Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/5249/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 25.08.2022. Зареєстровано: 25.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/523/706/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021160490000025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Суворовський районнийсуд містаОдеси Справа № 523/5249/21
		Провадження №1-кп/523/706/22
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.08.2022 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі         ОСОБА_2 
		за участю прокурорів Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю захисника              ОСОБА_5 
		у присутності обвинуваченого ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Суворовського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12021160490000025 від 3.01.2021р. за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, офіційно не працевлаштованого, в силу ст.89 КК України не маючого судимості.
		Зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		у скоєнні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України,- 
		 
		Встановив:
		 
		1.01.2021 року приблизно о 00:30 годині, ОСОБА_6 , знаходячись за місцем свого мешкання в кімнаті АДРЕСА_2 , у ході раптово виниклого словесного конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 , діючи навмисно, реалізуючи свій злочинний намір спрямований на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, наніс останній множинні удари руками в область голови та обличчя потерпілої, тим самим своїми діями спричинивши ОСОБА_7 відповідно висновку судово-медичної експертизи за №17 (13) від 22.01.2021р. тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: перелому кісток та хрящів носу, синців та саден обличчя, рани верхньої та нижньої губи, крововиливів м`яких тканин голови з внутрішньої поверхні на протязі від лобної до потиличної області, крововиливів під м`яку мозкову оболонку (субарахноїдальних) лівої скроневої частини, «плащовидний» субдуральний (між твердою та м`якою мозковими оболонками) лівої тім`яної частини, які у своїй сукупності відповідно до п.2.1.1 «а» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. 
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 частково визнав свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, та пояснив, що 1.01.2021 року разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 зустрічали Новий рік, сиділи, відмічали свято, потім цивільна дружина попросила його дістати з коробки якісь ліки. Риючись, він знайшов медичну довідку, з якої дізнався, що ОСОБА_7 хворіє на ВІЛ, проходить лікування. Така новина розлютила його, в голові помутніло, він підійшов до співмешканки та наніс їй приблизно біля десяти ударів рукою в область обличчя. Після цього вони продовжували святкувати, лягли спати, вранці все було нормально, на третій день потерпіла стала жалітися, що в неї болить голова, він запропонував їй викликати «швидку», але вона відмовилися, що не потрібно. Коли він виявив, що ОСОБА_7 померла, добровільно заявив у поліцію, повідомив про скоєний злочин, нікуди не переховувався. 
		Вину у скоєнні кримінального правопорушення фактично визнає частково, дав покази, які співпадають з пред`явленим обвинуваченням, не заперечуючи, що наніс потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження, не погоджуючись лише в тій частині, що діяв умисно, пояснюючи причину свого вчинку тим, що знаходився у стресовому стані, коли йому стало відомо, що співмешканка хворіє на ВІЛ, все відбувалося секунди, не думав, що будуть такі тяжкі наслідки, від яких потерпіла помре, водночас висловлюючи щире каяття, запевняючи, що в повній мірі усвідомив свою провину, зробив висновки.
		 
		Крім часткового визнання ОСОБА_6 своєї вини, суд вважає, що винність обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України повністю підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, дослідженими у судовому засіданні.
		 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що з ОСОБА_6 є сусідами, його кімната розташована через стіну кімнати обвинуваченого, очевидцями скоєного вони з батьком не були, лише був свідком при огляді місця події, при затриманні ОСОБА_6 3.01.2021 року, прокинувшись, почув під дверима голоси, що в квартирі ОСОБА_6 щось сталося. Обвинувачений проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_9 , відносини між ними, коли вони були тверезі, все було нормально, коли випивали, між ними виникали сварки, конфлікти, сусіди на секції їх розбороняли, у ОСОБА_7 іноді були синці, але вона казала, що все нормально. Були моменти, коли він чув через стінку якісь крики: «Ай», глухі звуки, потім тиша, криків про допомогу не було. Характеризуючи ОСОБА_6 пояснив, що коли він знаходився в тверезому стані  адекватна людина, коли випивши, трохи агресивний, щоб хтось із сторонніх приходив до ОСОБА_6 додому, не бачив.
		 
