Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 451/547/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2022. Зареєстровано: 17.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2022.
Дата набрання законної сили: 19.09.2022
Номер судового провадження: 1-кп/451/122/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022142280000047

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 451/547/22
		Провадження № 1-кп/451/122/22 
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		17 серпня 2022 року місто Радехів
		 
		Радехівський районний суд Львівської області
		в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		секретар с/з ОСОБА_2 
		Справа № 451/547/22
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів матеріали кримінального провадження № 12022142280000047 від 07.06.2022 року про обвинувачення
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий Витків Радехівського району Львівської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зі слів не є інвалідом, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України -
		 
		за участю прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_3 
		 
		 в с т а н о в и в:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 - 06.06.2022 року, близько 22:20 год. перебуваючи в під`їзді житлового будинку АДРЕСА_3 під час словесного конфлікту, який виник між ним, потерпілою ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_8 , він умисно наніс удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока та носа потерпілої, спричинивши при цьому потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді одного синця у лівій навколоочній ділянці та закритого перелому кісток лівого крила носа. 
		Згідно висновку експерта № 31/2022 від 08.06.2022р., № 32/2022 - додатковий від 14.06.2022 року - спричинені потерпілій ОСОБА_5 вищезазначені тілесні ушкодження, а саме один синець у лівій навколоочній ділянці відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; перелом кісток лівого крила носа відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив проступок, передбачений ч.2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		У судовому засіданні обвинувачений свою вину в інкримінованому йому проступку визнав повністю та дав показання про те, що 06.06.2022 року, близько 22:20 год. перебуваючи в під`їзді житлового будинку АДРЕСА_3 почув, як його співмешканка ОСОБА_8 на сходовій клітці свариться із потерпілою, він висловлюючись до потерпілої, піднявся до них на 2-ий поверх та безпричинно наніс один удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока та носа останньої, після чого спустився на перший поверх будинку та вийшов з під`їзда. На наступний день, 07.06.2022 року був викликаний в поліцію, де надав показання з приводу подій, які мали місце 06.06.2022 року. В судовому засіданні просив пробачення у потерпілої та зазначив, що розкаюється у вчиненому, разом з тим, у своїх поясненнях вказав, що в період з 06.06.2022 р. по даний час жодних дій не вчиняв на відшкодування шкоди потерпілій. Обставини викладені в обвинувальному акті визнає в повному обсязі. Просить суворо не карати. Щодо цивільного позову, то такий визнає частково; вважає, що визначена потерпілою сума шкоди є завищеною.
		Потерпіла в судовому засіданні показала, що 06.06.2022 року близько 22:20 год. на прохання своєї сестри  свідка ОСОБА_9 прийшла до будинку в якому вона проживає та зайшовши у під`їзд житлового будинку АДРЕСА_3 зустрілась із свідком ОСОБА_8 , яка проживає на першому поверсі даного будинку і почала до неї виставляти незрозумілі претензії, після чого у них розпочався словесний конфлікт. Коли вона разом із свідком ОСОБА_8 перебували на сходах між першим і другим поверхами, до них підбіг обвинувачений ОСОБА_3 та наніс їй один удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока, після чого вона відчула сильний біль в ділянці ока та побігла на другий поверх до сестри. В цей час приїхали працівники поліції і вона написала заяву з приводу даних подій; обвинувачений нанісши їй один удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді одного синця у лівій навколоочній ділянці та закритого перелому кісток лівого крила носа. Не заперечує, що в період з 06.06.2022 року по даний час обвинувачений просив у неї пробачення в кабінеті прокурора, після чого запропонував 1000 грн. за те, щоб вона забрала заяву з поліції з приводу подій 06.06.2022 р.; вона такі вибачення приймає частково, однак вважає, що обвинувачений повинен понести покарання за вчинене. Щодо міри покарання, то просить призначити покарання, яке в судових дебатах попросила прокурор.
		Представник потерпілої в судовому засіданні підтримав зазначене потерпілою та просить призначити обвинуваченому покарання, яке попросила прокурор в судових дебатах та не враховувати обставину, яка пом`якшує покарання  щире каяття.
		В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_9 показала, що потерпіла ОСОБА_5 являється її рідною сестрою. 06.06.2022 року свідок ОСОБА_8 безпричинно до неї чіплялась, після чого вона викликала поліцію і попросила потерпілу до неї прийти, бо боялась сама залишатись вдома. В цей же вечір, близько 22:20 год. потерпіла ОСОБА_5 прийшла до будинку в якому вона проживає та зайшовши у під`їзд житлового будинку АДРЕСА_3 зустрілась із свідком ОСОБА_8 , остання почала до неї кричати, між ними на сходах між поверхами почалась словесна перепалка, після чого вона побачила, як обвинувачений підбіг до потерпілої та наніс їй один удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока, після чого остання побігла до неї на другий поверх і в цей час приїхали працівники поліції. Після даних подій потерпіла стала дуже знервована, схвильована, переживає.
		Вказані показання судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст. ст. 352, 353 КПК України щодо допиту потерпілого та свідка в судовому засіданні, наданням можливості стороні захисту перехресного допиту потерпілої, свідка.
		Більше того, ці показання оцінюються судом як достовірні, оскільки підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено.
		Також, судом враховуються показання самого обвинуваченого, які ним дані у судовому засіданні та не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
		 
