Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/428/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2022. Зареєстровано: 06.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/302/101/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021078110000050

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 302/428/21 
		1-кп/302/101/22
		21
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		22.08.2022смт. Міжгір`я
		Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:
		головуючого - судді                  ОСОБА_1 , 
		при секретарі      ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора:                 ОСОБА_3 ,
		захисника  адвоката                 ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого                  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я кримінальне провадження відносно:  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синевир Міжгірського району Закарпатської області, громадянина України, який має вищу освіту, одруженого, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 12.03.2021 року Міжгірським районним судом Закарпатської області за ч.1 ст.125 КК України до громадських робіт на строк 150 годин (06.07.2021 року знятий з обліку органу пробації у зв`язку з відбуттям покарання у виді громадських робіт),
		обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		09.04.2021 року, біля 17-00 години, ОСОБА_5 , знаходячись за місцем проживання, в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , в ході сварки із колишньою дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, схопив останню за руки своїми руками та почав стискати, після чого, не припиняючи своїх дій, наніс ОСОБА_6 множинні удари кулаками рук та ногами в область обличчя та усього тіла.
		В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_5 , згідно з висновком судово-медичного експерта № 42/м від 19.04.2021 року, спричинив потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах лівої щічної ділянки, аналогічного характеру виявлено синці на шкірних покривах нижньої третини лівого передпліччя, на шкірних покривах правого передпліччя у нижній третині по внутрішній поверхні, на шкірних покривах середньої третини правої гомілки по задній поверхні, на шкірних покривах тильної поверхні правої стопи, на шкірних покривах грудної клітки справа. Згідно консультації спеціалістів у неї виявлено: забій правої реберної дуги.
		Тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах лівого та правого передпліччя виникли від дії тупих твердих предметів по механізму стиснення, якими могли бути пальці рук сторонньої особи. Інші вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути стиснуті пальці в кулак, або взуті ноги сторонньої особи.
		По давності вкладаються в час події, яка мала місце 09.04.2021 року. Розладу здоров`я за собою не потягли і по цій ознаці, відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_5  свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнав повністю, проти фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті не заперечує, кваліфікацію інкримінованого кримінального проступку не оспорює та пояснив суду про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши про те, що потерпіла ОСОБА_6 є його колишньою дружиною, з якою вони розлучилися у жовтні 2020 року та мають двох неповнолітніх дітей, які проживають разом з матір`ю ОСОБА_6 та яких він часто відвідує за місцем їх проживання. Ввечері 09.04.2021 року, близько 17-00 години, він знаходився за місцем свого проживання, в будинку АДРЕСА_1 та в ході суперечки із колишньою дружиною ОСОБА_6 , на ґрунті особистих неприязних відносин, не втримавши своїх емоцій, наніс їй декілька ударів кулаками рук в область обличчя та усього тіла, хопав її за руки та притискав їх своїми руками. У вчиненому щиро розкаюється, свою вину усвідомлює та визнає у повному обсязі, про вчинене шкодує. Запевнив суд, що належні відповідні висновки для себе зробив та подібного більше не повториться. Просить суд суворо його не карати та не позбавляти волі. 
		Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого  ОСОБА_5  за ч.1 ст.125 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: умисне легке тілесне ушкодження.
		При призначенні обвинуваченому  ОСОБА_5  покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання. 
		Суд також враховуються вимоги ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. У відповідності до ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання,суд враховуєступінь тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення,особу обвинуваченого  ОСОБА_5 , який на час вчинення інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (09.04.2021 року) вважається раніше судимим вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.03.2021 року за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, проте станом на час розгляду даного кримінального провадження (22.08.2022 року)  ОСОБА_5  відбув покарання за попереднім вироком у виді 150 годин громадських робіт, що вбачається з довідки Хустського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 16.08.2022 року за вих. № 39/6/1457-22, в якій зазначено, що  ОСОБА_5  був знятий 06.07.2021 року з обліку органу пробації у зв`язку з відбуттям покарання у виді громадських робіт, призначених вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.03.2021 року.
		Отже, ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та вироком суду від 12.03.2021 року йому було призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт, які на теперішній час відбуті у повному обсязі, проте на теперішній час знову обвинувачується у вчиненні тотожного кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи (потерпілої ОСОБА_6 ), передбачене ч.1 ст.125 КК України, яке відноситься до категорії кримінальних поступків. 
		Разом з тим, ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального проступку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, про скоєне шкодує, в ході судового розгляду кримінального провадження активно сприяв встановленню істини по даному кримінальному провадженню, що суд відносить до обставин, які пом`якшують його покарання. 
		До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого  ОСОБА_5 суд відносить вчинення кримінального проступку щодо колишнього подружжя.
		Крім того, на теперішній час  ОСОБА_5 ніде офіційноне працевлаштований, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, проте має стійкі соціальні зв`язки: одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , при цьому непрацездатні особи на його утриманні не знаходяться, на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра  ОСОБА_5 не перебуває, Також  ОСОБА_5 має постійне місце реєстрації та чітко визначене місце проживання, за яким характеризується посередньо, подеколи залучався до робіт, пов`язаних з суспільно-економічним розвитком села Синевир, депутатом не являється, скарг від сусідів не надходило, до адміністративної відповідальності не притягався. 
		Оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_5 на даний час працює і має дохід, який би давав можливість сплатити штраф у розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.125 КК України, суд вважає призначення покарання у виді штрафу недоцільним.
		З цих же підстав недоцільним є призначення покарання у виді виправних робіт.
		А тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт.
