Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 364/1041/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 02.09.2022. Зареєстровано: 02.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2022.

Номер судового провадження: 2/364/49/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 364/1041/21
		Провадження № 2/364/49/22
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.08.2022 року, Володарський районний суд Київської області в складі:
		 
		   головуючого судді        Ткаченко О. В.,
		   за участю секретаря        Бондаренко Л. С. 
		 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт. Володарка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА», 
		про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		21.12.2021 року до суду звернулась позивач з вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що було укладено договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА», на земельну ділянку площею 8,4798 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЯД № 701288. Позивач зазначає, що вона підписала останню сторінку договору та з повним текстом договору оренди землі ознайомлена не була, то відповідачем їй не було надано зареєстрованого договору оренди землі, та позивач зазначає, що такі дії відповідача призвели до порушення умов договору оренди землі, порушення терміну дії договору, порушення строків щорічної виплати орендної плати, ненадання позивачу інформації про проведення сівозмін, тому позивач просила суд визнати недійсним договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА», на земельну ділянку площею 8,4798 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЯД № 701288 та скасувати його державну реєстрацію.
		 
		Позивач в судовому засіданні просила суд задовольнити позов.
		Представник відповідача ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА» в судове засідання не з`явився та подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги не визнає, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
		Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
		 
		По справі встановлено, що 19.06.2013 року було укладено договори оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА», на земельні ділянки загальною площею 8,4798 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЯД № 701288, а саме, земельну ділянку площею 4,2399 га кадастровий номер 3221687200:02:005:0003 та земельну ділянку площею 4,2399 га кадастровий номер 3221687200:02:005:0004 (а.с.28-35). Позивач зазначила, що при підписанні договору оренди на земельні ділянки які їй належать, з повним текстом договору не знайомилась, а підписала останню сторінку договору оренди. 
		Також з матеріалів справи встановлено, що 07.04.2014 року позивач звернулась із заявою до ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА» про виплату їй грошових коштів в сумі 110 000 гривень в рахунок орендної плати та зазначила, що претензій до умов договору оренди не має (а.с.42). 01.04.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА» було укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі укладеного щодо земельних ділянок площею 4,2399 га кадастровий номер 3221687200:02:005:0003 та площею 4,2399 га кадастровий номер 3221687200:02:005:0004, а саме, що договір оренди укладено терміном на 49 років (а.с.36-37). Вказані угоди про внесення змін до договору оренди землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.38-41). Згідно касового ордеру від 07.04.2014 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА» грошові кошти в сумі 110 000 гривень (а.с.43).
		 
		Позивач також як на підставу задоволення позовних вимог посилалась на похилий вік та незадовільний стан здоров`я.
		 
		Представником відповідача ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА» до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 19.06.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА» було укладено договори оренди на земельні ділянки загальною площею 8,4798 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом серії ЯД № 701288. Вказаний договір було укладено згідно вимог чинного законодавства та ОСОБА_1 своїм особистим підписом засвідчила всі умови договору оренди землі та погодилась з ними, тому представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		 
		Вирішуючи спір суд враховує, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Передусім статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності набувається в порядку визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним. Дане конституційне право конкретизовано та розширено в положеннях Цивільного та Земельного кодексів України.
		Так ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.
		У відповідності до приписів статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
		Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Спеціальним законом, який регулює відносини щодо оренди землі, є Закон України «Про оренду землі».
		За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
		Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України «Про оренду землі».
		Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
		Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		Отже, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.
		Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 січня 2016 року № 6-1998цс15 та № 6-1980цс15.
		Згідно положень статті 3 ЦК України однією із основних засад цивільного законодавства є свобода договору.
		Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Укладаючи договори оренди землі від 19.03.2013 року, сторони на власний розсуд погодили його умови, а також, 01.04.2014 року при укладанні угоди про внесення змін до договорів оренди землі від 19.06.2013 року, ніким умови договору оренди не оспорювались та позивач своєю заявою зазначила, що претензій до виконання умов договору не має.
		Відповідно до п. 35 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; а також з інших підстав, визначених Законом.
		Відповідно до п. 37 Договору розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.
		Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
		Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року по справі № 322/1178/17 Провадження № 14-338цс19.
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі № 910/8819/18.
		Положеннями частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		За ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		У даному випадку позивачем не доведено неправомірності дій відповідача щодо укладення договорів оренди землі та не надано доказів його умисної бездіяльності щодо цього. Позивач посилалась як на підставу задоволення позовних вимог, що вона не ознайомилась із договорами оренди які підписувала, однак в судовому засіданні не спростовувала того, що договори оренди укладала особисто.
		 
		З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, виходячи із принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і до задоволення не підлягають.
		При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положенням ст. ст. 133, 141 ЦПК України, за якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, при відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
		 
		Керуючись ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 15, 202, 203, 205, 207, 215, 627, 638, 792 ЦК України, ст.ст. 124, 125 ЗК України ст.ст. 12, 80, 81, 83, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬГОСПТЕХНІКА НОВА», про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації  відмовити повністю.
		 
		З повним рішенням сторони можуть ознайомитись 05.09.2022 року.
		 
		Повне рішення складено 02.09.2022 року. 
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		   Суддя                            О. В. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...