Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11027/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.08.2022.
Дата набрання законної сили: 03.08.2022
Номер судового провадження: 12-7звг22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		03 серпня 2022 року
		м. Київ
		Справа № 910/11027/18
		Провадження № 12-7звг22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді (суддя-доповідач) Рогач Л. І.,
		суддів: Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С.,  Крет Г. Р.,                            Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М.,                        Ткача І. В.,  Ткачука О. С., Штелик С. П.,
		за участю:
		секретаря судового засіданняСалівонського С. П., 
		представників учасників справи:
		Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Таболіна О. С., 
		ОСОБА_20.,
		ОСОБА_1 - Томчук М. В. ,
		ОСОБА_3 - Шевченко Г. М., Ігнатенка О. О. , 
		ОСОБА_5 - Діденка А. О. ,
		ОСОБА_7 - Святюка С. П.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 про стягнення 76 929 136, 71 грн шкоди, заподіяної пов`язаними особами
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		1.1. 17 серпня 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» (далі - ПАТ «АБ «Укоопспілка» або банк), звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 про солідарне стягнення з них на користь Фонду як ліквідатора ПАТ «АБ «Укоопспілка» 76 929 136,71 грн шкоди. 
		1.2. Фонд посилався на те, що впродовж 2014 року колишнім керівництвом банку було прийнято рішення про придбання завідомо збиткових нічим не забезпечених облігацій двох підприємств -Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал експрес» (далі - ТОВ «Капітал експрес») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні фінансові перспективи» (далі - ТОВ «Сучасні фінансові перспективи»), які мають ознаки фіктивних та пов`язані з керівництвом і власниками банку, на суму 319 460 764,00 грн, що становить майже 60 % вартості всіх активів банку. 
		1.3. Фонд вважав, що це було не просто ризикованим, а направленим на виведення з банку коштів, керівні органи банку ухвалювали рішення, які прямо суперечили інтересам банку та його кредиторам, були неадекватними існуючому кредитному ризику та завідомо збитковими, що суперечить завданням і функціям ради банку, правління та кредитного комітету. Такі операції, на думку Фонду, стали причиною недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами, банк було визнано неплатоспроможним. Оскільки для покриття вимог всіх кредиторів не вистачило 76 929 136,71 грн, то саме цю суму Фонд просив стягнути солідарно з відповідачів на відшкодування шкоди, завданої кредиторам банку. 
		1.4. Позивач указував на пов`язаність компаній - емітентів між собою (що створює додатковий кредитний ризик), а також з керівниками та власниками банку (що пояснює дії відповідачів і вказує на умисний характер завдання шкоди). 
		1.5. Фонд також стверджував, що емітенти облігацій на момент їх придбання банком, мали численні ознаки фіктивності, а саме: не мали або майже не мали основних засобів (у тому числі й орендованих), не мали офісу або будь-якого робочого приміщення, не мали працівників (крім директора), не здійснювали основної діяльності, декларували відсутність доходу або мінімальний прибуток, що вказувало на неможливість погасити емітовані облігації, активи емітентів майже повністю складались із інвестицій у цінні папери інших компаній, які так само мали ознаки фіктивності. 
		1.6. Позивач вважав, що відповідачі не виконали покладених на них функцій з управління ризиками, контролю і моніторингу всіх видів загроз за усіма напрямами діяльності банку, і навпаки - своїми діями щодо виведення коштів з банку на рахунки інших компаній, вони сприяли настанню цих ризиків, чим завдали збитки ПАТ «АБ «Укоопспілка» та його кредиторам.
		1.7. На думку позивача, пов`язаними особами, які в силу приписів статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов`язані солідарно відшкодувати шкоду у сумі 76 295 559,41 грн, є такі фізичні особи:
		ОСОБА_8 - Голова Правління; ОСОБА_9 - Перший заступник Голови Правління; ОСОБА_10 - Головний бухгалтер, член Правління; ОСОБА_11 - Начальник Управління інвестиційної діяльності, член Правління; ОСОБА_12 - Голова Спостережної ради; ОСОБА_1 - Член Спостережної ради; ОСОБА_13  - Член Спостережної ради; ОСОБА_14 - Член Спостережної ради; ОСОБА_3  - Член Спостережної ради; ОСОБА_5 - Голова Спостережної ради; ОСОБА_15 - Член Спостережної ради; ОСОБА_16 - Заступник Голови Правління; ОСОБА_17 - Начальник відділу фінансового моніторингу, член Правління; ОСОБА_7 - Начальник відділу фінансового моніторингу, член Правління.