		Крім повного визнання вини самим обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України підтверджується показаннями потерпілої, свідка в судовому засіданні та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, зокрема:
		- висновком експерта № 31/2022 від 08.06.2022 року згідно якого у потерпілої ОСОБА_5 виявлено 1 синець на обличчі. Вказаний синець утворився від одноразової дії тупого предмета, міг виникнути від удару рукою 06.06.2022 року та відноситься до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень ( а.с. 100 );
		- висновком експерта № 32/2022- додатковий від 14.06.2022 року згідно якого у потерпілої ОСОБА_5 мала місце травма обличчя, у вигляді закритого перелому кісток лівого крила носа та синця у лівій навколо очній ділянці. Дана травма уторилась від одноразової дії тупого предмета, могла виникнути від удару рукою. Перелом кісток носа відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, синець відноситься до легкого тілесного ушкодження ( а.с. 101-102);
		- фотознімками потерпілої ОСОБА_5 згідно яких видно травму обличчя, які отримала остання 06.06.2022 року від обвинуваченого, про що в судовому засіданні не заперечив обвинувачений ( а.с. 103,104 );;
		- протоколом проведеного слідчого експерименту від 15.06.2022 проведеного в м. Радехів вул. Львівська за участю обвинуваченого ОСОБА_3 та понятих з фото таблицею до нього, де обвинувачений вказує на обставини при яких спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_5 та продемонстрував на статисту в який спосіб наніс кулаком правої руки один удар по обличчю, а саме в ділянку лівого ока та носа потерпілій, спричинивши останній тілесні ушкодження (а.с. 105-110).
		Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, щодо ОСОБА_5 , а тому його дії кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
		Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України класифікується як кримінальний проступок, також враховуються дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд не встановив. Щодо покликання сторони захисту на наявність щирого каяття, як обставини, що пом`якшує покарання, то суд не вбачає такої пом`якшуючої обставини, з огляду на наступне. Зокрема, щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному проступку хоча і визнано обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому по обвинувальному акту, проте така обставина носить лише формальний характер.
		За змістом правової позиції Верховного Суду у справі № 166/1065/18 від 18.09.2019 розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		Також слід зазначити, що щире каяття кореспондується з активним сприянням розкриттю злочину, щире каяття, характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
		Так, обвинувачений добровільно не відшкодував потерпілій шкоду і не намагався відшкодувати таку, не цікавився її станом здоров`я; у матеріалах кримінальної справи стосовно ОСОБА_3  відсутні дані на підтвердження того, що він намагався будь-яким чином допомогти потерпілій оговтатись від пережитого. Вибачення обвинуваченого у судовому засіданні  26.07.2022 року, 17.08.2022 року та в кабінеті прокурора при допиті обвинуваченого, суд розцінює критично, а тому дійшов висновку, що факт щирого каяття обвинуваченого у даному випадку відсутній. 
		 
		Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
		З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно для його виправлення і попередження нових злочинів призначити покарання в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі.
		Разом з цим, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, а тому обвинуваченого слід звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку відповідно до вимог ст. 75 КК України та покладенням обов`язків згідно ст. 76 КК України. Крім того, судом ураховано позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, щодо можливого призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, а також думку потерпілої, представника потерпілої, захисника, обвинуваченого.
		 