		- Протоколом огляду місця події від 3.01.2021 року, згідно якого у ході проведення огляду квартири АДРЕСА_2 був виявлений труп жінки  ОСОБА_7 , обличчя якої було опухле з множинними гематомами, навколо правого та лівого ока наявні синці з набряком тканини, на верхній та нижній губі рани з крововиливам.
		- Відтворенням відеозапису огляду трупа ОСОБА_7 від 3.01.2021 року за участю понятих та спеціаліста  судово-медичного експерта ОСОБА_10 , в ході якого були виявлені та описані наявні у потерпілої тілесні ушкодження.
		- Протоколом проведення слідчого експерименту від 3.01.2021 року за участю підозрюваного ОСОБА_6 у присутності понятих та захисника ОСОБА_5 , в ході проведення якого було встановлено, що 1.01.2021р. приблизно о 0:30 годині ОСОБА_6 , знаходячись за місцем свого мешкання вступив в конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 , під час якого схопив лежачу на дивані ОСОБА_7 за волосся, скинув на підлогу, від чого остання ймовірно вдарилася, після чого наніс приблизно десять ударів руками в область голови та обличчя ОСОБА_7 . Потім вони розпивали спиртні напої. Причина конфлікту, що підозрюваний дізнався, що у загиблої виявлений ВІЛ. 3.01.2021 року о 6 годині ранку ОСОБА_6 побачив ОСОБА_7 на підлозі, підняв її на диван, ліг поруч, через хвилин 20 виявив, що у неї відсутні ознаки життя. Також при проведенні слідчого експерименту було зазначено, що ОСОБА_7 відмовилася звертатися до швидкої допомоги, коли у неї з`явилися набряки на голові та обличчі. 
		- Висновком судово-медичної експертизи №17 (13) від 22.01.2021 року відповідно якому смерть ОСОБА_7 знаходиться у причинному зв`язку з закритою черепно-лицьовою травмою у вигляді: перелому кісток та хрящів носу, синців та саден обличчя, рани верхньої та нижньої губи, крововиливів м`яких тканин голови з внутрішньої поверхні на протязі від лобної до потиличної області, крововиливів під м`яку мозкову оболонку (субарахноїдальних) лівої скроневої частини, «плащовидний» субдуральний (між твердою та м`якою мозковими оболонками) лівої тім`яної частини, які у своїй сукупності відповідно до п.2.1.1 «а» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Безпосередньо причиною смерті є набряк головного мозку.
		Зазначені тілесні ушкодження являються зажиттєвими, виникли від ударів тупого предмета, в яких індивідуальні властивості не відобразилися. З тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_7 могла жити біля 2-3 діб. Дані ушкодження не характерні для само спричинення. При судово - токсилогічному дослідження крові трупа ОСОБА_7 етиловий спирт не виявлений. Судово-медичним дослідженням трупа ОСОБА_7 не встановлено тілесних ушкоджень, які б могли утворитися внаслідок падіння та призвести до її смерті. При дослідженні крові трупа ОСОБА_7 на ВІЛ-інфекцію результат позитивний.
		 
		- Висновком комплексної амбулаторної комісійної судової психолого - психіатричної експертизи за №57 від 2.02.2021 року, відповідно якого у період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, на хронічний психічний розлад, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждав, виявляв клінічні ознаки «Психічними й поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (активна залежність) (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F10.24» за «Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), які за глибиною та ступенем виразності не позбавляли його здатності повною мірою усвідомлять свої дії та керувати ними. 
		 