		1.8. При цьому Фонд зазначив, що 08 серпня 2018 року на підставі норм статті 52 та частини п'ятої статті 58 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» він звертався до пов`язаних з банком осіб з вимогами про відшкодування шкоди, які залишені без задоволення. 
		1.9. У позовній заяві Фонд послався на частину п`яту статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній до 02 березня 2015 року, тобто на момент ухвалення відповідачами рішень, що призвели до неможливості ПАТ «АБ «Укоопспілка» відповідати за своїми зобов`язаннями, укладення на виконання цих рішень відповідних правочинів (2014 рік), прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АБ «Укоопспілка» (22 січня 2015 року), та цю ж саму норму в редакції, чинній на момент подання позову до суду (17 серпня 2018 року). Відповідно до цієї норми Закону в редакції, чинній до 02 березня 2015 року, Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови в задоволенні таких вимог або їх невиконання у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Ця норма в редакції, чинній на момент подання позову, передбачала, що Фонд або уповноважена особа Фонду в разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку. У разі отримання Фондом відмови в задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом, Фонд звертається з такими вимогами до суду. 
		1.10. Також позивач посилався на частини вісімнадцяту, дев`ятнадцяту статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до яких керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною. 
		1.11. Як на підставу визначення відповідачів заподіювачами шкоди позивач посилався на приписи частин першої та другої статті 1166 і частину першу статті 1190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції, чинній на момент подання позову до суду, відповідно до яких пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ), здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном.
		2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року, у задоволенні позову Фонду відмовлено. 
		2.2. Судові рішення мотивовані так: 
		- в обґрунтування розміру шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідачів, Фонд посилається на звіт, який містить незалежні судження оцінювачів з урахуванням усіх зроблених припущень та обмежень. Під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для банку провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення відповідачами, грошові виплати. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли Фонду або уповноваженій особі Фонду стало відомо про наявність шкоди, заподіяної внаслідок купівлі облігацій. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку, належним обґрунтуванням вартості вимог і зобов`язань банку (Фонду) повинні бути документальні результати перевірки фінансово-господарської діяльності банку;
		- доказів недотримання відповідачами вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» у частині щодо органів управління банку (статей 37, пункту 2 частини другої статті 39, частини першої статті 40, частини першої статті 42) Фондом не надано;
		- Фонд не надав суду жодного документального підтвердження того, що ним або уповноваженою особою на ліквідацію, вчинялися дії щодо реалізації вказаних вище облігацій до пред`явлення позову;
		- строк погашення облігацій за договорами визначено 17 квітня 2019 року, тобто твердження позивача про те, що за облігаціями не можна буде отримати грошові кошти, є передчасним і необґрунтованим;
		- визначена в оцінці вартість облігацій у 3,00 грн документально не підтверджена; 
		- підставою для покладення відповідальності на відповідачів, як пов`язаних осіб банку, позивач визначає положення частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Проте на час виконання посадових/службових обов`язків відповідачами щодо вказаних правочинів і угод - у 2014 році вказана стаття мала іншу редакцію, зокрема, частини шостої не було, а частина п`ята мала таку редакцію: «Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних. А отже, нова редакція статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не може бути застосована до цих правовідносин, оскільки не має зворотної дії»  (арк. 17 рішення суду першої інстанції); 
		- ознаки фіктивного підприємництва виникають лише в разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності. Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про фіктивність емітентів. Дійти висновку про фіктивність підприємства в разі відсутності відповідного вироку в кримінальній справі неможливо. Фонд не вчинив жодних дій щодо звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України;
		- суду не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_18 та Голова спостережної ради банку ОСОБА_12 є родичами (братами). Відтак таке твердження є припущенням;
