Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15264/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Зміна договорів (правочинів); купівлі - продажу; нерухомого майна; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 06.09.2022. Зареєстровано: 07.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2022.
Дата набрання законної сили: 31.08.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 серпня 2022 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/15264/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., 
		за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
		представників учасників справи: 
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" - Галя Є.С., Глухенький О.А., 
		Міністерства оборони України - Кривошея Д.А.
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 (колегія суддів: Мальченко А.О., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.)
		у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" (далі - ТОВ "Захисні технології України"),
		до Міністерства оборони України (далі - Міноборони),
		про внесення змін до договору.
		СУТЬ СПОРУ 
		1.          Міноборони у червні 2020 року шляхом публічної закупівлі уклало з ТОВ "Захисні технології України" договір постачання двох партій товару (обмундирування). 
		2. Постачальник через простій підприємства, викликаний пандемією COVID-19 і запровадженим через це карантином, внаслідок якого більшість працівників взяли відпустку за свій рахунок, не зміг вчасно виконати зобов`язання, про що повідомив Міноборони. Стверджуючи, що мають місце форс-мажорні обставини, пропонував контрагенту продовжити строк поставки першої партії товару (1 500 шт.) і розірвати договір в частині поставки другої партії товару (1 750 шт.). У зв`язку з залишенням Міноборони без задоволення пропозиції про внесення відповідних змін до договору постачальник звернувся до суду. 
		3. Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, тоді як суд апеляційної інстанції це рішення скасував і відмовив у задоволенні позовних вимог. ТОВ "Захисні технології України" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. 
		4. Спір у цій справі стосується наявності правових підстав для внесення судом змін до договору, який не був виконаний стороною належним чином з посиланням на форс-мажорні обставини. 
		5. При вирішенні цього спору перед Верховним Судом постали такі питання: 
		-          якими є наслідки несвоєчасного повідомлення іншої сторони про неможливість виконання договору (форс-мажорні обставини); 
		- чи має сторона одночасно з таким повідомленням надати сертифікат ТПП, яким засвідчуються форс-мажорні обставини, наслідки несвоєчасного отримання сертифіката; 
		- чи відрізняються форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (ст.617 ЦК) від істотної зміни обставин (ст.652 ЦК); 
		- чи є форс-мажорні обставини підставою для внесення змін до договору в судовому порядку з посиланням на ст.652 ЦК та п.4 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі». 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		6.          22.06.2020 Міноборони (за договором - замовник) та ТОВ "Захисні технології України" (за договором - постачальник) уклали договір №286/3/20/120 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір), відповідно до умов якого: 
		- предметом Договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2) (Лот 1. Військова уніформа (35811300-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2) (далі - товар); 
		- постачальник взяв на себе зобов`язання поставити замовнику у 2020 році товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а замовник в свою чергу зобов`язується забезпечити приймання та оплату товару (п.1.2); 
		- номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно з якими виготовляється товар, терміни виконання Договору визначаються викладеною в цьому пункті Специфікацією (п.1.3); 
		- товар за кількістю постачається на об`єднані центри забезпечення (далі - одержувач товару) після приймального контролю (якості) представниками управління контролю якості, що є структурним підрозділом Міноборони (далі - представник управління) (п.1.5); 
		- ціна цього Договору становить 3 896 685,00 грн з ПДВ; ціна за Договором може зменшуватись у порядку, визначеному у ст.36 Закону "Про публічні закупівлі", без зміни кількості та якості товару (пункти 3.1 та 3.2); 
		- товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника власними силами постачальника (п.5.1); 
		- місцем поставки товару є об`єднані центри забезпечення Збройних Сил України згідно з рознарядкою та ростовкою Міноборони (п.5.2); 
		- датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку №1 до порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (п.1 розд.ІІ), затверджений наказом Міноборони від 19.07.2017 №375 (п.5.3); 
		- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, епідемія, епізоотія, війна тощо) (п.8.1); 
		- сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п.8.2); 
		- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) або регіональними Торгово-промисловими палатами (далі - регіональні ТПП) (п.8.3); 
		- у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати Договір; якщо обставини, зазначені в п.8.1 Договору, будуть продовжуватись більше 30 календарних днів, то кожна із сторін буде вправі розірвати Договір повністю чи частково і в такому випадку, жодна із сторін не буде мати права вимагати від іншої відшкодування можливих збитків (п.8.4); 
		- Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (включно) (п.10.1); 
		- після закінчення терміну дії Договору товар, визначений у п.1.3, не підлягає постачанню замовнику за цим Договором (п.10.2).
