Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3372/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2022. Зареєстровано: 03.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2022.
Дата набрання законної сили: 21.12.2022
Результат оскарження 21.12.2022 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 5/184/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  5/184/21
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25.08.2022                                                                                                     Справа №  908/3372/21
		м. Запоріжжя Запорізької області
		 
		Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
		 
		За позовом: Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Космічна, буд. 118-А, м. Запоріжжя, 69050; адреса для листування: вул. Кругова, буд. 152, м. Запоріжжя)
		в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
		Позивача: Національного агентства з питань запобігання корупції (бул. Дружби Народів, буд. 28, м. Київ, 01103; код ЄДРПОУ 40381452)
		до
		Відповідача-1: Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" (вул. Військбуд, буд. 570, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 25821241)
		Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Лапіної Анни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
		про визнання договору недійсним та стягнення 29    960,00 грн.
		 
		За участю представників сторін:
		Від прокуратури: Стешенко В.Є., посвідчення №058619 від 14.12.2020
		Від позивача: не з`явився; 
		Від відповідача - 1: не з`явився;
		Від відповідача - 2: не з`явився;
		СУТНІСТЬ СПОРУ:
		 
		22.11.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: позивача: Національного агентства з питань запобігання корупції до відповідача-1: Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник", відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Лапіної Анни Миколаївни про визнання договору недійсним та стягнення 29 960,00 грн.
		Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 справу №908/3372/21 призначено до розгляду судді Проскурякову К.В.
		Ухвалою суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3372/21 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/184/21 та підготовче засідання призначено на 22.12.2021 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.
		Ухвалою від 22.12.2021 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 24.01.2022 на 11 год. 00 хв.
		Ухвалою від 17.01.2022 в задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції № 112/02/1554-22 від 13.01.2022 (вх. № 847/08-08/22 від 14.01.2022) про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 24.01.2022 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon"  по справі № 908/3372/21 відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засідання у визначений час в режимі відеоконференцзв`язку.
		Ухвалою від 24.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.02.2022 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.  
		Ухвалою від 21.02.2022 в задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції № 112/02/8178-22 від 16.02.2022 (вх. № 4142/08-08/22 від 17.02.2022) про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 21.02.2022 об 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon"  по справі № 908/3372/21 відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засідання у визначений час в режимі відеоконференцзв`язку.
		Ухвалою від 21.02.2022 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 21.03.2022 о 16 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Ухвалою від 21.03.2022 відкладено розгляд справи по суті та зазначено, що дату та час судового засідання з розгляду справи по суті буде визначено відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. 
		16.06.2022 від Запорізької обласної прокуратури до суду надійшло клопотання №15/2-2254-22 від 10.06.2022 (вх. № 6970/08-08/22 від 16.06.2022) про можливість призначення дати та часу судового засідання.
		Ухвалою суду від 20.06.2022 запропоновано позивачу та відповідачам - 1, 2 надати суду відповідні клопотання (заяви) про можливість призначення судового засідання з розгляду справи по суті у триденний строк з дати отримання цієї ухвали.
		25.07.2022 до суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання про призначення судового засідання та здійснення розгляду справи №908/3372/21 без участі представника позивача.
		Ухвалою від 01.08.2022, враховуючи подання учасниками справи клопотань про призначення справи до розгляду та те, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на даний час відповідні обставини не загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду на території м. Запоріжжя, призначено підготовче засідання на 15.08.2022 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи.
		Ухвалою суду від 15.08.2022 виправлені описки, допущені у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали Господарського суду Запорізької області суду від 01.08.2022 у справі №908/3372/21.
		Ухвалою від 15.08.2022 розгляд справи по суті відкладено на 22.08.2022 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
		Ухвалою від 22.08.2022 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 25.08.2022 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
		В судовому засіданні 25.08.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд».
		Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що Шевченківською окружною прокуратурою м. Запоріжжя під час вивчення питання щодо усунення суспільно-небезпечних наслідків корупційних правопорушень встановлено підстави для представництва інтересів держави, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі №336/3340/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією та притягнуто його до відповідальності, передбаченої ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Будучи в.о. начальника КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ОСОБА_1, згідно з п.п. а, п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції", примітки до ст. 172-7 КУпАП є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Однак, 14.09.2018 ОСОБА_1 укладено договір №33/30 поставки товару-продуктів харчування на суму 14 980,00 грн. між очолюваним ним КЗ "ЗОЛ "ЗАХИСНИК" ЗОР та ФОП Лапіною А.М., яка є його близькою особою - донькою, чим вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів. Отже, вказаний правочин підлягає визнанню його недійсним в судовому порядку. Також враховуючи, що оскаржуваний договір виконаний обома сторонами, то все одержане ними за угодами на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, підлягає стягненню в дохід держави. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 28, 68 Закону України "Про запобігання корупції", прокурор просить суд позов задовольнити.
