Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/9494/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 26.08.2022. Зареєстровано: 26.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2022.
Дата набрання законної сили: 02.09.2022
Номер судового провадження: 1-кп/991/84/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000003517

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                               Справа № 991/9494/20
		Номер провадження 1-кп/991/84/20
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 серпня 2022року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		суддів                             ОСОБА_2 ,
		                                ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_4 ,
		прокурора                         ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_6 ,
		його захисника                    адвоката ОСОБА_7 ,
		представника потерпілого, цивільного
		позивача  Національного банку України         ОСОБА_8 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіКиєві клопотаннязахисника обвинуваченого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 про закриттякримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вознесенськ Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст.191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України,
		В С Т А Н О В И В :
		І. Історія провадження
		1.1.На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
		1.2.25 серпня 2022 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження з цих підстав. 
		ІІ. Позиція учасників судового засідання
		2.1.У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_7 своє клопотання підтримав повністю та зазначив, що з моменту вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, сплили строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 просив закрити відносно нього кримінальне провадження за ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України та не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності. 
		2.2.Прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності у частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, та закриття кримінального провадження з цих підстав.
		2.3.Представник потерпілого, цивільного позивача  Національного банку України (надалі  НБУ) ОСОБА_8 покладався на розсуд суду. 
		ІІІ. Мотиви суду
		3.1.Дослідивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 та матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для його розгляду, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
		3.2.Висунуте ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України
		04 жовтня 1994 року Мінською районною державною адміністрацією міста Києва зареєстровано підприємство «Юрай» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22886866), про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №922886866.
		Станом на 29 листопада 2012 року єдиним учасником ТОВ «ЮРАЙ» власником частки у статутному капіталі товариства в розмірі 380 грн, що становить 100 % від загального розміру статутного капіталу, був ОСОБА_10 .
		У листопаді 2012 року ОСОБА_6 погодився на пропозицію Особа 9 придбати ТОВ«Юрай» з метою прикриття незаконної діяльності злочинної організації під керівництвом Особа 9, спрямованої на розкрадання чужого майна.
		Приблизно в цей же час ОСОБА_6 з метою створення видимості дотримання чинного законодавства при заснуванні ТОВ «Юрай» забезпечив складання та підписання документів, які були необхідні для державної реєстрації придбання юридичної особи та призначення його на посаду керівника цього підприємства, а саме:
		-договір купівлі-продажу (відступлення) частки в Статутному капіталі ТОВ «Юрай» від 29 листопада 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_10 передає ОСОБА_6 свою частку у статутному капіталі товариства, яка складає 380,00 грн, що становить 100%статутного капіталу, а ОСОБА_6 приймає у власність вказану частку;
		-протокол загальних зборів учасників ТОВ «Юрай» № 29/11 від 29 листопада 2012року, відповідно до якого ОСОБА_10 передає частку у статутному капіталі ТОВ«Юрай», що складає 100 % від загального розміру статутного капіталу на користь ОСОБА_6 , а останній призначається на посаду директора товариства;
		-затверджений зазначеним вище протоколом загальних зборів учасників М29/11 від 29листопада 2012 року статут ТОВ «Юрай», відповідно до якого ОСОБА_6 є єдиним учасником Товариства;
		-наказ ТОВ «Юрай» № 4 від 30 листопада 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_6 приступає до виконання обов`язків директора ТОВ «ЮРАЙ».
		У період з 04 по 06 грудня 2012 року ОСОБА_6 подав до Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації вищезазначені документи, на підставі яких 13 грудня 2012року здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів, відповідно до яких ОСОБА_6 був зареєстрований єдиним учасником та директором ТОВ «Юрай».
		Продовжуючи умисну злочинну діяльність, 05 грудня 2012 року ОСОБА_6 у невстановлені слідством час та місці, не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність, діючи в інтересах Особа 9 та інших учасників злочинної організації, за попередньою змовою та у співучасті з іншими невстановленими слідством учасниками злочинної організації, подали до Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва заяву форми 1- ОПП, підписану від імені ОСОБА_6 , про зміну відомостей про платника податків та заяву про видачу довідки 4-ОПП у зв`язку зі зміною директора підприємства.
