Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/8418/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2022. Зареєстровано: 23.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.08.2022.
Дата набрання законної сили: 23.09.2022
Номер судового провадження: 2/211/1862/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 211/8418/21
		Провадження № 2/211/1862/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		 
		22 серпня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
		головуючого судді            Ткаченко С. В.
		при секретарі                Мариненко Е.П.
		за участі:
		представника позивача Пизік О.А., Волошиної Н.А. 
		представника відповідача АТ «Українська залізниця» Соломатіної О.О. 
		представника третьої особи Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» Кулешова А.В. 
		у відсутність позивача ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про скасування наказу від 18.12.2021 року №708/ОС «Про відсторонення від роботи» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
		встановив:
		ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який в ході розгляду справи декілька разів уточнювала, вказавши, що з 01.04.2014року працюєоператором комп`ютерногонабору 1категорії напідприємстві Відповідача. 18.12.2021 року АТ «Українська залізниця» було видано наказ №708/ОС «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 , з 20.12.2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.
		Позивач вважає оскаржуваний наказ незаконний та таким, який підлягає скасуванню судом так як при відстороненні позивача від роботи, відповідач не врахували той факт: що станом на сьогодні вакцинація від COVID-19 для працівників є добровільною. Позивач стверджує, що жодним документом, підписаному між сторонами не встановлено зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Крім того, у зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу, позивача позбавлено права на працю, а тому з огляду на вищевикладене такий наказ є незаконним. Просить суд визнати незаконним та скасувати наказ від 18.12.2021 року №708/ОС «Про відсторонення від роботи та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19224,10 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 3150,00 грн. 
		Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву з урахуванням її уточнення, у якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
		Стороною позивача відповідь на відзив не надавалась.
		У відповідності до гл. 10ст. 274 ЦПК України«у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.
		Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін». 
		Відповідно до ч. 5ст.279ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		При цьому у відповідності дост. 279 ЦПК України«Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримала та просила визнати незаконним та скасувати наказ від 18.12.2021 року №708/ОС «Про відсторонення від роботи та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 19224,10грн., а також  витрати  на правничу допомогу   в розмірі 3150,00грн.В  подальшому надала  заяву про розгляд справи за її відсутності. На зазначених позовних вимогах наполягає. 
		Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Соломатіна О.О. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала з підстав викладених у відзиві, просила у їх задоволенні відмовити. 
		Представника третьої особи Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» Кулешов А.В. у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. В подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності. 
		Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з урахуванням його уточнення.
		У судовому засіданні встановлено, що позивач з 01.04.2014 року працює оператором комп`ютерного набору 1 категорії на підприємстві Відповідача. 18.12.2021 року АТ «Українська залізниця» було видано наказ №708/ОС «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 , з 20.12.2021 року без збереження заробітної плати до дня фактичного щеплення проти COVID-19 або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19. Відповідно до мотивувальної частини наказу відсторонення було здійснене на підставіст.46 КЗпП, ч.2ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000р. № 1645-ІІІ,наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, пункт 41бПостанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236.
		Листом-ознайомлення №31 працівників дільниці (цеху, околотку) ЦОТО структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що затверджений розпорядженням №НЗК-7-7/148 від 26.11.2021 року працівників цеху було повідомлено про необхідність отримання профілактичного щеплення проти гострої распіраторної хвороби COVID-19 та про необхідність пред`явлення безпосередньому керівнику не пізніше 08.12.2021 року документу, який підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини або висновку лікаря щодо наявності протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19.
		26.11.2021 року Головою Профспілкової організації Криворізького локомотивного депо Кулешовим А.В. на ім`я Начальника Криворізького локомотивного депо Тисленко В.П. було направлено звернення, що зареєстровано за №82, де ОСОБА_3 повідомляв про незаконність відсторонення працівників в разі їх відмови від вакцинації проти COVID-19. 
		Відповідно до ст.21Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		Згідно ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		Згідно ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		Відповідно до ч.1-2 ст.27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
		Із зазначеноговбачається,що щепленнявід гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої  коронавірусом SARS-CoV-2, не входить до календарю обов`язкових профілактичних щеплень.
