Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/808/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; про визнання недійсними господарських договорів, пов’язаних з реалізацією корпоративних прав.
Надіслано судом: 26.08.2022. Зареєстровано: 26.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2022.
Дата набрання законної сили: 15.09.2022
Номер судового провадження: 06/903/808/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
		E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua   Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 15 серпня 2022 року                        Справа № 903/808/20
		Господарський суд Волинської області у складі судді        Дем`як В. М., за участю        секретаря судового засідання (помічника судді) Плейтух О.В., розглянувши справу №903/808/20
		за позовом: ОСОБА_1 , м. Луцьк 
		до відповідача: ОСОБА_2 , м. Луцьк
		про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: Андріяш Наталія Валеріївна, адвокат, ордер ВЛ 000082201 від 23.11.2020;
		від відповідача: Бордюженко Елла Ростиславівна, адвокат, ордер АС №1032482 від 31.12.2021; Редько О.В. адвокат, ордер АС №1041777 від 25.07.2022.
		 
		Встановив: Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача - ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу      (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-торговий центр" від 20.03.2013, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що даний договір він не підписував, волевиявлення на відчуження своєї частки статутного капіталу в еквіваленті 110 000 грн.  та     продавати за ціну 1100 грн. наміру також не мав. 
		Ухвалою суду від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.11.2020. 
		Ухвалою суду від 23.11.2020 відкладено підготовче засідання на 09.12.2020 та витребувано у Державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк, 43025) із матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-торговий центр" (код ЄДРПОУ 35963872 від 20.03.2013, юридична адреса м.Луцьк, вул. Василя Стуса,1) оригінал договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2013.
		Ухвалою суду від  09.12.2020, явку в судове засідання ОСОБА_1 визнано обов`язковою та відкладено розгляд справи на 23.12.2020.
		Протокольною ухвалою суду від 23.12.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 01.02.2021 та оголошено перерву до 20.01.2021.
		Ухвалою суду від 20.01.2021 явку в судове засідання ОСОБА_1 визнано обов`язковою, запропоновано позивачу подати зразки вільних підписів на документах, які створені датою наближеною до дати підписання основного договору - 20.03.2013 та датою наближеною до дати подання позивачем  позовної заяви      в даній справі до суду в кількості не менше як по 5 документів щодо кожного випадку, та відкладено підготовче засідання на 01.02.2021.
		Ухвалою суду від 01.02.2021 клопотання представника позивача за вх.№01-84/93/20 від 23.12.2020 про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі задоволено, призначено  судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (33013, м. Рівне, вул. Небесної сотні, буд. 10), провадження зупинено до одержання висновку судової почеркознавчої експертизи.
		15.02.2021 до Господарського суду Волинської області надійшли матеріали справи від Рівненського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, оскільки відсутній фахівець за вказаною експертною  спеціальністю.
		У зв`язку з надходженням апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу суду про зупинення провадження у справі та призначення почеркознавчої експертизи, супровідним листом 23.02.2020 матеріали справи №903/808/20 направлені до Північно-західного апеляційного суду.
		Постановою Північно-західного апеляційного суду від 24.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 1 лютого 2021 року в справі №903/808/20 - залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 1 лютого 2021 року в справі №903/808/20 - залишено без змін.
		Матеріали справи №903/808/20 повернуті до Господарського суду Волинської області 01.04.2021.
		Ухвалою суду від 02.04.2021 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 12.04.2021.
		Ухвалою суду від 12.04.2021 провадження у справі № 903/808/20 зупинено до одержання висновку судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України ( м.Рівне, вул.Гагаріна,39).
		23.06.2021 від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість проведення судової ескпертизи   у зв`язку із відсутністю доказів її оплати зі сторони позивача.
		Оскільки позивач подав докази про оплату вартості проведення експертизи 02.07.21 Господарський суд згідно супровідного листа № 903/808/20/4017/21 повернув Рівненському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України ( м.Рівне, вул.Гагаріна,39) копії матеріалів даної  господарської справи для виконання ухвали суду від 12.04.21 про проведення почеркознавчої експертизи.
		23.07.21 до Господарського суду надійшов висновок за результатами проведеної  експертизи. 
		Ухвалою суду від 27.07.2021 поновлено провадження у справі , розгляд справи на підготовчій стадії призначено на  16.08.2021.