		Щодо поданого ОСОБА_5 цивільного позову суд виходить із наступних мотивів:
		 
		29.06.2022 на адресу суду надійшла позовна заява цивільного позивача ОСОБА_5 до цивільного відповідача ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Позовна заява обгурунтована тим, що ОСОБА_3 06.06.2022 приблизно о 22 год. 20 хв. перебуваючи в під`їзді житлового будинку у АДРЕСА_3 умисно наніс ОСОБА_5 удар кулаком в ділянку лівого ока та носа, чим спричинив її тілесні ушкодження у вигляді синця у лівій навколо очній ділянці та закритого перелому кісток лівого крила носа. Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень вона певний час перебувала на лікуванні. Внаслідок спричиненого кримінальним правопорушенням ушкодження її здоров`я, їй була завдана матеріальна та моральна шкода, яка полягає у тому, що внаслідок ушкодження її здоров`я на час лікування та реабілітації потерпіла втратила можливість працювати та отримувати відповідний заробіток. На час завдання шкоди її здоров`ю, вона офіційно не працювала, тому відповідач повинен відшкодувати її втрачений заробіток, що станом на день подання цього позову становить 4 727,27 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 06.06.2022 р.  6500 грн, втрачений заробіток у червні 2022 р.  4727,27 грн, так як у червні  22 робочі дні, кількість робочих днів станом на день подання позову  16, отже (6500/22*16 =4727,27 грн. Вказує на те, що ОСОБА_5 внаслідок ушкодження здоров`я як наслідок отримала сильний фізичний біль та страждання, вона є жінкою похилого віку тому процес одужання є тривалішим та болючішим. Крім того, внаслідок злочину вона отримала сильний стрес та переляк, з цього часу вона відчуває постійний страх та тривогу, має безсоння, боїться заходити в гості до сестри, оскільки боїться повторення злочинних дій з боку обвинуваченого. Їй потрібен тривалий час та зусилля щоб налагодити звичайний ритм життя, так як внаслідок злочину сталися вимушені зміни у її життєвих обставинах (постійні відвідування лікарів, необхідність проходити курси лікування, неможливість працювати, через необхідність проходити курси лікування та реабілітації, неможливість повноцінного спілкування з сестрою, через страх повторення злочину щодо неї. Моральну шкоду позивач оцінює в 100 000 грн, вважає, що такий розмір відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України. Орієнтовний розмір правової допомоги становить 20 000 грн. Просить суд стягнути із ОСОБА_3 на її користь 4 727,27 грн матеріальної шкоди внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення та 100 000 грн моральної шкоди. Стягнути із ОСОБА_3 понесені процесуальні витрати  14 000 грн.. 
		 
		05.07.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий захисником ОСОБА_7 , де відповідач за цивільним позовом не погоджується із доводами позивача, вважає їх безпідставними та такими, що повинні бути залишені без задоволення, виходячи з наступного. Покликання цивільного позивача на втрачений заробіток, не доводиться додатками до позовної заяви, та змістом позову, оскільки незрозуміло, яким чином позивач доводить, що перебувала на лікуванні саме 16 днів, які не підтверджуються належними та допустимими доказами. Факт проходження лікування цивільним позивачем не підтверджується ані рецептами, довідками, рахунками про вартість ліків та квитанціями про їх оплату. Вказує на те, що позивачем не долучено до позовної заяви доказів, які підтверджують факт проходження лікування та реабілітації, що підтверджує завдання моральної шкоди. Позивач жодним чином не підтверджує заявленого розміру моральних страждань у грошовому вимірі, також позивачем не долучено висновку судово-психологічної експертизи, яка б встановила наявність моральних страждань. Із вивчених документів позовної заяви незрозуміло скільки часу тривало лікування позивача, та яке воно за своїм характером та видом. Покликання позивача не неподання всіх доказів станом на час звернення є необґрунтованим, оскільки позивач відповідно до ст.. 290 КПК України була ознайомлена із усіма матеріалами кримінального провадження, крім того, ніщо не перешкоджає позивачу ознайомлюватись із справою у прокурора. Просить суд позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення із ОСОБА_3 шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково та стягнути в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 3000 грн., стягнути з цивільного позивача витрати на правову допомогу.
		26.07.2022 від захисника ОСОБА_3  ОСОБА_7 надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, де просить суд на підставі ст. 118 КПК, ст. 133, 141 ЦПК України стягнути на користь відповідача за цивільним позовом ОСОБА_3 з позивача ОСОБА_5 процесуальні витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000 грн.
		17.08.2022 від представника цивільного позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн.
		 
