Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/4556/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2022. Зареєстровано: 31.08.2022. Забезпечено надання загального доступу: 31.08.2022.
Дата набрання законної сили: 30.08.2022
Номер судового провадження: К/9901/10763/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 серпня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/4556/20
		адміністративне провадження № К/9901/10763/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Тацій Л.В., 
		суддів: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., -
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року (прийняте судом у складі судді Потабенко В.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Гудима  Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.) у справі №      380/4556/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дари Львівщини» (далі - ТОВ «Дари Львівщини») до Мін`юсту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Львівська міська рада (далі - ЛМР), про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування наказу,   -
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2020 року ТОВ «Дари Львівщини» звернулося в суд з позовом до Мін`юсту, третя особа - ЛМР, в якому просило:
		- визнати протиправними дії Мін`юсту щодо порядку розгляду скарги ЛМР №001-41665 від 03.06.2020 на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, що зареєстрована Мін`юстом №11783-26-20 від 03.06.2020; 
		- визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту №2183/5 від 24.06.2020.
		На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що з інтернет ресурсу Мін`юсту йому стало відомо про наказ Мін`юсту №2183/5 від 24.06.2020, винесений за результатами розгляду скарги ЛМР №001-41665 від 03.06.2020, яка стосувалася реєстрації права власності за ТОВ   «Дари Львівщини»   на цілісний майновий комплекс «Ринок   Винниківський»   та цілісний майновий комплекс «Ринок   Підзамче». Зазначало, що скарга ЛМР зареєстрована та розглянута з порушенням постанови Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції» (далі - Порядок №   1128), зокрема, не містить підпису скаржника або його представника та дати складення скарги, а долучені до неї додатки не засвідчені належним чином. Крім того, відповідач не повідомив ТОВ   «Дари Львівщини»   про розгляд вказаної скарги, як це передбачено пунктом 10 Порядку №   1128. Вказане, на думку представника позивача, не дало можливості представникам позивача належно підготуватись до розгляду скарги для захисту законних прав позивача під час розгляду скарги на засіданні колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Крім того, представник позивача вказав про наявність рішення відповідача з такого самого питання, тобто питання викладені в скарзі вже були предметом розгляду Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації 13.05.2020 під час розгляду скарги Управління комунальної власності ДЕР ЛМР від 27.03.2020 № 2302-вих-25829. За результатом розгляду скарги Управління комунальної власності ДЕР ЛМР від 27.03.2020 № 2302-вих-25829 Мін`юстом був прийнятий наказ № 1239/7 від 27.05.2020 «Про відмову у задоволенні скарги». На думку представника позивача, вказане було підставою для відмови у задоволенні скарги ЛМР із зазначенням мотивів такої відмови. Однак, не зважаючи на вищевказані порушення та обставини, відповідачем було розглянуто скаргу у скорочені строки та за результатами розгляду винесено наказ про задоволення скарги. 
		Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2020  позов задоволено. Визнано протиправними дії Мін`юсту щодо порядку розгляду скарги ЛМР №001-вих-41665 від 03.06.2020, зареєстрованої в Мін`юсті за № 11783-26-20 від 03.06.2020 та визнано протиправним і скасовано наказ Мін`юсту № 2183/5 від 24.06.2020.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.02.2021 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач за результатами розгляду аналогічних за змістом скарг дійшов різних висновків та прийняв діаметрально протилежні рішення, що вказує на неналежний розгляд відповідачем скарг.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		29.03.2021 Мін`юст звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та закрити провадження у справі.
		У скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №   640/15844/20,  від 07.10.2020 у справі №   826/4214/18.
		Зокрема, посилається на те, що спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
		У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Єресько Л.О., судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
		Верховний Суд ухвалою від 07.04.2021 задовольнив заяви суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М. про самовідвід, відвів цих суддів від розгляду касаційної скарги Мін`юсту на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі №      380/4556/20 за позовом ТОВ «Дари Львівщини» до Мін`юсту, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Львівська міська рада (далі - ЛМР), про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування наказу.
		На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08.04.2021 №   615/0/78-21 здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та визначено нову колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді-доповідачу.
