Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/1916/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2022. Зареєстровано: 30.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.08.2022.
Дата набрання законної сили: 30.09.2022
Номер судового провадження: 2/756/588/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		30.08.2022 Справа № 756/1916/21
		Провадження № 2/756/588/22
		Унікальний № 756/1916/21
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12 серпня 2022 року                Оболонський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                                Майбоженко А.М.,
		секретаря                                                 Любін А.Ю. 
		за участю:
		представника позивача                         ОСОБА_1 ,
		представника третьої особи                 Лазька С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості і бізнесу» Янчук Світлани Василівни, Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», треті особи: Державне підприємство «Національні інформаційні системи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Градобуд-1», Київська міська рада про визнання незаконною реєстрації права власності, скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якій просить визнати незаконною реєстрацію права власності 07.02.2018 за ПП «Будінвестмонтаж» на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта нерухомого майна 717398280000, скасувати рішення про державн реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №39567543 від 07.02.2018 державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С.В. на об`єкт незавершеного будівництва (30% готовності) за вищевказаною адресою.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвестором та володіє майновими правами на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
		07.02.2018 відповідач ПП «Будінвестмонтаж» незаконно та всупереч вимогам чинного законодавства набув права приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на підставі незаконно проведених реєстраційних дії державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С.В. 
		Посилаючись на незаконність такого рішення та те, що воно порушує його законні права та охоронювані законом інтереси як інвестора та власника майнових прав просить ухвалити рішення по суті пред`явлених позовних вимог.
		В судовому засіданні 27.04.2021 до участі у справі в якості третьої особи було залучено ТОВ «Градобуд-1», а в судовому засіданні 27.05.2021 - Київську міську раду.
		Від відповідачів відзиву на позовну заяву не подано.
		Представником третьої особи ДП «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України надано пояснення, в яких зазначає про те, що у ДП «НАІС» відсутні правові підстави для проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав, таке право має виключно державний реєстратор. Просить розглянути справу за його відсутності.
		Представником ТОВ «Градобуд-1» подано пояснення, в яких, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог просить у задоволенні позову відмовити.
		Представником Київської міської ради подано пояснення, в яких він просить ухвалити рішення на підставі вимог чинного законодавства і справу розглядати за його відсутності.
		Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
		Представник третьої особи - ТОВ «Градобуд-1» в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечував, просив позовну заяву залишити без задоволення.
		Інші учасники справи до суду не з`явились, суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності. 
		Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
		Судом встановлено, що позивач є інвестором та володіє майновими правами на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.11.2018, виданого на його ім`я після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В провадженні Господарського суду м.Києва знаходилась справа за ун.№910/13649/19 за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Своє житло" державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світлани Василівни; Приватного підприємства "Будінвестмонтаж"; Акціонерного товариства закритого типу "ДВК", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАДОБУД 1" про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, визнання скасування запису про право власності, визнання недійсними договорів.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 залишено без змін рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2020, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Вирішуючи справу суди, надаючи оцінку правомірності здійсненої Державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світланою Василівною реєстраційної дії від 07.02.2018 про державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва, що відноситься до першої черги будівництва та має номер (згідно проектної документації) - будинок АДРЕСА_1 , за Приватним підприємством "Будінвестмонтаж" ззначили, що такі дії проведені не у відповідності до вимог закону.
		Так, підстави для реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва за заявником зазначені в п. 68 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.15 № 1127 (далі - Порядок), та розділі 2 Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, схвалених колегією Державної реєстраційної служби України від 11.12.12 (протокол № 3).
		Згідно п. 68 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва заявник окрім заяви також подає: документ, що підтверджує речове прав на земельну ділянку під таким об`єктом; документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.
		Матеріалами справи підтверджується, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 09.03.06 № 1884-Об/Т ПП "Будінвестмонтаж", що зазначений як підстава виникнення права власності за ним на об`єкт незавершеного будівництва, виданий строком до 30.12.09 Громадській організації "Кредитна спілка військовослужбовців України" на будівництво житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням містобудуванням, архітектури та дизайну міського середовища, а ніяк не ПП "Будінвестмонтаж".
		Крім того, згідно норм Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду № 273 від 05.12.00, у разі передачі у встановленому порядку права на будівництво об`єкта іншому забудовнику (замовнику) або зміни генеральної підрядної організації дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації в органах держархбудконтролю не пізніше ніж у двотижневий термін. Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що дозвіл на виконання будівельних робіт був перереєстрований за ПП "Будінвестмонтаж" в установленому законодавством порядку.
		Згідно п. 12 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.15 № 1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
		У разі, коли відомості Державного земельного кадастру про власників та користувачів земельної ділянки містять неповну/неточну інформацію, державний реєстратор надсилає повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі.
		Отже, при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на недобудову за ПП "Будінвестмонтаж" держреєстратор зобов`язаний був перевірити інформацію про наявність чи відсутність арешту на даний об`єкт незавершеного будівництва, про власника земельної ділянки, на якій знаходиться недобудова та іншу інформацію,щодо наявності обтяжень.