		В судовому засіданні потерпіла (цивільний позивач) та представник потерпілого ( представник цивільного позивача) заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та дали аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві. Щодо стягнення з позивача ОСОБА_5 на користь відповідача процесуальні витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000 грн. заперечують як безпідставні і не підтверджені документально.
		Зокрема ОСОБА_5 пояснила, що перебуває на обліку в пенсійному фонді і одержує пенсію за віком, проте вона постійно перебуваючи на пенсії шукає собі додаткове працевлаштування. Доказів перебування на лікуванні та втрати працездатності терміном в - 16 днів немає. Щодо повторного долучення доказів, які підтверджують звернення за медичною допомогою, пояснила, що таке відбулося помилково. Розмір моральної шкоди вважає обґрунтованим та справедливим, так як внаслідок вчинення відносно неї кримінального правопорушення призвело до стресу та переляку, через постійний страх та тривогу, має безсоння, боїться ходити в гості до сестри, до цього часу вона не може налагодити звичайний ритм життя, так як внаслідок злочину вона постійно відвідує лікарів, проходить курси лікування, неможливість працювати, через необхідність реабілітації, тому розмір шкоди в 100 000 грн є обґрунтованим. Крім того сторона позивача просить суд стягнути з цивільного відповідача понесені нею судові витрати в розмірі 14 000 грн.
		 
		Прокурор у судовому засіданні при вирішенні цивільного позову потерпілої поклався на розсуд суду.
		 
		Захисник в судовому засіданні вказав про те, що розмір моральної шкоди є значно завищеним та необгрунтованим. Матеріальна шкода не підтверджена жодним доказом, так як листків непрацездатності чи інших доказів, які підтверджують втрату працездатності потерпіла суду не надала, крім того потерпіла є пенсіонером, а відповідно і не працюючою, разом з тим обвинувачений готовий відшкодувати потерпілій 1000 грн. на ліки про які вона не просить. Моральну шкоду визнають в розмірі 3000 грн, крім того просить суд стягнути з потерпілої 5000 грн. витрат, які поніс обвинувачений у зв`язку із наданням йому правової допомоги. Щодо витрат на правову допомогу потерпілої сторони визнав на суму 6000 грн.
		 
		Цивільний відповідач ОСОБА_3 підтримав пояснення свого захисника.
		 
		Суд, заслухавши думку учасників, давши належну оцінку зібраним доказам з точки зору їх належності та допустимості, дійшов переконливого висновку, що цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід задовольнити частково з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
		Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Враховуючи викладене, суд застосовує вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Як видно із рецептів, виданих лікарем КНП Радехівська ЦРЛ ОСОБА_5  23.06.2022 року було призначено лікування (а.с.34, 75).
		ОСОБА_5 30.06.2022 року зверталася до лікаря за медичною допомогою,після нападу на неї 06.06.2022 року Діагноз: «тривожний розлад….. Призначено лікування» (а.с.35).
		Як видно із копій медичної картки ОСОБА_5 зверталася за медичною допомогою 10.06.2022 року та 13.06.2022 року із скаргами на травму кісток носа, носову кровотечу, біль голови, внаслідок удару 06.06.2022 року (а.с.36-37).
		ОСОБА_5 10.06.2022 року у зв`язку із скаргами на біль в очах отримала консультативний висновок офтальмолога, де останній встановлено діагноз та рекомендовано лікування (а.с.38).
		Згідно із виписок із амбулаторної картки хворого ОСОБА_5 , остання 23.06.2022, 29.06.2022, 05.07.2022, зверталася за медичною допомогою,зокрема, зі скаргами на: «страх, тривогу, неспокій, скарги на шум в голові, головокружіння» (а.с.71-76).
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема, до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала.
		Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Частинами 1, 2, 3 ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року за №3 встановлено, що вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
		Так, стосовно вимоги цивільного позивача про відшкодування 4727,27 грн. втраченого заробітку суд зазначає наступне.
		Згідно ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		Частиною 1 ст.1197 ЦК України визначено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 227/7154/13-к (провадження № 61-20082св19), зазначено, що «системний аналіз норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, на відміну від права на відшкодування витрат на лікування та моральної шкоди, яке не пов`язується із встановленням такого факту».
		Так як, відповідно до пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії: визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків. Таким чином, належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати професійної працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати працездатності, або висновком експерта. Проте потерпілою та її представником не надано суду таких висновків, чи листків непрацездатності, що позбавляє суд можливості визначити ступінь втрати потерпілою працездатності та розмір втраченого нею заробітку, відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Крім того, ОСОБА_5 є пенсіонером, про що ствердила в судовому засіданні, доказів того, що вона була в пошуках роботи, зокрема перебування на обліку в центрі зайнятості суду не надала, а відтак позовні вимоги в частині стягнення відшкодування 4727, 27 грн. втраченого заробітку задоволенню не підлягають.
		 
