Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/2630/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2022. Зареєстровано: 06.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2022.
Дата набрання законної сили: 31.01.2023
Номер судового провадження: 1-кп/154/126/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021030510000318

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		154/2630/21
		1-кп/154/126/22
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 вересня 2022 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , пердставника потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за засобами відеофіксаціїї в залі суду в м.Володимирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030510000318 від 11 червня 2021 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Турійськ, Волинської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не судимого, не працюючого, не одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , 2007р.н., ОСОБА_9 2017р.н., який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286-1 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_6 11червня 2021року ,приблизно о08-17год.,перебуваючи устані алкогольногосп`яніння,керуючи технічносправним автомобілеммарки «VolkswagenPassat»,реєстраційний номернийзнак НОМЕР_1 ,рухаючись повул.Ковельськійв м.Володимир-Волинський,напроти будинку№132,що розташованийсправа походу рухув напрямкувід центруміста,здійснюючи маневробгону напішохідному переходіпасажирського автобуса «ПАЗ»,номерних знаківв ходідосудового слідстване встановлено, діючинеобережно, в порушення вимог пунктів 2.3, 2,9, 14,6 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Каб.Міну України 10.10.2001р. за № 1306, а саме п.2.3  для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно регулювати її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.2.9  водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п.14.6  обгін заборонено ближче ніж на 50 м перед пішоходним переходом у населеному пункті і 100м  поза населеним пунктом, допустив неуважність й здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка переходила проїзну частину дороги пішохідним переходом справа наліво.
		   В результаті вказаноїдорожньо-транспортноїпригоди пішоходу ОСОБА_10 спричинено наступнітілесні ушкодження: садната синецьлівої ноги,які відносятьсядо легкихтілесних ушкоджень,та тілесніушкодження середньогоступеню тяжкості,а самезакритий переломсередньої третинилівої ліктевоїкістки, небезпечні для життя в момент заподіяння.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечив, пояснив, що 11 червня 2021 року вранці керував транспортним засобом зі швидкістю 10-15 км/год., маршрутний автобус стояв на зупинці, він обігнав його та на пішохідному переході зачепив заднє колесо велосипеду, який вела потерпіла, внаслідок чого спричинив їй вказані тілесні ушкодження. Також вказав, що зранку в Турійську випив горілки, після чого сів за кермо. Погоджується з тим, що зазначені в обвинувальному акті тілесні ушкодження утворились у потерпілої від його протиправних дій. Вказав, що проживає зі співмешканкою, виховує трьох дітей, підробляє приватним чином. Частково відшкодував потерпілій ОСОБА_4 матеріальну та моральну шкоду, приніс свої вибачення, щиро кається у скоєному, просив суворо не карати.
		За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
		При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
		Таким чином,аналізуючи зібраніу справідокази вїх сукупності,суд приходитьдо висновку,що винаобвинуваченого ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що снижує увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, доказана повністю, а його дії правильно кваліфіковані ч.1 ст.286-1 КК України.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК Українита роз`ясненнямиПостанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», п.20постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23грудня 2005року(з наступними змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» враховує не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого.
		Отже, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.
		Згідно диспозиції ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Оскільки ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.286-1 ч.1 КК України в стані алкогольного сп`яніння, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, в результаті чого потерпілій були заподіяні середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, він не підлягає звільненню від відбування призначеного покарання з випробуванням.
		   
		При обранні міри покарання суд враховує думку потерпілої, яка просила обрати покарання на розсуд суду, характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, який вважається не судимим, зі слів підробляє приватним чином, отже має дохід, на обліку в спеціалізованих установах не перебуває, проживає із співмешканкою, виховують четверо малолітніх дітей, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, за місцем проживання характеризується посередньо, періодично зловживає алкогольними напоями, частково відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду, приніс свої вибачення за скоєне.
		Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю вчиненого злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		 
		Враховуючи викладене, думку сторони публічного обвинувачення, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обтяжуючих, вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповіднодо ч.5ст.12КК Україникласифікується якнетяжкий злочин, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання в межах санкції ч.1ст.286-1КК України, а саме у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону, за яким визнав його винуватим, з позбавленням права керування транспортними засобами, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.
		 
