Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/6005/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2022. Зареєстровано: 01.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2022.
Дата набрання законної сили: 30.08.2022
Номер судового провадження: К/9901/19681/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 серпня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/6005/19
		адміністративне провадження № К/9901/19681/20  
		Верховний Суд у складі колегії суддів  Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Рибачука А.І.,
		суддів: Мороз Л.Л.,  Бучик А.Ю., 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами  в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 520/6005/19
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЕВК-Україна» до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці) про визнання протиправними та скасування припису і постанови,  провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ТОВ «ЕВК-Україна»
		на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Кухар М.Д., суддів Спірідонова М.О. Мельникова Р.В.
		та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, ухвалену   у складі колегії суддів: головуючого судді П`янової Я.В., суддів Зеленського В.В., Чалого І.С.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. 14.06.2019 ТОВ «ЕВК-Україна» звернулось до суду з позовом, у якому просило:
		визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці про усунення виявлених порушень від 24.04.2019 № ХК5558/1160/2НД/АВ/П;
		визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 16.05.2019 № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС.
		В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ЕВК-Україна» зазначило, що відповідачем протиправно проведено інспекційне відвідування, за наслідками якого винесено оспорювані припис про усунення виявлених порушень та постанову про накладення штрафу, оскільки інспекційне відвідування було проведено з порушенням закону та встановлені посадовими особами відповідача порушення насправді не мали місця з огляду на те, що  особи, які зазначені в акті перебували на робочих місцях на підставі договорів про стажування. 
		2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, відмовив у задоволенні позовних вимог.
		3. 06.08.2020 ТОВ «ЕВК-Україна» звернулось  до Верховного Суду із  касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		4. Верховний Суд ухвалою від 14.09.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		5. У справі, яка розглядається суди встановили, що  начальником ГУ Держпраці В. Рожанським прийнято наказ від 03.04.2019 № 640, яким вирішено з 04.04.2019 розпочати захід державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ «ЕВК-Україна». Вказаний наказ прийнято відповідно до частин четвертої - п`ятої статті 2 Закону України від 05.07.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №  877-V), розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р «Питання Державної служби з питань праці», Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядку №295), наказу Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368, Положення про ГУ Держпраці, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84, з дотриманням пункту 10 Порядку №295.
		Для проведення інспекційного  відвідування на підставі наказу від 03.04.2019 № 640 інспекторам праці ГУ Держпраці видано направлення від 03.04.2019 № 02.03-03/1167 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, як це визначено частиною другою статті 7 Закону № 877-V.
		Інспекційне відвідування посадовими особами ГУ Держпраці було розпочато за фактичною адресою здійснення діяльності ТОВ «ЕВК-Україна», а саме: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 185 Ж.
		04.04.2019 інспекторами праці ГУ Держпраці було розпочато захід державного контролю у формі інспекційного відвідування ТОВ «ЕВК-Україна» на предмет додержання вимог законодавства про працю, зокрема, фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України  об`єктом відвідування за фактичною адресою здійснення діяльності.
		У зв`язку із ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів, а також відсутністю уповноваженої особи об`єкта відвідування за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 185 Ж, відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 04.04.2019 №ХК5558/1160/НД, який направлено засобами поштового зв`язку на юридичну адресу ТОВ «ЕВК-Україна» разом із направленням від 03.04.2019 №02.03-03/1167 та вимогою про надання документів від 04.04.2019 №ХК5558/1160/ПД поштовим відправленням 6102228116920, про що свідчить опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та накладна               АТ «Укрпошта» від 04.04.2019.
		Вимогою про надання документів від 04.04.2019 №ХК5558/1160/ПД було зобов`язано керівника    ТОВ «ЕВК-Україна» у строк до 10-00 годин 16.04.2019 надати документи (перелік зазначений у вимозі), необхідні для проведення інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 16.04.2019. На виконання вимоги від 04.04.2019 №ХК5558/1160/ПД          ТОВ «ЕВК-Україна» не надано необхідні документи для проведення інспекційного відвідування.
		16.04.2019 у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 16.04.2019 №ХК5558/1160/2НД, який було направлено засобами поштового зв`язку на юридичну адресу ТОВ «ЕВК-Україна», а саме: м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 11-А кв.12 (в подальшому вул. Корчагінців перейменовано на вул. М.Амосова), разом із вимогою про надання документів від 16.04.2019 №ХК5855/1160/2ПД, якою зобов`язано керівника ТОВ «ЕВК-Україна» у строк до 10-00 годин 24.04.2019 надати документи (перелік зазначений у вимозі), необхідні для проведення інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 24.04.2019. На виконання вимоги від 16.04.2019 №ХК5558/1160/2ПД ТОВ «ЕВК-Україна» не надано необхідні для проведення інспекційного відвідування документи.