		Представники позивача, відповідачів - 1, 2 у судове засідання 5.08.2022 не з`явилися.
		В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву від 20.12.2021 Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник", в якому зазначено, що заперечує проти  вимог прокурора у повному обсязі, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У розумінні ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна з сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа", такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Позов заявлено на захист інтересів Національного агентства з питань запобігання корупції, але не зазначено, який саме майновий інтерес Агентства порушено за результатом оспорюваного правочину. Позиція позивача про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину знаходяться у нерозривному зв`язку із порушенням посадовою особою відповідача-1 вимог ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» та ст. 228 ЦК України. Постанова Шевченківського районного суду у справі № 336/3340/20 відносно ОСОБА_1 не є вироком у кримінальній справі та не може бути доказом вини у розумінні ст. 228 ЦК України, та встановлює порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». На виконання оспорюваного правочину відповідачем-1 було прийнято та оплачено продукти харчування, поставка яких є його предметом. На час прийняття продуктів харчування та розрахунку з постачальником про обставини, що були встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/3340/20 відповідачу -1 звісно відомо не було, оскільки останнє було прийняте майже через два роки після виконання оспорюваного правочину. Також зазначив, що вимога позивача про повернення в дохід держави коштів у визначеній ним сумі є необґрунтованою, оскільки відповідно до вимог ч. З ст. 228 Цивільного Кодексу України якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою. У випадку визнання оспорюваного правочину недійсним, стягненню в дохід держави підлягає отримане ним за таким правочином, а саме: макаронні вироби, у визначеній видатковими накладними кількості, які крім іншого на виконання рішення суду потрібно буде вилучити із раціону ліцеїстів відповідача-1, що навряд чи відповідає інтересам держави та суспільства, моральним засадам. Відповідач - 1 вважає позов необґрунтованим, з огляду на відсутність порушення чинного законодавства Відповідачем - 1 під час його укладення, виконання договору обома сторонами, використання отриманого за договором відповідно до призначення, відсутністю вироку у кримінальній справі щодо наявності умислу укладення договору з метою власного збагачення. На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.
		Прокурором надано до матеріалів справи письмову відповідь на відзив відповідача - 1 від 12.01.2022 за вих. №15/2-2254-22, у якій зазначено, що реальний конфлікт інтересів суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Відповідно до рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 №839 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів» в розділі І, п. 1.1.1 «Загальні положення про конфлікт інтересів» зазначено про наявність протиріччя між інтересом та повноваженнями. Наявність протиріччя встановлюється в кожному окремому випадку шляхом порівняння повноважень та існуючого у особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою. Усупереч наведеним приписам законодавства, 14.09.2018 ОСОБА_1 укладено договір № 33/30 поставки товару - продуктів харчування (макаронні вироби) на суму 14980,00 грн. між очолюваним ним КЗ «ЗОЛ «ЗАХИСНИК» ЗОР та фізичною особою - підприємцем Лапіною Анною Миколаївною, яка є його близькою особою - донькою. Одним із способів захисту порушеного права, зокрема, є визнання правочину недійсним. Отже, договір від 14.09.2018 № 33/30 суперечить вимогам Закону України «Про запобігання корупції» та підлягає визнанню судом недійсним, як такий, що укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує правові та економічні засади держави. Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20, яка ОСОБА_2 не оскаржувалась та набрала законної сили, останній уклав договір поставки товару від 14.09.2018 № 33/30 зі своєю донькою фізичною особою - підприємцем Лапіною Анною Миколаївною, достовірно знаючи про наявність в його діях реального конфлікту інтересів, а саме наявність суперечності між його приватним інтересом та службовими повноваженнями. Більш того, в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією і всі встановлені фактичні обставини визнав. Крім того його вина підтверджена зібраними і дослідженими судом письмовими доказами. Отже, постанова Шевченківського районного м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП, є належним доказом обставин укладання договору поставки товару - продуктів харчування (макаронні вироби) від 14.09.2018 № 33/30 та його умислу на вчинення вищевказаного правочину всупереч інтересам держави та моральним засадам суспільства. З урахуванням викладеного, вважає, що позиція відповідача - 1 викладена у відзиві є непослідовною та суперечить інтересам служби, та підтримує позовні вимоги про визнання договору недійсним та стягнення коштів в дохід держави в сумі 29 960,00 грн.
