Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/34009/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2022. Зареєстровано: 29.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2022.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		місто Київ
		 
		14 липня 2022 року                                                                                 справа №640/34009/21
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка  В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ»)доДепартаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, Департамент містобудування та архітектури)про               визнання окремих положень Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури від 10 травня 2018 року№386, а саме:
		1)  положення абзацу першого пункту 1 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» в частині, де зазначено: «за висновками історико-містобудівного обґрунтування, розробленого, погодженого згідно чинного законодавства»;
		2)  положення абзацу першого пункту 2 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» в частині, де зазначено: «вимог розділу 11 «Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури» ДБН 360-92**.»; 
		3)  абзацу першого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження», а саме: «Ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови III категорії, згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979.»;
		4)  положення абзацу четвертого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» в частині, де зазначено: «Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006 №817, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 (із змінами та доповненнями).»;
		5)  абзацу п`ятого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження», а саме: «Проектну документацію розробляти у відповідності до висновків розробленого, погодженого та затвердженого історико-містобудівного обґрунтування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318»; 
		6)  абзацу шостого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження», а саме: «Отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України «Про охорону культурної спадщини»).»;
		7)  абзацу сьомого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження», а саме: «Дозвіл на виконання робіт отримати згідно чинного законодавства в разі необхідності (Закон України «Про охорону культурної спадщини»).»;
		8)  положення абзацу двадцять третього пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» в частині, де зазначено: «Про охорону культурної спадщини»; «ДБН Б.2.2-2-2008 «Планування та забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування»
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних положень Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у Містобудівних умовах та обмеженнях неправомірно встановив планувальні обмеження будівництва об`єкта та вимоги щодо розроблення історико-містобудівного обґрунтування, погодження проектної документації та отримання дозволу на виконання робіт, пов`язані з розташуванням ділянки забудови в межах центрального історичного ареалу та зони регулювання забудови.
		На думку позивача, окремі положення Містобудівних умов та обмежень в частині, пов`язаній з розташуванням ділянки забудови в межах центрального історичного ареалу та зони регулювання забудови, підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки такі положення не відповідають законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам, а також покладають на позивача, як замовника будівництва, не передбачені законодавством обов`язки.
		Позивач звертає увагу, що немає підстав стверджувати, що об`єкт будівництва по вул.  Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі знаходиться в межах історичного ареалу м. Києва.
		Так, межі історичних ареалів міста Києва, як історичного населеного місця України, визначаються науково-проектною документацією, погодженою відповідним органом місцевого самоврядування та затвердженою органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
		Разом з тим, позивач звертає увагу, що Генеральний план м. Києва є видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою, та не є науково-проектною документацією в розумінні норм законодавства; відсутні відомості про те, що науково-проектна документація щодо меж історичного ареалу м. Києва затверджена відповідно до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
		Крім того, позивач зауважує, що відповідно до інформації з офіційного сайту відповідача розроблена Науково-дослідним інститутом пам`яткоохоронних досліджень Міністерства культури України Науково-проектна документація з визначення меж зон охорони пам`яток та історичних ареалів м. Києва, як складова «Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони на період до 2025 року» та затверджена наказом Міністерства культури України від 21 жовтня 2011 року №912/0/16-11, зупинена наказом Міністерства культури України від 29 жовтня 2014 року №911.
		Позивач вказує також, що немає підстав стверджувати, що ділянка забудови по вул.   Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі знаходиться в межах зони регулювання забудови ІІІ категорії, тому що Київська міська державна адміністрація станом на момент прийняття розпорядження від 17 травня 2002 року не була уповноваженим органом охорони культурної спадщини у розумінні Закону України «Про охорону культурної спадщини» для встановлення меж та режимів використання зон охорони пам`яток, у тому числі зон регулювання забудови. Станом на поточний момент відсутня науково-проектна документація, затверджена відповідним органом охорони культурної спадщини, якою визначені межі та режими використання зон регулювання забудови в м. Києві.
