Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 39/73 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Інший.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.08.2010. Забезпечено надання загального доступу: 04.08.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
			01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 
				 
					 
				
				РІШЕННЯ
			
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 
			Справа № 39/7319.07.10  
				 
			
			За позовом Асоціації "Український правовий альянс" 
			до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" 
			третя особа, яка не заявляє
			самостійних вимог на 
			предмет спору, 
			на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" 
			про зобов’язання вчинити дії - зареєструвати доменне ім’я ula.ua
			 Суддя Гумега О.В.
			Представники : 
			Від позивача: Лук’янова Д. А.
			Від відповідача: Гольберг Д.В., Іващенко І.К., Баданін В. В.
			Від третьої особи: не з’явилися
			 ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
			 Асоціація "Український правовий альянс" (позивач) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" (відповідач) про зобов’язання вчинити дії - зареєструвати доменне ім’я ula.ua.
			Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.12.2009 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест»(третя особа) з приводу реєстрації доменного імені ula.ua. Позивач вказує, що 06.01.2010 року третя особа надіслала позивачу електронною поштою лист про відмову в реєстрації доменного імені. Рішенння про відмову в реєстрації доменного імені було прийняте Товариством з обмеженою відповідальністю "Хостмайстер" (відповідачем), яке є адміністратором домену .UA. Підставою для відмови було зазначено неможливість встановити відповідність знаку до імені домену. Позивач зазначає, що він є власником Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 116551 «ULA; УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС»для послуг 45 класу МКТП, а тому відмову в реєстрації доменного імені ula.ua вважає такою, що не має правових підстав.
			Ухвалою суду від 19.03.2010 р. порушено провадження у справі № 39/73 та призначено справу до розгляду на 09.04.2010 р. о 11:30 год.
			Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову. Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
			Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
			Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
			- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
			- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
			- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
			- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
			- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
			Згідно вищезазначеного Роз’яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776, у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. 
			Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. 
			Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
			Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
			З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу реєструвати доменне ім’я ula.ua до моменту вирішення спору є необгрунтованим, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову. 
			Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 09.04.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду. Позивач позовні вимоги підтримав повністю. 
			Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 09.04.2010 р., подав письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду.
			Представник відповідача в судовому засіданні подав письмові обгрунтування відмови позивачу у реєстрації доменного імені "ula.ua", в яких, зокрема , зазначив, що заявка, яка надійшла від реєстратора (Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест») до відповідача, стосувалася доменного імені ula.ua. Свідоцтво України № 116551, вказане як підстава для делегування доменного імені, містить словесну частину «ULA УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС», що є не просто частиною позначення, а охоронюваною частиною у відповідності до п. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». За таких обставин, відповідач вважає, що заявка на делегування доменного імені ula.ua не відповідала вимогам договору між відповідачем і третьою особою і була відхилена. 
			Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, зокрема, з огляду на те, що власником Свідоцтва України № 116551 на знак для товарів і послуг є дві особи і матеріали справи не містять доказів, що саме позивач звертався до реєстратора доменних імен (третьої особи). Відповідач також вказує, що технічному адміністратору домену .UA (відповідачу) міжнародними рекомендаціями заборонено здійснювати реєстрацію доменних імен, а тому суб’єктами взаємовідносин, пов’язаних з реєстрацією доменних імен, є позивач та третя особа (реєстратор). 
			Представники сторін в судовому засіданні подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи. Судом клопотання задоволено.
			Ухвалою суду від 09.04.2010 р., на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 26.04.2010 р. о 14:30 год. та продовжено строк вирішення спору.
			Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про витребування документів. Судом клопотання задоволено.
			Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 26.04.2010 року, подав пояснення по справі та додаткові пояснення до позовної заяви.
			Представник позивача в судовому засіданні подав усне клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.
			Представник відповідача в судовому засіданні подав усне клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.
			Ухвалою суду від 26.04.2010 р., на підставі ст. ст. 27, 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 17.05.2010 р. о 11:20 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест".
			Представник позивача в судовому засіданні подав усне клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.
			Представник відповідача в судовому засіданні подав письмові пояснення.
			Ухвалою суду від 17.05.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 07.06.2010 р. о 12:20 год.
			27.05.2010 р. третя особа через відділ діловодства суду подала пояснення з приводу відмови в реєстрації доменного імені позивача.
			02.06.2010 р. третя особа через відділ діловодства суду подала пояснення з приводу відмови в реєстрації доменного імені позивача.
			02.06.2010 року позивач звернувся до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання відповідача судом задоволено. 
			07.06.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.
			Ухвалою суду від 07.06.2010 року розгляд справи відкладено на 19.07.2010 року.
			В судовому засіданні, призначеному на 19.07.2010 року, позивач звернувся з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено. 
			В судовому засіданні 19.07.2010р. за згодою представників сторін олошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
			Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
			 ВСТАНОВИВ:
			 Асоціація "Український правовий альянс" (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Український правовоий альянс»є власниками Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 116551 «ULA; УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС»для послуг 45 класу МКТП. Вказане свідоцтво зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.12.2009 року. 
			Відповідно до довідки від 14.05.2010 року № 14/05 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Український правовоий альянс»не заперечує проти використання Асоціацією "Український правовий альянс" (позивач) знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 116551.
			Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
			До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
			Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
			Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
			До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
			Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
			Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»в ст. 1 також визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
			Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка  
				комбінація таких позначень (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
			
			Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України).
			Частиною 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.
			Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).
			Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для  
				товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
			
			Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України).
			Суб’єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України).
			Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, зокрема є право на використання об’єкта права інтелектуальної власності. 
			Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема є право на використання торговельної марки. 
			Згідно ч. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
			Використанням знака, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака. 
			Виходячи з аналізу змісту терміну «використання знаку» суд приходить до висновку, що використання знаку для товарів і послуг в мережі Інтернет не обмежується реєстрацією доменного імені. 
			Відповідно до ст. 56 Закону України “Про телекомунікації” адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції. 
			Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. 
			Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог. 
			Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог. 
			 
				 Станом на час розгляду справи порядок надання адрес мережі Інтернет у домені .UA здійснюється на підставі розроблених Товариством з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер»Правил домену .UA. Зазначені Правила не є нормативним актом законодавства України, а є актом окремої юридичної особи – відповідача. 
				Слід зазначити, що сам процес делегування доменів першого рівня коду країнам (в тому числі, домену .UA), як і створення та діяльність комерційної Інтернет - корпорації з присвоєння імен і номерів (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers - ICAAN), не є предметом міждержавних домовленостей і не закріплені в жодній міжнародній угоді, що могла би застосовуватися, як обов’язкове для застосування джерело права, а функціонує на рівні рекомендацій цієї міжнародної приватної організації. 
				Зокрема, згідно п. 1.2 Правил домену .UA вони розроблені адміністратором домену .UA з дотриманням чинних правил ICANN (RFC#1591, ICP-1), з урахуванням рекомендацій ICANN, CENTR, US DoC, WIPO, а також міжнародного досвіду, та є умовами надання адміністратором домену .UA третім особам послуг з адміністрування та технічного супроводу домену .UA.
				Таким чином, Правила домену .UA як джерело права є звичаєм (ст. 7 ЦК України), тобто, правилом поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. 
				Згідно п. 3.2 Правил домену .UA приватні доменні імена другого рівня в домені делегуються виключно у разі, якщо відповідне доменне ім’я повністю або його компонент другого рівня (до знака “.”, але не включаючи цей знак), за написанням співпадає з торговим знаком, права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту.
				Згідно п. 3.3 Правил в разі, якщо зазначений у п. 3.2 знак містить словесну частину, яка не є об’єктом правової охорони, власнику прав на використання на території України такого знака може бути делеговане приватне доменне ім’я другого рівня, яке за написанням співпадає з тією частиною знака, яка є об’єктом правової охорони. 
				Тобто, відповідач делегує доменне ім’я другого рівня в домені .UA виключно, якщо заявлене доменне ім’я співпадає з торговим знаком, права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту. 
				Зібрані у справі докази свідчать, що 01.12.2004 року між відповідачем та третьою особою укладено договір № R4/21 про надання послуг, відповідно до умов якого відповідач (адміністратор) зобов’язується надати третій особі (реєстратору) комплекс послуг з адміністрування та технічного супроводу домену .UA, а реєстратор зобов’язується прийняти та оплатити ці послуги (п. 1.1. цього Договору). Додатком № 1 до договору № R4/21 про надання послуг від 01.12.2004 року є Регламент надання послуг з адміністрування та технічного супроводу домену .UA, який, відповідно до п. 1.2. договору № R4/21 від 01.12.2004 року, містить істотні умови надання адміністратором цих послуг та конкретизує права та обов’язки сторін.
				П. 2.4.5. Регламенту встановлено, що адміністратор (відповідач) приймає згідно з цим регламентом рішення, зокрема, може прийняти рішення про відмову в делегуванні доменного імені. 
				П. 3.2. Регламенту встановлено, що приватні доменні імена другого рівня в домені .UA делегуються виключно у разі, якщо відповідне доменне ім’я повністю, або його компонент другого рівня (до знака “.”, але не включаючи цей знак), за написанням співпадає зі знаком, права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту.
				Зібрані у справі докази свідчать, що третя особа виставила позивачу рахунок-фактуру № СФ-0035025 від 28.12.2009 року за оплату реєстрації домену ula.ua.
				Квитанцією № ПН10871 від 29.12.2009 року позивач здійснив оплату рахунку- фактури № СФ-0035025 від 28.12.2009 року на рахунок третьої особи.
				Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" із заявкою на реєстрацію доменного імені ula.ua, що підтверджується зібраними у справі доказами та не заперечується третьою особою. 
				В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач відмовив в реєстрації доменного імені "ula.ua" з огляду на неможливість встановити відповідність знаку до імені домену.
				Матеріалами справи підтверджується, що не заперечується і позивачем, що належний йому знак для товарів і послуг за свідоцтвом № 116551 «ULA; УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС» охоплює не лише слово ula, а й слова «УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОВИЙ АЛЬЯНС». 
				Таким чином, реєстрація в якості доменного імені другого рівня лише частини знаку для товарів і послуг суперечить п. 3.2 Правил домену .UA, на підставі яких відповідач делегує доменні імена другого рівня в домені .UA.
				Як зазначено вище, Правила домену .UA не є актом законодавства і приймалися не у відповідності до актів законодавства вищого рівня, а виключно з врахуванням рекомендацій ICANN, CENTR, US DoC, WIPO.
				Для того, щоб дійти висновку про те, чи відповідає встановлене п. 3.2 Правил домену .UA обмеження рекомендаціям цих організацій, потрібно проаналізувати відповідність Правил домену .UA всім цим рекомендаціям, що не охоплюється предметом спору по даній справі. 
				Крім того, навіть у разі встановлення неправомірності такого обмеження суд позбавлений можливості визнати такими, що не підлягають до застосування, певні положення Правил домену .UA, оскільки невідповідність рекомендаціям не може бути для цього підставою. 
				Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
				Статті 15 та 16 ЦК України встановлюють, що кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів.
				Встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ними можуть бути:
				-          визнання прав;
				-          визнання правочину недійсним;
				-          припинення дії, яка порушує право;
				-          відновлення становища, яке існувало до порушення;
				-          примусове виконання обов’язку в натурі;
				-          зміна правовідношення;
				-           припинення правовідношення;
				-          відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
				-          відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
				-          визнання незаконним рішення.
				Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
				З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
				Позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язанння відповідача зареєструвати за позивачем доменне ім’я ula.ua.
				Однак, звертаючись з позовом, позивач не зазначив спосіб захисту порушених прав та норми чинного законодавства, на підставі яких позивач просить зобов’язати відповідача зареєструвати доменне ім’я позивача.
				Також, позивачем не надано доказів виникнення саме між позивачем і відповідачем цивільних прав та обов’язків з приводу реєстрації доменного імені на підставах, визначених ст. 11 ЦК України. 
				Судом враховано, що предмет позову –це певна матеріально –правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову –це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до позивача. Звертаючись до суду з позовом про зобов’язанння відповідача зареєструвати за позивачем доменне ім’я ula.ua. позивач нормативно не обґрунтував позовні вимоги до відповідача та не визначив спосіб захисту прав. 
				Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
				Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
				Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
				Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
				Враховуючи ту обставину, що позивачем не зазначено нормативно-правового обгрунтуванння позовних вимог та не визначено способу захисту порушеного права, позовні вимоги про зобов’язанння відповідача зареєструвати за позивачем доменне ім’я ula.ua є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
				Суд відхиляє наданий позивачем в якості доказу у справі висновок патентного повіреного ФОП Зарницька Н. Л. щодо можливості застосування словесного зображення ULA в мережі Інтернет, оскільки відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. В даному випадку, висновок патентного повіреного не стосується нормативно-правового обґрунтування позовних вимог позивача та визначення способу захисту прав. 
				Відповідно до ст. 49 ГПК України, при відмові в позові витрати по сплаті державного мита розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на позивача.
				 На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
				 ВИРІШИВ:
				 1.          В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
				2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня піідписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
				 Суддя                                                                                           О. В. Гумега
				 
					 Дата підписання 
					повного тексту рішення
					22.07.2010 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...