		24.04.2019 інспектором праці складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 24.04.2019 №КХ5558/1160/2НД/АВ та припис про усунення виявлених порушень від 24.04.2019 №ХК5558/1160/2НД/АВ/П, які направлено засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «ЕВК-Україна».
		В акті інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 24.04.2019 №КХ5558/1160/2НД/АВ зафіксовано, що під час проведення інспекційного відвідування 04.04.2019 та 24.04.2019 за фактичним місцем здійснення  підприємницької діяльності ТОВ «ЕВК-Україна»: місто Харків, вулиця Велика Панасівська, 185Ж, інспекторами праці було встановлено, що позивачем до  роботи було допущено 9 осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) без без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Приписом про усунення виявлених порушень від 24.04.2019 №ХК5558/1160/2НД/АВ/П відповідно до пункту 27 Порядку № 295 вимагалось від ТОВ «ЕВК-Україна» усунути порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до 24.05.2019.
		На виконання положень Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2013 № 509 (далі - Порядок № 509), ГУ Держпраці 06.05.2019 засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «ЕВК-Україна», а саме: м. Харків, вул. Амосова 11-А, кв. 12 , було направлено повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу від 03.05.2019 № 0685 (номер рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 6102228428352). 
		На розгляд справи щодо накладення штрафних санкцій суб`єкт господарювання не з`явився, документів не надав.
		За результатами розгляду справи про накладання штрафу, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.05.2019 №ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС, якою керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), частиною третьою статті 34 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ТОВ «ЕВК-Україна» штраф у розмірі 1   126   710, 00 грн (9 х 125   190, 00 грн).
		ТОВ «ЕВК-Україна»,  не погодившись із вказаними приписом і постановою, звернулось до суду з цим позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ  
		7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції  виходив з того, що  04.04.2019 і 24.04.2019 ТОВ «ЕВК-Україна» допустило до роботи 9 осіб без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушило положення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки посадовими особами    ГУ Держпраці  зафіксовано виконання фізичними особами роботи працівників в процесі виробництва, а саме: нарізання, сортування, фасування (укладання) овочів та їх вантаження, що підпадає під визначені Класифікатором професій, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (ДК 003:2010) професійні назви робіт, а саме: вантажник код КП 9333, код ЗКППТР 11768; укладальник сировини - 8261/19291; укладальник-пакувальник - 9322/19293; сортувальник у виробництві харчової продукції (плоди, овочі та подібні продукти) - 7414/18637.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		8. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що при оцінці обставин проведення інспекційного відвідування без його участі та без вручення йому направлення на прохання контролюючого заходу суди попередніх інстанцій не застосували частину п`яту статті 2 Закону          № 877-V та пункт 16 Порядку № 295, які вимагають вручення направлення на проведення інспекційного відвідування в його присутності. Також позивач зазначив, що суди неправильно застосували положення пункту  6 Порядку № 509, яким на відповідача  покладено обов`язок не просто направити повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, а  й вжити заходів щоб переконатись, що це повідомлення отримано.   
		9. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ЕВК-Україна» відповідач вказує на законність та обґрунтованість рішення та постанови суду першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку із чим просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін.  
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги відповідача, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею                 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
		11. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		12. Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці система інспекції праці на промислових   підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов`язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.
		13. Пунктом «а» статті 3 вказаної Конвенції визначено, що завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм  щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці,  охорони здоров`я і добробуту,  використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у  тій  мірі,  в  якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
		14. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		15. КЗпП України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
		16. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).
		17. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
		18 Згідно із статтею 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
		19. Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи), держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		20. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
		21. Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		22. Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
		23. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що ГУ Держпраці наділено контролюючими функціями  за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
		24. Так, відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		25. На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №295, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
		26. Так, у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18, від 24.12.2019 у справі №360/403/19, від 10.02.2020 у справі №1.380.2019.000037 міститься правовий висновок, згідно із яким інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
		27. Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована положеннями статі 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		28. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» визначено Порядком № 509.
		29. Щодо процедури проведення інспекційного відвідування слід зазначити таке.
		30. Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів (пункт 2 Порядку № 295).
		31. Відповідно до пункту 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
		32. Пунктом 8 Порядку № 295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
		Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
		33. Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця (підпункт 1 пункту 11 Порядку № 295).