		21.01.2022 до суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшла письмові відповідь на відзив відповідача - 1 від 13.01.2022 за вих. №112-02/1613-22, відповідно до якого Агентство пояснило, що підтримує заявлені позовні вимоги прокурора. Управлінням стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно в.о. начальника Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради ОСОБА_1 складено протоколи від 25.06.2020 про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Було встановлено, що ОСОБА_1 у період з 28.08.2018 по 10.09.2019 уклав між Ліцеєм та ФОП Лапіною, яка є його близькою особою - донькою, низку договорів поставки товару (продуктів харчування), у тому числі і оспорюваний договір від 14.09.2018 № 33/30, що свідчить про вчинення ним дій в умовах реального конфлікту інтересів, про що не було повідомлено у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції". Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3  400,00 грн. Відомості щодо ОСОБА_1 було внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Листом від 22.10.2021 за вих. №57-3294-вих21 прокурор звернувся до позивача з пропозицією вжити заходи претензійно-позовного характеру про визнання недійсними договорів поставки, у тому числі оскаржуваного договору. Листом від 08.11.2021 за вих. №31-02/80548-21 Національне агентство поінформувало, що не готувало та не планує здійснювати підготовку позову про визнання недійсним відповідних договорів. Отже, прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та обґрунтовано у позові необхідність захисту інтересів держави, оскільки оскаржуваний договір укладено внаслідок порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", що підтверджено постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20, наявні підстави вважати, що такий правочин суперечить інтересам держави та суспільства, а також суперечить актам цивільного законодавства. Зазначив, що наявність у сторін оскаржуваного договору наміру на порушення інтересів держави і суспільства внаслідок їх укладення підтверджується тим, що укладання договору поставки товарів, всупереч вимогам, чинного законодавства, могло сприяти включенню до ціни договору необгрунтованих сум, що може свідчити про штучне збільшення ринкової вартості продуктів харчування та відповідно стягненню з бюджету надмірних коштів. Вважає, що відзив аргументовано лише голослівними твердженнями, аналіз норм законодавства відповідачем-1 здійснено неправильно та в сприятливій для себе формі. До відзиву відповідачем-1 не додано жодного доказу, який би спростовував відомості та аргументи позовної заяви та підтвердив правомірність укладеного правочину. З урахуванням викладеного, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
		Також 25.07.2022 до суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання від 20.07.2022 за вих. №112-02/16272-22 про розгляду справи №908/3372/21 без участі представника позивача.
		Відповідачем - 1 надано до матеріалів справи письмові заперечення на відповідь на відзив прокурора від 24.01.2022, згідно яких відповідач - 1 відхиляє твердження позивача про наявність у прокурора підстав для представлення інтересів держави в суді у справі, що розглядається, оскільки з відповіді на відзив та наданих прокурором документів не можливо встановити чи вважав позивач станом на дату надання відповіді на лист прокуратури, що існує порушення інтересів держави чи ні. Прокурор, звертаючись до суду з позовом у цій справі, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу або здійснення ним такого захисту неналежним чином. При цьому, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це незалежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. У випадку, що розглядається, відбувся формальний обмін листами, що на думку відповідача 1 не може бути розцінене, як наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, в тому числі за відсутності позиції позивача про наявність підстав для звернення до суду, що повинна була бути виражена до подання позову, а не під час судового розгляду справи на підтримку позиції прокурора. Крім того, позовною заявою прокурором така обставина як завищення ціни договору не зазначається, оскільки позиція прокурора будується на власному збагаченні сторін договору, в той же час прокурором не заперечується виконання договору та більш того, прокурором надаються докази його виконання. Ні позивачем, ні прокурором не наводиться доказів того, що вчинення оскаржуваного договору є таким, що направлено на власне збагачення та/або на незаконне привласнення комунального майна чи грошових коштів. Діюче законодавство дозволяє укладення договору особами, що визначені Законом України «Про запобігання корупції», за умови повідомлення управненою стороною про наявність конфлікту інтересів.