		- незважаючи на посилання позивача на економічну необґрунтованість укладення правочинів і порушення процедури укладення, Фонд не надав жодного доказу виявлення нікчемного правочину в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними за відповідними положеннями ЦК України. З огляду на викладене, подання вказаного позову з визначених позивачем мотивів, є по суті передчасним і необґрунтованим;
		- Фонд не надав доказів на підтвердження того, що ним або уповноваженою особою на ліквідацію вчинялися дії щодо реалізації вказаних облігацій;
		- у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, їх вина в настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена;
		- строк погашення облігацій визначено 17 квітня 2019 року, а тому суд відхилив доводи позивача про те, що за облігаціями не можна буде отримати грошові кошти; 
		- до закінчення ліквідаційної процедури відсутні правові підстави стверджувати про шкоду, завдану банку. У силу статей 52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів вважаються погашеними у разі, якщо при завершенні ліквідаційної процедури вони лишилися незадоволеними в зв`язку з недостатністю майна. Станом на дату розгляду справи ліквідаційна процедура в ПАТ «АБ «Укооспілка» триває, відбувається продаж активів банку та погашення вимог кредиторів. За змістом статті 51 цього Закону після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю в найкоротший строк. За таких обставин відсутні підстави стверджувати про те, що банк вже зазнав матеріальної шкоди;
		- Фонд документально не підтвердив жодного елементу цивільно-правової відповідальності; не довів розмір шкоди; вину осіб, які визначені відповідачами; причинно-наслідкового зв`язку між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди, тощо.
		3. Короткий зміст постанови касаційного суду
		3.1. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року рішення Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі. Позов Фонду задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь Фонду, що діє як ліквідатор ПАТ «АБ «Укооспілка»,  76 929 136,71 грн шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		3.2. Судове рішення мотивовано таким:
		- кожен з відповідачів у спірний період мав статус керівника банку та був наділений посадовими правами та обов`язками, як особа з високим ступенем кваліфікації та досвіду. Таким чином, неплатоспроможність банку є наслідком як їх активних дій (ухвалення рішень, підписання договорів, спрямованих на купівлю облігацій), так і пасивної бездіяльності;
		- відповідачі не надали доказів, які б свідчили про те, що неплатоспроможність банку виникла з інших причин, аніж виведення ними зі складу високоліквідних активів банку у 2014 році на суму 319 460 764 грн як оплати за облігації. При цьому недостатність майна банку для покриття вимог кредиторів банку склала 76 295 559,41 грн.;
		- будь-які порушення з боку регулятора (призначеного ним куратора як представника НБУ), неналежне виконання куратором банку своїх посадових не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності посадових осіб банку, оскільки саме вони, а не регулятор, ухвалювали відповідні рішення і несли відповідальність за роботу банку;
		- Фонд не пропустив строку позовної давності, тому його позов підлягає задоволенню.
		4. Короткий зміст вимог поданої заяви про перегляд судового рішення
		4.1. 14 лютого 2022 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року за нововиявленими обставинами (а. с. 53-62, т. 25). Заява мотивована таким:
		4.2. 28 січня 2022 року представником ОСОБА_7 - адвокатом Ігнатенком О. О. на адресу Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) надіслано адвокатський запит вих. № 28/01/22/1 (а. с. 65-66, т. 25), в якому адвокат просив: 
		1) повідомити щодо можливості продажу ОСОБА_7 . Центральною спілкою споживчих товариств України (Укоопспілка) (далі - ЦССТУ (Укоопспілка))  кредиторських вимог до ПАТ «АБ «Укоопспілка», які включені в реєстр акцептованих кредиторських вимог на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 липня 2015 року № 168/15, з урахуванням рішення виконавчої дирекції Фонду від 29 травня 2018 року № 1494; 
		2) надати інформацію та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів щодо розміру кредиторських вимог ЦССТУ (Укоопспілка) до ПАТ «АБ «Укоопспілка» станом на IV квартал 2018 року та на дату адвокатського запиту; 
		3) надати інформацію та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів щодо погашення (задоволення) Фондом кредиторських вимог ЦССТУ (Укоопспілка) станом на IV квартал 2018 року та на дату адвокатського запиту; 
		4) надати інформацію та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів щодо відображення кредиторської заборгованості ПАТ «АБ «Укоопспілка» перед ЦССТУ (Укоопспілка) згідно даних бухгалтерського обліку. 
