Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/26959/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2022. Зареєстровано: 31.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 01.09.2022.

Номер судового провадження: П/520/31113/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Харків 
		29 серпня 2022 року № 520/26959/21 
		Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства Благоустрій міста Ізюма (вул. Червоногірська, буд. 74, м. Ізюм, Харківська обл., ЄДРПОУ 34978610) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		установив:
		Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: 
		визнати протиправною відмову Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" (ідентифікаційний код юридичної особи: 34978610; місцезнаходження юридичної особи: Україна, 64303, Харківська обл., місто Ізюм, вулиця Червоногірська, будинок 74) щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 від 03.11.2021 року №15 викладену у листі Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма" від 12.11.2021 року №1096; 
		зобов`язати Комунальне підприємство "Благоустрій міста Ізюма" (ідентифікаційний код юридичної особи: 34978610; місцезнаходження юридичної особи: Україна, 64303, Харківська обл., місто Ізюм, вулиця Червоногірська, будинок 74) надати інформацію на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 03.11.2021року №15;
		всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, стягнути за рахунок Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма".
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюма", щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 від 03.11.2021 №15, викладена у листі відповідача від 12.11.2021 № 1096, на думку позивача, є протиправною.
		Ухвалою суду від 20.12.2021 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Відповідач, надав суду пояснення, у яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не є розпорядником запитуваної інформації
		Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
		Позивач звернувся до Комунального підприємства Благоустрій міста Ізюма з запитом № 15 на отримання публічної інформації, в якому просив надати звітність Комунального підприємства Благоустрій міста Ізюма за 2020 рік, а саме: звіти про власний капітал. 
		У відповідь на згаданий запит отримано від Комунального підприємства Благоустрій міста Ізюма лист від 12.11.2021р. №1096, в якому зазначено наступне: «Відповідно до визначень, що наведені у ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», КП «Благоустрій міста Ізюма» не віднесено до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати інформацію на запити відповідно до вимог Закону. Згідно з п.4 ч.1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» КП «Благоустрій міста Ізюма» визнається розпорядником інформації лише щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, як суб`єкт господарювання, який займає домінуюче положення на ринку, зокрема в сфері надання послуг з вивезення твердих побутових відходів. В зв`язку з вищевикладеним КП «Благоустрій міста Ізюма» не має можливості надати на вашу адресу запитувану інформацію, оскільки не являється її розпорядником.».
		Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011р. №2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI.
		За визначенням статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (частина 2 статті 5 Закону № 2939-VI).
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		Згідно з частиною 1 статті 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п.1); юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів (п.2); особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків (п.3); суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (п.4); юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради(п.5).
		Статтею 14 Закону № 2939-VI встановлено обов`язки розпорядника інформації, серед яких обов`язок оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення та надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.
		Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
		Відповідно до статті 21 Закону № 2939-VI інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
		Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
		Системний аналіз норм Закону №2939-VІ дає підстави для висновків, що визначальною кваліфікуючою ознакою публічної інформації є її реальне існування у формі документальних відомостей як речі матеріального світу, тобто те, що публічна інформація за правовою суттю є заздалегідь готовим, зафіксованим на певному матеріальному носієві продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання покладених законом обов`язків органу публічної адміністрації. 
		Тому у правовому режимі доступу до публічної інформації не підлягають розгляду письмові звернення зацікавлених осіб з приводу надання неіснуючої в реальності інформації, за виключенням випадку вчинення розпорядником публічної інформації безпідставного протиправного і невиправданого об`єктивними чинниками діяння з приводу невиконання власного обов`язку по створенню публічної інформації.
		Суд відзначає, що у спірних правовідносинах заявник звернувся до відповідача, як розпорядника публічної інформації, на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» із запитом про надання публічної інформації, а саме: звітів про власний капітал.
		Відмова відповідача у наданні запитуваної інформації умотивована тим, що Комунальне підприємство є розпорядником публічної інформації лише на підставі п.4 ч.1 ст.13 Закону №2939-VІ, тобто як суб`єкт господарювання, який займає домінуюче становище на ринку або наділений спеціальним чи виключним правом, зокрема у сфері надання послуг з вивезенням твердих побутових відходів. Жодних інших доводів чи підстав відповідачем у відмові не наведено.