		Як зазначає позивач, вимога щодо обов`язкового розроблення та погодження історико-містобудівного обґрунтування суперечить законодавству, чинному станом на день затвердження проектної документації на будівництво об`єкта.
		На думку позивача, режим забудови на місцевому рівні встановлюється шляхом затвердження містобудівної документації та місцевих правил забудови; такий спосіб визначення режиму забудови, як встановлення мораторію на будівництво, Законом України «Про планування і забудову територій» в редакції, чинній на 12 травня 2006 року, не передбачений, що свідчить про невідповідність вказаного інструменту принципу правової визначеності.
		Крім того, позивач вважає, що дозвіл на проведення робіт в історичних ареалах населених пунктів отримуються не замовником будівництва - ТОВ «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», а науковими працівниками, які мають відповідну кваліфікацію.
		Ухвалою від 01 грудня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/34009/21 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставність позовних вимог та звернув увагу на такі обставини: частини перша та друга статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлюють, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту; Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. 
		Як зазначає відповідач, Генеральний план міста Києва затверджено рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804, а згідно витягу з Містобудівного кадастру об`єкт проектування знаходиться в межах Центральної планувальної зони, історичного ареалу.
		Відповідач також звертає увагу, що історико-архітектурний опорний план є як частиною генерального плану так і науково-проектною документацією, що визначає режими використання території історичних населених місць. Науково-проектна документація розробляється у відповідності до чинних нормативів спеціалізованою проектною організацією. У свою чергу науково-проектна документація, що отримала затвердження відповідного органу містобудування та архітектури, і погодження Міністерства культури України, є підставою для отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення.
		У відзиві відповідач зазначає, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 02 серпня 2021 року №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва»: 
		«затверджено межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва, визначені науково-проектною документацією «Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико- архітектурний опорний план міста Києва» (том 8 Генерального плану міста Києва), розробленою КО «Інститут генерального плану міста Києва» на замовлення Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації; - визнано такими, що втратили чинність абзац 5 пункту першого наказу Мінкультури від 21  жовтня 2011 року № 912/0/16-11 та наказ Мінкультури від 29 жовтня 2014 року №911».
		Таким чином, на думку відповідача, Міністерство культури та інформаційної політики України погодило історико- архітектурний опорний план міста Києва, затвердивши режими використання території історичних ареалів, з аналізу якого вбачається, що спірний об`єкт проектування знаходиться в межах історичного ареалу. Згідно витягу з містобудівного кадастру, який додається до даного відзиву, ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови III категорії.
		Крім того, відповідач вказав, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження видані з дотримання норм чинного на той момент законодавства в сфері регулювання містобудівної діяльності, а права позивача жодним чином не порушені, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		На підтвердження своєї позиції та мотивів відзиву на позовну заяву відповідач надав суду витяг з містобудівного кадастру та копію наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02 серпня 2021 року №599.
		Позивач подав відповідь на відзив, у якому вказав про необґрунтованість позиції відповідача та, серед іншого, зазначив таке: Генеральний план м. Києва є видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою, та не є науково-проектною документацією в розумінні вищенаведених норм спеціального законодавства у сфері охорони культурної спадщини; тому є недоречним посилання на Генеральний план м. Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, що затверджений рішенням Київради від 28 березня 2002 року №370/1804. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що історико-архітектурний опорний план у складі чинного Генерального плану м. Києва не затверджений органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
		Київською міською радою наразі розробляється проект нового Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року, однак він ще не затверджений і не погоджений Київською міською радою. У свою чергу чинний Генеральний план м. Києва не містить тому 8 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини, у т.ч. Історико-архітектурний опорний план».
		Позивач звертає увагу, що станом як на момент затвердження Генерального плану м.  Києва, так і на момент видачі Містобудівних умов та обмежень, а також станом на поточний момент відсутній план зонування території центральної планувальної зони міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради.
		Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
		Наявні у справі докази підтверджують, що ТОВ «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» є замовником будівництва об`єкта «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту - об`єкт).
		Позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,6911 га, розташованої по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:112:0004, на підставі договору оренди земельної ділянки від 12 жовтня 2015  року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за №330, з урахуванням змін, внесених на підставі рішення Київської міської ради від 12 грудня 2019 року №437/8010 відповідно до договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08 травня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко  Т.М., зареєстровано в реєстрі за №356 (далі по тексту - ділянка забудови).
		Департамент містобудування та архітектури видав позивачу Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» від 25 квітня 2018 року №5468/0/7-1-18, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури від 10 травня 2018 року №386 (далі по тексту - Містобудівні умови та обмеження).
		З урахуванням цього в Розділі «Містобудівні умови та обмеження» визначені такі умови: 
		- в абзаці першому пункту 1:
		«Умовна висота 73,5 > h > 26,5 м. Остаточно граничнодопустиму висоту визначити проектною документацією з урахуванням оточуючої забудови та за висновками історико- містобудівного обґрунтування, розробленого, погодженого згідно чинного законодавства, за висновками технічного обстеження несучих конструкцій.»
		- в абзаці першому пункту 2 (стосовно максимально допустимого відсотка забудови земельної ділянки): 
		«Визначити відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням суміжної забудови, вимог розділу 11 «Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури» ДБН 360- 92**.»;
		- в абзаці четвертому пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено: 
		«Виконати вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979  №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002  №979, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006  №817, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 (із змінами та доповненнями).»;
		- в абзаці п`ятому пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено: 
		«Проектну документацію розробляти у відповідності до висновків розробленого, погодженого та затвердженого історико-містобудівного обґрунтування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.»;
		- в абзаці шостому пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено: 
		«Отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України «Про охорону культурної спадщини»).»;
		- в абзаці сьомому пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено: 
		«Дозвіл на виконання робіт отримати згідно чинного законодавства в разі необхідності (Закон України «Про охорону культурної спадщини»).»;
		- в абзаці двадцять третьому пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено: 
		«Проектну документацію розробляти та затверджувати відповідно до вимог Законів України «Про охорону культурної спадщини», ДБН Б.2.2-2-2008 «Планування та забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування»...».
		Вказані умови встановлені у зв`язку із тим, що в абзаці першому пункту 5  Розділу «Містобудівні умови та обмеження» зазначено, що «Ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови III категорії, згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 № 976, 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979».
		За визначенням пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Як визначено у частині другій статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Відповідно до частини п`ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження містять зокрема: гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.
		Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється зокрема за рішенням суду (абзаци перший, другий та п`ятий частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). 
		Таким чином, містобудівні умови та обмеження можуть містити планувальні та архітектурні вимоги до проектування і будівництва, виключно встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Оцінюючи відповідність вимогам законодавства та містобудівної документації оскаржувані пункти Містобудівних умови та обмежень, суд керується такими мотивами.
		 
		В частині тверджень, що розташування ділянки проектування в межах історичного ареалу міста.
		Як вбачається зі змісту Містобудівних умов та обмеження, ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови III  категорії, згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10  жовтня 1988 року №976, 16 липня 1979 року №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979.
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини. Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Частина третя статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлює, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
		Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
		Суд встановив, що місто Київ занесене до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №878.
		Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №318 (далі по тексту - Порядок №318).
		Відповідно до пункту 1 Порядку №318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з пунктом 4 Порядку №318 відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
		Пункт 5 Порядку №318 визначає, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
		Відповідно до пункту 10 Порядку №318 історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.
		Згідно з пунктом 12 Порядку №318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
		Так, межі та режими використання історичного ареалу міста Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804.
		Однак, суд звертає увагу, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували погодження відповідним органом місцевого самоврядування та затвердження Мінкультури науково-проектної документації щодо меж історичного ареалу міста Києва.
		Зокрема відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав доказів подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу Генерального плану міста Києва, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини.
		Суд враховує, що абзацом п`ятим пункту 1 наказу Міністерства культури України від 21 жовтня 2011 року №912/0/16-11 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» затверджено зони охорони пам`яток та історичних ареалів м. Києва, визначених науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним інститутом пам`яткоохоронних досліджень.
