Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/8242/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи наказного провадження; Справи щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Надіслано судом: 01.09.2022. Зареєстровано: 02.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2022.
Дата набрання законної сили: 01.09.2022
Номер судового провадження: 22-ц/802/817/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 161/8242/22 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/817/22  Категорія: 84   Доповідач: Карпук  А. К.
		 
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		01 вересня 2022 року                          місто Луцьк
		       
		Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого - судді Карпук А.К.
		суддів  Бовчалюк З. А., Здрилюк О.І., 
		розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою державного комунального підприємства «Луцьктепло» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за теплопостачання з боржника ОСОБА_1 за апеляційною скаргою державного комунального підприємства «Луцьктепло» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2022 року,
		В С Т А Н О В И В :
		У червні 2022 року державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (надалі - ДКП «Луцьктепло») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню з боржника ОСОБА_1 .
		Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2022 року відмовлено ДКП «Луцьктепло» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню боржника ОСОБА_1 .
		В апеляційній скарзі ДКП «Луцьктепло» посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви підприємства помилково дійшов висновку, що долучені до заяви копії документів належним чином не завіренні.
		Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V (перегляд судових рішень) ЦПК України.
		Частиною 2 ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про відмову у видачі судового наказу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. 
		Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Враховуючи вищезазначене, справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
		За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Датою прийняття постанови у даній справі є 01.09.2022, тобто дата складення повного судового рішення.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
		Згідно з ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
		Відповідно доп.3ч.1ст.161ЦПК України,судовий наказможе бутивидано,якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
		Статтею 163 ЦК України передбачено вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу.
		У заяві повинно бути зазначено, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника (ч.2. ст. 163 ЦПК України).
		До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (ч.3. ст. 163 ЦПК України).
		З матеріалів справи вбачається, що надані до суду першої інстанції копії документів були засвідчені шляхом їх прошиття та розміщенням на останній сторінці відмітки «Копії прошито, пронумеровано та засвідчено підписом представника ДКП «Луцьктепло» Кирись З. Л., всього на 17 арк. 27.06.2022 підпис», документи подані відповідно до переліку, визначеного ч. 3 ст. 163 ЦПК України.
		Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
		Вирішуючи питання про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява була подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, оскільки долучені до заяви копії документів належним чином не завірені. 
		Аналіз зазначених вище дій суду, свідчить про те, що занадто суворе дотримання судом правил процесуального законодавства в даному випадку фактично позбавило заявника можливості реалізувати своє право на стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у безспірному порядку, саме шляхом видачі судового наказу про стягнення заборгованості, що свідчить про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.
		Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно з усталеною практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
		У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
		Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
		Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року та Нун`єш Діаш проти Португалії від 10 квітня 2003 року).
		Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).
		Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2018 по справі №761/5894/17.
		Ураховуючи наведене та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Висновки суду про відмову у видачі судового наказу з підстав, що заявник не подав копії заяви про видачу судового наказу та копій доданих документів, або ж доказів надсилання листом з описом вкладення, є помилковою, оскільки вимоги ст. 163 ЦПК України не зобов`язують заявника долучати такі документи до заяви про видачу судового наказу.
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу державного комунального підприємства «Луцьктепло» задовольнити.
		Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2022 року в даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Головуючий - суддя
		                               
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...