		Верховний Суд ухвалою від 14.04.2021 відкрив касаційне провадження.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		03.06.2020 ЛМР в особі міського голови міста Львова Садового А.І. було скеровано на адресу Мін`юсту скаргу № 001-вих-41665 від 03.06.2020, зареєстровану у Мін`юсті за № 11783-26-20 від 03.06.2020.
		У вказаній скарзі ЛМР просила:
		- провести перевірку правомірності прийнятих рішень державних реєстраторів комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Ревакович І.І., Бойко Х.В. та приватного нотаріуса Глинчак-Кучерепи О.О.;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49019835 від 04.10.2019, 14:37:57, державний реєстратор комунального підприємства   «Реєстрація майна та бізнесу»   Ревакович І.І.;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49020259 від 04.10.2019, 14:48:06, державний реєстратор комунального підприємства   «Реєстрація майна та бізнесу»   Бойко Х.В.;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50053095 від 05.12.2019, 17:24:20, приватний нотаріус Глинчак-Кучерепа О.О., Львівський міський нотаріальний округ;
		- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50053424 від 05.12.2019, 17:24:20, приватний нотаріус Глинчак-Кучерепа О.О., Львівський міський нотаріальний округ.
		За результатами розгляду скарги, 10.06.2020 складено висновок колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.
		24.06.2020 Мін`юстом винесено наказ №2183/5 від 24.06.2020, яким скаргу Львівського міського голови Садового А.І. від 03.06.2020 №№001   вих   41665 задоволено частково: скасовано рішення від 04.10.2019 №   49019835, прийняте державним реєстратором комунального підприємства   «Реєстрація майна та бізнесу»   Ревакович І.І. та рішення від 04.10.2019 № 49020259, прийняте державним реєстратором комунального підприємства   «Реєстрація майна та бізнесу»   Бойко Х.В. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
		Позивач, не погодившись із цим рішенням, звернувся до суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
		Згідно із частиною першою       статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)       завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно зі       статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод       від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		На підставі пункту 7 частини першої       статті 4 КАС       суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Пунктом 1 частини першої       статті 19 КАС       визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
		Зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:
		"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.".
		Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).
		Крім того, справи, предмет спору в яких, як і у справі, яка розглядається, пов`язаний із оскарженням наказів Мін`юсту стосовно скасування рішень суб`єктів державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, неодноразово розглядались Верховним Судом у касаційному порядку. Зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 та від 18.09.2019 у справі №810/3711/18 висловлено правову позицію стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.
		Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.
		Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування реєстраційних дій, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації ухвалене за скаргою іншої особи, а не позивача.
		У справі, що розглядається спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України №2183/5 від 24.06.2020 «Про задоволення скарги», оскільки вказаним наказом, як вважає позивач, порушено майнові права товариства, а саме скасовано записи про реєстрацію права власності за ТОВ   «Дари Львівщини»   на цілісний майновий комплекс «Ринок   Винниківський»   та цілісний майновий комплекс «Ринок   Підзамче».
		Тобто, звернення до суду з даними позовом зумовлено необхідністю захисту права власності на майнові комплекси та відновлення державної реєстрації права власності на них за позивачем.
		Враховуючи наведене, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що даний спір не має ознак публічно-правового спору, оскільки спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із майнових (земельних) відносин.
		Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини безпосередньо стосуються майнового спору між ТОВ «Дари Львівщини» та ЛМР.
		Відповідно до статті 1 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Згідно статті 1 ГК України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України  господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема - справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
		Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
		Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Враховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
		За частиною третьою статті 354 КАС України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд   за заявою позивача   постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
		Порядок роз`яснення позивачеві права звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови унормований положенням частини першої статті 239 КАС України. Стаття 239 КАС передбачає саме наслідки закриття провадження у справі, тобто пов`язується із результатом розгляду, в даному випадку, касаційної скарги.
		Наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача на подання відповідної заяви до Верховного Суду, за результатами розгляду якої справа має бути скерована до відповідного суду першої інстанції, який своєю чергою за положеннями частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.
		З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		постановив:
		Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020   року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23   лютого 2021 року у справі №   380/4556/20 - скасувати і закрити провадження по справі.
		Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                      Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                      С.Г. Стеценко 
		                                                                                Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...