		4.3. 31 січня 2022 року за результатом розгляду адвокатського запиту ЦССТУ (Укоопспілка) повідомила, що 29 травня 2015 року ЦССТУ (Укоопспілка) подано заяву уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ «АБ «Укоопспілка» Кашуті Д. Є. про визнання грошових вимог кредитора у сумі 3 015 314,73 грн, 28 977,25 дол. США,                206,94 євро. ПАТ «АБ «Укоопспілка» акцептовано кредиторські вимоги ЦССТУ (Укоопспілка) на суму 1 934 259,76 грн. Можливість продажу кредиторських вимог ЦССТУ (Укоопспілка) до ПАТ «АБ «Укоопспілка», які були включені до реєстру акцептованих кредиторських вимог, що затверджений рішенням виконавчої дирекції Фонду від 29 травня 2018 року № 1494 відсутня у зв`язку з тим, що кредиторська заборгованість згідно даних бухгалтерського обліку ЦССТУ (Укоопспілка) не обліковується, відсутня і становить 0,00 грн. У період з 28 травня 2015 року по 31 січня 2022 року ЦССТУ (Укоопспілка) від Фонду кошти на погашення кредиторської заборгованості ПАТ «АБ «Укоопспілки» не надходили (а. с. 67, т. 25). 
		4.4. З бухгалтерської довідки від 31 січня 2022 року № 09  вбачається, що згідно даних бухгалтерського обліку ЦССТУ (Укоопспілка) кредиторська заборгованість ПАТ «АБ «Укоопспілка» перед ЦССТУ (Укоопспілка)  станом на 31 січня 2022 року становить 0,00 грн (а. с. 68, т. 25).
		4.5. Заявник посилається на те, що шкода, яка підлягає стягненню у тому числі із нього, є меншою, ніж встановлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року. При цьому заявник наголошує, що ці обставини не були і не могли бути йому відомі під час розгляду справи.
		5. Позиція Великої Палати Верховного Суду
		5.1. Рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України). 
		5.2. Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, провадження № 12-158гс19, (пункти 7.4-7.5)).
		5.3. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18).
		5.4. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункт 26)).
		5.5. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18 (пункти 27, 28)).
		5.6. Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення,  або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження                    № 11-430заі20 (пункт 6.38)).
		5.7. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу правової визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2). 
		5.8. Процедура  поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції.
		5.9. Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття «нововиявлені обставини». ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.
		5.10. Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26 червня 2018 року у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України», від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).
		5.11. Враховуючи викладене вище, як за чинним процесуальним законодавством, так і за сталою практикою ЄСПЛ, до нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
		5.12. Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
		5.13. Отже, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
		5.14. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 321 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
		5.15. Заявник посилається на те, що про зазначені нововиявлені обставини він дізнався лише 31 січня 2022 року, отримавши письмову відповідь на свій запит від ЦССТУ (Укоопспілка).
		5.16. Заява ОСОБА_7 була подана до суду 14 лютого 2022 року.
		5.17. Докази того, що заявник міг раніше дізнатися про нововиявлені обставини у матеріалах справи відсутні. Такі докази позивачем чи іншими учасниками справи не надано. В судовому засіданні відповідні твердження не спростовані.
		5.18. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява ОСОБА_7 подана з дотриманням строку, передбаченого частиною першою статті 321 ГПК України. 
		5.19. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року  (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).
		5.20. За статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (§ 1 статті 6 Конвенції).
		5.21. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		5.22. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
		5.23. За змістом статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
		При розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має враховувати, що відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною третьою статті 232 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
		Відповідно у судах апеляційної та касаційної інстанцій відбувається перегляд судових рішень, що закінчується прийняттям постанови (частина четверта статті 232 ГПК України).
		Відтак основною стадією судового розгляду, є стадія розгляду справи у суді першої інстанції, тоді як суди апеляційної та касаційної інстанцій здійснюють перегляд судового рішення суду першої інстанції, відповідно, у апеляційному чи касаційному порядку.