		На підставі наданих від імені ОСОБА_6 документів невстановленими учасниками злочинної організації для використання у подальшій злочинній діяльності одержано у Державній податковій інспекції в Оболонському районі міста Києва довідку 4-ОПП № М 3490/18-410 від 20 грудня 2012 року про взяття на облік платника податків - ТОВ «Юрай», відповідно до якої відомості про ОСОБА_6 як керівника товариства взято на облік в органах державної податкової служби.
		Продовжуючи умисну злочинну діяльність, 21 березня 2013 року ОСОБА_6 , перебуваючи в офісі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , розташованого за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, 43, з метою прикриття незаконної діяльності злочинної організації, отримання та надання іншим учасникам злочинної організації засобів управління банківським рахунком ТОВ «Юрай», у присутності нотаріуса підписав Картку із зразками підписів і відбитка печатки ТОВ «Юрай», відповідно до якої ОСОБА_6 як керівник мав право першого підпису чеків та інших розпоряджень за поточним рахунком № НОМЕР_1 , відкритим ТОВ «Юрай» у ПАТ «Реал Банк».
		У період березня 2013 року, точні дата, час та місце не встановлені, ОСОБА_6 , переслідуючи мету надання учасникам злочинної організації засобів керування банківським рахунком ТОВ «Юрай», підписав опитувальний лист клієнта юридичної особи-резидента ТОВ«Юрай» від 27 березня 2013 року та забезпечив надання до ПАТ «Реал Банк» цієї анкети, а також наступних документів, отриманих (виготовлених) за його безпосередньої участі, а саме: картки із зразками підписів та відбитка печатки, довідки 4-ОПП № М 3490/18-410 від 20грудня 2012 року, наказу підприємства № М 4 від 30 листопада 2013 року, копії власного паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
		На підставі наданих документів, ОСОБА_6 26 березня 2013 року підписав додаток М 1 від 19 березня 2013 року до Договору на обслуговування клієнтів у системі «iBank 2 UA» № 36/29-22/БТ від 15 березня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_6 одержав у ПАТ«Реал Банк» сертифікат відкритого ключа електронного цифрового підпису клієнта - ТОВ «Юрай». Зазначений сертифікат, який забезпечував право розпоряджатись грошовими коштами з поточного рахунку підприємства № НОМЕР_1 , відкритого у ПАТ «Реал Банк», ОСОБА_6 надав учасникам створеної Особа 9 злочинної організації.
		Так, для обслуговування діяльності злочинної організації, зокрема здійснення фінансових операцій, спрямованих на незаконне заволодіння чужим майном (коштами) та приховання незаконного походження таких коштів, Особа 9 із використанням підконтрольних йому підприємств з ознаками фіктивності придбав контрольний пакет акцій ПАТ «Реал Банк».
		Ставши фактичним власником контрольного пакету акцій і контролером банку, Особа9 забезпечив формування складу органів управління банку з довірених йому осіб, залучивши до складу злочинної організації голову Правління ПАТ «Реал Банк» Особа 10.
		Приблизно у квітні 2013 року у невстановлений слідством час у Особа 9 виник злочинний умисел на заволодіння коштами НБУ в особливо великих розмірах.
		На виконання цього задуму Особа 9 спільно з Особа 10 та іншими невстановленими учасниками злочинної організації розробив план вчинення злочину, який передбачав створення із використанням підконтрольних підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Юрай», штучної потреби ПАТ «Реал Банк» в отриманні коштів НБУ в сумі 800 млн грн у вигляді стабілізаційного кредиту, укладення з НБУ кредитного договору, заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах та їх подальшу легалізацію.
		До вчинення злочину Особа 9 та Особа 10 за невстановлених слідством обставин були залучені службові особи з числа керівництва, а саме: Голова НБУ Особа 6, заступник Голови НБУ Особа 32 та директор Генерального Департаменту банківського нагляду НБУ Особа 33, а також інші учасники злочинної організації, у тому числі директор ТОВ «Юрай» ОСОБА_6 , директор ТОВ «Київобл-Імпорттрейд» Особа 17, директор ТОВ «Арістократ Тім» Особа 20, директор ТОВ «Київмонтаж» Особа 18, досудове розслідування стосовно яких виділено в окреме провадження, без яких вчинення злочину було неможливим.