		Щодо заявленої позиції в судових дебатах захисника обвинуваченого про можливість відшкодування 1000 гривень на медикаменти потерпілій ОСОБА_5 , суд звертає увагу на те, що сторона потерпілої в цивільному позові просила стягнути на її користь на 4 727,27 грн матеріальної шкоди, пов`язаної із втраченим заробітком. Про стягнення будь-якого іншого виду матеріальної шкоди, завданої вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_5 в цивільному позові не просить, тому суд з урахуванням принципу диспозитивності, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, не може виходити за межі заявлених вимог цивільного позивача, які також не були заявлені в судовому засіданні.
		 
		Крім цього, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Аналізуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
		Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд бере до уваги тривалість моральних страждань і переживань потерпілої, оскільки останній обвинувачений спричинив легкі тілесні ушкодження, що призвело до істотних змін у її житті та негативно позначилося на її моральному та психологічному стані.
		Суд вважає, що завдана моральна шкода потерпілій ОСОБА_5 підтверджується, зокрема поданими нею доказами звернення за медичною допомогою, зокрема і у зв`язку із «страхом, тривогою, неспокоєм», де їй було встановлено діагноз «Тривожний розлад». Крім того, цивільний позивач потребувала медичної допомоги у зв`язку із скаргами на проблеми із здоров`ям, що мали наслідком події, які відбувалися 06.06.2022 р. 
		Суд бере до уваги, обставини, при яких відбулося вчинення відносно потерпілої кримінального правопорушення, «байдужа поведінка обвинуваченого» до потерпілої в момент вчинення правопорушення (зокрема те, що обвинувачений добровільно про відшкодування їй шкоди не звертався), похилий вік потерпілої, що має наслідком затяжний процес одужання, постійний страх та тривогу у зв`язку із можливим повторенням злочинних дій.
		Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнала потерпіла, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а з обвинуваченого слід стягнути на користь потерпілої 20 000, 00 грн. моральної шкоди.
		Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
		 
