Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/213/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2022.
Дата набрання законної сили: 17.08.2022
Номер судового провадження: 61-3028ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                     
		17 серпня 2022 року
		м. Київ
		справа № 452/213/19
		провадження № 61-3028св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи»,
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р.,                   Приколоти Т. І., Савуляка Р. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст заяви
		У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в якому просив зняти обтяження - заставу рухомого майна, заборону відчужувати автомобіль марки ВМW, модель 530D, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить йому на праві власності, накладену 19 березня 2014 року за № НОМЕР_3 .
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що йому на праві власності належить автомобіль марки ВМW, модель 530D, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , який він придбав за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 13 лютого 2017 року № 4645/2017/318264 у продавця - ОСОБА_3 .
		З часу набуття транспортного засобу у власність він відкрито користувався ним і йому не було відомо, що ще 19 березня 2014 року на цей автомобіль було накладено обтяження за № 14249030, застава, заборона відчуження, реєстратором - Хмельницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі договору застави від 05 вересня 2007 року № 499-51/07 ПАТ «Укрсоцбанк» за зобов`язаннями, де обтяжувач - ПАТ «Укрсоцбанк», боржник - ОСОБА_2 , що вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06 вересня 2018 року.
		Листом від 17 серпня 2018 року № 04.3-02/96-7783 АТ «Укрсоцбанк» повідомив його про необхідність подання документів, що підтверджують виникнення права власності на автомобіль.
		Після подачі правовстановлюючих документів на транспортний засіб, відповідач листом від 09 листопада 2018 року № 04.3-02/96-9845 повідомив про те, що він відхиляє його вимогу про припинення обтяження на автомобіль, так як транспортний засіб перебуває у заставі банку з метою забезпечення виконання зобов`язання за діючим кредитним договором і не давав згоди на відчуження автомобіля.
		З листа Територіального сервісного центру 4645 регіонального сервісного центру МВС України у Львівській області від 06 вересня 2018 року № 31/13/4645/-167оп вбачається, що станом на момент накладення обтяження 03 вересня 2016 року, транспортний засіб вже не перебував у власності громадянина ОСОБА_2 , оскільки 19 березня                        2015 року був перереєстрований за новим власником. Вважає, що право власності на куплений ним автомобіль було набуто правомірно у спосіб, визначений законом і він, позивач, є добросовісним власником майна, яке було придбане за оплату в особи, яка не була боржником за обтяженням на транспортний засіб.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Самбірський міськрайонний суд Львівської області рішенням від 27 березня 2019 року під головуванням судді Карнасевича Г. І. позов задовольнив.
		Зняв обтяження - заставу рухомого майна, заборону відчужувати автомобіль марки ВМW, модель 530D, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , накладену                            19 березня 2014 року за № 14249030.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд виходив з того, що на час розгляду справи відсутні будь-які підстави існування арешту нерухомого майна, право власності на спірний автомобіль було набуто позивачем правомірно у спосіб визначений законом, Отже, ОСОБА_1 є добросовісним власником майна, яке було придбане ним за оплату від особи, що не була боржником за обтяженням на транспортний засіб, він не є боржником за зобов`язанням, на забезпечення виконання якого накладене обтяження, а тому дія обтяження на його автомобіль є протиправною і такою, що порушує його право власності на вільне володіння, користування та розпорядження майном, а тому накладений арешт підлягає скасуванню.
		Львівський апеляційний суд постановою від 24 лютого 2022 року апеляційну скаргу особи, що не брала участі у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» задовольнив. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2019 року скасував. Ухвалив нове рішення. Відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вирішив питання розподілу судових витрат.
		Приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час придбання позивачем ОСОБА_1 спірного автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відомості про його обтяження, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про наявність підстав для задоволення позову.
		Апеляційний суд також вказував, що місцевий суд припустився порушень норм процесуального права, адже не залучив до участі у справі правонаступника АТ «Укрсоцбанк», яким на час придбання позивачем спірного автомобіля було ТОВ «Кредитні ініціативи».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		В квітні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року, в якій просить оскаржену постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
		Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції прийнявши оспорювану постанову, не звернув належної уваги на те, що на час набуття позивачем права власності на спірний автомобіль в державному реєстрі прав власності на рухоме майно були відсутні жодні записи про обтяження спірного автомобіля, який був набутий на підставі договору купівлі-продажу від особи, яка не була боржником за кредитним договором.
		Вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою також і ту обставину, що Територіальні сервісні центри МВС наділені не тільки правом, а і обов`язком перевіряти інформацію щодо транспортних засобів на предмет наявності обтяжень.
		Зазначав, що апеляційний суд не звернув уваги на ту обставину, що реєстрація транспортного засобу, щодо якого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є відомості про обмеження відчуження, проводиться за наявності письмової згоди обтяжувача (заставодержателя), крім випадків переходу права власності на транспортний засіб у порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки в спільному майні, а тому оскільки реєстрації обтяження не було, реєстрація за ним права власності на спірний автомобіль було правомірною.
		Заявник вказує, що апеляційний суд під час прийняття оскаржуваної постанови не звернув уваги на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц.
		Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
		Справа № 452/213/19 надійшла до Верховного Суду 30 червня 2022 року.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу                                    від 03 лютого 2017 року № НОМЕР_4 належить на праві власності автомобіль марки BMW, модель 530D, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_6 .
