Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 708/638/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.08.2022.
Дата набрання законної сили: 11.08.2022
Номер судового провадження: 51-5267км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016250000000007

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 серпня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 708/638/19
		провадження № 51-5267км19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		 
		головуюча  ОСОБА_1 ,
		судді:    ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
		учасники судового провадження:
		прокурор   ОСОБА_5 ,
		засуджений ОСОБА_6 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника  ОСОБА_8 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016250000000007, стосовно 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в   АДРЕСА_1 , 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.135 Кримінального кодексу України (далі  КК України).
		 
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального законута неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі  Суд) про скасування судових рішень та закриття кримінальногопровадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. 
		На обґрунтування своєї вимоги ОСОБА_6 посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги та неповно виклав у вироку пояснення свідків-очевидців події та експерта, неврахував висновок судово-медичної експертизи, неправильно оцінив докази, які підтверджують, що потерпілий не перебував у безпорадному та небезпечному для життя стані, оскільки смерть його настала миттєво, ще до того, яквін зупинив автомобіль і разом зі свідками підбіг до потерпілого. Проте суд, установивши фактичні обставини, які виключають його винуватість за ч. 1 ст. 135 КК України, у вироку безпідставно зазначив, що обвинувачений не надав потерпілому допомоги, яку той потребував унаслідок отримання тілесних ушкоджень, що насправді не відповідає встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам іє припущенням. 
		Стверджує, що одразу він не поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди (далі  ДТП), намагаючись допомогти людині, яка потрапила під колеса його автомобіля, але,встановивши відсутність у потерпілого ознак життя, зрозумів, що той мертвий і не перебуває у безпорадному та небезпечному для життя стані, і лише після цього залишив місце ДТП. Водночас факт знаходження потерпілого у безпорадному та небезпечному для життя стані є необхідною умовою для доведення винуватості за ч. 1 ст.135 КК України.
		Посилається на те, що суд першої інстанції, встановивши, що на стадії досудового слідствайому не вручено обвинувальний акт, наполіг на тому, щоб він отримав обвинувальний акт настадії підготовчого провадження, що, на його думку, невідповідає вимогамст. 291 Кримінального процесуальногокодексу України (далі  КПК України). Крімтого, суд першої інстанції у вироку не чітко виклав зміст доказів та не врахував окремі докази.
		Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про відтворення шляхом прослуховування відповідних аудіофайлів (показань обвинуваченого, свідків та експерта в суді першої інстанції).
		Вважає, що наведене у вироку порушення ним вимог Правил дорожнього руху (далі  ПДР) не утворює складу будь-якого злочину, передбаченого КК України.
		Указує, що ухвала апеляційного суду постановлена незаконним складом суду, оскільки в порушення вимог ч. 1 ст. 76 КПК України суддя-доповідач в апеляційному суді ОСОБА_9 брала участь у розгляді цієї справи під час досудового розслідування, а саме в складі колегії суддів розглянула апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на повідомлення про підозру. 
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_8 виклав вимогу до Суду про скасування судових рішень та закриття кримінальногопровадження за відсутністю в діях  ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуальногозакону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. 
		Свою вимогу захисник мотивує тим, що в ході судового розгляду не встановлено належними і допустимими доказами факту перебування потерпілого ОСОБА_10 убезпорадному та небезпечному для життя стані. Зокрема, згідно з висновком судово-медичної експертизи, яку підтвердив експерт у судовому засіданні, смерть потерпілого настала від декількох секунд до декількох хвилин після травмування. Надумку захисника, це свідчить про відсутність об`єктивної сторони кримінального правопорушення за ч. 1 ст.135 КК України.
		Посилається на те, що згідно з висновком судової авто-технічної експертизи ОСОБА_6 не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування, тобтоДТП сталася не з вини його підзахисного. Таким чином, у провадженні відсутній спеціальний суб`єкт кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 не ставив потерпілого у небезпечний для життя стан.
		Також зазначає, що відсутні будь-які ознаки суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.135 КК України, у формі прямого умислу. Так, ОСОБА_6 не усвідомлював та не міг усвідомлювати небезпечний характер своєї бездіяльності, оскільки після зіткнення він зупинив автомобіль, підійшов до потерпілого, здійснив комплекс заходів для встановлення факту смерті  ОСОБА_10 , після чого перебував біля тіла потерпілого ще протягом 30 хвилин.
		Стверджує, що за змістом обвинувального акта моментом вчинення злочину є момент, коли  ОСОБА_6  поїхав з місця ДТП. Водночас на цей момент потерпілий ОСОБА_10 вже помер, тобто станом на зазначений проміжок часу був відсутній і об`єкт кримінального правопорушення.
		Вважає, що винуватості ОСОБА_7 не доведено поза розумним сумнівом, його дії вмежахпред`явленого обвинувачення є такими, що не утворюють складу злочину, неєсуспільно-небезпечними, не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі, а мають бути розцінені як адміністративне правопорушення.
		Указує, що немає підстав для задоволення цивільного позову.
		Зазначає, що ухвала апеляційного суду постановлена незаконним складом суду внаслідок участі судді ОСОБА_9 у розгляді цієї справи під час досудового розслідування.
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2021 року  ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. 
		На підставі статей 49, 74 КК України   ОСОБА_7  звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строку давності.
		Цивільний позов задоволено частково, стягнуто з обвинуваченого  ОСОБА_7  на користь потерпілого ОСОБА_11 150 000 грну рахунок відшкодування моральної шкоди.
		За ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого  ОСОБА_7  та захисника ОСОБА_8  залишено без задоволення, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_11 задоволено частково. Вирок суду першої інстанції змінено в частині вирішення цивільного позову, збільшено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з  ОСОБА_7  на користь потерпілого ОСОБА_11 , з 150000 грн до 500 000 грн. В іншій частині вирок залишено без зміни.
		ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 14 січня 2016 року близько 17:00, керуючи автомобілем «ToyotaLand Cruiser» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись автомобільною дорогою з боку с. Орбіта в напрямку м.Чигирин Черкаської області, в ході роз`їзду із зустрічним автомобілем, в момент виникнення небезпеки для його руху у вигляді пішохода ОСОБА_10 , який перетинав проїзну частину автодороги в недозволеному місці, не маючи технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування, здійснив наїзд на вказаного пішохода. У результаті ДТП ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події. Післянаїзду ОСОБА_6 зупинив автомобіль, підійшов до потерпілого, переконався в його безпорадному стані внаслідок завданих йому тілесних ушкоджень, та усвідомлюючи, що потерпілий позбавлений можливості самостійно вжити заходів для самозбереження, умисно не виконав вимоги підпунктів «а», «г» п.2.10 ПДР, невжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги, невикликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про ДТП орган поліції, не вжив усіх можливих заходів для забезпечення збереження слідів події, а з метою уникнення відповідальності за скоєне відтяг потерпілого на узбіччя автодороги та з місця події поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_10 , який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов`язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.
		Надалі того ж дня близько 19:00 ОСОБА_6 повернувся на місце вчинення ДТП, знайшовши тіло ОСОБА_10 на тому ж місці, де він його залишив, відтяг тіло потерпілого в лісосмугу, розташовану поряд з місцем ДТП, де викопав яму і перемістив до неї тіло потерпілого, присипав його землею та замаскував гіллям.
		 