		Потерпілою ОСОБА_4 , яка визнана цивільним позивачем до обвинуваченого, який визнаний цивільним відповідачем, заявлено цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
		Позов обґрунтовано тим, що в наслідок необережних протиправних дій цивільного відповідача ОСОБА_6 , позивачці спричинено тілесні ушкодження. Крім того, в момент переходу проїзної частини дороги, вона тримала в руках велосипед, який від удару пошкоджено. Даний велосипед марки «SPARTA 10NVR», вартість якого 11000грн., позивачка придбала та користувалась ним з травня 2021р., Також внаслідок неправомірних дій цивільного відповідача пошкоджено одяг ОСОБА_4 , якій вона оцінює у 3000грн.(легінси-1300грн., кофта  1700грн.), витрати на лікування в розмірі 936,88грн., витрати на реабілітацію, психологічне обстеження та консультацію в сумі 1200грн. Крім того, позивачка посилаючись на те, що з 11.06.2021р. по 31.07.2021р. не здійснювала свою трудову діяльність, однак мала запис клієнтів та замовлення послуг, змушена була сплачувати оренду за користування приміщенням, просила стягнути доходи від її підприємницької діяльності в розмірі 60000грн., які б вона могла реально одержати за звичайних обставин. 
		   Оцінюючи спричинену моральну шкоду, яка полягає у втраті спокою, перенапрузі, психологічному дискомфорті стресі, душевних стражданнях, що викликані як самим правопорушенням, так і подальшим лікуванням, позивачка остаточно визначила суму у розмірі 20 000 грн.
		   В судовому засіданні зазначила, що отримала в рахунок матеріальної шкоди 10000грн., а моральну шкоду відшкодовано в розмірі 5000грн. З врахуванням цього, заявлені позовні вимоги підтримала та просили їх задовольнити.
		 
		Вирішуючи питання щодо позовних вимог суд виходив з наступного.
		 
		Відповідно до положеньст.128 КПКособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначенимиКПК України, і при цьому застосовуються нормиЦПК України.Згідно з ч.1ст.129 КПКсуд,ухвалюючи обвинувальнийвирок,залежно віддоведеності підставта розмірупозову задовольняєцивільний позовповністю абочастково чивідмовляє вньому. 
		Судом встановлена винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286-1 КК України, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		Вимоги потерпілої ОСОБА_4 щодо відшкодування витрат на лікування в розмірі 936,88грн., та витрат на реабілітацію, психологічне обстеження та консультацію в сумі 1200грн., визнані обвинуваченим ОСОБА_6 у повному обсязі, а тому підлягають задоволенню.
		   Щодо вимог потерпілої про відшкодування вартості пошкодженого внаслідок неправомірних дій обвинуваченого велосипеду марки «SPARTA 10NVR» в розмірі 11000грн., суд вважає їх недоведеними та такими, що можуть бути задоволені в розмірі 3000грн., який визнано обвинуваченим, оскільки у постанові про визнання речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 11.06.2021р. зазначено велосипед марки «Cliper», в той час як на підтвердження вимог позивачкою надано товарний чек на велосипед марки «SPARTA 10NVR». 
		   Таким же чином, суд стягує з відповідача визнані ним в розмірі 1000грн. витрати за пошкоджений одяг ОСОБА_4 , якій вона оцінює у 3000грн.(легінси-1300грн., кофта  1700грн.), однак будь яких доказів не представила, а отже не довела.
		 
