декларацію ІM 40 ДЕ UA100480/2021/317341 визначивши опис товару вказаної декларації як «Прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотогальванічні елементи: Solar Modules 530W/Сонячні модулі 530W».
		19.06.2021 відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100480/2021/00567 через необхідність внесення змін до гр. 12, 45, 46, 47 графи В МД після прийняття МД до митного оформлення.
		Також, 19.06.2021 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100480/2021/610206/2, зазначаючи, що вартість товару слід визначати за 6 методом. Обставини прийняття такого рішення зазначені в графі 33 Рішення.
		Відповідно до специфікації № 22467 від 30.03.2021 сторони договору погодили поставку товару на територію України, зокрема сонячних модулів (надалі - «товар»).
		19.06.2021 з метою митного оформлення зазначених товарів, позивач подав до Київської митниці Державної митної служби митну декларацію ІМ 40 ДЕ UA100480/2021/317339 визначивши опис товару вказаної декларації як «Прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотогальванічні елементи: Solar Modules 455 W/Сонячні модулі 455W».
		19.06.2021 відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100480/2021/00565 через необхідність внесення змін до гр. 12, 45, 46, 47 графи В МД після прийняття МД до митного оформлення.
		Також, 19.06.2021 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100480/2021/610204/2, зазначивши, що вартість товару слід визначати за 6 методом. Обставини прийняття такого рішення зазначені в графі 33 Рішення.
		Відповідно до специфікації №22460 від 30.03.2021 сторони договору погодили поставку товару на територію України, зокрема сонячних модулів (надалі - «товар»).
		24.06.2021 з метою митного оформлення зазначених товарів, позивач подав до Київської митниці Державної митної служби митну декларацію ІМ 40 ДЕ UA100480/2021/317794 визначивши опис товару вказаної декларації як «Прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотогальванічні елементи: Solar Modules 455W/Сонячні модулі 455W».
		За результатами розгляду вказаної митної декларації, відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100480/2021/00578 через необхідність внесення змін до гр. 12, 45, 46, 47 графи В МД після прийняття МД до митного оформлення.
		Також, 24.06.2021 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100480/2021/610210/2, зазначивши, що вартість товару слід визначати за 6 методом. Обставини прийняття такого рішення зазначені в графі 33 Рішення.
		Згідно до специфікації №22869 від 21.04.2021 сторони договору погодили поставку товару на територію України, зокрема сонячних модулів (надалі - «товар»).
		26.06.2021 з метою митного оформлення зазначених товарів, позивач подав до Київської митниці Державної митної служби (відповідач) митну декларацію ІМ 40 ДЕ UA 100480/2021/318189, визначивши опис товару вказаної декларації як «Прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотогальванічні елементи: Solar Modules 495W/Сонячні модулі 495W».
		29.06.2021 відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100480/2021/00586 через необхідність внесення змін до гр. 12, 45, 46, 47 графи В МД після прийняття МД до митного оформлення.
		Також, 26.06.2021 року відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100480/2021/610216/2, зазначивши, що вартість товару слід визначати за 6 методом. Обставини прийняття такого рішення зазначені в графі 33 Рішення.
		Відповідно до змісту оскаржуваних рішень: Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100480/2021/610205/2 від 19.06.2021, Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100480/2021/610206/2 від 19.06.2021 та Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610204/2 від 19.06.2021, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару позивача, виникли з наступних підстав:
		1) згідно комерційного інвойса товар поставляється на умовах CFR Одеса, відповідно до наданого прайс-листа вартість ціна за одиницю товару визначена на умовах FOB. Що не дає однозначно ідентифікувати, що наданий до митного оформлення прайс-лист є саме на поточну поставку, а також з урахуванням умов поставок не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару; 
		2) пунктом 2.3 та 4.2 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що строки поставки товару обумовлені в інвойсі на кожну партію, та є невід`ємною частиною контракту. Разом з тим в інвойсі вказана інформація відсутня; 
		3) пунктом 5,4 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що покупець сплачує продавцю загальну вартість товару у порядку визначеному в інвойсі. Разом з тим в інвойсі вказана інформація відсутня.
		Відповідно до змісту оскаржуваних рішень: Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610210/2 від 24.06.2021 та Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610216/2 від 26.06.2021, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару позивача, виникли з наступних підстав:
		1) згідно комерційного інвойса товар поставляється на умовах CFR Одеса, відповідно до наданого прайс-листа вартість ціна за одиницю товару визначена на умовах FOB. Що не дає однозначно Ідентифікувати, що наданий до митного оформлення прайс-лист є саме на поточну поставку, а також з урахуванням умов поставок не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару;
		2) пунктом 8 специфікації до зовнішньоекономічного контракту від 23.11.2020 № JAI-РАН20І22501М передбачено, що всі банківські комісії, включаючи комісії банків-кореспондентів, сплачує покупець. При цьому в жодному з поданих документів не обумовлено суми комісії, яка необхідна для включення до заявленої митної вартості.