		Одним із принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статті 13 ГПК України, який передбачає у частині другій вказаної статті обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє учасникам процесу в реалізації ними прав, запобігає зловживанню правами та вживає заходи для виконання ними їхніх обов`язків( пункти 4, 5 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
		5.24. Суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи (частина перша статті 14 ГПК України).
		5.25. Відповідно до частини першої статті 73, частини першої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		5.26. Згідно з частинами першою, другою статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
		5.27. Відповідно до частин першої і п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У частині четвертій статті 238 ГПК України передбачені такі вимоги до мотивувальної частини судового рішення. 
		В мотивувальній частині рішення зазначаються:
		1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі;
		2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
		3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;
		4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
		5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
		6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
		7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
		8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
		Згідно з частинами першою та другою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		У частині другій статті 300 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		5.28. Предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).
		5.29. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає щоб остаточне рішення суду не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає також повагу до судових рішень. Згідно з ним жодна сторона не може вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду справи та постановлення у ній нового рішення. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»).
		5.30. Заявник у даній справі вважає нововиявленими обставинами ті, що стали відомі лише 31 січня 2022 року. Зокрема, він вказує, що саме цього числа дізнався, що на час розгляду справи № 910/11027/18 та прийняття постанови Великою Палатою Верховного Суду 25 травня 2021 року були відсутні і не обліковувалися кредиторські вимоги ЦССТУ (Укоопспілка) до ПАТ «АБ «Укоопспілка». Тому врахування Фондом до загального розміру збитків суми заборгованості банку перед ЦССТУ (Укоопспілка) у розмірі 1 934 259, 76 грн призвело до необґрунтованого збільшення обсягу зобов`язань заявника у даній справі на вказану суму. Крім того, тепер у нього існують сумніви щодо правдивості усіх нарахувань зроблених позивачем у справі та тих доказів, які він подав на підтвердження своїх позовних вимог. ОСОБА_7 вказував і на те, що докази про які він вказав у заяві раніше не могли бути йому відомі і доступні через процесуальну поведінку Фонду в судових процесах. Позивач проігнорував вимоги суду щодо подання повного реєстру акцептованих вимог, посилаючись на існування там конфіденційної інформації. Натомість представив суду лише перший та останній аркуші вказаного документу, та запевнив суд про відповідність розміру заявлених позовних вимог реальній сумі заподіяних відповідачами збитків.
		5.31. Суди такі дії Фонду критично не оцінили. Невиконання ухвали суду про витребування доказів не отримало належної реакції суду, що врешті не дало суду змоги всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідити усі належні докази. Тоді ж були проігноровані вимоги відповідачів у справі про необхідність ретельного дослідження доказів щодо заявлених збитків.
		5.32. При цьому всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
		З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		Принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, який відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України належить до фундаментальних засад господарського судочинства, передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Бехеер проти Нідерландів»).
		5.33. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		5.34. ОСОБА_7 також звернув увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій зосередились на доведенні та встановленні тільки наступних фактів: чи були укладені угоди з придбання цінних паперів, чи за сприяння відповідачів вони були укладені, чи мали угоди ознаки фіктивності, чи спричинили вони негативні наслідки для банка, чи відповідала ціна на цінні папери ринковій вартості, чи здійснювались Фондом заходи з реалізації придбаних паперів, чи визнавалися договори нікчемними, чи були емітенти цінних паперів пов`язані з банком. При цьому суди відмовили в задоволенні позову у зв`язку з передчасністю позову про відшкодування шкоди без продажу усього майна банка та відсутністю причинного зв`язку між діями відповідачів та заподіяною шкодою. Заявник наполягав на тому, що за вищенаведених обставин він не міг подати заперечення на спростування розміру заподіяних збитків, оскільки суд зосередився на встановленні інших обставин у справі, а позивач не надавав доказів, які б містили фактичні дані щодо розміру таких збитків, щодо яких можна було б заперечувати. З тих самих підстав, він не вдавався до пошуку доказів, адже не мав можливості здогадуватися про їх існування.
