Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1340/4767/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2022. Зареєстровано: 17.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2022.
Дата набрання законної сили: 16.08.2022
Номер судового провадження: К/9901/37468/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 серпня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 1340/4767/18
		адміністративне провадження № К/9901/37468/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
		суддів:                     Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (головуючий суддя: Брильовський Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (головуючий суддя: Сеник Р.П., судді: Судова-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.) у справі № 1340/4767/18 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованих об`єктів,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		12 жовтня 2018 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у      м. Львові (далі - позивач, Інспекція ДБК у м.Львові або Інспекція) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_2 , в якому просила знести самочинно збудований об`єкт: одноповерхову споруду, розміром 5,7 м на 6,8 м, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням цих об`єктів, за рахунок відповідача.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) знести самочинно збудований об`єкт: одноповерхову споруду, розміром 5,7 м. на 6,8 м., що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 з компенсацією витрат пов`язаних із знесенням цього об`єкта за рахунок ОСОБА_1 .
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у цій справі та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань позивача на користь відповідача 2643,00 грн сплаченого судового збору.
		Постановою Верховного Суду від 08 липня 2021 року касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано, справу № 1340/4767/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		За результатами нового розгляду, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 1340/4767/18 залишено без змін.
		18 жовтня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 13 жовтня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року і закрити провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
		29 листопада 2021 року від третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		Від інших учасників відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
		 
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
		В обґрунтування позовних позивачем зазначено, що на підставі звернення         ОСОБА_2 позивачем було проведено позапланову перевірку на об`єкті по                АДРЕСА_1 . 
		За результатами проведеної перевірки встановлено, що на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , відповідачем проведено будівельні роботи з будівництва одноповерхової цегляної споруди розміром 5,7 м на 6,8 м.
		Позивач стверджує, що виявлене будівництво проведено без дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року. 
		Зазначає, що позивачем були складені акти, протоколи, приписи та постанова про адміністративне правопорушення, вчинене відповідачем, проте вказані документи останній відмовився отримати та на теперішній час одноповерхова споруда, яка розташована на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 не демонтована.
		Невиконанням відповідачем вимог приписів та неусунення встановлених перевіркою порушень послугувало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, оскільки саме за рішенням суду самочинно збудований об`єкт може бути знесений з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво.
		Відповідача в судове засідання суду першої інстанції не з`явився, явки уповноваженого представника також не забезпечив.
		Львівська міська рада надала письмові пояснення, в яких зазначила, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог, тому просила позов задовольнити.
		 
		ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі звернення третьої особи - ОСОБА_2 , зареєстрованого у відділі «Центру надання адміністративних послуг» Львівської міської ради від 25 квітня 2018 року № 3-Я-36862-Ф-0006, направлення для проведення позапланової перевірки від 17 липня 2018 року № 407-пп та наказу від 17 липня 2018 року № 407-п, уповноваженою особою Інспекції ДАБК у м. Львові проведено позапланову перевірку на об`єкті по АДРЕСА_1 .
		01 серпня 2018 року за результатними проведеної перевірки складено акт № 407 щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (далі акт № 407).
		У розділі VІ акту № 407 уповноваженими особами позивача зазначено, що відповідачем допущені порушення пункту 1 частини 1 статті 34, частини 1, 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.
		Так, під час перевірки встановлено проведення ОСОБА_1 будівельних роботі з будівництва одноповерхової цегляної споруди розміром 5,7 м на 6,8 м на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 . Виявлене будівництво проведено без дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт.
		01 серпня 2018 року на підставі інформації, зазначеної в акті № 407 позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено відповідача, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 14 серпня 2018 року о 16:00 год. 
		На підставі змісту протоколу, судами встановлено, що ОСОБА_1 від отримання останнього відмовився, тому такий був направлений засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
		01 серпня 2018 року позивачем винесені два приписи з вимогою про зупинення виконання будівельних робіт та усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. 
		Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01 серпня 2018 року було зобов`язано відповідача в місячний термін усунути вищезазначені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, зазначені у даному приписі.
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 від отримання припису відмовився, у зв`язку із чим останній був направлений засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
		У період з 06 вересня 2018 року по 12 вересня 2018 року посадовими особами Інспекції ДАБК у м. Львові було проведено позапланову перевірку об`єкта по              АДРЕСА_1 .