		Ухвалою суду від 16.08.20121  за клопотанням позивача  призначено повторну судову почеркознавчу енкспертизу , проведення якої доручено Волинському  науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України ( м.Луцьк, вул.Винниченка,43).
		06.09.21 судовий експерт Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру відповідно до ст.69 ГПК України подав клопотання про надання додатково: вільних зразків підпису ОСОБА_1 ( не менше ніж на 15 документах) , максимально наближених за часом виконання до 2013 року.
		Ухвалою суду від 20.09.2021 провадження у справі поновлено, клопотання судового експерта О.М. Процик призначено до розгляду в судовому засіданні на                                         27.09.2021.
		Ухвалою суду від 29.09.2021 клопотання судового експерта задоволено, зобов`язано позивача  надати суду вільні зразки підпису ОСОБА_1 (не менше ніж на 15 документах), максимально наближених за часом виконання до 2013 року, для скерування їх на судову експертизу. Розгляд справи відкладено на 11.10.2021.                                                                                 
		Ухвалою суду від 11.10.2021 матеріали справи та додаткові документи зі зразками досліджуваного підпису  скеровано Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України (вул. Винниченка, 43, м. Луцьк, 43025). Провадження  зупинено на час встановлений п. 8 ухвали Господарського суду    Волинської області від 16.08.2021 в даній справі.
		25.10.2021 від експертної установи надійшов лист про необхідність проведення оплати вартості призначеної експертизи та рахунок для оплати, оригінал якого судом надіслано на адресу позивача 26.10.2021 .
		25.11.21 експертна установа подала до суду повідомлення про неможливість проведення судової експертизи у зв`язку з відсутністю  доказів оплати.
		Ухвалою суду від 30.11.21 провадження у справі  поновлено, судове засідання призначено на 20.12.21.
		У зв`язку із поданням доказів оплати вартості експертизи ( згідно клопотання представника позивача від 20.12.21) ухвалою суду від 20.12.2021 повернуто матеріали справи  Волинському  науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України (вул. Винниченка, 43, м. Луцьк, 43025). Провадження у справі зупинено. 
		26.04.2022 через відділ діловодства суду від Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов                               висновок експерта №СЕ-19/103-22/73-ПЧ.
		Ухвалою суду від 27.04.2022 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.05.2022.
		Ухвалою суду від 23.05.2022 відкладено розгляд справи на 01.06.2022 за клопотанням представника  позивача .
		Ухвалою суду від  01.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 25.07.2022.
		В судовому засіданні 27.07.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.08.2022.
		Представник позивача  в судовому засіданні подав   письмовий виступ в судових дебатах у справі №903/808/22 у яких вказує, що оплату вартості частки у розмірі 1100 грн та передачу частки ОСОБА_1  та її прийняття покупцем ОСОБА_2  позивач категорично заперечує, оскільки  жодних коштів за продаж частки ОСОБА_1  не отримував та не підписував з ОСОБА_2  будь-яких актів приймання-передачі частки  в статутному капіталі товариства, що мало бути невід`ємною складовою договору. Крім того, доводить, що  письмових доказів оплати вартості частки ОСОБА_1 статутному капіталі товариства та акту приймання-передачі частки  сторона відповідача   суду не надала та не заявила жодних клопотань про витребування таких доказів в юридичної особи - ТзОВ «Офісно-торговий центр», а відтак доводить, що між сторонами не було проведено жодних розрахунків за договором та  не відбулось фактичної передачі частки, що додатково підтверджує факт не підписання договору стороною продавця та відсутності волевиявлення ТзОВ «Офісно-торговий центр» щодо відчуження на користь ОСОБА_2  своєї частки  у статутному капіталі товариства, а тому просить суд  задоволити позов у повному обсязі.
		Представники  відповідача в судому засіданні вказали на те, що представник позивача  не спростував належними доказами підпису   ОСОБА_1 на спірному договорі.
		Доводять , що позивач  згідно ст. 45 Закону України  «Про запобігання корупції»  , як суддя, є суб`єктом який щорічно  подає шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави  за формою, що визначається Національним агентством.  У деклараціях  з 2013, які є у вільному доступі  у Єдиному державному реєстрі декларацій   відсутні відомості, що позивач є учасником ТзОВ «Офісно-торговий центр», а тому відповідно до ч.3, ст.75 ГПК України дані доводи  не потребують доказування.