		34. При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону №  877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) (зокрема, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		35. Так, відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
		36. При цьому, основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією МОП № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» № 1985-IV від 08.09.2004, яка є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку передбаченому Законом України «Про міжнародні договори України».
		37. Відповідно до статті  12 Конвенції МОП № 81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
		38. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій  про те, що положення  Порядку №295 не покладають на відповідача обов`язку завчасного повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання у разі проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
		39. При цьому, виходячи з аналізу  зазначених норм права колегія суддів приходить до висновку  про те що оскільки суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) і дотримання цієї норми має забезпечити орган, що здійснює державний нагляд (контроль), то інспектор праці має повідомити об`єкту відвідування про підстави або попередньо, або, з урахуванням того, що відповідно до пункту 8 Порядку № 295 інспектор праці з питань виявлення неоформлених трудових відносин може не повідомляти об`єкту відвідування, якщо він вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню, під час проведення інспекційного відвідування.
		40. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушень з боку  ГУ Держпраці щодо  дотримання процедури інспекційного відвідування ТОВ «ЕВК-Україна» на предмет додержання вимог законодавства про працю щодо повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання  у разі проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
		41. Пунктом 16 Порядку № 295 передбачено, що  у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
		42. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку        № 295).
		43. Згідно із пунктом 23 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		44. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
		У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
		Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування (пункт 24 Порядку №295).
		45. Згідно із пунктом 26 цього ж Порядку у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.
		Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.
		Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
		У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		46. Застосування заходів впливу у зв`язку з порушенням законодавства про працю, оскарження припису або вимоги регламентовано пунктами 27 - 30 Порядку № 295.
		47. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).
		48. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).
		49. Ключовим питанням при вирішенні справи є встановлення наявності або відсутності фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору або встановлення виконання робіт за цивільно-правовою угодою, а також дотримання процедури розгляду питання про застосування штрафних санкцій до позивача.
		50. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність чи відсутність ознак трудових правовідносин між позивачем та особами, з яким він уклав цивільно-правові договори.
		51. Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.                                    
		Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		52. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		53. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.          
		54. Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно з частиною першою якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		55. При цьому, відповідно до статті  6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
		56. Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		57. Відповідно до частин першої та другої статті  639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
		58. При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. 
		59. Водночас відповідно до пункту «а» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.
		60. Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		61. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а.
		62. Колегія суддів зазначає, що виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		63. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		64. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №822/723/17.
		65. У справі, яка розглядається суди встановили, що під час інспекційного відвідування 04.04.2019 і 24.04.2019 посадовими особами ГУ Держпраці зафіксовано, що  ТОВ «ЕВК-Україна» допустило до роботи 9 осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,        ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		66. Відповідно до пункту 1 Договорів про  надання інформаційно-консультативних послуг, які було укладено з однаковим змістом між позивачем та вказаними вище особами, Виконавець зобов`язується надати Стажеру інформаційно-консультаційні послуги, визначенні в пункту 1.2 цього Договору, а Стажер зобов`язується оплатити ці послуги у строки та в обсязі, що передбачені цим Договором.
		Зазначеним договором також визначено, що послуги за даним Договором включають в себе:
		надання роз`яснень щодо методики, технології фасування овочів у тару;
		проведення майстер класів з фасування овочів у мішки тощо вручну як без зважування, відмірювання та оформлення, так і з відмірюванням за заданим обсягом, масою або кількістю;
		консультування щодо використання обладнання, необхідного для виконання робіт з фасування овочів;
		консультування щодо використання засобів механізації, необхідних для виконання робіт з фасування овочів;
		інші послуги за погодженням Сторін.
		67. Відтак, умовами зазначеного договору не передбачено допуск стажера до роботи або здійснення ним безпосередньо дій, щодо яких надається послуга.
		68. Водночас, судами встановлено, що інспекторами праці зафіксовано виконання фізичними особами роботи працівників в процесі виробництва, а саме: нарізання, сортування, фасування (укладання) овочів та їх вантаження, що підпадає під визначені Класифікатором професій, затвердженим Наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 (ДК 003:2010) професійні назви робіт, а саме: вантажник код КП 9333, код ЗКППТР 11768; укладальник сировини - 8261/19291; укладальник-пакувальник - 9322/19293; сортувальник у виробництві харчової продукції (плоди, овочі та подібні продукти) - 7414/18637.