		Таким чином, відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
		Незгода позивача з рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення обумовили його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
		Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Частина перша статті 51 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
		Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої та дев`ятої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
		Так, у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
		У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
		Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
		Відповідно до частин першої-четвертої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
		Відповідно до частини першої - третьої, п`ятої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
		Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті).
		Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
		Згідно з частинами першою, сьомою, восьмою, дев`ятою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
		Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
		У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
		Стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
		При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
		Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою   статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
		Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
		Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
		Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
		У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
		У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
		Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у   статті 58 Митного кодексу України.
		Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
		Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16.
		При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
		Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.
		Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви у можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені   статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №826/18258/13-а.
		При цьому, право особи оскаржити рішення митного органу передбачено частиною першою      статті 29 Митного кодексу України.
		Матеріалами справи встановлено, що 19.06.2021; 24.06.2021; та 26.06.2021  Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕРС ПЛЕЙС.УКРАЇНА" було подано до митного оформлення митні декларації на товар, поставлений відповідно до умов договору міжнародної купівлі-продажу товарів №JAI-PAH20122501М.
		Митна вартість товарів визначена позивачем за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
		За результатами розгляду поданих позивачем декларацій, митним органом було прийнято наступні рішення:
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100480/2021/00566 від 19.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100480/2021/610205/2 від 19.06.2021; 
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00567 від 19.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100480/2021/610206/2 від 19.06.2021; 
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100480/2021/00565 від 19.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610204/2 від 19.06.2021; 
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00578 від 24.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610210/2 від 24.06.2021; 
		- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00586 від 29.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610216/2 від 26.06.2021.
		Відповідно до змісту оскаржуваних рішень: Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100480/2021/610205/2 від 19.06.2021, Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100480/2021/610206/2 від 19.06.2021 та Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610204/2 від 19.06.2021, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару позивача, виникли з наступних підстав:
		1) згідно комерційного інвойса товар поставляється на умовах CFR Одеса, відповідно до наданого прайс-листа вартість ціна за одиницю товару визначена на умовах FOB. Що не дає однозначно ідентифікувати, що наданий до митного оформлення прайс-лист є саме на поточну поставку, а також з урахуванням умов поставок не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару; 
		2) пунктом 2.3 та 4.2 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що строки поставки товару обумовлені в інвойсі на кожну партію, та є невід`ємною частиною контракту. Разом з тим в інвойсі вказана інформація відсутня; 
		3) пунктом 5,4 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що покупець сплачує продавцю загальну вартість товару у порядку визначеному в інвойсі. Разом з тим в інвойсі вказана інформація відсутня.
		Відповідно до змісту оскаржуваних рішень: Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610210/2 від 24.06.2021 та Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610216/2 від 26.06.2021, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару позивача, виникли з наступних підстав:
		1) згідно комерційного інвойса товар поставляється на умовах CFR Одеса, відповідно до наданого прайс-листа вартість ціна за одиницю товару визначена на умовах FOB. Що не дає однозначно Ідентифікувати, що наданий до митного оформлення прайс-лист є саме на поточну поставку, а також з урахуванням умов поставок не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару;
		2) пунктом 8 специфікації до зовнішньоекономічного контракту від 23.11.2020 № JAI-РАН20І22501М передбачено, що всі банківські комісії, включаючи комісії банків-кореспондентів, сплачує покупець. При цьому в жодному з поданих документів не обумовлено суми комісії, яка необхідна для включення до заявленої митної вартості.
		Щодо доводів відповідача про постачання товару на умовах CFR Одеса та визначення ціни на умовах FOB відповідно до наданого прайс-листа, суд зазначає наступне.
		Відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.                  
		Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.
		Відповідно до п.4.1. договору поставки від 23.11.2020 №№JAI-PAH20122501М умови поставки вказуються у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.
		В специфікаціях до договору поставки від 23.11.2020 №№JAI-PAH20122501М, які було надано при митному оформленні разом з митними деклараціями та копії яких додано до матеріалів справи, зазначено умови поставки CFR Одеса.
		Як зазначено в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару, згідно комерційних інвойсів товар поставляється на умовах CFR Одеса, а відповідно до  наданого прайс-листа вартість за одиницю товару визначена на умовах FOB.
		Судом досліджено наявні в матеріалах справи копії інвойсів від 16.03.2021, від 09.04.2021, від 30.03.2021 та від 21.04.2021, та встановлено, що в останніх дійсно зазначено умови поставки (Term of delivery) CFR ODESSA.