		Розробленим Особа 9, Особа 10 та іншими невстановленими слідством учасниками злочинної організації планом вчинення злочину передбачалось використання створених (придбаних) злочинною організацією ТОВ «Юрай», ТОВ «Київобл-Імпорттрейд», ТОВ«Арістократ Тім», ТОВ «Київмонтаж», шляхом забезпечення підписання директорами цих підприємств низки завідомо неправдивих офіційних документів, необхідних для створення уяви законності відповідних фінансово-господарських операцій, та використання таких документів для створення штучної потреби ПАТ «Реал Банк» в отриманні коштів НБУ у вигляді стабілізаційного кредиту.
		На виконання своєї ролі у реалізації зазначеного вище злочинного плану упродовж квітня-вересня 2013 року Особа 10, діючи з корисливих мотивів, в інтересах фактичного власника банку Особа 9 та під контролем останнього, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом організації укладення та виконання банком низки удаваних кредитних та депозитних договорів, забезпечив створення штучної заборгованості банку на загальну суму 800 млн грн перед підконтрольними злочинній організації підприємствами з ознаками фіктивності ТОВ «Юрай» та ТОВ «Київобл-Імпорттрейд», тобто штучну загрозу втрати банком ліквідності як необхідну умову одержання стабілізаційного кредиту.
		З цією метою у вересні 2013 року Особа 10, діючи у складі злочинної організації, забезпечив створення удаваної заборгованості банку перед ТОВ «Юрай» шляхом виведення коштів банку на рахунки ТОВ «Арістократ Тім» та ТОВ «Київмонтаж» під виглядом видачі їм нібито кредитів, забезпечив подальше перерахування цих коштів через ланцюг підприємств з ознаками фіктивності на банківський рахунок ТОВ «Юрай» та повернення коштів до банку під виглядом нібито розміщення ТОВ «Юрай» депозиту на суму 500 млн грн.
		Так, 13 вересня 2013 року в місті Харкові Особа 10 за попередньою змовою з Особа 9, ОСОБА_6 та іншими учасниками злочинної організації, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, усупереч вимогам «Положення про банківську операцію «Залучення депозитів суб`єктів господарювання», «Положення про управління ризиком ліквідності ПАТ«Реал Банк», забезпечив шляхом надання вказівок підлеглим працівникам і прийняття організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських рішень укладення завідомо неправдивого офіційного документа - договору між ПАТ «Реал Банк» та ТОВ «Юрай» №4308/09-113 про залучення на строковий депозит грошових коштів суб`єкта господарювання, відповідно до якого ТОВ «Юрай» нібито передає банку тимчасово вільні грошові кошти на загальну суму 500 млн грн на строк до 13 жовтня 2014 року зі сплатою відсотків у розмірі 21% річних та з правом достроково припиняти дію договору та вилучати кошти з депозитного рахунку шляхом надання банку письмової заяви за 5 робочих днів до дати припинення.
		13 вересня 2013 року на виконання умов вказаного договору невстановленими слідством учасниками злочинної організації із використанням наданих ОСОБА_6 засобів дистанційного керування поточним рахунком ТОВ «Юрай» № НОМЕР_1 , відкритим у ПАТ «Реал Банк», здійснено перерахування коштів у сумі 500 млн грн із зазначеного поточного рахунку на депозитний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий ТОВ «Юрай» у ПАТ«Реал Банк».
		Таким чином, ОСОБА_6 , будучи учасником злочинної організації, забезпечив створення фіктивної заборгованості ПАТ «Реал Банк» перед ТОВ «Юрай» на суму 500 млн грн.