		17.08.2022 від представника цивільного позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, де останній вказує, що в п. 6.6. Договору про надання правової допомоги з АО «Дефенсус» передбачено, що в Акті наданої правової допомоги сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акту. Враховуючи відсутність у позивача можливості оплатити витрати на правову допомогу зараз, АО «Дефенсус» погодилося на проведення оплати таких у 30-ти денний строк з дня закінчення воєнного стану в Україні, що відображено у підписаному сторонами Акті наданої правової допомоги від 17.08.2022. Таким чином у даній справі понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн. Описує детальний опис наданих адвокатами Адвокатського об`єднання «Дефенсус» послуг з правової допомоги, як того вимагає ст. 137 ЦПК України, зокрема: підготовка позовної заяви; підготовка заяв та клопотань з процесуальних питань, а саме: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, про долучення доказів, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; участь адвоката в трьох судових засіданнях по справі. Таким чином, станом на даний момент у справі позивачем надана правова допомога вартістю  14 000 грн, яку просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 .
		Згідно договору про надання правової допомоги від 22.06.2022 АО «Дефенсус» та ОСОБА_5 уклали договір, предметом якого є надання АО клієнту за його дорученням правової допомоги, прийняття та належна оплата клієнтом цієї допомоги, в об`ємі та на умовах передбачених договором. Згідно ст. 6 договору вартість написання цивільного позову становить  8000 грн, вартість участі адвоката в судовому засіданні  2000 грн. За результатами надання правової допомоги складається Акт наданої правової допомоги, в акті сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами, зазначеними в Акті. 
		Відповідно до Акту наданої правової допомоги до Договору №22-06/22 про надання правової допомоги від 22.06.2022 АО «Дефенсус» надало правову допомогу клієнту ОСОБА_5 , згідно договору №22-06/22 про надання правової допомоги від 22.06.2022. Гонорар за надання правової допомоги складає 14 000 грн, з яких: підготовка позову становить  8000 грн, участь у трьох судових засіданнях становить  6000 грн. Гонорар за надання правової допомоги сплачує клієнт у 30-денний строк з дня закінчення воєнного стану в Україні.
		Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні не погодилися із сумою, яку просить стягнути представник потерпілої, так як така є явно завищеною, згідні на 6000 грн. 
		Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		На підтвердження витрат на правову допомогу цивільним позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 22.06.2022 та Акт наданої правової допомоги до Договору №22-06/22.
		Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. (Постанова Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №300/3178/20).
		Дослідивши Договір про надання правової допомоги від 22.06.2022 та акт №22-06/22 від 22.06.2022 стосовно можливості стягнення на користь потерпілої суми судових витрат на професійну правничу допомогу у разі, якщо умовами договору передбачено, що оплата адвокатського гонорару буде здійснена в майбутньому, суд приходить до висновку, що такі вимоги підлягають щодо стягнення витрат на правову допомогу в майбутньому, підлягає до задоволення оскільки, умовами Договору про надання правової допомоги, зокрема, п. 6.6., передбачено, що в Акті сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правової допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами, зазначеними в Акті. Як видно із Акту від 22.06.2022 гонорар за надання правової допомоги сплачується клієнтом у 30-ти денний строк з дня закінчення воєнного стану в Україні. 
		Згідно ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
		Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
		Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
		Враховуючи особливості розгляду справи її значення для учасників, беручи до уваги клопотання захисника та обвинуваченого про зменшення розміру витрат на правову допомогу, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягає зменшенню з 14 000 грн. до 9 000 грн.
		 
		Крім того, відповідно до пункту 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (постанова від 17 жовтня 2014 року№10) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. 
		 
		Щодо заявленої захисником ОСОБА_3  ОСОБА_7 заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача за цивільним позовом ОСОБА_3 з позивача ОСОБА_5 у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000 грн, суд вважає таку вимогу, яка не підлягає до задоволення з огляду на таке. 
		В силу п.1 ч.1 ст.118 КПК України, до процесуальних витрат належать і витрати на правову допомогу.
		Разом з тим, відповідно до ч.1,2 ст.120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
		Положеннями ч.1 ст.124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		З огляду вищенаведених приписів КПК України вбачається, що законодавцем чітко визначено, що потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, а також юридична особа щодо якої здійснюється провадження несуть витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги. Компенсація (відшкодування) таких витрат можлива тільки на користь потерпілого у разі ухвалення обвинувального вироку.
		Враховуючи вищенаведене, прихожу до висновку про безпідставність вимоги про стягнення витрат на правову допомогу захисника ОСОБА_3  ОСОБА_7 з потерпілої як цивільного позивача.
		 
		Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		Керуючись ст.ст. 129, 370, 373, 374 КПК України, суд -
		 ухвалив :
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України - 1 рік обмеження волі;
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
		У задовленні позовної вимоги в частині стягнення відшкодування 4727,27 грн втраченого заробітку  відмовити.
		Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новий Витків, Червоноградського району Львівської області, жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_4 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.
		В іншій частині стягнення моральної шкоди  відмовити.
		Заяву представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про стягнення витрат на правничу допомогу  задовольнити частково.
		Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новий Витків, Червоноградського району Львівської області, жителя АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_4 9 000 (дев`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.
		В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу  відмовити.
		У стягненні витрат на правову допомогу захисника ОСОБА_3  ОСОБА_7 - відмовити.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
		Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Радехівський районний суд Львівської області.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
		Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
		 
		 
		 
		Головуючий суддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...