		У свою чергу касаційний суд, взяв до уваги позицію Фонду, без аналізу усіх обставин справи і дослідження доказів, здійснив їх переоцінку та ухвалив рішення про солідарну відповідальність і поклав на нього обов`язок про відшкодування 76 929 136,71 грн шкоди. У той же час, отримані тепер докази, тягнуть за собою цілком інші висновки стосовно заявлених позовних вимог.
		 
		5.35. У рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		У рішеннях ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення ЄСПЛ від 15 листопада 2007 року у справі «Хамідов проти Росії»).
		5.36. При здійсненні касаційного розгляду справи Велика Палата Верховного Суду виходила з заявленого позивачем розміру шкоди, завданої ПАТ «АБ «Укоопспілка», у сумі 76 295 559,41 грн, та розміру зобов`язань банку відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 липня 2015 року № 168/15 реєстру акцептованих вимог кредиторів (з урахуванням змін згідно з рішенням Фонду від 29 травня 2018 року № 1494) у сумі 109 660 264,41 грн.
		5.37. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які належні, достатні і допустимі докази, з яких би вбачалося, що Фонд при затвердженні реєстру акцептованих вимог кредиторів банку врахував, зокрема, списання боргу ПАТ «АБ «Укоопспілка» перед ЦССТУ (Укоопспілка) та що таке погашення було належним чином відображено документально.
		5.38. При цьому у матеріалах справи відсутній повний реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АБ «Укоопспілка», а позивачем надано лише декілька аркушів копії переліку такого реєстру вимог кредиторів ПАТ «АБ «Укоопспілка».
		Разом з тим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить посилання на дослідження розміру заподіяної шкоди. Існує тільки згадка про розмір зобов`язань банку відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 липня 2015 року № 168/15 реєстру акцептованих вимог кредиторів, а оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду  від 17 липня 2015 року № 196/15, згадується у контексті того, що вказані розміри встановлені під час здійснення процедури ліквідації банку і відображає позицію позивача у справі (арк. 10 рішення суду першої інстанції). Однак суд першої інстанції зробив висновок, що «в обґрунтування розміру шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідачів, Фонд посилається на Звіт, який містить незалежні судження оцінювачів з урахуванням усіх зроблених припущень та обмежень». При цьому суд вказав, що «під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності вартості майна, необхідність для Банку провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення відповідачами, грошові витрати… Вбачається, що належним обґрунтуванням вартості вимог і зобов`язань Банку (Фонду) повинні бути  документальні результати  перевірки фінансово-господарської діяльності Банку»                   (арк. 11 рішення суду першої інстанції). Інших згадок щодо розміру шкоди та доказів, якими така шкода підтверджується, у рішенні немає. 
		Суд апеляційної інстанції обмежився згадкою про розмір шкоди лише у контексті того, що під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено розмір зобов`язань банку відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 липня 2015 року № 168/15 реєстру акцептованих вимог кредиторів та оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду  від 17 липня 2015 року № 196/15.
		Тобто, ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції, не досліджувалися докази щодо розміру заподіяної шкоди. 
		5.39. Частина друга статті 86 ГПК України визначає, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті  86 ГПК України).
		У той же час, як встановлено Великою Палатою Верховного Суду, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, були ухваленні без дослідження тих доказів, що визначають предмет доказування у даній справі, а відтак впливають на висновки, які мали б бути сформульовані у рішенні суду.
		Від того ж як сформульовані відповідні висновки, залежить чи буде оскаржуватися рішення суду у апеляційному порядку, чи будуть підстави для відкриття касаційного провадження. Так само вказане матиме вплив і на позицію касаційного суду щодо необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і наявності для цього підстав, передбачених статтею 302 ГПК України.
		Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що після скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та до завершення встановлення фактичних обставин у даній справі, висловлення правової позиції з питань окреслених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду є передчасним.