		Проте, наказом Міністерства культури України від 29 жовтня 2014 року №911  зупинено дію абзацу п`ятого пункту 1 наказу Міністерства культури України від 21  жовтня 2011 року №912/0/16-11 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» щодо затвердження меж та режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів міста Києва, визначених науково-проектною документацією, розробленою Науково-дослідним інститутом пам`ятко охоронних досліджень.
		При цьому відповідач не надав доказів, які б вказували, що станом на дату видання Містобудівних умов та обмежень або станом на дату звернення до суду дія абзацу п`ятого пункту 1 згаданого вище наказу відновлена.
		Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача про те, що Генеральний план міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804, не є науково-проектною документацією у розумінні норм законодавства.
		Цей висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №826/5755/17, де зазначено, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України у відповідності до вимог статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку №318.
		Аналогічні висновки за наслідком розгляду подібних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 у справі №640/21505/18, від 22  вересня 2021 року у справі №640/3418/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №813/4993/15.
		Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02 серпня 2021 року №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», яким затверджено межі та режими використання території історичних ареалів міста Києва, визначені науково-проектною документацією «Збереження та охорона історико-культурної спадщини. Історико-архітектурний опорний план м. Києва» (том 8 Генерального плану м. Києва), розробленою КО «Інститут Генерального плану м. Києва» на замовлення Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, оскільки оскаржувані Містобудівні умов та обмеження видані до моменту прийняття Міністерством культури та інформаційної політики наказу від 02 серпня 2021  року №599.
		Крім того, суд встановив, що наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02 серпня 2021 року №599 «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва» не зареєстрований як нормативно-правовий акт та не опублікований у відповідному офіційному виданні. 
		У свою чергу відповідач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували наявність станом на момент видання оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень належним чином затверджених меж історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, відповідно до положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пунктів 1, 4, 5, 10, 12 Порядку №318, частин третьої і четвертої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Таким чином, відсутні правові підстави вважати, що об`єкт будівництва по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі знаходиться в межах історичного ареалу м. Києва.
		 
		Щодо твердження про розташування ділянки забудови в межах зони регулювання забудови III категорії.
		Встановлюючи це обмеження, відповідач посилається на рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10  жовтня 1988 року №976, від 16 липня 1979  року №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979.
		Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17  травня 2002  року №979, у зв`язку зі зміною назв вулиць та з метою упорядкування справи з охорони пам`яток історії та культури міста, внесено зміни та доповнення до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії культури в м. Києві», зокрема, шляхом викладення у новій редакції додатку 1 «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва».
		Однак, суд звертає увагу, що в цьому розпорядженні відсутнє посилання на вулицю Багговутівську, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі.
		У свою чергу відповідач не довів належними та допустимими доказами, що вулиця Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі входить до переліку ділянок зони регулювання забудови третьої категорії.
		Крім того, відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», у редакції, чинній на момент прийняття згаданого вище розпорядження, межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини. Порядок визначення меж зон охорони пам`яток встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
		Зі змісту вказаної норми слідує, що Київська міська державна адміністрація не є уповноваженим органом охорони культурної спадщини у розумінні Закону України «Про охорону культурної спадщини» для встановлення меж та режимів використання зон охорони пам`яток, у тому числі охоронюваних археологічних зон та зон регулювання забудови.
		При цьому, відповідно до пункту 14 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить зокрема погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.
		Пункт 9 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлює, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції зокрема належить погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.
		Отже, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури та інформаційної політики України, та до повноважень Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, але не проектної документації на будівництво об`єктів.
		Крім того, відповідач не надав суду належним чином засвідчені копії рішень виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10  жовтня 1988 року №976 та від 16 липня 1979  року №920, а у вільному доступі вони відсутні.
		Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що ділянка забудови по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі знаходиться в межах зони регулювання забудови ПІ категорії.
		 
		Щодо умови про необхідність погодження історико-містобудівного обґрунтування.