		Позиції учасників судового провадження 
		Від потерпілого ОСОБА_11 надійшли заперечення на касаційну скаргу засудженого. У судовому засіданні засуджений підтримав касаційні скарги, прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту.
		 
		Мотиви Суду 
		За вимогами частин 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
		Зазначена правова норма  заборона повторної участі судді у кримінальному провадженні  спрямована на те, щоб запобігти можливій необ`єктивності та упередженості судді, пов`язаним з тим, що під час своєї попередньої участі у кримінальному провадженні він прямо чи побічно висловив свою позицію щодо винуватості підозрюваного чи обвинуваченого (засудженого, виправданого) у вчиненні кримінального правопорушення.
		З матеріалів провадження вбачається, що суддя-доповідач в апеляційному суді ОСОБА_9 брала участь у розгляді цього ж провадження під час досудового розслідування, а саме у складі колегії суддів розглянула апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 та постановила ухвалу.
		Зазначеною ухвалою частково задоволено апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 та скасовано ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 29січня 2019року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 наповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України. Матеріали за скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру направлено до Придніпровського районного суду м.Черкаси для розгляду його скарги по суті. 
		У касаційних скаргах сторона захисту наполягає на тому, що у цьому провадженні має місце порушення положень ч. 1 ст. 76 КПКУкраїни, які передбачають недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні.
		З цих підстав стороною захисту було заявлено відвід судді суду апеляційної інстанції ОСОБА_9 , у задоволенні якого ухвалою від 18жовтня 2021 року було відмовлено.
		Обґрунтовуючи відмову у задоволенні відводу, апеляційний суд в ухвалі послався на те, що судом першої інстанції не приймалося рішення по суті вимог скарги підозрюваного ОСОБА_7 на повідомлення про підозру, та відповідно колегія апеляційного суду за участю судді ОСОБА_9 , скасовуючи ухвалу слідчого судді та постановляючи ухвалу, якою частково задоволено апеляційні вимоги підозрюваного  ОСОБА_7 та матеріали за його скаргою направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті скарги, не вдавався в оцінку доводів скарги підозрюваного  ОСОБА_7 , незазначав про обґрунтованість підозри,а лише констатував факт безпідставної відмови у відкритті провадження за цією скаргою. На підставі зазначеного апеляційний суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б вказували на недопустимість участі судді ОСОБА_9 в розумінні положеньст. 76 КПК України.
		Проте закон визначає, що будь-яка участь судді у кримінальному провадженні під час досудового розслідування виключає його участь у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім прямо передбачених законом виключень. Наведена норма закону не передбачає будь-якого розширеного тлумачення. Той факт, що колегія суддів апеляційного суду скасувала ухвалу слідчого судді виключно з процесуальних підстав, не може вважатися підставою для відступу від вимог закону, який не ставить недопустимість повторної участі судді взалежність від підстав прийняття судового рішення.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду, викладеною у постановах від 18 лютого 2021 року (справа № 127/17123/19, провадження № 51-3517км20), від 30 червня 2022 року (справа № 679/999/18, провадження № 51-4531км21) та інших.
		Відповідно дост. 21 КПКУкраїни кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
		Вимога законностіскладу суду в конкретному судовому провадженні спрямована на забезпечення права на справедливий суд,закріпленого в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень п. 1 ст. 6 цієї Конвенції,про необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
		Отже, апеляційний суд порушив вимогист. 76 КПК Українищодо недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні, що свідчить про незаконний склад суду під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та згідно з вимогамип. 2 ч.2ст. 412 цього Кодексує безумовною підставою для скасування ухвали з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції відповідно до п.2ч.1 ст.436, п.1 ч.1 ст.438 КПК України.
		Оскільки ухвала апеляційного суду скасовується внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону під час його постановлення, Суд позбавлений можливості перевірити всі доводи, наведені в касаційних скаргах.
		За таких обставин касаційні скарги засудженого і захисника підлягають частковому задоволенню.
		Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанціїапеляційному суду необхідно врахувати наведене, взяти до уваги викладене в цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та захисника  ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1     ОСОБА_2       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...