Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/12210/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про державну власність; щодо реєстрації або обліку прав на майно.
Надіслано для оприлюднення: 18.08.2022. Зареєстровано: 19.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2022.
Дата набрання законної сили: 13.09.2022
Номер судового провадження: 2/755/394/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/12210/21
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"04" серпня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючої судді                 Арапіної Н.Є.
		з секретарем                 Шелудько В.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» за участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності,
		в с т а н о в и в:
		позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» за участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності. Свої вимоги мотивував тим, що 26 грудня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» було укладено кредитний договір № 112/П/76/2007-840, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти у розмірі 124 582,50 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 . Крім того, 26 грудня 2007 року в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №112/П/76/2007-840 від 26 грудня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» було укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу), індексний номер 57502713 від 07 квітня 2021 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною змінено власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перереєстрації прав власності на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» та внесенням до Державного реєстру відповідного запису про право власності 41367416. Позивач вважає перереєстрацію права власності протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався між позивачем та відповідачем. При зверненні стягнення на предмет іпотеки не було додержано вимог щодо повідомлення Іпотекодавця про обраний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, про намір застосувати Іпотекодержателем ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а також не повідомлено у вимозі інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна та повинна бути проведена оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності. Також спірна квартира є предметом іпотеки за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позивача, загальна проща не перевищує 140 кв.м, тому Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлена заборона примусового стягнення такого майна без згоди власника (незалежно від суб`єкта, який здійснює таке стягнення). У зв`язку з чим просить протиправним та скасувати запис про Державну реєстрацію прав власності №41367416 від 01 квітня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, внесений на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07 квітня 2021 року, індексний номер 57502713, про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП»; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
		02 серпня 2021 року ухвалою суду у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.
		06 серпня 2021 року ухвалою суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено повністю: накласти арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до розгляду справи по суті. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» та уповноваженим товариством особам здійснювати дії щодо примусового входження в будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		22 вересня 2021 року ухвалою суду витребувано з Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області (02660, вул. Сверстюка, 15, м. Київ) належним чином завірені матеріали реєстраційної справи щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», запис № 41367416 від 01 квітня 2021 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною.
		Крім того, 22 вересня 2021 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи. 
		09 лютого 2022 року ухвалою суду витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, вул. Хрещатик, 36, м. Київ) належним чином завірені матеріали реєстраційної справи щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», запис № 41367416 від 01 квітня 2021 року, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною.
		04 серпня 2022 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
		Позивач в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_2 . 
		Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. 
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
		Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила. 
		За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності сторін в судовому засіданні на підставі наявних справі доказів без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Позивач є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20, том 1).
		26 грудня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» було укладено кредитний договір № 112/П/76/2007-840, відповідно до якого позивач отримав грошові кошти у розмірі 124 582,50 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1 (а.с. 129-131,том.1).
		Крім того, 26 грудня 2007 року в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №112/П/76/2007-840 від 26 грудня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» було укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 132-133,том 1).
		18 травня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» було укладено договір № GL3M017514 про відступлення(купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 112/П/76/2007-840 від 26 грудня 2007 року, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» (а.с. 135-137, том 1).
		04 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» було укладено договір про відступлення(купівлі-продажу) прав вимоги грошових зобов`язань № 04.09/2020_ДФ-1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 112/П/76/2007-840 від 26 грудня 2007 року, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» (а.с. 138-142,143, том 1).
		Крім того, 04 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» було укладено договір про відступлення(купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором , відповідно до якого право вимоги за іпотечним договором від 26 грудня 2007 року, укладеним між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра», перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» (а.с. 144-145, том 1). 
		Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу), індексний номер 57502713 від 07 квітня 2021 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною змінено власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перереєстрації прав власності на Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» та внесенням до Державного реєстру відповідного запису про право власності 41367416 (а.с.23-25,26-27, том 1).
		Позивач просить протиправним та скасувати запис про Державну реєстрацію прав власності №41367416 від 01 квітня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, внесений на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07 квітня 2021 року, індексний номер 57502713, про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП»; визнати право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 
		В обґрунтування вимог позивач посилається на не укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 36 Закону України «Про іпотеку».
		Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). 
		Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
		Третя особа не скористалась правом подачі письмових пояснень щодо позову.
		Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення Іпотечного договору), згідно яких іпотекодержатель (заставодержатель) має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки (застави). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на         підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. 
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 37 вищевказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. 
		Таким чином, для реєстрації за Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеки» необхідний окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі із зазначенням про погоджену сторонами можливість реалізації Іпотекодержателем свого права на реєстрацію за собою права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
		Відповідно до правової позиції, викладеної у висновку Великої Палати Верхового Суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), сама по собі умова Іпотечного договору про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що однією з підстав припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а згідно з частиною першою статті 33 цього Закону підставою звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання. Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (стаття 36 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до частин другої, третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.
		Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.».
		Пункт 5.3. Іпотечного договору передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченого статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
		Тобто, укладаючи іпотечний договір, позивач не узгоджував з іпотекодержателем умови про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором - нотаріусом, а, значить, таку згоду він не надав, а надав згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону, тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
		Дослідивши належним чином завірені матеріали реєстраційної справи щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» (а.с. 40-88, том 2), судом встановлено, що на час вчинення реєстраційних дій договору про її добровільну передачу у власність відповідача укладено не було, а позивач як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.
		За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу та залишення нею без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, а тому дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за відповідачем права власності на спірну квартиру, власником якої залишався позивач, є не законними.
		Позивач в обґрунтування позовних вимог також зазначав, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки не було додержано вимог щодо повідомлення Іпотекодавця про обраний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, про намір застосувати Іпотекодержателем ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а також не повідомлено у вимозі інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна та повинна бути проведена оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності.
		Згідно з ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		Частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
		Згідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі по тексту - Порядок), чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію, 61. Для державної реєстрації права власності на підставі Іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
		1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
		2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
		3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
		4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Судом оглянуто реєстраційну справу та встановлено, що із текстів вимоги № 183 та № 184 від 29 жовтня 2020 року, № 100 та № 101 від 17 вересня 2020 року, направлених на адресу позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» повідомляє про те, що має намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». 
		При цьому, жодна із вказаних вище вимог, надісланих відповідачем, не містить відомостей про вартість предмета іпотеки, за якою відбуватиметься зарахування вимог Іпотекодержателя.
		Отже, відповідачем в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у жодній з надісланих вимогах не повідомив позивача про свій намір застосувати ст. 37 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем. Натомість, вимога містить на інший обраний відповідачем позасудовий спосіб звернення стягнення, передбачений ст. 38 Закону України «Про іпотеку», який є відмінним від фактично застосованого способу звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
		Крім того, жодна із направлених позивачу вимога не містить інформації про вартість майна, за якою мало відбуватися зарахування вимог, з урахуванням того, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.
		За таких обставин суд приходить висновку, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком № 1127 щодо надіслання іпотекодавцю повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, зокрема вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності із зазначенням інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, а тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за відповідачем проведена всупереч норм чинного законодавства.
		Що стосується посилання позивача про відсутність згоди на реалізацію спірної квартири та порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд вважає таке.
		07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про заставу», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами ? резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
		Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» згідно із Законом № 895-IX від 16 вересня 2020 року була продовжена до 21 квітня 2021 року, а Законом № 1381-IX від 13 квітня 2021 року - до 23 вересня 2021 року.
		Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.
		Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.
		Судом встановлено, що відбулося примусове стягнення спірної квартири без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з огляду на те, що спірна квартира підпадає під дію такого Закону, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 140 кв. м.
		Отже, суд приходить висновку, що на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути здійснено стягнення шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без його згоди іпотекодавця на його відчуження»
		У відповідності до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат", крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.
		При цьому, враховуючи наведені обставини та дослідивши матеріали реєстраційної справи судом встановлено, що позивач не надавав своєї згоди на відчуження своєї іпотечної квартири як в судовому, так і в позасудовому порядку.
		Таким чином, за відсутності письмової нотаріально посвідченої згоди іпотекодавця на відчуження іпотечної квартири (у відповідності до вимог чинного законодавства правочини щодо відчуження нерухомого майна вчиняються у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню), звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку (примусове стягнення без згоди власника) є неможливим, зважаючи на наявність прямої заборони на примусове звернення стягнення на іпотечне майно в Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		Отже, у державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП».
		За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 у справі № 925/1265/16).
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).
		За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. 
		У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
		Однак згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.
		Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. 
		У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Зважаючи на те, що з 16 січня 2020 року і на час ухвалення судового рішення матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, та за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, обраний позивачем, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» за участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності частково: визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2330804280000, номер запису права власності 41367416; дата та час реєстрації, 01 квітня 2021 року 13:28:46 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Поновити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В решті вимог відмовити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у порядку розподілу судових витрат з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., що складається із: судового збору за подачу позову у загальному розмірі 1 816,00 грн. (908,00 грн. + 908,00 грн.) та судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.
		Керуючись ст.129 Конституції України, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про іпотеку», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,
		у х в а л и в:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» за участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2330804280000, номер запису права власності 41367416; дата та час реєстрації, 01 квітня 2021 року 13:28:46 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Поновити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», код ЄДРПОУ 43575529, юридична адреса: 02072, просп. Бажана, 16, оф. 163, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено 12 серпня 2022 року.
		 
		Суддя                                                 Н.Є.Арапіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...