		Крім того, просить застосувати строк позовної давності до заявлених вимог та  відмовити у позові в повному об`ємі.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності,  господарським судом, встановлено наступне.
		Товариство з обмеженою відповідальністю  «Офісно-торговий центр»   створено шляхом об`єднання на добровільних засадах фізичних осіб, які  готові своїми матеріальними трудовими і фінансовими ресурсами приймати участь у виконанні завдань, що стоять перед Товариством. 
		Статут ТзОВ «Офісно-торговий центр»  затвердженого зборами учасників ТзОВ «Офісно-торговий центр» протоколом №1 від 23.06.2008 (у державному реєстрі зареєстровано 25.06.2008) .
		Відповідно до п.3.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр"  в редакції 2008 року позивач - ОСОБА_1 володів часткою у розмірі 50% статутного капіталу. 
		Водночас, як доводить позивач, в процесі розгляду справи № 903/199/20, яка перебуває у провадження Господарського суду Волинської області  за його позовом до ТзОВ "Офісно-торговий центр" про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства №1/13 від 20.03.2013  у квітні місяці 2020 йому стало відомо про наявність договору купівлі-продажу його частки для ОСОБА_2 . Копію такого договору до матеріалів справи долучила   ОСОБА_2 . За його умовами останній укладений 20.03.2013 та відповідно до  п. 1.1  продавець ( ОСОБА_1  )           зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупця свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-Торговий центр», а покупець ( ОСОБА_2 )  зобов`язується           в порядку     та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названу частку.
		Згідно пунктів 1.2-1.3.2 договору позивач ОСОБА_1  продав ОСОБА_2 частку у розмірі 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Офісно-Торговий центр» в еквіваленті 1100 грн.
		Відповідно до п. 2.1 договору сторони узгодили, що покупець після підписання цього Договору, може звернутися до товариства з проханням про переоформлення           установчих та інших документів товариства щодо розміру належної йому частки у статутному капіталі.
		На підставі даного договору було внесено відповідний запис у реєстр, що підтверджується загальнодоступним витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
		Згідно даних реєстру  власниками ТзОВ «Офісно-торговий центр» є:
		1) ОСОБА_3 (засновник  110   000 грн.)  50%;
		2) ОСОБА_2 (засновник  110   000 грн.)  50%;
		Позивач ОСОБА_1  звернувся із позовом до суду про визнання договору від 20.03.2013 недійсним, оскільки доводить, що він його не підписував та не мав волевиявлення відчужувати свою частку і  оскільки про його наявність дізнався у квітні 2020  строк позовної давності вважає не пропущеним.
		Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися суд виходив із такого.
		Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Предметом договору купівлі-продажу згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України можуть бути майнові права.
		За ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.
		Згідно із ч. 1 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
		Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" ( в чинній на момент укладення договору редакції) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;
		д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства..
		Права власності на частку в статутному капіталі господарського товариства є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.
		Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
		За приписом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		Враховуючи вище викладене, з  метою встановлення справжності підпису ОСОБА_1 на договорі купівлі-продажу ( відступлення) частки у статутному капіталі сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2  за клопотанням позивача  суд ухвалою від 01.02.2021 призначив судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив за пропозицією представника позивача Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (33013, м. Рівне, вул. Небесної Сотні, буд. 10).
		Однак, 15.02.2021  матеріали справи  були повернуті у зв`язку з тим, що відсутній фахівець за вказаною експертною       спеціальністю.
		Ухвалою суду від 12.04.2021 проведення судової почеркознавчої експертизи доручено  Рівненському науково-дослідному  експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України (33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39).
		На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено  наступне питання: 
		1) Чи було виконано підпис на сторінці 1 та 2 договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі, сторонами якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2  від 20.03.2013 ОСОБА_1 ?
		Висновком експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №СЕ-19/118-21/6409-ПЧ від 16.07.2021  встановлено, що:   
		Встановити чи не виконані підписи від імені ОСОБА_1 в графах «продавець»: із лицевої і зворотної сторін примірнику договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статному капіталі ТзОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 ОСОБА_1 чи іншою  особою не виявляється можливим по причині вказаній в дослідницькій частині висновку експерта. 