		Як підтверджується Інформацією від 08.02.2018 №11326405 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату проведення спірної реєстраційної дії 07.02.2018 за об`єктом обліковувались два обтяження: арешт на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.2016 у справі №761/23252/16-к; арешт майна із забороною його відчуження на підставі постанови Оболонського районного відділу державної виконачої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 30.06.2016 №51517379.
		Проведення державним реєстратором спірної реєстраційної дії у 2018 році за наявності арештів майна, накладених у 2016 році, та не знятих на момент здійснення реєстрації свідчить про недотримання держреєстратором вимог Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.15 № 1127.
		Таким чином, прийняття Державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук Світланою Василівною рішення від 07.02.2018 про державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за приватним підприємством "Будінвестмонтаж" за відсутності повного пакету документів та за наявності на момент вчинення реєстраційної дії незнятих арештів, свідчить про недотримання держреєстратором вимог чинного законодавства.
		Крім того, апеляційною інстанцією в цій справі зазначено, що встановлена судом невідповідність дій держреєстратора під час здійснення ним державної реєстрації права приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за приватним підприємством "Будінвестмонтаж" є підставою для звернення із позовом фізичних осіб інвесторів. Підставою для задоволення даного позову є наявність порушеного права саме позивача у справі.
		Відповідно до ч.4 і 5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що перераховані вище та встановлені господарським судом обставини справи не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи місцевим загальним судом.
		Відповідно до ст.246 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, тощо.
		Аналіз зазначених вимог процесуального закону дає змогу дійти висновку, що преюдиційними для справи є обставини (факти) справи, а не правова оцінка, яку надано судом правовідносинами, які виникли між сторонами. З огляду на це, підстав для надання преюдиційного значення в цій справі висновкам господарських судів щодо того ж предмету спору суд не вбачає.
		Вирішуючи вимоги, заявлені в цій справі позивачем ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
		Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту  прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
		Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
		Звертаючись до суду з цим позовом, а також в судовому засіданні сторона позивача посилалась на те, що реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ПП «Будінвестмонтаж» порушує майнові права позивача, оскільки незаконно набувши право власності на об`єкт незавершеного будівництва, відповідачі привласнили майнові права позивача, вчиняють протиправні дії та відчужують майнові права позивача на користь інших осіб.
		Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 04.06.2014 визнано за інвестором ОСОБА_4 майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
		Встановлено цим рішенням , що між АТЗТ «ДВК» (замовник будівництва) та ОСОБА_3 (інвестор) укладено договір на участь у пайовому будівництві від 28 квітня 2005 року №63-03/С-2, за умовами якого АТЗТ «ДВК» зобов`язалося прийняти ОСОБА_3 у пайове будівництво житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та ввести будинок в експлуатацію у третьому кварталі 2006 року, а ОСОБА_3 , в свою чергу, взяла на себе обов`язок сплатити грошові кошти за об`єкт інвестування - однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 у строки та в порядку, визначені договором (а.с. 7-8).
		АТЗТ «ДВК» за договором від 02 березня 2009 року №1/09 передало функції замовника будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 ПП «Будінвестмонтаж».
		Додатковою угодою від 12 травня 2011 року укладеною між ОСОБА_3 та ПП «Будінвестмонтаж» внесено зміни до договору на участь у пайовому будівництві від 28 квітня 2005 року №63-03/С-2 та перенесено заплановану дату введення в експлуатацію об`єкта будівництва на перший квартал 2012 року, а також збільшено планову загальну площу об`єкта інвестування до 47,80 кв м.
		Так, відповідно до п. 1.4.2. договору на участь у пайовому будівництві від 28 квітня 2005 року №63-03/С-2 сплата коштів за об`єкт інвестування здійснюється на умовах наступного графіку: 1-й етап - фінансування 100 % планової загальної площі об`єкта інвестування, вноситься з моменту фінансування за ціною 2   150, 00 грн. за 1 кв. м. до 15 серпня 2005 року.
		Згідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено: по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
		Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
		У справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland, заява № 12742/87) від 29 листопада 1991 року та «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року (заява № 25921/02) ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «наявним майном», або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, це поняття охоплює як «наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення ЄСПЛ від 02 березня 2005 року у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» (Von Maltzan and Others v. Germany), заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом».
		В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary) у рішенні від 14 травня 2013 року (скарга № 66529/11) ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.
		Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Як встановлено судом, АТЗТ «ДВК» за договором від 02 березня 2009 року №1/09 передало функції замовника будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 ПП «Будінвестмонтаж».
		На підставі укладеної між ОСОБА_3 та ПП «Будінвестмонтаж» додаткової угоди від 12 травня 2011 року внесено зміни до договору на участь у пайовому будівництві від 28 квітня 2005 року №63-03/С-2 щодо запланованої дати введення в експлуатацію об`єкта будівництва, а також збільшено планову загальну площу об`єкта інвестування до 47,80 кв.м.
		На виконання умов договору ОСОБА_3 сплатила грошові кошти у сумі 107 812,60 грн. Проте у строк, визначений договором, відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав, не ввів в експлуатацію будинок АДРЕСА_1 .