		7.          Відповідно до Специфікації постачальник поставляє замовнику такі партії товару (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2) в такі строки: 1 500 шт. загальною ціною 1 498 725,00 грн - до 30.08.2020; 1 750 шт. загальною ціною 1 748 512,50 грн - до 09.10.2020.
		8. Додатком №1 до Договору (Рознарядка Міноборони за Специфікацією) визначено такі партії товару та строки їх поставки: 1) 1 500 шт. - до 30.08.2020; 2) 1 750 шт. - до 09.10.2020.
		9. На виконання умов укладеного сторонами Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар (відповідно до видаткової накладної №79 МО від 05.11.2020 на 1 500 шт. та акту приймального контролю товару за якістю №1 від 03.11.2020).
		10. 05.08.2020 ТОВ "Захисні технології України" видало наказ №12/1-А "Про призупинення роботи швейного цеху та оголошення простою", відповідно до якого станом на 05.08.2020 по швейному цеху із 8 (восьми) швачок 7 (сім) перебуває у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку із встановленням постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 22.03.2020 №211 (зі змінами та доповненнями) карантину на території України та відповідних обмежень, робота швейного цеху призупинена до 31.08.2020, працівників швейного цеху повідомлено, що у разі виходу на роботу більше 5 (п`яти) швачок, роботу цеху буде поновлено, а простій скасовано. 
		11.          14.08.2020 ТОВ "Захисні технології України" направило на адресу Міноборони та Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міноборони повідомлення про настання форс-мажорних обставин (вих. №94, №92).
		12. Наказом від 01.09.2020 №4-А ТОВ "Захисні технології України" продовжило дію наказу від 05.08.2020 №12/1-А та зупинило роботу швейного цеху до 30.09.2020. 
		13.          Наказом від 30.09.2020 №17-А продовжено дію наказу від 05.08.2020 №12/1-А та зупинено роботу швейного цеху до 31.10.2020. 
		14.          18.11.2020 Київська ТПП видала ТОВ "Захисті технології України" Сертифікат №3000-20-1825 (вих. від 18.11.2020 за № 1703-4/625) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відповідно до якого: 
		-          засвідчено щодо ТОВ "Захисні технології України" такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): установлення карантину на усій території України відповідно до постанови КМУ від 20.05.2020 №392 (зі змінами та доповненнями), постанови КМУ від 22.07.2020 №641 на період з 01.08.2020 по 31.12.2020 (зі змінами та доповненнями), постанови КМУ від 26.08.2020 №760 (зі змінами та доповненнями) та призупинення (простій) на підприємстві щодо обов`язку постачання Індивідуального обмундирування (35810000-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2) (Лот 1. Військова уніформа (35811300-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2) для партії у кількості 1500 шт. у строк до 30.08.2020, для партії у кількості 1 750 шт. - у строк до 09.10.2020 за Договором; 
		- вказані обставини непереборної сили тривали з 05.08.2020 по 31.10.2020 та унеможливили виконання позивачем зобов`язань за Договором протягом зазначеного терміну. 
		15.          Партія товару в кількості 1 750 шт. не була поставлена взагалі. 
		16. Листом від 01.12.2020 №151 ТОВ "Захисні технології України" повідомило Міноборони про те, що виконання Договору було ускладнене виникненням на підприємстві форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом №3000-20-1825 (вих. від 18.11.2020 за №1703-4/625) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Постачальник просив погодити внесення відповідних змін до Договору, викликаних обставинами непереборної сили, в частині продовження термінів поставки товару у кількості 1 500 шт. - до 10.11.2020, а також частково розірвати договір в частині поставки 1 750 одиниць товару. 
		17. 17.12.2020 ТОВ "Захисні технології України" вдруге звернулося до Міноборони з листом вих. №168, в якому повторно повідомило, що виконання Договору було ускладнено виникненням та дією на підприємстві форс-мажорних обставин, які тривали 86 діб та підтверджуються вищезгаданим Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Постачальник повідомив про часткове розірвання Договору, а саме, в частині поставки товару в кількості 1 750 шт. 
		18.          Обидва листи залишені замовником без відповіді та задоволення.