		Крім того, згідно з резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) від 27.01.2021 за №2361 (2021) «Вакцини проти COVID-19: етичні, юридичні а практичні міркування» та профільним законодавством України, щеплення проти COVID-19 не є обов`язковим.
		Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у ч.6 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», де зазначено, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
		Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.27 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
		В оскаржуваному наказі Відповідач посилається на Постанову КМУ№1236 від 9.12.2020 року та Наказ Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 як на підстави відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
		За Перелікомпрофесій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимпрофілактичним щепленням,затвердженим наказомМіністерства охорониздоров`явід 04.10.2021р.№ 2153обов`язковимпрофілактичним щепленнямпроти гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2,на періоддії карантину,встановленого КабінетомМіністрів Україниз метоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2,зі змінамивід 01.11.2021року ,що затвердженінаказом Міністерства охорони здоров`я №2393 підлягають працівники:
		1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
		2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
		3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності/;
		4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;
		5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;
		6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83, до яких входить також і «Українська залізниця» .
		Однак, сам наказ від 04.10.2021 р. № 2153 не місить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої  коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».
		Тобто, фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказом від 04.10.2021 р. № 2153 не визначена.
		Таким чином, з прийняттям відповідного наказу правове регулювання та визначення тих профілактичних щеплень, які є обов`язковими не змінилось, а відтак відсторонення працівника, який входить до переліку затвердженого Наказом МОЗ від 04.10.2021 р. № 2153 є незаконним.
		Посилання в оспорюваному наказі №708/ОС від 18.12.2021 року на пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (в редакції, чинній на дату подання позовної заяви) зі змісту якої вбачається, що керівникам державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій слід забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я не може будь яким чином змінити процедуру відсторонення від роботи, визначну п.5 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про забезпечення санітарного а епідемічного благополуччя населення » , оскільки дана постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу юридичну силу і не може змінювати правове регулювання визначене законом.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
		Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).
		Однією ізпідстав длявідсторонення позивачкивід виконанняроботи уоскаржуваному наказіє лист-ознайомлення№31працівників дільниці (цеху, околотку) ЦОТО структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», оскаржуваний наказ винесений начальником депо на підставі ст. 46 КЗпП України, ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, що вбачається із самого наказу.
		Проте, згідно ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
		Так,обов`язковою умовоюдля відстороненняпрацівників відвиконання зазначенихвидів робіт єможливість зараженняіз та(або)поширення нимиінфекційних хвороб,але ізоскаржуваного наказу №708/ОС від 18.12.2021 року не вбачаєтеся, що ОСОБА_4 , як працівник несе загрозу зараження чи поширення інфекційних хвороб, зокрема і COVID-19 , як і не вбачається з лист-ознайомлення№31. 
		Також, лист-ознайомлення№31 не встановлює та не передбачає, що діяльність осіб, які в ньому перелічені, може призвести до їх зараження та/або поширенню ними інфекційних хвороб.
		Таким чином, лист-ознайомлення №31, як підстава для відсторонення від роботи ОСОБА_1 , саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
		Враховуючи відсутність в оспорюваному наказі посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи, він однозначно є безпідставним, свавільним та підлягає скасуванню. Крім того вказана норма права передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. В той же час МОЗ України не затверджувало на даний час переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування Наказу від 18.12.2021 року №708/ОС про відсторонення її від роботи, є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
		Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1.с. 94 КЗпП України).
		Згідно наказу №708/ОС від 18.12.2021 року з 20.12.2021 року Позивач позбавлена можливості працювати з підстав незаконного відсторонення від роботи та відповідно отримувати заробітну плату.
		Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Так,вказаною нормоювстановлено відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
		Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.
		У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу.
		Згідно п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Згідно п. 8 вказаної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Згідно Довідки про середню заробітну плату, що додано до позовної заяви, розмір середньогодинного заробітку за останні два календарні місяці, що передували відстороненню ОСОБА_1 в грудні 2021 року становить:
		5695,89 грн ( жовтень 2021) + 7797,77 грн (листопад 2021) = 13493,66 грн  заробітна плата за останні два місяці
		120 год ( жовтень 2021) + 165 год ( листопад 2021) =285 год (кількість робочих годин за останні два місяці).