		5.40. Потрібно звернути увагу і на те, що вирішуючи виключну правову проблему у даній справі, Велика Палата Верховного Суду у пункті  8.12. постанови від 25 травня 2021 року дійшла до висновку про те, що розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тому Велика Палата Верховного Суду відхилила довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна). При цьому Велика  Палата  Верховного Суду вказала, що відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі недостатність майна банку для покриття вимог кредиторів банку склала 76 295 559,41 грн (пункт 7.62 постанови). Вказаний розмір шкоди Велика Палата Верховного Суду визначила як різницю між розміром зобов`язань банку відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 липня 2015 року № 168/15 реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до банку (з урахуванням змін згідно з рішенням Фонду від 29 травня 2018 року № 1494), що становить 109 660 264,41 грн, та оціночною (ринковою) вартістю ліквідаційної маси банку, затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 серпня 2015 року № 196/15 (з урахуванням змін від 21 червня 2018 року, внесених рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1745), яка складає 33 364 705 грн.
		Проте, як вбачається із пункту 1.2 тієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду Фонд послався на те, що впродовж 2014 року колишнім керівництвом банку було прийнято рішення про придбання завідомо збиткових нічим не забезпечених облігацій двох підприємств ТОВ «Капітал експрес», ТОВ «Сучасні фінансові перспективи», які мають ознаки фіктивних та пов`язані з керівництвом і власниками банку, на суму 319 460 764,00 грн, що становить майже 60 % вартості всіх активів банку. Фонд вважав, що це було не просто ризикованим, а направленим на виведення з банку коштів, керівні органи банку ухвалювали рішення, які прямо суперечили інтересам банку та його кредиторів, були неадекватними існуючому кредитному ризику та завідомо збитковими, що суперечить завданням і функціям ради банку, правління та кредитного комітету. Такі операції стали причиною недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами, банк було визнано неплатоспроможним. Оскільки для покриття вимог всіх кредиторів не вистачило 76 929 136,71 грн, то саме цю суму Фонд просив стягнути солідарно з відповідачів як відшкодування шкоди, завданої кредиторам банку. 
		Окрім дещо різних підходів визначення шкоди і її розмірів Велика Палата Верховного Суду попри те, що нею було встановлено недостатність майна банку для покриття вимог кредиторів у розмірі  76 295 559,41 грн, присудила до стягнення з відповідачів  76 929 136,71 грн.
		 
		5.41. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу і на те, що при розгляді справи принципи змагальності учасників процесу та рівності між собою є основоположними. Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства.
		Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. 
		ЄСПЛ приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід`ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при досліджені доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.
		Рішенням від 23 червня 1993 року у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.
		У дані справі заявник ОСОБА_7 вказував на те, що позивач вжив усіх можливих заходів для створення йому перешкод у доступі до доказів та їх джерел. Зокрема, тих, що стосуються розміру заподіяних збитків. Відтак він не міг заперечувати проти їх обґрунтованості та подати докази на спростування позиції позивача, не мав змоги поставити під сумнів чи відшукати ті докази про існування, яких не здогадувався.
		5.42. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими посилання заявника на те, що врахування Фондом до загального розміру збитків суми заборгованості банку перед ЦССТУ (Укоопспілка) у розмірі 1 934 259,76 грн, фактично могло призвести до необґрунтованого збільшення обсягу зобов`язань заявника у даній справі на суму вказаної заборгованості.
		5.43. Разом з тим судами першої та апеляційної інстанцій обставини погашення боргу ПАТ «АБ «Укоопспілка» перед ЦССТУ (Укоопспілка) не перевірялися і не встановлювалися, повний реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АБ «Укоопспілка» в сукупності з іншими доказами, суди також не досліджували і не аналізували. 
		5.44. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05 лютого 2009 року у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03 липня 2014 року у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
		Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21 березня 2000 року у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
		Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
		Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23 червня 1993 року у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
		5.45. Під час здійснення касаційного перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції немає повноважень перевіряти обставини щодо реального обсягу непогашеної заборгованості банку перед кредиторами, оскільки судами попередніх інстанцій не витребовувались і не досліджувались докази щодо погашення вимог перед кредиторами.
		5.46. При цьому суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		5.47. З огляду на вищенаведені мотиви, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими посилання заявника на те, що обставини погашення боргу ПАТ «АБ «Укоопспілка» перед ЦССТУ (Укоопспілка) не могли бути відомі заявнику, оскільки він не був належним чином ознайомлений з повним переліком кредиторів банку і такі докази були відсутні у матеріалах справи № 910/11027/18 на час прийняття вказаної постанови суду касаційної інстанції, позаяк Фондом не було надано повного реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, а без встановлення судами цих обставин неможливо стверджувати про обґрунтованість заявленого Фондом розміру збитків, що становило предмет доказування у справі.