		Відповідно до пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13  березня 2002 року №318, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №92 (далі по тексту - Порядок №318), проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.
		Вимоги стосовно розроблення історико-містобудівних обґрунтувань перед опрацюванням проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів були передбачені в пункті 8 Порядку №318 лише до 28 лютого 2018 року, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018  року №92 «Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць».
		Таким чином, після 28 лютого 2018 року проектна документація на будівництво в межах історичних ареалів повинна розроблятися з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану, а не історико-містобудівного обґрунтування.
		У свою чергу вимога про розроблення історико-містобудівного обґрунтування виключена із пункту 8 Порядку №318 з 28 лютого 2018 року.
		Відповідно до пункту 5.6 ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», чинного на 2002  рік, у складі генерального плану розробляється, зокрема, історико-архітектурний та історико-містобудівний опорні плани.
		Історико-архітектурний та історико-архітектурний опорний план у місті Києві затверджені у складі містобудівної документації - Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804.
		Таким чином, вимога щодо обов`язкового розроблення та погодження історико-містобудівного обґрунтування не відповідає законодавству, чинному на момент затвердження проектної документації на будівництво об`єкта.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 640/3418/20.
		 
		Стосовно умови про виконання вимог розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року №817.
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року №817 «Про захист історико-культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва» відповідно до статті 4  Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», статей 30,  32,  34 Закону  України «Про охорону культурної спадщини», та норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою захисту традиційного характеру середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва передбачено ряд заходів, а саме:
		Так, відповідно до пункту 1 цього розпорядження тимчасово, до прийняття відповідного рішення Київської міської ради з цього питання, заборонено розміщення і проектування висотних будинків у межах Центральної планувальної зони м. Києва, визначеної  Генеральним  планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002  року №370/1804.
		Відповідно статті 10 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження) планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
		Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.
		Згідно зі статтею 12 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження) генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами, вирішують інші питання.
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про планування і забудову територій» (в  редакції, чинній на момент прийняття розпорядження) детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об`єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
		Стаття 19 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження) визначає, що на території населеного пункту відповідною радою встановлюється режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб. Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів або місцевих правилах забудови.
		Відповідно до статті 23 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження) будівництво об`єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що режим забудови на місцевому рівні встановлюється шляхом затвердження містобудівної документації та місцевих правил забудови, однак, такий спосіб визначення режиму забудови, як встановлення мораторію на будівництво, Законом України «Про планування і забудову територій» (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження) не встановлено.
		При вирішенні аналогічного спору Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021  року у справі №640/3418/20 вказав таке: 
		«Згідно із частиною 2 статті 16 Закону №3038-VI містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
		Отже, до повноважень місцевих рад віднесено лише оновлення містобудівної документації одним із способів, визначених пунктами 1-3 частини 2 статті 16 Закону України № 3038, шляхом:
		1) актуалізацію картографо-геодезичної основи;
		2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму;
		3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Проте жоден зі визначених Законом способів оновлення містобудівної документації на місцевому рівні не передбачає встановлення мораторію на будівництво».
		Таким чином, у відповідача відсутні підстави для встановлення вимоги про виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року №817 до об`єкта будівництва позивача.
		 
		Щодо вимоги про отримання висновку щодо проектної документації від уповноважених органів охорони культурної спадщини.
		Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №640/3418/20, проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження іншими державними органами.
		Так, Верховний Суд зазначив, що «Згідно з частиною 6 статті 31 Закону №3038-VI  проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року №495 затверджено Положення про Міністерство культури України (далі - Мінкультури, Положення №495 в редакції, чинній на момент видачі Містобудівних умов та обмежень 27 липня 2018 року).
		Згідно із підпунктом 68 пункту 4 Положення №495 Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, погоджує у тому числі (…) в контексті предмету спору: програми та проекти містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.
		Зі змісту наведених норм вбачається, що до повноважень Міністерства культури України належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об`єктів».