		13493,96 грн/ 285 год. = 47,35 грн  розмір середньої заробітної плати за годину 
		Наказом МОЗУкраїни «Про зупиненнядії наказуМіністерства охорониздоров`я Українивід 04.10.2021року №2153»від 25.02.2022року№380до завершеннявоєнного станув Українізупинено діюнаказу «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04.10.2021 р. № 2153.
		Так, 03.03.2022 року Відповідачем було винесено Наказ № 166/ОС про допущення ОСОБА_1 до роботи з 04.03.2022 року у зв`язку з відміною Наказу МОЗ №2153 від 04.10.2021 року.
		Таким чином, середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить: 
		З 20.12.2021 року : 
		66 год (сума годин в змінах з 22.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи графіком роботи цеху) х 47,35 грн ( розмір середньої заробітної плати за годину за останні два місяці, що передували відстороненню від роботи = 3125,10 грн.
		У зв`язку із незаконним відстороненням ОСОБА_1 від роботи в грудні 2021року, в подальшому її не було внесено до графіків роботи, а отже при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу в січні та лютому 2022 року слід керуватися наступним:
		Як передбачено ст.50 КЗпП, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
		Згідно ст. 52 КЗпП України, Для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
		На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п`ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.
		На підприємствіВідповідача встановлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем : 5 днів по 7 годин і один  5 годин.
		Так, відповідно до вимог ст.50-53,67,73 КЗпП України, листа Міністерства економіки України від 12.08.2021 р. № 47-03/520 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік», на підприємстві відповідача при шестиденному робочому тижні встановлено норму тривалості робочого часу в січні 2022 року 159 год/міс (п.7, копія додається).
		Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в січні 2022 року становить:
		159 год х 47,35 грн = 7528,65 грн.
		Норму тривалості робочого часу в лютому 2022 року - 160 год/міс.
		Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в лютому 2022 року становить 160 год х 47,35 грн = 7576,00 грн.
		Розмір середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу з01.03.2022по 04.03.2022року становить:
		З 01.03.2022 року (вівторок) по 03.03.2022 року (четвер включно)  3 дні по 7 год = 21 год.
		21 год х 47,35 грн = 994,35 грн.
		Виходячи з наведеного на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час відсторонення від роботи, а саме з 20.12.2021 року по 04.03.2022 року становить: 
		3125,10 грн. + 7528,65 грн. + 7576,00 грн + 994,35 грн = 19 224,10 грн
		П. 2 ч.1ст. 430 ЦПК України, за яким суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
		Згідно ч.2,8ст.141ЦПК України, інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються,зокрема, у разізадоволення позову-на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		20.12.2021 року ОСОБА_1 та адвокатом Волошиною Н.А. було укладено Договір про надання професійної (правничої) допомоги № 20/12. Згідно п.3.1 вказаного Договору, за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1 даного Договору «КЛІЄНТ» сплачує «АДВОКАТУ» винагороду (гонорар) у розмірі визначеному в Акті про надання правової допомоги.
		Так, згідно акту про надання правової допомоги №1 від 20.12.2021 року, розмір правової допомоги становить 3150,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною квитанцією.
		Враховуючи, що позивач при подачі позову, в силу п. 1 ч. 1ст.5 Закону України "Про судовий збір"була звільнене на від сплати судового збору, з відповідача відповідно до ст.141ЦПК України в дохід держави, слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
		вирішив:
		позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України Первинна профспілкова організація відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про скасування наказу від 18.12.2021 року №708/ОС «Про відсторонення від роботи» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити.
		Визнати незаконним та скасувати наказ від 18.12.2021 року №708/ОС «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» ( 03150 МСП м. Київ -150, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 20.12.2021 року по 04.03.2022 року у розмірі 19224 (дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 10 коп.
		Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи - за один місяць.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» ( 03150 МСП м. Київ -150, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) грн. 00 коп.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» ( 03150 МСП м. Київ -150, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави, судові витрати у вигляді судового збору, в розмірі 908 (дев`ятсот вісім ) грн. 00 коп.
		Рішення може бути оскаржене учасниками справив апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
		 
		Суддя:  С. В. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...