Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/23554/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 05.07.2022. Зареєстровано: 27.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		04 липня 2022 року                               м. Київ                              № 640/23554/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В. В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявка"
		до                  Київської міської ради
		третя особа Обслуговуючий кооператив "Ексон Прм`єр Шулявська"
		про               визнання протиправним та скасування рішення від 10 червня 2021 року
		                    № 1450/1491,
		УСТАНОВИВ:
		          Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявка" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив "Ексон Прм`єр Шулявська", в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10 червня 2021 року № 1450/1491 «Про викуп земельної ділянки для суспільних потреб».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказаним рішенням Київська міська рада вирішили викупити у позивача для суспільних потреб земельну ділянку площею 0,3110 га із кадастровим номером 8000000000:88:093:0026 на просп. Перемоги, 50-А у Шевченківському районі міста Києва, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 червня 2014 року за номером 6173501 для створення міських парків. Проте, на думку позивача, оскаржуване рішення суперечить Закону № 1559-VI, оскільки вказаний Закон не передбачає викуп земельних ділянок, для таких суспільних потреб як створення скверів, а також норми, які містяться в оскаржуваному рішення суперечать одні одним. Також позивачем зазначено, що площа вказаної земельної ділянки становить 0,3110 га, відповідно до пункту 8.2.5 ДБН Б. 2.2-12:2019 «Планування та забудови територій" для проектування парків, скверів мінімальна площа озеленених територій для парків має бути 2 га, для скверів - 0,05 га, отже, на думку позивача, на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:88:093:0026 не можливо створити міський парк.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за спрощеними правилами позовного провадження.
		05 жовтня 2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладенні заперечення проти задоволення позовних вимог, у зв`язку з тим, що оскаржуване рішення не порушує права позивача на користування земельною ділянкою.
		Також, 05 жовтня 2021 року, відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права користування земельною ділянкою, отже, на думку відповідача, існує спір про речове право, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства. 
		Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
		Частиною першою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		У даному випадку позивач оскаржує рішення відповідача про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, яка знаходиться у власності позивача
		Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1559-VI  власник земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування прийнято рішення про викуп для суспільних потреб, до переходу права власності на таку земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, до держави чи територіальної громади має право володіти, користуватися та розпоряджатися цими об`єктами на власний розсуд, отримувати доходи та здійснювати витрати, пов`язані з використанням земельної ділянки за цільовим призначенням.
		Отже, рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб не припиняє право власника земельної ділянки володіти, користуватися та розпоряджатися цими об`єктами на власний розсуд, отримувати доходи та здійснювати витрати, пов`язані з використанням земельної ділянки за цільовим призначенням до переходу права власності на таку земельну ділянку.
		Таким чином, клопотання відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки право позивача володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд не припинено прийнятим оскаржуваним рішенням, а отже відсутній спір про право. 
		Розглянувши матеріали адміністративної справи та клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що Київська міська рада на підставі договору про заснування ТОВ "Шулявка", посвідченого Піскуном С.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 листопада 2007 року № 87 та акту передання-приймання земельної ділянки 0,3110 га розташованої на просп. Перемоги, 50-А у Шевченківському районі міста Києва, цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування торгово-офісного комплексу з рестораном швидкого харчування та благоустроєм і озелененням скверу, 06 липня 2010 року видала ТОВ "Шулявка" Державний акт на право власності на вказаної земельної ділянки Серія ЯЕ № 993144.
		10 червня 2021 року Київська міська рада прийняла рішення № 1450/1491 Про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, яким вирішила:
		1.          Викупити у позивача для суспільних потреб земельну ділянку площею 0,3110 га із кадастровим номером 8000000000:88:093:0026 на просп. Перемоги, 50-А у Шевченківському районі міста Києва, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 червня 2014 року за номером 6173501 для створення міських парків.
		2.          Київській міській раді в установленому законом порядку письмово повідомити Товариству з обмеженою відповідальністю «Шулявка» про викуп земельної ділянки, зазначеної в пункті 1 цього рішення, в тому числі, шляхом надання іншої земельної ділянки замість відчуженої для створення міських парків та скверів.
		3.          Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити організаційно-правових заходів, передбачених законодавством щодо відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розмішені, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з метою спільної необхідності, а саме:
		3.1          Провести переговори із товариством з обмеженою відповідальністю «Шулявка» про викуп земельної ділянки, зазначеної у пункті 1 цього рішення (в тому числі, шляхом надання іншої земельної ділянки замість відчуженої), для створення міських парків.
		3.2          Забезпечити проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у пункті 1 цього рішення, та рецензування звіту з експертної грошової оцінки у встановленому законодавством порядку.
		3.3          Надати в установленому порядку пропозиції щодо викупу земельної ділянки, зазначеної в пункті 1 цього рішення.
		3.4          Підготувати та подати в установленому порядку Київській міській раді проект рішення про затвердження викупної ціни земельної ділянки, зазначеної у пункті 1 цього рішення.
		4.          Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин та постійну комісію Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин та постійну комісію Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.
		Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із даним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами суд виходить з наступного.
		Так, частиною першою статті 55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є право та законний інтерес, порушений суб`єктом владних повноважень.
		При цьому, за своїм смисловим навантаженням термін "законний інтерес" є тотожним "охоронюваному законом інтересу", оскільки саме законність обумовлює можливість надання інтересу правової охорони.
		Таким чином, обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
		Тобто, вирішальним  в цій справі є визначення наявності порушеного права або охоронюваного інтересу позивача прийнятим відповідачем оскаржуваним рішенням.
		Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" від 17 листопада 2009 року № 1559-VI  (далі по тексту - Закон № 1559-VI) визначає правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
		Законом № 1559-VI передбачена можливість як викупу земельної ділянки для суспільних потреб, так і примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки за процедурою відчуження (викупу) ділянки для суспільних потреб.
		Відповідно до  статті 1 Закону № 1559 викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна для суспільних потреб - передача земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за їх згодою у державну чи комунальну власність для задоволення суспільних потреб шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншого правочину у порядку, встановленому законом.
		Частиною першою статті 2 Закону № 1559-VI встановлено, що Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані з викупом земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов`язані з примусовим відчуженням зазначених об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності.
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1559-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб, зокрема, як створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ.
		Частиною другою статті 7 Закону № 1559-VI встановлено, що рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, визначених частиною першою цієї статті, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об`єктів проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку.
		Згідно частини другої статті 10 Закону № 1559-VI орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов`язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п`яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об`єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1559-VI власник (власники) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.
		Частиною другою статті 12 Закону № 1559-VI передбачено, що викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.
		Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1559-VI  власник земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування прийнято рішення про викуп для суспільних потреб, до переходу права власності на таку земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, до держави чи територіальної громади має право володіти, користуватися та розпоряджатися цими об`єктами на власний розсуд, отримувати доходи та здійснювати витрати, пов`язані з використанням земельної ділянки за цільовим призначенням.
		Із вказаних норм слідує, що орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки письмово повідомляє власника земельної ділянки про намір викупу земельної ділянки, що знаходиться у його власності, в той же час, власник має право надати згоду або відмовити у надані згоді на викуп його земельної ділянки.
		Разом з тим, рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб не припиняє право власника земельної ділянки володіти, користуватися та розпоряджатися цими об`єктами на власний розсуд, отримувати доходи та здійснювати витрати, пов`язані з використанням земельної ділянки за цільовим призначенням до переходу права власності на таку земельну ділянку.
		Відповідно до статті 15 Закону № 1559-VI  у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:
		- об`єктів національної безпеки і оборони;
		- лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації;
		- об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;
		- об`єктів природно-заповідного фонду;
		- кладовищ.
		У разі недосягнення згоди щодо умов договору купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) протягом шести місяців з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно для будівництва автомобільних доріг загального користування державного значення, мостів, естакад та об`єктів, необхідних для їх експлуатації, на умовах концесії.
		Примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об`єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіант з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.
		Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.
		Частиною першою статті 16 Закону № 1559-VI   встановлено орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до  розділу II  цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об`єктів.
		Тобто, процедура викупу земельної ділянки містить низку самостійних етапів, а саме: 1) прийняття рішення про викуп земельної ділянки органом місцевого самоврядування; 2) інформування та отримання згоди або незгоди власника земельної ділянки; 3) вжиття заходів щодо примусового відчуження земельної ділянки; 4) звернення органу, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, до суду для вирішення питання про примусове відчуження земельної ділянки; 5) прийняття рішення про примусове відчуження земельної ділянки та державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на зазначені об`єкти.
		Відповідно до статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
		Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що у випадку незгоди особи з викупом у неї земельної ділянки, зацікавлений суб`єкт владних повноважень, що ініціює викуп, повинен звернутися до суду та довести наявність відповідних підстав та умов.
		Рішення органу місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки є документом, який засвідчує лише такий намір. Це рішення є першою стадією процедури у разі незгоди власника із викупом земельної ділянки.
		Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування про викуп земельної ділянки з мотиву суспільних потреб не спричиняє настання правових наслідків для такої особи, якщо вона заперечує проти такого викупу, а отже, і не може порушувати її прав. Правомірність такого рішення оцінюється адміністративним судом під час розгляду справи за позовом органу місцевого самоврядування про примусове відчуження земельної ділянки.
		Суд зазначає, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування щодо викупу земельної ділянки безпосередньо не має правових наслідків для власника земельної ділянки.
		Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що рішення Київської міської ради від 10 червня 2021 року № 1450/1491 «Про викуп земельної ділянки для суспільних потреб» не підлягає оскарженню в рамках окремого провадження, а питання правомірності прийняття такого рішення вирішується судом під час розгляду справи за позовом органу місцевого самоврядування про примусове відчуження земельної ділянки.
		Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шулявка" - відмовити.
		 
		Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції
		 
		Суддя                                                                                                В.В. Аверкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...