		19. 21.12.2020 ТОВ "Захисні технології України" листом №171 повідомило Міноборони про форс-мажорні обставини та про часткове розірвання Договору на підставі п.8.4 в частині поставки товару в кількості 1 750 шт. і, враховуючи зазначене у листах від 01.12.2020 №151, від 11.12.2020 №163 та від 17.12.2020 №168, повторно просив внести відповідні зміни у Договір щодо термінів та обсягів поставки продукції.
		20. Міноборони не погодило внесення змін до Договору в частині строку та обсягів виконання зобов`язання з поставки продукції. 
		Короткий зміст позовних вимог 
		21.          ТОВ "Захисні технології України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міноборони про внесення змін до Договору. 
		22. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для внесення змін до укладеного сторонами Договору в частині строку та обсягів виконання зобов`язання з поставки продукції, враховуючи обставини, які суттєво ускладнюють виконання позивачем зобов`язання з поставки товару.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		23.          Господарський суд міста Києва рішенням від 23.12.2021 позов задовольнив.
		24. Суд першої інстанції, встановивши на підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, які унеможливили належне (своєчасне) виконання позивачем договірних зобов`язань з поставки товару (форс-мажорних обставин), дійшов висновку, що запропоновані позивачем зміни до Договору в частині строків та обсягів поставки товару є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства, такі зміни не призводять до збільшення суми, визначеної в Договорі.
		25. Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.06.2022 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у позові.
		26.          Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
		- про виникнення обставин непереборної сили позивач повідомив відповідача листами від 14.08.2020 №92 та №94; у вказаних листах позивач зазначив, що юридичний факт запровадження карантину віднесено до форс-мажорних обставин; наказ про призупинення роботи швейного цеху та оголошення простою було видано 05.08.2020, відтак позивач не дотримався 5-денного строку повідомлення відповідача про виникнення обставин непереборної сили відповідно до п.8.2 Договору, що не було враховано судом першої інстанції;
		- Договір сторонами укладено 22.06.2020, тоді як карантин запроваджено з 12.03.2020 постановою КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з подальшим продовженням; на момент укладення сторонами Договору по всій території України вже було запроваджено карантин, у зв`язку з чим позивач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, у зв`язку із цим;
		- у разі призупинення роботи цеху у зв`язку із хворобою швачок позивач повинен був надати суду відповідні докази (листки непрацездатності, лікарняні тощо); відповідних доказів до матеріалів справи не додано, з огляду на це посилання позивача на виникнення обставин непереборної сили у зв`язку із введенням карантину, що вплинуло на можливість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором є недоведеним;
		- підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого (постанова Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20);
		- оскільки строк дії Договору закінчився 31.12.2020, то відсутні підстави для внесення до нього змін в частині продовження строку дії поставки продукції після закінчення терміну його дії.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи 
		27.          21.06.2022 ТОВ "Захисні технології України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного й господарського суду від 01.06.2022, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		28.          ТОВ "Захисні технології України" у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). 
		29. Касаційна скарга мотивована таким: 
		- відсутні необхідність та обов`язок доводити доказами існування факту, який вже підтверджений відповідно до вимог Закону та укладеного договору уповноваженим органом, визнається та не заперечується іншою стороною (учасником справи); доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається ТПП або регіональними ТПП (посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні"); 
		- суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що висновок суду першої інстанції щодо застосування норм п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" у системному зв`язку зі ст.652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20; підстави для врахування такого висновку відсутні, оскільки спірні правовідносини у цій справі та у справі, що переглядається, є очевидно неподібними (посилається на ухвалу Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/5006/21);
		- висновок суду апеляційної інстанції про закінчення строку дії Договору та, як наслідок, відсутність підстав для внесення до нього змін в частині продовження строку дії поставки продукції після закінчення терміну його дії зроблений без будь-якого посилання на діючу норму права; звернення до ТПП із заявою можливе лише після фактичного настання (порушення) терміну виконання зобов`язання за договором (посилається на ст.188 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст.124 Конституції України, ст.16 ЦК та правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17);
		- Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 та від 17.06.2021 у справі №910/9286/20 зробив висновок про те, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань, а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого, однак спеціальним Законом "Про публічні закупівлі" передбачено інше - можливість внесення змін до договору про закупівлю у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили (форс-мажору); у вказаних постановах, на які посилався суд апеляційної інстанції та відповідач, Верховний Суд не вирішував питання щодо застосування ч.1 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі".