		Суд не знаходить правових підстав для кваліфікації названої відмови та обраної відповідачем причини правомірними, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.13 Закону № 2939-VI юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів визнаються розпорядниками інформації для цілей цього Закону.
		Згідно з частиною третьою статті 8 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 140 ГК України джерелами формування майна суб`єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи за фінансовими інструментами; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об`єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб`єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.
		Згідно ч.1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч.1 ст. 60 вищеназваного Закону України територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Зі Статуту Комунального підприємства Благоустрій міста Ізюма (затвердженого рішенням 100 сесії Ізюмської міської ради 7 скликання від 24.12.2019р.№ 2651) випливає, що засновником (власником) підприємства є Ізюмська міська рада. Уповноважений орган засновника  виконавчий комітет Ізюмської міської ради (п.1.1.). Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м.Ізюм і закріплено за ним власником чи уповноваженим органом на праві господарського відання (п.5.2.). Джерелами формування майна Підприємства є: майно, передане йому Засновником, Уповноваженим органом; доходи, одержані від реалізації продукції, надання послуг, виконання робіт, а також від інших видів господарської діяльності; кредити банків та інших паперів; капітальні вкладення, компенсації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; майно придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян в установленому законом порядку; інші джерела, передбачені законодавством України. (п.5.3.). 
		Отже, засновником і власником КП Благоустрій міста Ізюма є територіальна громада м. Ізюм в особі Ізюмської міської ради Харківської області. Підприємство є юридичною особою, статутний капітал якого утворюється власником за рахунок грошових і майнових внесків.
		Суд також зазначає, що згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства; звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
		Правовий статус комунального підприємства, особливості його створення і джерел формування його майна дають підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
		Отже, у розумінні викладених положень Закону №2939-VI, запитувана позивачем інформація є публічною, тобто такою, що створена під час діяльності органу місцевого самоврядування та стосується розпорядження державним чи комунальним майном, доступ до якої не може бути обмеженим.
		Аналогічна правова позиція у тотожних за змістом правовідносинах була неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі №815/1216/16, від 19 вересня 2019 року у справі №804/4781/17, від 27 травня 2020 року у справі №813/2793/18, від 22 липня 2020 року у справі № 524/9076/17.
		Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Вирішуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
		Суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачем не подано доказів дотримання закону у спірних правовідносинах, оскільки доступ до інформації, якої стосувався запит позивача, не міг бути обмежений відповідачем.
		Відтак, вимоги позову в частині визнання протиправною відмови у доступі до публічної інформації слід задовольнити. 
		Разом з тим, вимога про зобов`язання Комунального підприємства Благоустрій міста Ізюма надати інформацію на запит про надання публічної інформації ОСОБА_1 від 03.11.2021 року № 15 підлягає частковому задоволенню, так як учасниками справи не доведено реального існування згаданої у запиті заявника від 03.11.2021 року №15 публічної інформації у вигляді конкретного письмового документа у фізичному розпорядженні Комунального підприємства. 
		Виявлена судом обставина належності усього майна Комунального підприємства саме територіальній громаді не виключає ймовірності не створення Комунальним підприємством звіту про власний капітал за 2020 рік як у результаті правомірної поведінки, так і у результаті вчинення протиправного діяння, тоді як за приписами ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
		Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України та положень Закону України Про судовий збір.
		Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору залишено без розгляду, оскільки позивач в силу п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вже звільнений від його сплати. 
		Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		вирішив:
		Позов - задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову Комунального підприємства Благоустрій міста Ізюма щодо надання інформації на запит ОСОБА_1 від 03 листопада 2021 року №15, оформлену листом Комунального підприємства Благоустрій міста Ізюма від 12.11.2021 року № 1097.
		Зобов`язати Комунальне підприємство Благоустрій міста Ізюма розглянути по суті запит ОСОБА_1 від 03.11.2021р. №15 про доступ до публічної інформації.
		Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
		Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення). 
		 
		Суддя Зоркіна Ю.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...