		При цьому, суд одразу звертає увагу на те, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд.
		Водночас, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №815/2731/18.
		Додатково суд звертає увагу, що прайс-лист не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів та визначені в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Такий документ має додаткове (другорядне) значення для підтвердження заявленої імпортером митної вартості товару і його складання безпосередньо контрагентом, в якого здійснено придбання товару, а не виробником відповідного товару, не може бути підставою для невизнання митними органом заявленої митної вартості за ціною контракту (за першим методом).
		Суд зазначає, що до митного оформлення надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, у тому числі, експортні декларації країни відправлення із зазначенням умов поставки CFR, а також, специфікації, які є невід`ємними частинами договору, у яких встановлено, що ціни розраховані на умовах CFR, умови поставки: CFR.
		Таким чином, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну і у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару.
		Стосовно тверджень відповідача про те, що пунктом 8 специфікацій до зовнішньоекономічного контракту від 23.11.2020 №JAI-PAH20122501М передбачено, що всі банківські комісії, включаючи комісії банків-кореспондентів, сплачує покупець, при цьому в жодному з поданих документі не обумовлено суми комісії, яка необхідна для включення до заявленої митної вартості, суд зауважує наступне.
		Так, відповідно до частини 10   статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
		1) витрати, понесені покупцем:
		а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
		б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
		в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;
		2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
		а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
		б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
		в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
		г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
		3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
		Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.
		Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
		Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
		4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
		5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
		6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
		7) витрати на страхування цих товарів.
		Суд зазначає, що наведений перелік не містить в собі визначення банківської комісії, як складової митної вартості товару, при цьому, відповідно до частини 11   статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
		Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем митної вартості товару, враховуючи відсутність визначеної суми банківської комісії, оскільки приписами Митного кодексу України не передбачено включення такої комісії до митної вартості товару.      
		Що стосується зауважень відповідача відносно того, що пунктом 2.3 та 4.2 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що строки поставки товару обумовлені в інвойсі на кожну партію, та є невід`ємною частиною контракту, разом з тим, в інвойсі вказана інформація відсутня, що не дало змогу підтвердити митну вартість товару, то суд відхиляє такі твердження, як необґрунтовані та такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки пунктами  2.3 та 4.2 зовнішньоекономічного договору визначено, що строки поставки визначаються у відповідних специфікаціях, а не інвойсах, як про це зазначає відповідач, при цьому, дослідивши зміст наявних в матеріалах справи копій специфікацій, судом встановлено, що останні, на виконання вимог пунктів 2.3 та 4.2 зовнішньоекономічного контракту, містять визначення граничних термінів поставки товару.
		З приводу посилань митного органу на пункт 5.4 зовнішньоекономічного контракту стосовно сплати вартості товару у порядку визначеному в інвойсі, то суд також зауважує, що відповідач невірно трактує умови зовнішньоекономічного договору, оскільки в пункті 5.4 такого зазначено, що перерахунок однієї валюти в іншу проводиться відповідно до умов, визначених специфікацією, тобто, аналогічно мова йде про специфікації, а не інвойси, як помилково вказує відповідач.
		Таким чином, враховуючи наведене в сукупності, суд відхиляє доводи відповідача щодо не підтвердження позивачем митної вартості товару, визначеної в поданих ним 19.06.2021; 24.06.2021; та 26.06.2021 митних деклараціях.
		Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних переконливих доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи частини третьої статті 57 Митного кодексу України.
		На підставі встановлених обставин, з урахуванням застосованих норм права, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого за МД товару - за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
		Натомість митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.
		Під час розгляду справи судом відповідачем не була доведена правомірність застосування обраного ним методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА» подало до Київської митниці Держмитслужби повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України       кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України       в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА» підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 20.07.2021 №2267, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 14 354,78 грн. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 14 354, 78 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними та скасувати: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100480/2021/00566 від 19.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100480/2021/610205/2 від 19.06.2021; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00567 від 19.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100480/2021/610206/2 від 19.06.2021; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100480/2021/00565 від 19.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610204/2 від 19.06.2021; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00578 від 24.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610210/2 від 24.06.2021; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100480/2021/00586 від 29.06.2021; Рішення про коригування митної вартості товарів № 100480/2021/610216/2 від 26.06.2021.
		3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА» (адреса: 01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 35А, код ЄДРПОУ 39819935) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 354, 78 грн грн. (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят чотири гривні сімдесят вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (адреса: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному   статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими   статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
		 
		Суддя                                                                                                              Н.В. Клочкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...