Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/5769/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2022. Зареєстровано: 05.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.10.2022
Номер судового провадження: 1-кп/201/718/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022130000000360

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Єдиний унікальний номер судової справи 202/5769/22
		Номер провадження 1-кп/201/718/2022
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 вересня 2022 року                                м. Дніпро
		                                       вул. Паторжинського, 18а
		Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання  ОСОБА_2 , 
		за участю сторін кримінального провадження: 
		прокурора  ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 , 
		розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 15 серпня 2022 року, укладену між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури  ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 10 серпня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022130000000360 за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, в порядку ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АРКрим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України  в АР Крим та м.Севастополь.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗбройнихСил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних СилРФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АРКрим і м.Севастополь, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі?ГШЗСРФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополь та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФздійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА)  як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м.Севастополь та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополь мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі  ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади«ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Самопроголошеним Головою «ЛНР» 07 жовтня 2014 року виданий указ №15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР»- «Народна міліція». Вказане військове формування покликане здійснювати збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяти діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби. В кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушенні організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановленні режиму військового стану, протистоянні підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищенні їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
		ОСОБА_4 , будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, та на початку серпня 2021 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, у нього виник умисел на участь у діяльності НЗФ «ЛНР» з метою здійснення збройного опору силам ООС задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території та державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України № 32/2019 від 07.02.2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області  у м. Луганську, 06 серпня 2021 року добровільно вступив до лав (підписав контракт на проходження військової служби) у непередбаченому законом збройного формуванні  «2-ій окремій гвардійській мотострілецькій бригаді «Народної міліції ЛНР» (далі  2 ОМСБр «НМ ЛНР») (умовна назва  «військова частина Л-73438») з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_2 на посаду «гранатометника» у військовому званні «рядового», узявши до виконання визначені керівництвом незаконного збройного формування функції щодо вчинення збройного опору силам операції Об`єднаних сил (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом), залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупацію. ОСОБА_4 отримав від невстановлених досудовим слідством учасників незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю  автомат системи Калашникова із боєприпасами до нього та військову екіпіровку. 
		У подальшому, в період з 06 серпня 2021 року до 24 лютого 2022 року, ОСОБА_4 постійно знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області, перебував у складі «2-ої ОМСБр «НМ ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ), на посадах «гранатометника» (з ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та «кулеметника» (з 13.09.2021), виконував наступні функції: несення служби в караулах у АДРЕСА_2 , розташуванні частини, біля складів зі зброєю; здійснення виїздів на лінію бойового зіткнення зі збройними силами України в районі Бахмутської траси (поруч з АДРЕСА_3 ) у складі підрозділу; несення служби у добових нарядах; виконання інших наказів ієрархічно старших учасників НЗФ, спрямованих на посилення обороноздатності «НМ ЛНР», тим самим, систематично учиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України.
		Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов`язків, ОСОБА_4 у період з 06серпня 2021 до 24 лютого 2022 року, з власної ініціативи, попередньо дійшовши змови з іншими представниками НЗФ т.зв. «ЛНР», виконував обов`язки, які покладені на нього військовою службою у вищевказаних НЗФ окупаційної адміністрації РФ на Луганщині, які направлені на чинення збройного опору військовим підрозділам ЗСта правоохоронних органів України з метою зміни меж території та державного кордону України.
		 
		Крім того, ОСОБА_4 будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, і на початку серпня 2021 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, у нього виник умисел на участь у діяльності НЗФ «ЛНР» з метою здійснення збройного опору силам ООС задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території та державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України № 32/2019 від 07.02.2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області  у м. Луганську, 06 серпня 2021 року добровільно вступив до лав (підписав контракт на проходження військової служби) у непередбаченому законом збройного формуванні  «2-ій окремій гвардійській мотострілецькій бригаді «Народної міліції ЛНР» (далі  2 ОМСБр «НМ ЛНР») (умовна назва  «військова частина Л-73438») з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_2 на посаду «гранатометника» у військовому званні «рядового», узявши до виконання визначені керівництвом незаконного збройного формування функції щодо вчинення збройного опору силам операції Об`єднаних сил (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом), залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупацію. ОСОБА_4 отримав від невстановлених досудовим слідством учасників незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР» для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю  автомат системи Калашникова із боєприпасами до нього та військову екіпіровку. 
		У подальшому в період з 06 серпня 2021 року до 24 лютого 2022 року ОСОБА_4 , постійно знаходячись на тимчасово окупованій території Луганської області, перебував у складі «2-ої ОМСБр «НМ ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ), на посадах «гранатометника» (з 06.08.2021) та «кулеметника» (з 13.09.2021), виконував наступні функції: несення служби в караулах у АДРЕСА_2 , розташуванні частини, біля складів зі зброєю; здійснення виїздів на лінію бойового зіткнення зі збройними силами України в районі Бахмутської траси (поруч з АДРЕСА_3 ) у складі підрозділу; несення служби у добових нарядах; виконання інших наказів ієрархічно старших учасників НЗФ, спрямованих на посилення обороноздатності «НМ ЛНР», тим самим, систематично учиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України.
		Отже, ОСОБА_4 з моменту вступу до НЗФ т.зв. «ЛНР» 06.08.2021 до 24.02.2022, перебуваючи в місті Луганську та інших населених пунктах, які відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015, є тимчасово окупованою територією України, здійснював участь у діяльності не передбаченого законом збройному формуванні.
		Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисних дій, направлених на зміну меж території та державного Кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України та в участі у діяльності непередбаченого законом збройного формування, кваліфікуються за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.
		 