		За результатами зазначеної перевірки позивачем складено акт № 520, в якому зазначено, що під час перевірки проведеної в період з 19 липня 2018 року до                01 серпня 2018 року встановлено, що на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 проведено будівельні роботи з будівництва одноповерхової споруди розміром 5.7 м на 6,8 м, без дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт.
		На час проведення позапланової перевірки дозвільні і документи на проведення будівельних робіт з будівництва одноповерхової споруди на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 відсутні. 
		Судами наголошено, що відповідач не виконав вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01 серпня 2018 року. 
		Також суди встановили, що акт перевірки відповідач відмовився отримати, тому останній був направлений засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
		12 вересня 2018 року відповідачем складений протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбудеться 26 вересня 2018 року о 16:00 год. 
		На підставі змісту протоколу судами встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від  отримання протоколу, тому останній був направлений засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
		Також, 18 серпня 2018 року позивачем був складений припис про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому позивач вимагав в місячний термін з дня отримання цього припису усунути встановленні порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, шляхом демонтажу об`єкта самочинного будівництва - одноповерхової споруди, розміром     5,7 м на 6,8 м, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 .
		На підставі змісту припису, судами встановлено, що ОСОБА_1 від отримання припису відмовився, тому останній був направлений засобами поштового зв`язку на адресу відповідача.
		24 вересня 2019 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивачем прийнята постанову        № 0006-вих-3364/94 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 96 КУпАП та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.
		У період з 12 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2018 року позивачем було проведено ще одну позапланову перевірку об`єкта по АДРЕСА_1 .
		За результатами перевірки позивачем складено акт № 607, в якому зазначено, що на час проведення перевірки ОСОБА_1 не виконав вимоги приписів від 01 серпня 2018 року та від 12 вересня 2018 року, але здійснити перевірку відповідно до вимог пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю не було можливим, оскільки суб`єкт будівництва або його уповноважені представники на час проведення перевірки були відсутні, у зв`язку із чим було проведено фотофіксацію.
		У зв`язку із не виконанням відповідачем в установленні строки вимог, встановлених у приписах, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що усі складенні позивачем документи за наслідками проведених перевірок відповідач відмовився отримувати (акти, приписи, протоколи, постанову), тому такі були скеровані на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.
		На неодноразові виклики до суду, з урахуванням достатніх доказів належного повідомлення про час, дату та місце судового засідання, відповідач не з`явився, доказів оскарження приписів не надав, як і не надав суду доказів, що об`єкт по         АДРЕСА_1 не є самочинним будівництвом, зокрема не надав дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт.
		З огляду на зазначене вище, суди попередній інстанцій дійшли висновку, що позивач правомірно заявив вимоги про знесення самочинно збудованої будівлі, оскільки відповідач в установлений термін добровільно не виконав вимоги, встановлені в приписах про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, що свідчить про його відмову від виконання приписів.
		Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що в цій справі вже відбувається повторний судовий розгляд, оскільки постановою Верховного Суду від 08 липня 2021 року касаційну скаргу Інспекції ДАБК у місті Львові задоволено частково. 
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано, а справу № 1340/4767/18 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		У зазначеній постанові Верховний Суд вказав наступне:
		«суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам позивача, що на даний час гараж, який був подарований ОСОБА_3 та знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , знесений та на його місці здійснюється самочинне будівництво, виявлене Інспекцією, на яке ні відповідач, ні ОСОБА_3 права власності не мають;
		суд апеляційної інстанції не встановив, кому належить земельна ділянка, на якій здійснюється спірне будівництво, та ставлення власника до такого;
		судом не встановлено тієї обставини, чи не заперечує безпосередньо ОСОБА_1 , що будівництво одноповерхової споруди, розміром 5,7 м на 6,8 м, яка знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , здійснюється саме ним (за згодою (без згоди) власника майна);
		судом апеляційної інстанції не надано оцінку поясненням третьої особи щодо факту будівництва спірного об`єкта саме відповідачем; щодо того, що відповідач та         ОСОБА_3 є подружжям (не перевірено зазначену обставину та не надано оцінку цій обставині у контексті належності/неналежності ОСОБА_1 як відповідача у цій справі);
		суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач не є власником гаража (на місці якого за твердженням позивача здійснюється будівництво) та такий подарований ОСОБА_3 , не з`ясував її позицію щодо викладених у приписах позивача обставин, зокрема, чи не заперечує вона, що саме відповідач здійснює будівництво одноповерхової споруди (за її згодою, без її згоди), розміром 5,7 м на         6,8 м, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , чи відомо їй про ці обставини; у випадку, якщо заперечує, що будівництво здійснюється відповідачем, чи відомо їй, хто саме здійснює зазначене будівництво.»