		На час, який відноситься до вчинення інкримінованого йому діяння, підозрюваний ОСОБА_6 ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, знаходився у стані простого (непатологічного) алкогольного сп`яніння, при цьому його дії не були обумовлені маяченням, обманами сприйняття, афективними розладами та кількісно порушеною свідомістю, тому за своїм психічним станом він був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. 
		У теперішній час ОСОБА_6 на хронічний психічний розлад, недоумство, інший хворобливий стан психіки не страждає, в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебуває, а виявляє клінічні ознаки «Психічних й поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, утримання в умовах, що виключають вживання (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F10.24» за «Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), які за глибиною та ступенем виразності не позбавляють його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. 
		ОСОБА_6 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		 
		Обсяг доказів, які були досліджені у судовому засіданні сторона обвинувачення вважала достатнім, відмовившись від допиту свідків ОСОБА_11 , який знаходиться у тривалому відрядженні по роботі, ОСОБА_12 , яка після ускладнень перенесеної хвороби фізично не в змозі прибути до суду, ОСОБА_13 , яка як встановлено за відомою адресою не мешкає, була орендарем квартири, змінила місце проживання, де вона знаходиться не відомо, тому явку свідків забезпечити не вбачалося можливим, крім того дані свідки не були очевидцями вчинення кримінального правопорушення, за обставинами злочину нічого суттєвого повідомити не можуть, а тільки надати відомості, які характеризують обвинуваченого та щодо відносин між потерпілою та ОСОБА_6 . Сторона захисту не наполягала на допиті вказаних свідків, у зв`язку з чим суд дослідження інших доказів в повному обсязі, а саме допит свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 не проводив. 
		 
		Разом з цим, аналізуючи досліджені матеріали кримінального провадження, вислухав пояснення учасників процесу, суд критично відноситься до показів обвинуваченого з точки зору ОСОБА_6 в тій частині, що він не мав умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, оскільки дана позиція сторони захисту спростовується дослідженим та оголошеним у судовому засіданні протоколом проведення слідчого експерименту від 3.01.2021 року, наданим стороною обвинувачення, який був проведений за добровільною згодою обвинуваченою за участі захисника, при цьому будь-яких зауважень та доповнень щодо психологічного впливу або порушень проведення процесуальної дії від учасників не надходило та не оскаржувалася захистом, у зв`язку з чим суд вважає, що протокол проведення слідчого експерименту відповідає дійсності. Відповідно слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_6 детально та послідовно відтворював обставини кримінального правопорушення, цитата: «схопив лежачу на дивані ОСОБА_7 за волосся, скинув на підлогу… після чого наніс приблизно десять ударів руками в область голови та обличчя ОСОБА_7 », поведінка підозрюваного, спосіб вчинення кримінального правопорушення (схопив, кинув на підлогу), кількість нанесених ударів, які робилися в область голови та обличчя, в сукупності викладені факти вказують на певний умисел щодо заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень. 
		Версія обвинуваченого та доводи сторони захисту щодо наявності іншого складу злочину, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи з потерпілою у цивільному шлюбі, діяв під впливом душевного хвилювання, наносив удари долонями рук без застосування будь-яких знарядь чи засобів, не бажаючи настання тяжких наслідків, при цьому побиття сталося 1.01.2021р., смерть потерпілої настала 3.01.2021р., впродовж цього часу вони спілкувалися, ОСОБА_6 пропонував співмешканці викликати «швидку», що на думку захисту не може розглядатися як умисне діяння, до вчинення якого готувалися, безумовно заслуговують на увагу, але дане припущення захисту та бачення ситуації є не спроможним і розцінюється судом як спроба уникнути обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину, підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого зі ст.121 ч.2 КК України на ст.119 чи ст.128 КК України не вбачається. Емоційний стан, здатність обвинуваченого усвідомлювати свої дії та керувати ними також підтверджуються висновком комплексної амбулаторної комісійної судової психолого - психіатричної експертизи за №57 від 2.02.2021 року.
		Посилання захисту, що потерпіла перед смертю впала та вдарилися головою об холодильник, що призвело до фатального результату, також не знайшло свого підтвердження у ході судового засідання та суперечить висновку судово-медичної експертизи за №17 (13) від 22.01.2021 року, у достовірності якої у суду не викликає сумнівів та в якій чітко викладені вичерпні відповіді на поставлені питання, а саме зазначено, що «судово-медичним дослідженням трупа ОСОБА_7 не встановлено тілесних ушкоджень, які б могли утворитися внаслідок падіння та призвести до її смерті. Зазначені тілесні ушкодження являються зажиттєвими, виникли від ударів тупого предмета, в яких індивідуальні властивості не відобразилися. З тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_7 могла жити біля 2-3 діб. Дані ушкодження не характерні для само спричинення».
		За змістом положень ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Будь-яких даних, які б свідчили про недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено.
		Таким чином, отримані у ході судового засідання докази суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України. 
		На думку суду, стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні умисного злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України в об`ємі пред`явленого обвинувачення. 
		 
		Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений  ОСОБА_6  своїми діями скоїв умисний злочин, передбачений ст.121 ч.2 КК України та його дії правильно кваліфіковані за ознаками, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої та його вина повністю доказана. 
		 
		Відповідно до положень ст.50 ч.2 КПК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме приймає до уваги характер та ступінь тяжкості, суспільну небезпечність, мотивацію вчиненого ним діяння, дані про особу обвинуваченого, те, що він вважається особою раніше не судимою, не працевлаштований, має постійне місце проживання,негативно характеризуєтьсядільничним якособа,що постійнозловживає алкогольниминапоями,як вбачаєтьсяне маєутриманців,міцних соціальнихзв`язків,що знайшлосвоє документальнепідтвердження підчас судовогозасідання,також судвраховує щире каяття, негативне відношення обвинуваченого до скоєного діяння, що свідчить про усвідомлення своєї провини.
		До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому згідно ст.66 ч.1, 2 КК України суд відносить з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, передбаченої ст.67 п.61 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.
		 
		Крім цього, вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування здійснювалось безкоштовне залучення експертів для проведення судово-медичних експертиз, у зв`язку з чим процесуальні витрати відсутні. 
		 
		Також вивченням наданих до суду матеріалів з`ясовано, що до кримінального провадження під час досудового розслідування долучалися речові докази, а саме ватні тампони зі змивами та зрізами нігтьових пласти з обох рук ОСОБА_6 , подушка з плямами речовини бурого кольору, чоловічі джинси зі слідами речовини бурого кольору, чоловіча кофта чорного кольору, жіноча кофта чорного кольору та бюстгальтер бежевого кольору, які упаковані до паперових пактів з підписами понятих, які передані до камери схову при відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області відповідно квитанцій за № 00144, 00146, 00147, 00148, 000020, 000089, після набрання вироком чинності підлягають знищенню.
		 
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 з урахуванням санкції ч.2 ст.121 КК України, суд, оцінюючи обставини, спосіб та мотив вчиненого злочину; характер та ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку скоєного діяння, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, враховуючи особу обвинуваченого, який у судовому засіданні не заперечував факту нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, його негативне ставлення до скоєного, активне сприяння розкриттю злочину, те, що у нього наявне постійне місце мешкання, однак негативно характеризується, не працевлаштований, відсутні міцні соціальні зв`язки, зважаючи на поведінку ОСОБА_6 під час судового провадження, з якої вбачається, що він усвідомив протиправність своїх дій, враховуючи спосіб його життя, вважає, що міра покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням до обвинуваченого мінімальної санкції статті передбаченої ст.121 ч.2 КК України, є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину із застосуванням правил складення покарань передбачених ст.72 КК України, яка діє на час винесення вироку, тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Разом з цим, суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування та судового провадження в рамках кримінального провадження щодо ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали суду припиняє свою дію 27.09.2022р. 
		Враховуючи прийняте судом рішення щодо призначення обвинуваченому міри покарання у вигляді позбавлення волі, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає за доцільне до набрання вироком законної сили застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін. 
		На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.100, 183, 369-371, 373-374, 394-395 КПК України, -
		 
		Ухвалив:
		 
		ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, призначив йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі. 
		 
		Застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». 
		Строк відбування основного покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту фактичного затримання та взяття під варту, тобто з 3.01.2021р. (відповідно протоколу затримання особи від 3.01.2021р.)
		 
		Речові докази, долучених до матеріалів кримінального провадження  ватні тампони зі змивами та зрізами нігтьових пласти з обох рук ОСОБА_6 , подушку з плямами речовини бурого кольору, чоловічі джинси зі слідами речовини бурого кольору, чоловічу кофту чорного кольору, жіночу кофту чорного кольору та бюстгальтер бежевого кольору, які упаковані до паперових пактів та знаходяться в камері схову при відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області відповідно квитанцій за № 00144, 00146, 00147, 00148, 000020, 000089 - знищити.
		Виконання вироку в даній частині покласти на ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, який безпосередньо займався розкриттям злочину. 
		 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення. 
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...