		Також 10.02.2022 до суду від відповідача -1 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив позивача від 09.02.2022 за вих. №69, пояснивши, що прокурор посилається на те, що ним було здійснено звернення до Позивача за вих. № 57-3294-вих21 від 22.10.2021 з питань реагування на корупційне правопорушення, на яке було отримано відповідь від 08.11.2021 за вих. № 31 -02/80548-21, про відсутність підготовки та дій позивача у здійсненні судового захисту інтересів держави. Зазначає, що вищевказана відповідь позивача надана Департаментом з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції НАЗК. За сукупним аналізом норм Положення про Департамент з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції, затверджене Наказом НАЗК № 92/20 від 11.03.2020, із змінами внесеними Наказом НАЗК № 183/20 від 06.05.2020, Департамент дійсно має компетенцію представляти інтереси Національного агентства перед іншими органами державної влади, але в той же час представляти саме Національне агентство в інших державних органах, з питань, що належать до компетенції Департаменту керівник департаменту має право лише за дорученням Голови НАЗК. Крім іншого Департамент висновків, щодо доцільності звернення до суду від імені позивача вирішувати не уповноважений в силу приписів п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки лише Голова Агентства представляє Національне агентство у відносинах із судами, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами і організаціями, а також органами іноземних держав, міжнародними та іноземними організаціями тощо. Отже, матеріали позовної заяви та відповідь позивача заявнику не містять належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність доручення Голови НАЗК про повідомлення заявника про те, що саме Національне агентство, а не Департамент, не готувало та не планує звернення до суду із позовами до Відповідача - 1. Крім того, діюче законодавство дозволяє укладення договору особами, що визначені Законом України «Про запобігання корупції», за умови повідомлення управненою стороною про наявність конфлікту інтересів. Отже, за умови неповідомлення про наявність такого конфлікту порушуються приписи Закону, але в той же час на мету та наслідки укладення такого договору неповідомлення не впливає, оскільки повідомлення не є істотною умовою договору, та за відсутності доказів саме умисного невиконання обов`язку щодо повідомлення про наявність конфлікту інтересів, вважати його таким, що шкодить інтересам держави, є необгрунтованим. Окрім іншого, вважає, що суд, у справі, що розглядається, обов`язково застосує постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/3340/20 лише в питанні вчинення колишнім керівником Відповідача - 1 корупційного правопорушення, що не є абсолютним і беззаперечним доказом недійсності оскаржуваного правочину.
		Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи до суду не надіслав. 
		В матеріалах справи міститься клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи по суті від 11.08.2022, яке надійшло на адресу електронної пошти суду - 15.08.2022, відповідно до якого просить суд надати можливість ознайомитись з матеріалами справи №908/3372/21.
		Ухвалою суду від 22.08.2022 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 25.08.2022 о 11 год. 00 хв. для надання представнику відповідача-2 часу ознайомитись з матеріалами справи, 
		Однак, станом на 25.08.2022 представник відповідача-2 не з`явився в приміщення суду для ознайомлення з матеріалами цієї справи.
		Разом з тим, 25.08.2022 на адресу електронної пошти суду від представника відповідача-2 Бєлікова О.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями.
		В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що 10.08.2022 між ФОП Лапіної Анною Миколаївною та адвокатом Байковим Олександром Сергійовичем укладено договір про надання правової допомоги.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан.
		Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 в період з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення визнано вищезазначені обставини надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.
		Наказом Мінреінтеграції від 27.07.2022 №169 затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). До зазначеного переліку увійшла і Запорізька міська територіальна громада. В умовах воєнного стану гарантоване Конституцією України право на судовий захист не припиняється, проте може здійснюватися з певними особливостями. Верховним судом на офіційному веб-порталі оприлюднені рекомендації щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, згідно з яким справи, які не є невідкладними, розглядатимуться лише за наявності письмової згода на це всіх учасників судового провадження. Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесій, мають можливість подати заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ в режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів. Технічна можливість участі відповідача-2 та його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції відсутня. На підставі викладеного, враховуючи поточну ситуацію, у зв`язку з воєнними діями, а також тим, що існує реальна загроза життю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, враховуючи постійні повітряні тривоги у місті Запоріжжі, відповідач - 2 просить суд відкласти розгляд справи № 908/3372/21 до дати припинення воєнного стану на території України та, зокрема, місті Запоріжжі.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
		У рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
		Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
		Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). 