		Вирішуючи вимоги позивачки про стягнення доходів в розмірі 60000грн., які б вона могла одержати за звичайних обставин, суд виходить з наступного. 
		   Відповідно до вимогст.1166 ЦК Українишкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до положеньст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Також стаття 22ЦК України передбачає, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. 
		Системне тлумачення вказаної норми цивільного законодавства свідчить про те, що позивач має право на відшкодування упущеної вигоди, однак зобов`язаний надати суду докази, які підтверджують те, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
		Суд, при розгляді даних вимог ОСОБА_4 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 60000 грн. зазначає, що позивачкою під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами, що ці доходи (вигода), які вона просить стягнути не є абстрактними, а дійсно могли бути нею отримані, жодного документу щодо здійснення підприємницької діяльності, отримання платні за виконані роботи, договорів тощо, потерпілою не надано, тому цивільний позов у цій частині задоволенню не підлягає.
		   Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з цивільного відповідача  обвинуваченого ОСОБА_6 , понесених нею судових витрат на сплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.
		   За приписами статей 133, 137 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.
		Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		   Пунктом 2 ч.2 ст.137 ЦПК України, передбачено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		   Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. 
		   Виходячи зі змісту п. 4 ст.1, статей26-28 Законудоговір про надання правової допомоги є первинним та обов`язковим офіційним документом, який укладається між адвокатом (адвокатським об`єднанням) та клієнтом.
		У свою чергу, ч.2ст.26 Законувизначено, що ордер є письмовим документом, що у випадках, встановлених цимЗакономта іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
		   В матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги №10-01від 12.10.2021 року, ордер, додаткова угода до договору про надання правничої допомоги №10-01, якою визначено розмір гонорару по кожній послузі, а також відповідна квитанція ПриватБанк Р24А1647141591С2515 від 26.10.2021р. про сплату коштів в сумі 6000грн.
		 
		В ході судового розгляду справи ОСОБА_6 відшкодовано 10000 грн. матеріальної допомоги, про що свідчить відповідна розписка від 03.08.2022 року. 
		 
		З урахуванням наведених вимог закону та часткової сплати цивільним відповідачем витрат, з ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди необхідно стягнути 2136,88 грн.
		 
		Що стосується вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди обвинуваченим ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.
		Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		У роз`ясненні, які містяться у п.п.5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
		 
		Суд приймає до уваги, що потерпілій ОСОБА_4 діями обвинуваченого заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала через протиправні дії обвинуваченого, понесла душевні страждання, стрес, постійно виникає панічна атака, внаслідок чого проходить й дотепер медичні лікування, після травми є ознаки екстра акціального об`ємного утвору вирізки намету мозочка ліворуч  менгіома з супра та інфратенторіальним поширенням; дисциркуляторнізміни головного мозку, у зв`язку з чим травмування чи емоційні переживання є вкрай небезпечними для її життя. Все це зумовлює порушення встановленого ритму життя, викликає постійні переживання та турботи, а тому потерпіла оцінює спричинену моральну шкоду у 20000грн.
		Суд у достатній мірі враховує майновий стан обвинуваченого ОСОБА_6 , дані про його особу та визнання ним уточненого розміру моральної шкоди, при цьому керується принципами розумності, виваженості та співмірності заподіяної шкоди, й приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та відшкодування моральної шкоди обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілій  ОСОБА_4 в розмірі 20000грн.
		Враховуючи, що відповідачем в рахунок моральної шкоди відшкодовано 5000грн., з нього підлягають стягненню на користь позивачки 15000грн. 
		Заходи забезпечення по даному кримінальному провадженні не застосовувались.
		   За вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		   Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з державного бюджету України. Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. 
		   Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що під час досудового розслідування для залучення експерта з метою проведення інженерно-транспортної експертизи витрачено 3089,16 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого.
		 
		   Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
		 
		   Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.06.2021 року відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, слід скасувати.
		Керуючись ст. ст.368,370,374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		    ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
		 
		Строк покарання ОСОБА_6 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
		   
		Запобіжний захід ОСОБА_6 по вказаному кримінальному провадженню не обирався.
		 
		   Стягнути з  ОСОБА_6 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_3 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відшкодування матерільної шкоди в сумі 2136,88грн. грн. (дві тисячі сто тридцять шість гривень)88коп.
		 
		    Стягнути з  ОСОБА_6 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_3 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь (код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: за висновок експерта №СЕ-19/103-21/5499-ІТ від 21.07.2021 року) витрати за проведення експертизи в кримінальному провадженні в сумі 3089,16 грн.
		 
		Речові докази: 
		-    велосипед «Cliper», який переданий на відповідальне зберігання на майданчик Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області (м.Володимир вул.Соборна, 6)  повернути власнику;
		-    автомобіль «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання на майданчик Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області (м.Володимир вул.Соборна, 6)  повернути власнику.
		 
		   Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 16.06.2021 року - скасувати.
		 
		На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Суддя                            Тетяна ПУСТОВОЙТ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...