Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17287/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони праці.
Надіслано судом: 14.06.2022. Зареєстровано: 24.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		14 червня 2022 року                               м. Київ                                        №640/17287/21
		          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Шейко Т.І.,
		розглянувши  у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»доГоловного управління Держпраці у Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішеннявстановив:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, у якому просило суд:
		- визнати протиправним та скасувати постанову №КВ871/33/АВ/НД/СП/ФС-71 від 10 травня 2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення;
		- стягнути з Головного управління Держпраці у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» судовий збір за подання позовної заяви, а також витрати на професійну правничу допомогу в орієнтованому розмірі 20000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірну постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, по-перше, проведення перевірки було здійснено з порушенням статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Так, інспекційне відвідування здійснювалось на підставі звернення фізичної особи, а тому обов`язковим є погодження центрального органу виконавчої влади на проведення перевірки. Позивач зауважує, що посадовими особами контролюючого органу не надавалось копії погодження центрального органу виконавчої влади.
		По-друге, позивач не вчиняв перешкод при проведенні інспекційного відвідування, оскільки 02 квітня 2021 року жодної уповноваженої особи на території підприємства не було, а перевірка відбулась лише 04 квітня 2021 року у неділю - вихідний день, а тому акт від 02 квітня 2021 року про неможливість проведення заходу державного контролю сфабрикований, у зв`язку з чим, прийнята на підставі такого акту постанова є неправомірною та підлягає скасуванню.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що в межах наданих повноважень уповноваженими особами контролюючого органу проведено позаплановий захід державного контролю у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова є правомірною.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		На підставі наказу №1218 від 18 березня 2021 року та направлення №871 від 19 березня 2021 року про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору суб`єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер», інспектором праці здійснено виїзд для проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення позивачем господарської діяльності.
		Прибувши на інспекційне відвідування за місцем здійснення господарської діяльності суб`єктом господарювання інспектору не вдалося можливим особисто вручити направлення та вимогу особисту керівну суб`єкта господарювання, в зв`язку з його відсутністю, а тому вимога та направлення на проведення інспекційного відвідування були направлені поштою. Відповідно до трекінгу поштових відправлень відправлення вручено 01 квітня 2021 року.
		Однак позивачем не надано запитуваних документів, визначених у вимозі від 23 березня 2021 року №841, яка отримана позивачем 01 квітня 2021 року.
		У зв`язку з цим, в останній день інспекційного відвідування 02 квітня 2021 року уповноваженими особами контролюючого органу складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ871/33/АВ/НД, в якому зафіксовано вищезазначене порушення, а саме не надання запитуваних документів.
		В подальшому, 10 травня 2021 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Стахівським С. М. накладено штраф постановою №КВ871/33/АВ/НД/СП/ФС-71 від 10 травня 2021 року на підставі Акту про неможливість проведення заходу державного контролю від 02 квітня 2021 року №КВ871/33/АВ/НД про порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 18 000 гри., на підставі абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Вважаючи постанову №КВ871/33/АВ/НД/СП/ФС-71 протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) (далі - Закон № 877, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
		Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		Тобто, закон визначає, що планові та позапланові заходи можуть здійснюватись у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		Статтею 2 Закону №877 встановлено, що заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
		Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.
		Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).
		Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.
		Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
		Згідно пункту 8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).
		Відповідно до пунктів 9-11 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
		Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
		Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.
		Відповідно до пункту 14 Порядку № 823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
		Відповідно до пунктів 16-17 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
		Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
		Як вже вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення інспекційного відвідування слугувало звернення ОСОБА_1 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю, а саме неналежного оформлення трудових відносин з заявником.
		Судом також встановлено, що у відповідності до наведених норм Порядку № 823 представниками контролюючого органу направлено позивачу направлення на проведення інспекційного відвідування.
		Суд не приймає посилання позивача на те, що відповідачем було порушено положення статті 6 Закону № 877, а саме не надано керівнику підприємства копію погодження центрального органу виконавчої влади, з огляду на те, що у переліку статей, зазначених у статті 2 Закону України №877 (дотримання яких зобов`язані забезпечити посадові особи Держпраці), відсутній зазначений абзац 5 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .
		Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку інспекторів праці під час проведення інспекційного відвідування.
		Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
		Пунктом 2 Порядку №509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи можуть бути накладені на підставі, в тому числі, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.
		Відповідно до пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
		Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Пунктом 4 Порядку № 509 передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
		За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
		Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
		У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
		Так відповідно до частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
		Нормативна конструкція абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України передбачає, що з метою застосування штрафу необхідна сукупність елементів об`єктивної сторони цього правопорушення: 1) наявність дій щодо недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні; 2) проведення перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому частини другої статті 265 КЗпП України.
		При цьому визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є з`ясування, чи дійсно було з боку позивача створення перешкод у здійсненні перевірки інспекторам Держпраці та чи діяли посадові особи в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом при проведенні перевірки та при прийнятті постанови про накладення штрафу.
		Судом встановлено, що у відповідності до положень Порядку № 823 інспекторами праці було направлено позивачу вимогу про надання документів, яка отримана останнім 01 квітня 2021 року
		Однак, у порушення приписів законодавства, вимога про надання документів не була виконана позивачем, що призвело до неможливості інспектором праці реалізувати повноваження зі здійснення заходу державного контролю Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер», що є створенням перешкод у проведенні перевірки.
		Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що фактично інспекційне відвідування не було проведено, посилання на той факт, що відвідування відбулось лише 04 квітня 2021 року та підроблення акту від 02 квітня 2021 року, оскільки відповідачем надані докази направлення позивачу наказу про проведення перевірки, направлення на проведення перевірки, вимоги про надання документів, які отримані позивачем 01 квітня 2021 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», тому позивач був обізнаний про вимогу та терміни проведення перевірки.
		Отже, враховуючи факт здійснення перешкод Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» у проведені інспекційного відвідування, суд приходить до висновку, що притягуючи позивача до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством. Доводи позивача не спростовують правомірності спірної постанови та не дають суду підстав для визнання її протиправною та скасування.
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
		За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку відсутність підстав для задоволення позову.
		Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не відшкодовуються.
		 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» - відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		          Суддя                                                                                                Т.І. Шейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...