		Відповідно до Рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022, Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство та враховуючи, що у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на даний час відповідні обставини не загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду на території м. Запоріжжя, то суд вважає за можливе здійснювати розгляд цієї справи.
		Отже, враховуючи, що представник відповідача - 2 Бєліков О.С. з матеріалами справи на підставі його клопотання не ознайомився, в жодне судове засідання не з`явився, суд зазначає, що вказане клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану свідчить про зловживання процесуальними правами та може призвести до затягування строків розгляду справи та, як наслідок, порушення права позивача на справедливий розгляд справи у розумні строки, яке визначено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому суд не вбачає підстав для його задоволення.
		Присутній у попередніх судових засіданнях представник відповідача - 2 проти задоволення позову заперечив.
		Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
		Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, суд, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Розпорядженням Запорізької обласної ради № 191-св від 09.10.2015 призначено ОСОБА_1 на посаду виконуючого обов`язки  начальника Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради з 12.10.2015.
		Відповідно, до статуту КЗ «ЗОЛ «ЗАХИСНИК» ЗОР, затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 28.02.2008 №30 ліцей має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем в судових інстанціях (п. 4.5). Начальник ліцею без доручення діє від імені ліцею, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших органах, у відносинах з юридичними та фізичними особами, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків рахунки (п. 11.5.1 Статуту КЗ «ЗОЛ «ЗАХИСНИК» ЗОР).
		14.09.2018 між Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради, в особі начальника ліцею ОСОБА_1 (далі - Покупець, відповідач-1), та Фізичною особою-підприємцем Лапіною Анною Миколаївною (далі - Продавець, відповідач-2), укладено договір № 33/30 поставки товару - продуктів харчування (макаронні вироби). 
		Згідно з п. 1.1 договору, Продавець зобов`язується систематично постачати і передавати у власність Покупцю продукти харчування, визначений Державним класифікатором продукції та послуг ЄЗС ДК-021:2015, а саме: (1585) - макаронні вироби.
		Відповідно до п. 1.2. сума договору складає 14  980,00 грн. без ПДВ. 
		Згідно з п. 6.1 договору, вартість товару за даним договором визначається в національній валюті.
		Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018          (пункт 7.1).
		Відповідно до інформації наданої УДКСУ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 09.06.2021 за вих. №02-06.2-06/498 оплата за оспорюваний договір поставки продуктів харчування здійснена у повному обсязі.
		За договором №33/30 від 14.09.2018 здійснено перерахування коштів на загальну суму 14  964,50 грн. на підставі наступних платіжних доручень: №987 від 26.09.2018 у сумі 4 232,50 грн.,№ 1243 від 19.11.2018 у сумі 3 510,00 грн., № 1543 від 22.12.2018 у сумі 3 712,00 грн., № 1340 від 28.11.2018 у сумі 3 510,00 грн.
		Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень,  передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн. у дохід держави. 
		Судом, при розгляді справи № 336/3340/20 встановлено, що виконуючий обов`язки начальника Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради ОСОБА_1, будучи згідно з п.п. "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", приміткою до ст. 172-2 КУпАП суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172-2 КУпАП, знаходячись за місцем своєї роботи в Комунальному закладі "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 570, в період з 28.08.2018 року по 10.09.2019 року вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а також не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги, встановлені п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції". Так, 14.09.2018 року ОСОБА_1 було укладено договір №33/30 поставки товару - продуктів харчування (макаронні вироби) на суму 14  980,00 грн. між очолюваним цим Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради, в особі ОСОБА_1 та ФОП Лапіною Анною Миколаївною, яка є його близькою особою - донькою, чим вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а також, достовірно знаючи про наявність в його діях реального конфлікту інтересів, а саме: наявність суперечності між його приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття рішень, не повідомив Запорізьку обласну раду про наявність реального конфлікту інтересів при укладанні зазначеного договору (протоколи № 321, 322 про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, від 25.06.2020 року за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП). Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України, Комунальний заклад "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради є юридичною особою публічного права. Згідно з п.п. "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", посадові особи юридичних осіб публічного права прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і на них поширюються окремі положення Закону України "Про запобігання корупції". Таким чином, ОСОБА_1 , будучи в.о. начальника Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради, відповідно до п.п. "а" п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції", примітки до ст. 172-7 КУпАП, є суб`єктом відповідальності за ці адміністративні правопорушення. На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що укладаючи господарські договори зі своєю донькою, діючи від імені юридичної особи приватного права, а також видаючи накази, які впливають на рівень його особистого матеріального забезпечення та матеріального забезпечення членів його сім`ї, близьких осіб    - доньки і дружини, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, діяв в умовах реального конфлікту інтересів,    маючи приватний майновий інтерес, порушив встановлені п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції", вимоги щодо не вчинення дій та не прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а також щодо повідомлення про наявність у нього реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника - Запорізьку обласну раду. 