		Таким чином, вимоги Містобудівних умов та обмежень про отримання висновку щодо проектної документації від уповноважених органів охорони культурної спадщини є протиправними.
		 
		В частині вимоги Містобудівних умов і обмежень про отримання дозволу на виконання робіт.
		Відповідно до частин першої та другої статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини» проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
		Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони культурної спадщини та наявності у нього необхідного кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою. Порядок надання дозволів установлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 лютого 2019  року у справі №826/5755/17, зазначена норма вимагає отримання дозволу на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць для фізичних осіб - виконавців відповідних робіт. Вона не покладає обов`язок отримання такого дозволу на юридичних осіб - замовників будівництва або підрядників.
		Верховний Суд вказав, що «відповідно до частини 1  статті 19 Конституції України  правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відтак, позивача не може бути зобов`язано отримувати згаданий вище дозвіл.
		Суд звертає увагу, що у частині 1 ст. 35 вищезгаданого Закону, а також у затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2002 №316 «Порядку видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України» не визначено поняття «інших земляних робіт».
		Однак, враховуючи назву статті, а також предмет регулювання, Суд дійшов висновку, що загальний її контекст свідчить про необхідність отримання дозволу не на будь-які земляні роботи на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а на ті, які безпосередньо пов`язані з охороною культурної спадщини.
		Натомість, відповідно до  ст. 36 зазначеного Закону  якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов`язаний зупинити їх подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини, на території якого проводяться земляні роботи. Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території.
		Отже, обов`язок виконавця земляних робіт (зокрема підрядника на будівництві), незалежно від того де вони ведуться (на території пам`ятки чи ні), незважаючи на попередні дозволи, полягає у негайному зупиненні таких робіт у разі виявлення знахідки археологічного або історичного характеру».
		З огляду на таку правову позицію Верховного Суду, відсутні підстави для отримання забудовником будівництва дозволу на проведення земляних робіт.
		Крім того, формулювання у Містобудівних умовах та обмеженнях такої умови «Дозвіл на виконання робіт отримати згідно чинного законодавства в разі необхідності (Закон України «Про охорону культурної спадщини»)» ставить позивача у невизначене правове становище, оскільки не містить посилань на конкретні дозволи та роботи.
		 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що положення Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25  квітня 2018  року №5468/0/7-1-18, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури від 10 травня 2018 року№386, в частині вимог в сфері охорони культурної спадщини, а саме:
		- абзацу першого пункту 1 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» в частині, де зазначено: «за висновками історико-містобудівного обґрунтування, розробленого, погодженого згідно чинного законодавства»;
		- абзацу першого пункту 2 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» в частині, де зазначено: «вимог розділу 11 «Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури» ДБН 360-92**.»;
		- абзацу першого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження», а саме: «Ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови III категорії, згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979.»;
		- абзацу четвертого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» в частині, де зазначено: «Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006 №817, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 (із змінами та доповненнями).»;
		- абзацу п`ятого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження», а саме: «Проектну документацію розробляти у відповідності до висновків розробленого, погодженого та затвердженого історико-містобудівного обґрунтування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318»; 
		- абзацу шостого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження», а саме: «Отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України «Про охорону культурної спадщини»).»;
		- абзацу сьомого пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження», а саме: «Дозвіл на виконання робіт отримати згідно чинного законодавства в разі необхідності (Закон України «Про охорону культурної спадщини»).»;
		- абзацу двадцять третього пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» в частині, де зазначено: «Про охорону культурної спадщини»; «ДБН Б.2.2-2-2008 «Планування та забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування», 
		є протиправними і підлягають скасуванню.
		При цьому суд не погоджується із доводами відповідача про те, що права позивача жодним чином не порушені.
		Так, частина друга статі 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює, що суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
		Містобудівні умови та обмеження встановлюють певні обов`язки та обмеження на суб`єктів містобудування під час проектування і будівництва об`єктів, що однозначно впливає на права та обсяг обов`язків позивача; у свою чергу недотримання таких вимог є підставою для притягнення до відповідальності.