		З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 06 вересня 2018 року                          № 56824311, виданого Львівською філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» встановлено, що арешт автомобіля марки ВМW, модель 530D, номер кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2007, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , накладено реєстратором: Хмельницькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі договору застави                          № 499-51/07, від 05 вересня 2007 року ПАТ «Укрсоцбанк», за зобов`язанням, де обтяжувач - ПАТ «Укрсоцбанк», боржник - ОСОБА_2 .
		Листом №04.3-02/96-7783 від 17.08.2018 року АТ «Укрсоцбанк» повідомив позивача про необхідність подання ним документів, що підтверджують виникнення права власності на автомобіль.
		Після подачі правовстановлюючих документів на транспортний засіб, відповідач повідомив листом від 09 листопада 2018 року № 04.3-02/96-9845 про те, що відхиляє його вимогу про припинення обтяження на автомобіль, так як транспортний засіб перебуває у заставі банку з метою забезпечення виконання зобов`язання за діючим кредитним договором, і не давав згоди на відчуження автомобіля.
		Із листа територіального сервісного центру 4645 регіонального сервісного центру МВС України у Львівській області від 06 вересня 2018 року № 31/13/4645-167оп, отриманого з приводу обмеження та історії проведення реєстраційних операцій, встановлено, що згідно Державного реєстру обтяжень рухомого майна автомобіль знаходиться в обтяженні від 03 вересня 2016 року, боржник ОСОБА_2 . Станом на момент накладення обтяження згідно інформації з Єдиного Державного реєстру МВС вказаний транспортний засіб вже не перебував у власності громадянина ОСОБА_2 .
		Згідно інформації про власників належного позивачу транспортного засобу, отриманої в результаті аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України за пошуковим запитом «номер кузова», встановлено, що первинним власником даного транспортного засобу 05 вересня 2007 року був ОСОБА_2 , який вже 19 березня 2015 року перереєстрував його на нового власника ОСОБА_4 з м. Одеси, котрий 08 травня 2015 року перереєстрував на нового власника ОСОБА_5 з м. Стрия, котра 04 лютого 2016 року перереєструвала її на нового власника ОСОБА_6 , котра 26 квітня                 2016 року перереєструвала її на ОСОБА_3 . Остання продала ОСОБА_1 вказаний автомобіль 03 лютого 2017 року.
		Відповідно до договору факторингу від 10 лютого 2020 року ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило, а ТОВ «Генезис фінансової свободи» набуло усіх прав та обов`язків кредитора за рядом кредитних угод, в тому числі за кредитним договором від 05 вересня 2007 року, укладеним між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , а також прав по всіх договорах забезпечення, що укладено на виконання кредитного договору.
		13 лютого 2020 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Генезис фінансової свободи» укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, застави та поруки, відповідно до якого ТОВ «Генезис фінансової свободи» набуло усіх прав заставодержателя за договором застави від 05 вересня 2007 року.
		Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13 серпня 2020 року за № 67507344 проведено заміну заставодержателя на ТОВ «Генезис фінансової свободи» на підставі чого останній набув права заставодержателя відносно транспортного засобу, що виступало гарантом виконання зобов`язань, а саме спірний автомобіль.
		Апеляційним судом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна встановлено, що  25 серпня 2020 року за № 67687864 обтяжувачем за договором застави від 05 вересня 2007 року було не АТ «Укрсоцбанк», а ТОВ «Кредитні ініціативи», яке набуло це право на підставі договору відступлення прав вимоги від 26 грудня 2016 року (а. с. 67, 68-72) і на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції 27 березня 2019 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була внесена інформація про правонаступника заставодержателя-ТОВ «Кредитні ініціативи».
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні (крім випадків передбачених статтею 515 ЦК) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з частиною першою статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За змістом статті 572 ЦК в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майно переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави).
		Зміст статті 572 ЦК відповідає положенням статті 1 Закону України «Про заставу».
		Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
		Згідно з частиною першою статті 589 ЦК в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
		Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
		Таким чином, з огляду на вищенаведене та встановивши, що обтяження спірного автомобіля за договором застави від 05 вересня 2007 року не припинилось, а на час розгляду справи в суді першої інстанції перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи», яке                       13 лютого 2020 року відступило це право ТОВ «Генезис фінансової свободи» колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, адже в силу положень статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберегла свою силу.
		Вищенаведеним спростовуються аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що на час набуття позивачем права власності на спірний автомобіль в державному реєстрі прав власності на рухоме майно були відсутні жодні записи про обтяження спірного автомобіля, який був набутий на підставі договору купівлі-продажу від особи, яка не була боржником за кредитним договором. Оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи та встановленими апеляційним судом обставинами.
		Аргументи касаційної скарги відносно того, що апеляційний суд під час прийняття оскаржуваної постанови не звернув уваги на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
		У наведеній заявником постанові викладено правовий висновок в якому зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
		Проте в рамках розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що застава спірного автомобіля зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07 вересня 2007 року та на час набуття позивачем у власність спірного автомобіля припинена не була, отже означений аргумент касаційної скарги не заслуговує на увагу.
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладено у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.
		Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову ЛЬвівського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. В. Литвиненко   А. І. Грушицький   Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...