		Вказана постанова, згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, набрала законної сили 15.08.2020.
		З огляду на те, що ОСОБА_1 постановою Шевченківського районного м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, його та, відповідно, КЗ «ЗОЛ «ЗАХИСНИК» ЗОР умисел на вчинення вищевказаного правочину всупереч інтересам держави та моральним засадам суспільства в силу положень ч. ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України, ст. 92 ЦК України, п. п. 4.5, 11.5.1 Статуту не підлягає доказуванню.
		Прокурор зазначає, що відповідач - 2 є іншою стороною оспорюваного правочину та їй достовірно було відомо, що вона є рідною донькою ОСОБА_1 . Окрім того, поставка продукції за оспорюваним правочином, взагалі не відповідає зареєстрованим видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно вона не могла не розуміти наявність конфлікту інтересів та того, що укладений договір суперечить вимогам антикорупційного законодавства, інтересам держави та моральним засадам суспільства.
		В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що враховуючи, що оскаржувані договори виконані обома сторонами все одержане ними за угодами на підставі ч. З ст. 228 ЦК України, підлягає стягненню в дохід держави. Так як Лапіною А.М. на виконання умов оскаржуваного договору отримано грошові кошти у сумі 14 964,50 грн., а КЗ «ЗОЛ «ЗАХИСНИК» ЗОР отримано товари на суму 14 964,50 грн., які не можливо повернути, то стягненню в дохід держави підлягають вищевказані суми з обох сторін
		Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді 
		Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та  порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
		Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.
		Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
		Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
		Згідно зі ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - це органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
		Відповідно до п. 5-6 ч. 1 ст. 12 даного Закону, Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.  
		Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що  Національним агентством з питань запобігання корупції не вжито відповідних заходів щодо визнання недійсним договору, який укладено у порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", що вказує на не здійснення суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави та є підставою для представництва інтересів держави прокурором. 
		Листом від 22.10.2021 за вих. №57-3294-вих21 прокурор звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з пропозицією вжити заходи претензійно-позовного характеру про визнання недійсними договорів поставки, у тому числі оскаржуваного договору. 
		Листом від 08.11.2021 за вих. №31-02/80548-21 Національне агентство з питань запобігання корупції поінформувало, що не готувало та не планує здійснювати підготовку позову про визнання недійсним відповідних договорів.
		Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений державою орган та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача.
		Приймаючи рішення суд також враховує наступне. 
		Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України,    зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Даючи оцінку правовідносинам, що склались між відповідачами в ході виконання спірного договору, суд зазначає, що такі містять ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  
		У відповідності до ст. 204 ЦК України,    правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
		Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України). 
		Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
		У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.
		Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
		У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена    Конституцією    та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
		У ч. 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
		Згідно зі ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.
		Отже, поряд із визначеною частиною першою статті 215 ЦК України частина третя статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" встановлює особливу підставу визнання правочину недійсним - укладення правочину внаслідок порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції". 
		Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України, Комунальний заклад "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради є юридичною особою публічного права.
		Згідно з п.п. "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції", посадові особи юридичних осіб публічного права прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і на них поширюються окремі положення  Закону України "Про запобігання корупції".
		Таким чином, ОСОБА_1 , будучи на час укладення оспорюваного правочину виконуючим обов`язки начальника Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради, відповідно до п.п. "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" є суб`єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.  
		Відповідно до ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції станом на час укладення оспорюваного договору), особа, зазначена у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язана: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. 