		Ухвалою суду від 16.08.2021 клопотання відповідача за вх.№01-84/71/21 від 16.08.2021 про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у справі задоволено, проведення повторної судової почеркознавчої експертизи доручено Волинському    науково-дослідному        експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України (вул. Винниченка, 43, м. Луцьк, 43025        ).
		На вирішення           повторної судової почеркознавчої експертизи поставлено наступне питання: 
		1) Чи було виконано підпис від імені ОСОБА_1 в графах «Продавець» із лицевої і зворотної сторін примірнику договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТзОВ «Офісно-торговий центр» від 20.03.2013 ОСОБА_1 чи іншою особою?
		Висновком експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України за №СЕ-19/103-22/73-ПЧ від 11.04.2022 за результатами проведення повторної  судової почеркознавчої експертизи встановлено, що:   
		Вирішити запитання ким ОСОБА_1 чи іншою особою, виконаний підпис розміщений у графі «продавець:» на лицевій стороні договору  купівлі-продажу  (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2013, не виявилось можливим по причинам вказаним у  дослідницький частині висновку. 
		За приписами          ст.1 Закону України «Про судову експертизу»          судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
		Відповідно до     ст.76 Господарського процесуального кодексу України        належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із     ст.77 Господарського процесуального кодексу України       обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України)
		За таких підстав, суд приймає до уваги висновки експертів  за результатами проведення судової почеркознавчої  експертизи де досліджувались докази,  а саме: оригінал договору від 20.03.2013 та зразки підписів ОСОБА_1  за період з 2013 по 2022 роки, як зі сторони позивача так  і зі сторони  відповідача.
		Судом враховано, що у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
		Назву статті 79 ГПК змінено з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадждено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів" (17.10.2019  набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні").
		Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Дана правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
		Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини , юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
		Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
		З врахуванням зазначеного,  в процесі розгляду справи, позивачем не спростовано факту підписання ним  договору купівлі-продажу( відступлення)  частки у статутному капіталі від 20.03.2013  та факту волевиявлення на його підписання, не спростовано неправомірності внесення відомостей до ЄДРПОУ у частині зміни учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-офісний центр" та внесення у зв`язку з цим змін до Статуту товариства, не подано докази про перехід частки від ОСОБА_1 до ОСОБА_2  в інший спосіб, ніж укладення оспорюваного договору .
		Крім того,  позивачем також не спростовано, не наведено будь яких інших обставин на  доводи відповідача про наявність волевиявлення у ОСОБА_1 на  відступлення частки у товаристві шляхом укладення з ОСОБА_2 20.03.2013 договору купівлі-продажу( відступлення)  частки про що він відображає з 2013 у Єдиному державному  реєстрі декларацій про майновий стан відповідно до Закону України  «Про запобігання корупції». 
		За змістом ст.1 цього Закону суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, в тому числі, судді. Частиною третьою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено обов`язок осіб, які є суб`єктами декларування визначених у  статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) декларацію, яка охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади (участь у конкурсі), якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
		Представник позивача  на дані доводи відповідача пояснень не надала.
		Згідно ч. 3 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини визнанні судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Крім того, не може залишатись поза увагою суду , що предметом опорюваного договору купівлі-продажу ( відступлення частки) є зміна часток учасників у статутному капіталі товариства . Щодо розгляду спорів у даній категорії справ наявна стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю. 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що єдиний належний спосіб захисту у такій категорії справ міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
		Так, у пунктах 60 - 61 постанови Велика Палата Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) зробила висновок, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
		У пункті 32 Постанови від 18 березня 2020 року у справі № 466/3221/16-а та пункті 43 Постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 Велика Палата також вказала, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
		Даний висновок був застосований та підтверджений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19); пункті 7.62 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/19 (провадження № 12-145гс19); пункті 44 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20).
		Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватись при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів.
		Отже, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в позові .
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної  вимоги. Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у  судовому рішенні чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15ц, від 13.10.2018 у справі №367/6105/16-ц від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Зважаючи, що у позові відмовлено, відтак судовий збір покладається на  позивача.
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		В позові відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до ст. ст.            253,            256,            257 Господарського процесуального кодексу України            апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
		Повне судове рішення складене та підписане  25.08.2022
		          
		          
		          Суддя                                                                      В. М. Дем`як

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...