		Так, одночасно з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні прокурором відділу Луганської обласної прокуратури  ОСОБА_3 надано угоду про визнання винуватості від 15 серпня 2022 року укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 серпня 2022 року за № 22022130000000360.
		У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просили суд розглянути надану угоду про визнання винуватості, затвердити та призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Із змісту угоди вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисних дій, направлених на зміну меж території та державного Кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України та в участі у діяльності непередбаченого законом збройного формування, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.
		Згідно даній угоді прокурор ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинувачений ОСОБА_4 , з другої сторони, за участю захисника ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. 
		При цьому, сторонами цієї угоди узгоджено покарання, яке має бути призначено ОСОБА_4 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі, без конфіскації майна, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі, без конфіскації майна, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 має бути призначено покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
		Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_4 згоден. В наданій суду угоді сторонами передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди, положення ст. ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України оговорені сторонами.
		Під час розгляду угоди обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що цілком розуміє свої права, передбачені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, йому зрозумілий вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим. Додав, що виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов`язання, він в змозі реально, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, тобто у вчинені вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисних дій, направлених на зміну меж території та державного Кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України та в участі у діяльності непередбаченого законом збройного формування, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини інкримінованих йому правопорушень, викладених в угоді про визнання винуватості.
		Суд, на виконання вимог ст. 474 КПК України, шляхом опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення вказаної угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. 
		При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підставі для невизнання винуватості, відсутні.
		Отже, за таких обставин, суд приходить до переконання, що надана угода про визнання винуватості від 15 серпня 2022 року, укладена між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури  ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному 10 серпня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022130000000360 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та кримінального закону, підстави для відмови у її затвердженні відсутні, а тому зазначена угода підлягає затвердженню. 
		Ухвалюючи вирок на підставі угоди, суд з урахуванням об`єктивно з`ясованих обставин, викладених в угоді про визнання винуватості, які підтверджені беззастережним визнанням ОСОБА_4 своєї вини, про що зазначено в угоді, приходить до висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , вони містить склад кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України і обвинувачений винний у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисних дій, направлених на зміну меж території та державного Кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України та в участі у діяльності непередбаченого законом збройного формування, а тому він підлягає покаранню, визначеному в угоді, за вчинення таких кримінальних правопорушень.
		 
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, яке передбачене в угоді про визнання винуватості суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше в порядку ст. 89 КК України не судимий, має середньо-спеціальну освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, відомості про перебування на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах відсутні. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.
		Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, насамперед, виходить із ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та їх наслідків, враховує особу обвинуваченого, обставину, яка пом`якшує покарання, наведену вище, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, та вважає, що останньому має бути призначено, узгоджене сторонами покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої ч. 2ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України без конфіскації майна, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
		Відповідно до частини 1 статті 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив декілька кримінальних правопорушень, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, тобто за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		З урахуванням наведеного, узгоджені сторонами (прокурором та обвинуваченою) вид та міра покарання за вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення є такими, що, згідно із положеннями ст. 65 КК України, відповідають ступеню тяжкості вчинених злочинів, особі обвинуваченого, та заявлені в межах санкції ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України, таке покарання є достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		 
		В межах даного кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі, і запобіжні заходи відносно ОСОБА_4 , не застосовувалися.
		 
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, витрати на залучення експерта відсутні.
		 
		Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:
		-військовий квиток серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження № № 22022130000000360, що знаходяться у прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_7  необхідно зберігати в матеріалах вказаного кримінального провадження;
		-мобільний телефон синього кольору марки «itel» моделі «А17», який зберігається в матеріалах кримінального провадження № № 22022130000000360, що знаходяться у прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_7  необхідно повернути за належністю ОСОБА_4 , як власнику цього майна;
		-сім-карту мобільного оператора «Лугаком», яка зберігається в матеріалах кримінального провадження № № 22022130000000360, що знаходяться у прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_7  необхідно знищити.
		З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368 - 370, 374, 394, 473-475, 476 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 15 серпня 2022 року, укладену між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури  ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 10 серпня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022130000000360 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України.
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 КК України і призначити йому покарання:
		-за ч. 2 ст. 110 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна;
		-за ч. 2 ст. 260 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту набрання вказаним вироком законної сили.
		Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
		 
		Речові докази у кримінальному провадженні:
		-військовий квиток серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження № № 22022130000000360, що знаходяться у прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_7  необхідно зберігати в матеріалах вказаного кримінального провадження;
		-мобільний телефон синього кольору марки «itel» моделі «А17», який зберігається в матеріалах кримінального провадження № № 22022130000000360, що знаходяться у прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_7  необхідно повернути за належністю ОСОБА_4 як власнику цього майна;
		-сім-карту мобільного оператора «Лугаком», яка зберігається в матеріалах кримінального провадження № № 22022130000000360, що знаходяться у прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_7  необхідно знищити.
		Вирок суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: 
		- обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; 
		- прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена. 
		Оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин не допускається.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. 
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...