		При повторному розгляді справи суд апеляційної інстанції наголосив, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
		Також суд апеляційної інстанції зазначив, що у судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що відповідач був присутнім під час здійснення позивачем заходів державного архітектурно-будівельного контролю, однак підписувати документ за результатами її проведення та з`являтись на розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовлявся. 
		Водночас винесені відносно відповідача постанови та приписи ним не оскаржувалися; гараж, на який посилається відповідач, в процесі будівництва знесений та на його місці здійснюється самочинне будівництво, виявлене Інспекцією, на яке ні відповідач, ні його дружина права власності не мають. 
		За позицією суду апеляційної інстанції, факт здійснення будівництва саме ОСОБА_1 підтверджується письмовими та усними поясненнями ОСОБА_2 , який проживає у будинку, на прибудинковій території якого здійснюється самочинне будівництво та який був безпосереднім свідком цієї обставини.
		На підставі наявних доказів суди зазначили, що позивачем за участі відповідача - ОСОБА_1 було проведено низку контрольних заходів, за результатами яких останній був попереджений про порушення положень нормативно-правових актів у сфері дотримання порядку будівництва у населених пунктах, як наслідок за результатами прийнято рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
		Також суди наголосили, що приписи та постанови стосовно особи ОСОБА_1 набрали законної сили, перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, у відповідності до яких проводиться грошові відрахування із доходів ОСОБА_1 .
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження відповідача про необізнаність останнього щодо порушення ним вказаного вище закону та прийняття рішень про відповідальність без залучення його до таких заходів спростовуються наведеними доказами, дослідженими під час розгляду справи.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		Касаційна скарга відповідача мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		Скаржник стверджує, що судами при винесенні оскаржуваних рішень не об`єктивно досліджувалися матеріали справи, оскільки він не є власником гаража, який є предметом даного спору, більше того, гараж, вибув з його власності.
		Пояснює, що 23 серпня 2016 року та 31 серпня 2016 року між відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчені договори дарування гаража, що розташований на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
		Також скаржник наголосив, що станом на час проведення Інспекцією ДАБК у               м. Львові позапланових перевірок в періоди з 19 липня 2018 року до 01 серпня 2018 року, з 06 вересня 2018 року по 12 вересня 2018 року та з 12 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2018 року, не був власником гаража.
		Стверджує, що зазначений гараж було реконструйовано вже після посвідчення відповідних договорів дарування.
		Водночас послався на попереднє рішення суду апеляційної інстанції від 16 жовтня 2019 року (скасоване постановою Верховного Суду від 08 липня 2021 року) та зазначив про відсутність доказів про те, що будівельні роботи з будівництва одноповерхової цегляної споруди розміром 5,7 м на 6,8 м, які проводяться внаслідок перебудови зазначеного вище гаража, проводились саме відповідачем.
		Третя особа ОСОБА_2 направив письмові пояснення на касаційну скарги, просив прийти їх до уваги та відмовити у задоволені касаційної скарги.  
		Третя особа в поясненнях зазначила, що судами досліджений та встановлений той факт, що гараж, який був подарований та знаходиться на прибудинковій території будинку за адресою по АДРЕСА_1 , був знесений та на його місці здійснено самочинне будівництво.
		Також наголосив, що земельна ділянка, на якій здійснюється спірне будівництво, є власністю третьої особи у справі - Львівської міської ради, яка дозволу на будівництво не давала. 
		Стверджує, що судами досліджений та встановлений той факт, що будівельні роботи новоствореного об`єкту без дозвільних на це документів проводились саме відповідачем - ОСОБА_1 .
		 
		VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі також Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою КМУ від 23 травня 2011 року № 553 (далі також Порядок № 553). 
		Згідно із пунктом 11 Порядку № 533 органи державного архітектурно-будівельного контролю у тому числі (…) мають право  безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;
		складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
		у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:
		усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки уповноваженими особами встановлено порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 34 та частини 1, 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі також Порядок № 446).
		Пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:
		подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
		За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
		Водночас частини 1, 2 статті 36 Закону № 3038-VI передбачають, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
		Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
		Отже, наявна визначена законом пряма заборона виконання будівельних робіт без подання відповідного повідомлення. 
		Пунктом 2 Порядку №466 у тому числі (…) визначено, що будівельні роботи це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту;
		підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки.
		За приписами частини 7 статті 34 Закону № 3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		Отже, виконання фізичною або юридичною особою будівельних або підготовчих робіт без повідомлення про їх початок вважається самочинним будівництвом. 
		Зафіксовані в актах перевірки порушення свідчать про відсутність повідомлень про початок робіт. 
		Згідно із частиною 1 статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		Отже, зверненню суб`єкта владних повноважень з позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
		За приписами частини 2 пункту 1 цієї статті у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Зміст положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI дає змогу дійти висновку, що такою встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України. Отже саме частина 2 пункту 1 статті 38 Закону № 3038-VI визначає право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю звернутись з цим позовом. 
		Також зміст наведених вище положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. 
		Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем виносились приписи про усунення порушень вимог законодавства в сфері містобудування, які відповідачем отримувались, не оскаржувались та не виконувались. Факт невиконання підтверджений проведеними перевірками уповноваженими особами позивача. 
		Також судами встановлено, що постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не оскаржені та набрали законної сили. 
		Згідно із пунктом 21 Порядку 533 якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.
		У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
		У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
		Судами не встановлювалось порушень з боку позивача щодо порядку проведення перевірок та ознайомлення відповідача з результатами, а також прийнятими рішеннями за наслідками перевірок. 
		Згідно із частиною 2 статті 38 Закону № 3038-VI за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. 
		Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.
		Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Зазначена норма кореспондується із приписами статті 38 Закону № 3038-VI. 
		Отже, у випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною сьомою статті 376 ЦК України та частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI.
		Водночас положення статті 38 Закону № 3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
		1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
		2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, є неможливою;
		3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
		4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
		Вказана позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 815/2311/15.
		Водночас, визначальним та достатнім є встановлення у сукупності та послідовності фактів здійснення відповідачем  будівництва без документів, що дають право на це, у тому числі  без належно затвердженого проекту та не виконання вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
		Тягар доказування наявності перелічених фактів та умов покладається на суб`єкта владних повноважень, що звертається до суду, проте  їх перевірка здійснюється судом.
		Згідно із частиною 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
		Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
		Верховний Суд звертає увагу, що для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність або відсутність підстав, з якими чинне законодавством пов`язує можливість знесення самочинного будівництва.
		Як вже зазначено вище, розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій встановили однакові обставини та дійшли однакових висновків. 
		Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що будівництво одноповерхової споруди, розміром 5,7м. на 6,8 м., що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , здійснено без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, за відсутності містобудівної та проектної документації. 
		Верховний Суд звертає увагу, що в рішеннях судів не йдеться про гараж або його перебудову. Суди попередніх інстанцій однаково оцінювали самочинне будівництво саме одноповерхової споруди розміром 5,7 м. на 6,8 м.
		Ключовим є вирішення питання шляхів усунення відповідачем допущених ним порушень вимог містобудівного законодавства.
		Так, у постанові від 29 січня 2020 року (справа 822/2149/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
		1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
		2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
		Такий підхід є логічним та виправданим, позаяк такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
		Окрім іншого, Верховний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду за наслідками розгляду справ № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14,                  № 814/2645/15, № 813/6423/14.
		У справі, яка розглядається, встановлено, що ОСОБА_1 здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту.
		Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.
		Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
		Зазначена правова позиція сформована у вищезгаданій постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року (справа № 822/2149/18).
		Отже, у постанові від 29 січня 2020 року (справа № 822/2149/18) Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
		За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, будівництво одноповерхової споруди, розміром 5,7м. на 6,8 м., що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 є самочинним щодо якого правомірно заявлено вимогу про знесення, оскільки відповідач виконував будівельні роботи без відповідного документа та відмовляється усувати порушення.
		Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо наявності визначених законом підстав для зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт: одноповерхову споруду, розміром 5,7м. на 6,8 м., що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 з компенсацією витрат пов`язаних із знесенням цього об`єкта за рахунок ОСОБА_1 .
		За такого правового регулювання та встановлених обставин, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких судами вже надавалась оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. 
		Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року - відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду                                                            С.М. Чиркін
		                                                                                          О.П. Стародуб
		                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...