		Вчинення дій з метою врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів матеріали справи не містять, учасниками справи не надано. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це    суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції станом на час укладення оспорюваного договору), Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів. У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі, якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.
		У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, яка набрала чинності для України з 01.01.2010, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).
		Частиною 1 статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.
		Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина 4 статті 7 Конвенції ООН проти корупції).
		Згідно з частиною 4 статті 8 Конвенції ООН проти корупції, кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.
		Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.
		Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.
		Частиною 1 статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		Факт допущення вказаних вище порушень ОСОБА_1 , який є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, було встановлено в межах розгляду іншої справи № 336/3340/20, яка розглядалась Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
		Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті.
		Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. 
		Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
		Частинами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що укладений між Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради та Фізичною особою-підприємцем Лапіною Анною Миколаївною договір від 14.09.2018 № 23/30 поставки товару - продуктів харчування - визначений Державним класифікатором продукції та послуг ЄЗС ДК-021:2015, а саме: (1585) - макаронні вироби, на суму 14  980,00 грн., суперечить вимогам Закону України "Про запобігання корупції", що є порушенням частини 1 статті 203, частини 3 статті 228 ЦК України, і вказані обставини згідно зі статтею статтею 215 ЦК України та статтею 67 Закону України "Про запобігання корупції" є підставами для визнання такого договору недійсним.
		Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. 
		Аналогічний припис викладено у ч. 1 ст. 208 ГК України.
		Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. 
		Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували спроби відповідача-1 до укладення спірного правочину розширити коло потенційних постачальників товарів харчування. Навпаки, матеріали справи свідчать, що керівник КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР ОСОБА_1 уклав у період з 28.08.2018 по 10.09.2019 дев`ять договорів поставки продуктів харчування зі своєю близькою особою - донькою. Відтак, усі кошти за вказаними договорами були отримані донькою ОСОБА_1 - ФОП Лапіною А.М.
		ФОП Лапіна А.М., укладаючи оспорюваний договір, усвідомлювала, що від імені покупця (відповідача-1) діє її батько, який є керівником КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР. Вона не могла не розуміти наявність конфлікту інтересів, визначених відповідно антикорупційним законодавством.
		Отже, відповідачі у справі усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність своїх дій у спірних правовідносинах і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, і прагнули настання таких наслідків.
		Як встановлено судом вище, вартість поставлених Фізичною особою - підприємцем Лапіною Анною Миколаївною продуктів харчування Комунальний заклад "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради оплатив у сумі 14  980,00 грн. 
		З урахуванням того, що кошти в загальній сумі 14  980,00 грн. сплачено відповідачем-1 на підставі правочину, який визнано судом недійсним, як такий, що вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу у обох сторін, оскільки правочин виконано на зазначену суму обома сторонами (відповідачем-1 одержано продукти харчування, відповідачем-2 - грошові кошти), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Фізичної особи - підприємця Лапіної Анни Миколаївни та КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР в дохід держави по 14  980,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Суд враховує, що продукти харчування на суму 14  980,00 грн., отримані відповідачем-1, неможливо повернути, оскільки вони були спожиті, то стягненню у дохід держави підлягає сума 14  980,00 грн. 
		З огляду на викладене вище, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Всі заперечення відповідачів спростовуються наведеними вище приписами законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
		Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
		З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити.
		2. Визнати недійсним договір від 14.09.2018 № 33/30 поставки товару - продуктів харчування (макаронні вироби) на суму 14  980,00 грн., укладений між Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 25821241) та Фізичною особою-підприємцем Лапіною Анною Миколаївною (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). 
		3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лапіної Анни Миколаївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у дохід держави отримані на підставі договору від 14.09.2018 № 33/30 кошти в розмірі 14 980 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
		4. Стягнути з Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради (вул. Військбуд, буд. 570, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 25821241) у дохід держави вартість поставленого на підставі договору від 14.09.2018 №33/30 продукції в розмірі 14 980 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
		5. Стягнути солідарно з Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради (вул. Військбуд, буд. 570, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 25821241) та Фізичної особи-підприємця Лапіної Анни Миколаївни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Космічна, буд. 118а, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 02909973; отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973; р/р № UA438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172) кошти, витрачені у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 6  810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
		 
		 
		Повне рішення складено: 02.09.2022.
		 
		 
		Суддя                                                                                К.В.Проскуряков
		 
		 
		          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...