		У жовтні 2013 року голова правління ПАТ «Реал Банк» Особа 10, перебуваючи у приміщенні ПАТ «Реал Банк», розташованого за адресою: місто Харків, проспект Леніна, 60, та в інших невстановлених слідством місцях, продовжуючи злочинну діяльність у складі злочинної організації, зловживаючи своїм службовим становищем, організував складання невстановленими слідством особами завідомо неправдивих офіційних документів - листів ТОВ «Київобл-Імпорттрейд» та ТОВ «Юрай» на адресу ПАТ «Реал Банк» щодо дострокового розірвання депозитних договорів на загальну суму 800 млн грн.
		У свою чергу ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що кошти у сумі 500 млн грн не належали йому та ТОВ «Юрай», у жовтні 2013 року у невстановленому місці підписав завідомо неправдивий офіційний документ - лист ТОВ «ЮРАЙ» на адресу ПАТ «РЕАЛ БАНК» про дострокове повернення депозитних коштів у сумі 500 млн грн.
		Таким чином, упродовж квітня-жовтня 2013 року учасники злочинної організації Особа10 та ОСОБА_6 спільно з іншими учасниками злочинної організації Особа 9, Особа6, Особа 32, Особа 33, Особа 17, досудове розслідування стосовно яких виділено в окремі провадження, з корисливих мотивів з метою заволодіння коштами НБУ в особливо великих розмірах, умисно, шляхом складання завідомо неправдивих документів, створили штучну видимість загрози стабільності роботи банку та безпідставну необхідність підтримання його ліквідності.
		Дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані як службове підроблення, тобто складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене у складі злочинної організації, тобто ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.
		3.3.Правове регулювання
		3.3.1.Пунктом 1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Розділ ІХ Загальної частини КК України містить перелік підстав для такого звільнення, зокрема, ст.49 цього Кодексу одну з цих підстав пов`язує із закінченням строків давності. Такі строки законодавцем диференційовано в залежності від ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та передбаченого за його вчинення покарання.
		Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (далі  ККС ВС) в ухвалі від 14вересня 2020року у справі №493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
		Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності.
		3.3.2.Відповідно до позиції ККС ВС, висловленої у постанові від 19листопада 2019року у справі №345/2618/16-к, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду кримінального провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з відповідним клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
		Як зазначив ККС ВС в ухвалі від 27липня 2020року у справі №757/46254/18-к, застосування норм ст.49 КК України для суду є обов`язковим. Це означає, що зазначені положення кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності носять імперативний характер та у разі надання згоди обвинуваченого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду.
		3.3.3.Отже, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з перебігом строків давності не належить до дискреційних повноважень суду, натомість є його обов`язком. Закінчення цих строків є підставою для обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за умови надання нею згоди на таке звільнення.
		3.3.4.За змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов:
		a) вчинення особою кримінального правопорушення;
		b) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності;
		c) особа не ухилялася від досудового слідства або суду;
		d) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
		e) вчинене кримінальне правопорушення не належить до переліку злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, при вчиненні яких давність не застосовується.
		Слід зазначити, що факти ухилення особи від досудового слідства або суду та вчинення нею нових злочинів самі по собі не є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, проте впливають на обчислення строку давності, зокрема, є підставами для його зупинення та переривання.
		3.4.Висновки суду
		3.4.1.Щодо факту вчинення кримінального правопорушення
		Оцінюючи умову звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, зазначену у пп.«a» п.3.3.3 цієї ухвали, колегія суддів зазначає, що висновок як про факт вчинення кримінального правопорушення, так і про винуватість особи у його вчиненні можливо зробити не на всіх стадіях кримінального провадження. Хоча положення ст.49 КК України передбачають, що звільнити від кримінальної відповідальності можливо лише особу у разі вчинення нею кримінального правопорушення, втім, констатація винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення поза межами вироку суду вочевидь порушуватиме принцип презумпції невинуватості, визначений ст.62 Конституції України та ч.1 ст.17 КПК України.
		Як зазначив ККС ВС у постанові від 29липня 2021року у справі №552/5595/18, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже невизнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням вини у вчиненні злочину.
		Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення йому судом суті обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
		Крім того, відповідно до постанови ККС ВС від 12листопада 2019року у справі №566/554/16-к звільнення від кримінальної відповідальності відбувається незалежно від визнання обвинуваченим вини. Визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
		Така правова позиція узгоджується як з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 17червня 2020року у справі №598/1781/17, так і з практикою Європейського суду з прав людини, який у п.42 рішення у справі «Грабчук проти України» зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо посадова особа висловлює думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону.
		З огляду на викладене, така умова для звільнення особи від кримінальної відповідальності, як вчинення особою кримінального правопорушення, передбачена ст.49 КК України, під час судового розгляду обмежується лише фактом висунення особі обвинувачення та її згодою на звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав, адже більш широке тлумачення зазначеної норми на цій стадії кримінального провадження, зокрема, необхідність доведення факту вчинення кримінального правопорушення та винуватості у ньому особи, вочевидь буде становити порушення презумпції невинуватості.
		А тому суд має вирішити питання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, не надаючи правової оцінки діям обвинуваченого та не констатуючи його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.
		3.4.2.Щодо часу вчинення кримінального правопорушення
		Оцінюючи факт спливу строку давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, колегія суддів має встановити насамперед момент вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, та строк давності, релевантний ступеню його тяжкості.
		Відповідно до ч.3 ст.4 КК України часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, тобто у службовому підробленні, тобто складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому у складі злочинної організації. При цьому в обвинувальному акті зазначено, що дії ОСОБА_6 щодо службового підроблення були вчинені у вересні-жовтні 2013року. 
		3.4.3.Щодо строку давності
		Відповідно до ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Отже, як кримінально-правова відповідальність, так і підстави звільнення від неї мають визначатися на час вчинення кримінального правопорушення, тобто йдеться про період з 13 вересня по 31жовтня 2013року.
		Відповідно до ст.12 КК України (в редакції від 11 серпня 2013 року) інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, належало до злочинів середньої тяжкості, оскільки санкцією цієї статті КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції від 16 травня 2013року) чинною на той час, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості минуло 5 років, а тому колегія суддів констатує, що станом на момент постановлення цієї ухвали строк давності за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , сплив.
		Колегія суддів проаналізувала наявність підстав для застосування норм кримінального закону, які регулювали звільнення особи від кримінальної відповідальності, втім, підстав для ретроактивної дії цих норм не вбачає, оскільки відповідно до ст. 12 КК України (в редакції від 22 листопада 2018 року) злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 цього ж Кодексу віднесено до нетяжких злочинів, а п.3 ч.1 ст.49 КК України (в редакції від 24березня 2022року) так само визначає п`ятирічний строк давності у разі вчинення нетяжкого злочину. Отже, відсутні підстави вважати, що кримінальний закон, який набрав чинності у подальшому, будь-яким чином поліпшував становище обвинуваченого.
		Зміни ж до кримінального закону, зокрема, внесені до статей 12, 49 КК України, не поліпшують становище особи в цьому випадку, а тому відповідно до ч.1 ст.5 КК України не мають зворотньої дії в часі.
		У судовому засіданні прокурор пояснив, що попри факт ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від досудового слідства та відповідне зупинення строку давності з цих підстав, станом на час розгляду клопотання слід констатувати сплив п`ятирічного строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України.
		Таким чином колегія суддів констатує, що станом на час постановлення цієї ухвали п`ятирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності сплив.
		3.4.4.Щодо підстав для звільнення від кримінальної відповідальності
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, не належить до переліку, визначеного ч.5 ст.49 КК України, а отже законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється. 
		За змістом п.1 ч.2 ст.284 КПК України таке закриття є наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав, визначених кримінальним законом. Закриття кримінального провадження є однією з процесуальних форм завершення розгляду кримінального провадження по суті, тоді як звільнення від кримінальної відповідальності є кримінально-правовим інститутом, який втілює факт припинення кримінального переслідування особи з боки держави.
		Отже, закриття кримінального провадження не може відбуватися без ухвалення рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 49 КК України, статтями 284-286, 288, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності  задовольнити.
		2.Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
		3.Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року, у частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
		 
		Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд. 
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Головуючий суддя                         ОСОБА_1 
		 
		Судді                                 ОСОБА_2 
		 
		    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...