		На думку суду, застосування до ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт є найбільш доречним та спричиняє негативні наслідки особистого характеру саме для обвинуваченого, не обтяжує сімейний бюджет. Крім того, таке покарання є тим стримуючим фактором, який буде достатнім для виховання обвинуваченого та дасть йому можливість замислитися щодо своєї поведінки та наслідків вчинених ним діянь.
		Крім того, у цій справі суд також вважає за необхідне наголосити на наступному.
		Як зазначається у частині 6 статті 28 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству»,кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
		Згідно вказаного Закону, кривдник  це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
		Як передбачать положення ч.2 ст.76 КК України, на осіб, засуджених за злочини, пов`язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов`язки та заборони, передбаченістаттею 91-1 цього Кодексу.
		У даному кримінальному провадженні суд вважає, що ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок, пов`язаний з домашнім насильством.
		Так, законодавче визначення домашнього насильства міститься як в міжнародних, так і національних правових актах.
		Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні; також, згідно ст. 35 Стамбульської конвенції, Україна як держава учасник, вжила необхідних законодавчих заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає у вчиненні актів фізичного насильства проти іншої особи. було криміналізовано, а саме здійснено криміналізацію систематичного домашнього насильства. При цьому ст.2 цього Документу наголошує, що Стамбульська конвенція застосовується до всіх форм насильства стосовно жінок, у тому числі домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.
		Таким чином, міжнародно-правова регламентація вказаного питання орієнтує, що визначальним є правова заборона будь-якої форми насильства, яка може відображатися у різних статтях КК, незалежно від родового об`єкта кримінально-правової охорони, оскільки принциповим є не сфера суспільних відносин, в яких відбувається насильство, а сам факт таких дій, які є забороненими.
		На національному рівні у п.3 ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		З урахуванням того, що згідноКонституції Українивизначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Також,Конституціядекларує право кожного на повагу до його гідності, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
		Таким чином,аналізуючи зібраніпо справідокази в їх сукупності, суд вважає, що, у даній конкретній ситуації, обвинувачений вчинив кримінальний проступок, пов`язаний із домашнім насильством.
		Як зазначено у ч.2 ст.76 КК України, на осіб, засуджених за злочини, пов`язані з домашнім насильством, суд може покласти обов`язки та заборони, передбачені ст. 91-1 КК України.
		Частини 1 та 3 ст.91-1 КК України встановлюють, щов інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки:направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
		Судом у даному провадженні встановлено, що внаслідок дій обвинуваченого, в тому числі, порушуються права потерпілої та малолітніх дітей, які також можуть страждати від психологічного насильства.
		А тому, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, з метою реалізації комплексного підходу до вирішення проблеми насильства, суд вважає за необхідне направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників строком на 1 місяць, який, за потребою, може бути продовжений на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
		Крім того, суд вважає за необхідне зобов`язати обвинуваченого виконувати заходи, передбачені пробаційними програмами «Подолання агресивної поведінки».
		На переконання суду, застосування вказаної програми до обвинуваченого буде формувати у останнього досягнення позитивних змін шляхом розвитку та підтримки навичок ефективного самоконтролю, усвідомлення необхідності стратегій зменшення шкоди від вживання психоактивних речовин і підвищення вмотивованості до відмови від їх вживання. Ці комплекси спрямовані на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.
		Саме комплексний підхід, у даному випадку, на думку суду, є найбільш дієвим, оскільки метою притягнення до кримінальної відповідальності є не тільки покарання, а й виправлення особи, розуміння ним своїх негативних наслідків та виправлення останніх.
		З урахуванням тяжкості та обставин скоєння кримінального правопорушення, особи обвинуваченого  ОСОБА_5 , його віку, сімейного та матеріального стану, який запевнив суд, що належні висновки для себе зробив та подібного більше не повториться, вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, в ході судового розгляду активно сприяв встановленню істини по даному кримінальному провадженню, також враховуючи характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального проступку, приймаючи до уваги позицію потерпілої ОСОБА_6 , яка матеріальних та\або моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_5 на теперішній час не пред`являє, цивільний позов потерпілою у даному кримінальному провадженні не заявлено, покарання просить призначити на розсуд суду, також враховуючи відсутність у обвинуваченого регулярного доходу та постійного джерела прибутку, суд приходить до висновку про необхідність та достатність призначення  ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт на строк, наближений до максимального строку, передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України. 
		Підстав для застосування положень статті 69 КК України суд не вбачає. 
		Разом з тим, враховуючи повторність вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень із застосуванням домашнього насильства по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 , суд вважає, що до обвинуваченого необхідно застосувати обмежувальні заходи, направивши його для проходження програми для кривдників на строк один місяць.
		Суд вважає, що такі обмежувальні заходи із покладенням обов`язку будуть сприяти виправленню обвинуваченого ОСОБА_5 та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		Процесуальні витрати, речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Цивільний позов потерпілою  ОСОБА_6 по даному кримінальному провадженню не заявлено.
		Запобіжний захід в ході досудового розслідування відносно  ОСОБА_6 не обирався.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В : 
		Визнати винуватим  ОСОБА_5  у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п`ятдесят) годин.
		На підставі ст.91-1 КК України застосувати до  ОСОБА_5 обмежувальний захід у виді направлення його для проходження програми для кривдників, передбаченоїЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на строк один місяць та покласти на  ОСОБА_5 обов`язок пройти цю програму.
		Контроль за виконанням засудженим пробаційних програм, до якого застосовано обмежувальні заходи, покласти на орган пробації за місцем проживання засудженого.
		Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судовогопровадження маютьправо отриматикопію вирокусуду післяйого проголошення. 
		   
		Суддя Міжгірського районного суду     Закарпатськоїобласті: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...