		Суд також звертає увагу, що надані відповідачем такі докази, як витяг з містобудівного кадастру та копію наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 02 серпня 2021 року №599, не підтверджують правомірність оскаржуваних вимог Містобудівних умов та обмежень і не спростовують викладених вище висновків суду.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваних вимог Містобудівних умов та обмежень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною другою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		 
		Додатково суд вважає за необхідне зазначити про дотримання позивачем строку звернення до суду.
		Як встановлено вище, Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва видані 25 квітня 2018 року.
		Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №640/3418/20  Суд дійшов висновків, що за своєю юридичною природою містобудівні умови і обмеження - це акт індивідуальної дії, який видається уповноваженими органами містобудування та архітектури та покладає на замовника будівництва певні обов`язки та обмеження. Правовідносини, що виникають на підставі містобудівних умов і обмежень, носять довготривалий характер, оскільки діють до закінчення будівництва об`єкту. У такому разі, якщо містобудівні умови і обмеження містять протиправні положення, то вони порушують права позивача, як замовника будівництва і вимоги закону, протягом всього строку своєї дії, а не лише в момент їх видачі.
		Протягом усього строку дії містобудівних умов є чинними до завершення будівництва об`єкта, а саме до прийняття в експлуатацію вказаного об`єкта, а позивач, як замовник будівництва, зобов`язаний додержуватись Містобудівних умов та обмежень протягом усього часу їх дії.
		За такого правового регулювання дія Містобудівних умов та обмежень має вплив на права та обов`язки позивача як на дату набрання ними чинності, так і упродовж дії цього документа.
		З огляду на особливий статус Містобудівних умов та їх чинність до завершення будівництва, Верховний Суд вважав, що станом на момент звернення до суду з позовом не припинили існувати підстави для звернення до суду та погодився із доводами позивача, що згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду з позовною заявою не є пропущеним.
		Правова позиція щодо строків звернення до суду в подібних справах сформована також у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №640/19594/20.
		Отже, з урахуванням такої позиції Верховного Суду, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» поданий у межах строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» задовольнити повністю.
		2.  Визнати протиправним та скасувати абзац перший пункту 1 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18 в частині, де зазначено: «за висновками історико-містобудівного обґрунтування, розробленого, погодженого згідно чинного законодавства».
		3.  Визнати протиправним та скасувати абзац перший пункту 2 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18 в частині, де зазначено: «вимог розділу 11 «Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури» ДБН 360-92**.».
		4.  Визнати протиправним та скасувати абзац перший пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18, а саме: «Ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови III категорії, згідно з рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976, 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979.».
		5.  Визнати протиправним та скасувати абзац четвертий пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18 в частині, де зазначено: «Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979  №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002  №979, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.05.2006  №817, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 (із змінами та доповненнями).».
		6.  Визнати протиправним та скасувати абзац п`ятий пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18, а саме: «Проектну документацію розробляти у відповідності до висновків розробленого, погодженого та затвердженого історико-містобудівного обґрунтування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318».
		7.  Визнати протиправним та скасувати абзац шостий пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18, а саме: «Отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України «Про охорону культурної спадщини»).».
		8.  Визнати протиправним та скасувати абзац сьомий пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18, а саме: «Дозвіл на виконання робіт отримати згідно чинного законодавства в разі необхідності (Закон України «Про охорону культурної спадщини»).».
		9.  Визнати протиправним та скасувати абзац двадцять третій пункту 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом» по вул. Багговутівська, 16 (літ. А, Б) у Шевченківському районі міста Києва від 25 квітня 2018  року №5468/0/7-1-18 в частині, де зазначено: «Про охорону культурної спадщини»; «ДБН Б.2.2-2-2008 «Планування та забудова міст і функціональних територій. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток архітектури та містобудування».
		10.  Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 4  540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		 
		Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		 
		 
		Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «РТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, буд. 49-А, кімната 104; ідентифікаційний код 37485202);
		Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 32; ідентифікаційний код 26345558).
		 
		 
		Суддя                                                                                                               В.А. Кузьменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...