		69. Тобто, виконувані зазначеними вище особами  функції були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Під час судового розгляду встановлено відсутність будь-кого з працівників підприємства, який міг би виступати в якості майстра, що надавав послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, оскільки стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням. Відносини між роботодавцем і працівником, що виникають при проходженні стажування, в основу яких покладено принцип підпорядкування і субординації та обов`язок виконання правил внутрішнього трудового розпорядку не можуть регламентуватись нормами ЦК України.
		70. При цьому, перевірка роботодавцем кваліфікації майбутнього працівника або навчання його навикам, необхідним для подальшої роботи, шляхом допуску його до роботи без оформлення з ним трудових відносин є незаконною. 
		71. Отже, вказані цивільно-правові договори про надання інформаційно-консультативних послуг не є достатніми доказами, які б підтверджували існування між позивачем та фізичними особами цивільно-правових відносин, оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, адже фактично між сторонами цих правочинів встановлено трудові відносини.
		72. Верховний Суд констатує, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Основного Закону України, а відповідні обов`язки роботодавця залишаються поза межами законодавчого регулювання.
		73. Подібний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 1540/3913/18.
		74. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, допустивши до роботи 9 осіб без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, порушив вимоги частини третьої статті  24 КЗпП України.
		75. У зв`язку із наведеним відповідач,  виявивши  порушення законодавства про працю, зафіксовані в акті інспекційного відвідування та які знайшли своє підтвердження під час судової ревізії правмірно виніс позивачу припис про їх усунення. А відтак, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, про що вірно вказано судами попередніх інстанцій.
		76. У свою чергу, як було зазначено вище статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
		77. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України, визначений Порядком № 509, відповідно до пункту 2 якого  однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складений посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
		78. Згідно з пунктом  3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до пункту  4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
		79. Пунктом 6 Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		80. Аналіз вищевказаних норм права дає підстави прийти до висновку, що на державний орган покладено обов`язок повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи.
		81. При цьому, згідно зі положеннями пункту 6 Порядку № 509 зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без доказів його отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
		82. Множинність способів повідомлення про час та місце розгляду справи (рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам) дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
		83.  Відповідно до пункту  9 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		84. Насамперед, Верховний Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 1   126 710, 00 грн, який було застосовано до позивача оскаржуваними постановами позивача, є суттєвим.
		85. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
		86. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі №813/3415/18.
		87. Відповідно до пункту 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		88. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається також обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
		89. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
		90. Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
		91. Крім того, з`ясовуючи чи поінформована  особа про час та місце розгляду справи, слід також зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в розгляді справи, не можуть бути підставою для скасування рішення про притягнення до відповідальності.
		92. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до розгляду справи, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у розгляді справи.
		93. Відповідно до пункту 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.
		94. Отже, формальне направлення контролюючого органу  на виконання вимог Порядку № 509  повідомлення суб`єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи про накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, без вжиття всіх доступних засобів повідомлення такого суб`єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи, свідчить про відсутність належного повідомлення   такого суб`єкта, що є порушенням визначеної Порядком №509 процедури накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
		95. Аналогічного висновку про скасування постанов про накладення штрафу на суб`єктів господарювання/роботодавців у випадку недотримання органом, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Порядку №509 в частині належного повідомлення уповноваженими посадовими особами суб`єктів господарювання/роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу дійшов Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18, від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18, від 17.03.2021 у справі № 160/3940/18. 
		96. У справі, яка розглядається суди встановили, що повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу від 03.05.2019 № 0685 було направлено відповідачем позивачу на юридичну адресу ТОВ «ЕВК-Україна» (м. Харків, вул. М. Амосова, буд. 11-А, кв. 12), засобами поштового зв`язку, номер поштового відправлення 6102228428352.
		97. Разом з цим суди попередніх інстанцій не дослідили на підставі належних доказів  інформацію про вручення позивачу вказаного поштового відправлення, а  також чи було відповідачем вжито всіх доступних засобів повідомлення ТОВ «ЕВК-Україна» про розгляд справи про накладення  на нього штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
		98.  Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій в цій частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці про накладення штрафу від 16.05.2019 № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС не можна вважати законними та обґрунтованими.
		99. Верховний Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		100. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		101. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A;  09.12.1994, пункт 29).
		102. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
		103. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх  інстанцій про дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності, у зв`язку із чим їх рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 16.05.2019 № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС з направленням справим на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції слід залишити без змін.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВК-Україна» задовольнити частково. 
		Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №520/6005/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу від 16.05.2019                                                  № ХК5558/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС з направленням в цій частині справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №520/6005/19 - залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз   А.Ю. Бучик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...