		5.48. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).  Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України»). 
		Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії»). 
		5.49. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами ОСОБА_7 про необхідність перегляду постанови суду касаційної інстанції від 25 травня 2021 року, оскільки обставини, на які він посилається, є істотними і такими, що існували на час розгляду справи, однак не були встановлені судами, не були і не могли бути відомі заявнику на час її розгляду, тому ці обставини є нововиявленими і є підставами для скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року.  
		5.50. Відповідно до частин першої, другої статті 209 ГПК України суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання.
		5.51. Відповідно до частин першої, другої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
		5.52. Згідно з частинами першою - третьою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		5.53. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		5.54. Як зазначалося, судами першої та апеляційної інстанцій обставини погашення боргу ПАТ «АБ «Укоопспілка» перед ЦССТУ (Укоопспілка) не перевірялися і не встановлювалися, повний реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АБ «Укоопспілка» в сукупності з іншими доказами суди також не досліджували і не аналізували.
		5.55. Зазначені нововиявлені обставини є істотними, оскільки входять в предмет доказування у справі, впливають на сукупний розмір збитків, які заявлені до стягнення з відповідачів, та на обґрунтованість позовних вимог в частині визначення розміру шкоди, заподіяної ПАТ «АБ «Укоопспілка».
		5.56. Невстановлення судами цих обставин призвело до існування судового рішення, яке заявником обґрунтовано поставлено під сумнів. Після оцінки аргументів заявника, що доводять наявність обставин, що не були і не могли бути відомими ні йому, ні суду касаційної інстанції, відхилення доводів на користь перегляду рішення за екстраординарною процедурою суперечитиме принципу «res judicata» як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, тому скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від                 25 травня 2021 року за нововиявленими обставинами є виправданим та обґрунтованим, а також відповідатиме меті і завданням  судочинства.
		5.57. Разом з цим дослідження обставин відсутності боргу ПАТ «АБ «Укоопспілка» перед кредиторами, а також встановлення дійсного розміру зобов`язань банку відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів та перевірка аргументів заявника по суті спору у сукупності з іншими доказами у справі є прерогативою саме суду першої інстанції.
		5.58. Без належного встановлення вищевказаних обставин Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості ухвалити нове судове рішення по суті спору з урахуванням нововиявлених обставин.
		5.59. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_7 про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року за нововиявленими обставинами, скасування цієї постанови, а також рішень судів попередніх інстанцій та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		5.60. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно витребувати у позивача повний реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АБ «Укоопспілка» та оцінити його в сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, дослідити обставини щодо погашення боргу ПАТ «АБ «Укоопспілка» перед ЦССТУ (Укоопспілка) та надати цим обставинам належну правову оцінку на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. 
		6. Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення
		6.1. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими і скасувати відповідне судове рішення.
		6.2. Ураховуючи наведені вище обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_7 , скасування рішення Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2018 року, постанови Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року та постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1. Заяву ОСОБА_7 про перегляд судових рішень у справі                                       № 910/11027/18 задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20 грудня 2018 року,постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року та постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 скасувати.
		3. Справу № 910/11027/18 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                              Рогач Л. І.
		Судді: 
		 
		                          Анцупова Т. О.                                                                Лобойко Л. М.
		 
		                          Британчук В. В.                                                               Пільков К. М.                        
		 
		                          Григор`єва І. В.                                                               Прокопенко О. Б.                                                            
		 
		                          Гриців М. І.                                                                      Ситнік О. М.                                                                
		 
		                          Гудима Д. А.                                                                    Сімоненко В. М.                                                                    
		 
		                          Єленіна Ж. М.                                                                 Ткач І. В.                                                                     
		 
		                          Желєзний І. В.                                                                Ткачук О. С.                                                                     
		 
		                          Князєв В. С.                                                                    Штелик С. П.
		 
		                          Катеринчук Л. Й. 
		 
		                          Крет Г. Р.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України постанову оформив суддя Ткачук О.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...