		Довідкою №33 від 26 лютого 2008 року, виданою АТЗТ «ДВК», підтверджено факт оплати ОСОБА_3 грошових коштів по договору на участь у пайовому будівництві №63-03/С2 від 28 квітня 2005 року, на виконання умов п.п.1.4,15 Договору виходячи з планової загальної площі квартири 47,80 кв.м.
		У пункті 2 Додаткової угоди до договору на участь у пайовому будівництві від 28 квітня 2005 року, укладеної між ПП «Будінвестмонтаж», АТЗТ «ДВК» та ОСОБА_3 зазначено, що ПП «Будінвестмонтаж», як новий замовник будівництва комплексу, визнає всі права ОСОБА_3 на об`єкт, зазначений в п. 1.3 договору на участь у пайовому будівництві №63-03/С-2 від 28 квітня 2005 року, а саме на квартиру плановою загальною площею 47,8 кв.м.    
		Частиною п`ятою статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) інвестору гарантоване право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій
		За положеннями статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
		Правовий аналіз положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що майнове право це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
		  Виконання зобов`язань за інвестиційною угодою свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт інвестування або набуття майнових прав на цей об`єкт.
		Отже, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 належним чином виконала взяті на себе за договором на участь у пайовому будівництві від 28 квітня 2005 року №63-03/С-2 зобов`язання, сплативши замовнику будівництва за об`єкт інвестування - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , грошові кошти у повному обсязі.
		Натомість замовник будівництва не виконав взяті на себе за договором обов`язки щодо своєчасної здачі в експлуатацію об`єкта будівництва - будинку АДРЕСА_1 та передачі інвестору документів, необхідних для оформлення права власності на об`єкт інвестування.
		Саме ці обставини слугували підставою для визнання за ОСОБА_3 права власності на майнові права в судовому порядку. 
		Після смерті ОСОБА_3 право власності на ці майнові права належать позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.11.2018.
		Сам факт належності позивачу майнових прав на об`єкт інвестування не свідчить про те, що дії замовника будівництва, забудовника, які вчиняються ними для виконання своїх зобов`язань за договором інвестування, завершення будівництва будинку та передачі документів для набуття права власності на майно можуть оскаржуватись інвестором без доведення того факту, що такі дії порушують його права.
		Матеріалами справи не підтверджується те, що реєстрацією права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ПП «Будінвестмонтаж» порушено права позивача, оскільки на момент розгляду справи будівництво не завершено, будинок в експлуатацію не зданий.
		Статтею 509 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Сторонами у зобов`язанні, за нормою статті 510 ЦК України є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
		За нормою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		За приписами статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Враховуючи наведені законодавчі норми, умови укладеного між ОСОБА_3 та АТЗТ "ДВК" договору на пайову участь у будівництві та інвестиційних договорів, суд вважає, що в існуючих між сторонами інвестиційних правовідносинах позивач як правонаступник ОСОБА_3 є Кредитором, який має право вимагати від АТЗТ "ДВК" як Боржника, передання йому квартири, яка за технічними характеристиками відповідає визначеному у пунктах 1.3, 1.4. об`єкту інвестування після введення об`єкту будівництва в експлуатацію.
		По завершенню будівництва, у зв`язку із використанням коштів пайовиків/інвесторів на підставі укладених договорів, АТЗТ "ДВК" не набуває права власності на ті квартири, які були об`єктами будівництва/інвестування за укладеними договорами. Втім, це не виключає набуття ним права власності, з огляду на вимоги статті 331 ЦК України, на ті житлові та нежитлові приміщення, що не були об`єктами договорів на пайову участь та інвестиційних договорів.
		За приписами статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
		Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
		На думку суду, реєстрація об`єкта незавершеного будівництва (готовність 30 %) за ПП "Будінвестмонтаж" не припинила існування у позивача його майнових прав за інвестиційними договорами, укладеними щодо цього об`єкту, а також не зменшила їх обсяг.
		Крім того, суд враховує те, що згідно пункту 1.4. Договору № 1/09 від 02.03.2009 "Про передачу функцій Замовника будівництва", ПП "Будінвестмонтаж" зобов`язується виконати за АТЗТ "ДВК" всі зобов`язання стосовно передачі у власність житлових та нежитлових приміщень будь-яким фізичним та юридичними особам, зобов`язання перед якими існують у відповідача на момент підписання даного Договору.
		Більше того, скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва жодним чином не змінить обсягу наявних у позивача майнових прав на об`єкт інвестування, не призведе до досягнення основної мети договору - набуття у власність квартири.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не є ефективним способом захисту прав позивача як інвестора однокімнатної квартири загальною площею 47,80 кв.м у будинку АДРЕСА_1 , оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав та того, що у обраний ним спосіб порушені права будуть відновлені.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позовну заяву ОСОБА_2 до державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості і бізнесу» Янчук Світлани Василівни, Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», треті особи: Державне підприємство «Національні інформаційні системи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Градобуд-1», Київська міська рада про визнання незаконною реєстрації права власності, скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень - залишити без задоволення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.
		Повний текст рішення складено 30.08.2022
		 
		Суддя:                                                                А.М.Майбоженко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...