		30.          25.07.2022 до Верховного Суду від Міноборони надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу ТОВ "Захисні технології України" залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відзив мотивований таким: 
		- сертифікат ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань, однак не є підставою для внесення змін до договору, якщо самим договором не передбачено іншого; предметом спору у цій справі є не відповідальність позивача за порушення виконання ним зобов`язання, а є вимога позивача про внесення змін у Договір на підставі статей 651, 652 ЦК, положення яких не пов`язують наявність чи відсутність вини особи в порушенні зобов`язання з підставами для зміни або розірвання договору (посилається на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20); 
		- закон (ст.651, частини 1, 2 ст.652 ЦК) пов`язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених у ст.652 ЦК; позивач таких умов не навів, тому сертифікат, виданий ТПП, на який посилається ТОВ "Захисні технології України", не є підставою для внесення змін до Договору; Закон "Про торгово-промислові палати в Україні" не містить положень щодо наявності у ТПП повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів; 
		- на момент укладення спірного Договору позивач розумів та усвідомлював про карантинні обмеження встановлені на території України, погодив усі істотні умови Договору, зокрема, щодо кінцевої дати поставки товару без жодних зауважень; позивач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик (ст.42 ГК), укладаючи з Міноборони Договір, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у специфікації до Договору, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки;
		- Договір укладався відповідно до Закону "Про публічні закупівлі", згідно з п.4 ч.5 ст.41 якого істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
		31.          03.08.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Захисні технології України" надійшло клопотання про передачу справи №910/15264/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання обґрунтоване таким: 
		-          Верховний Суд вже розглядав справу №910/5006/21 за тих самих умов, обставин та подібних доказів, між тими ж сторонами, за іншим договором, але з такими ж самими їх істотними умовами; за результатами розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги, а Верховний Суд ухвалою від 07.06.2022 закрив касаційне провадження у справі; 
		- головуючий суддя Кібенко О.Р. у справі №910/15264/21 входила до складу колегії суддів у справі №910/5006/21, за результатами розгляду якої виклала свою окрему думку від 07.06.2022, яка відрізняється від сталої позиції Верховного Суду, що була неодноразово висловлена суддями під час розгляду цієї категорії справ, а саме, стосовно можливості внесення змін до договору про поставку для державних потреб з підстав, передбачених ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" лише за обопільної згоди сторін Договору, зокрема, в ухвалах від 01.06.2020 у справі №910/9842/19, від 23.07.2020 у справі №910/8469/19, від 21.12.2020 у справі №910/7/20, від 10.02.2020 у справі №910/8/20 та від 07.06.2022 у справі №910/5006/22 з аналогічних правовідносин, але щодо іншого предмету поставки та контрагента за договором; 
		- зі змісту окремої думки судді Кібенко О.Р. у справі №910/5006/21 вбачається можливість зміни правової позиції та визначеності практики Верховного Суду, що дає можливість спрогнозувати майбутній результат розгляду касаційної скарги; можливість внесення змін до договору, укладеного на підставі Закону "Про публічні закупівлі" є виключною правовою проблемою, яка полягає в існуванні інших підходів судів Верховного Суду у великій кількості справ, що негативно вплине на розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
		32.          Верховний Суд ухвалою від 13.07.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Захисні технології України", справу призначив до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.08.2022. У судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2022. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо повідомлення контрагента про неможливість виконання договору 
		33.          Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини. 
		34. Отже, перед тим, як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, Верховний Суд звертається до аналізу права сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин. 
		35. Пунктом 8.2 Договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. 
		36. Відповідно до п.8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається ТПП або регіональними ТПП. 
		37. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач повідомив відповідача листами від 14.08.2020 №92 та №94 про виникнення обставин непереборної сили (які, як було зазначено, виникли 05.08.2020) та неможливість вчасно виконати зобов`язання за Договором, тобто з порушенням 5-денного строку, встановленого п.8.2 Договору. 
		38. При цьому з пунктів 8.1, 8.2, 8.3 Договору вбачається, що для уникнення відповідальності за невиконання зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажор) відповідна сторона повинна не лише повідомити іншу сторону про існування таких обставин, однак і надати докази їх існування - сертифікат ТПП або регіональної ТПП. 
		39. Як уже зазначалось, ТОВ "Захисні технології України" надало суду Сертифікат ТПП №3000-20-1825 (вих. від 18.11.2020 за №1703-4/625) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). 
		40. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що позивач в порушення п.8.2 Договору не дотримався строку повідомлення відповідача про виникнення обставин непереборної сили. 
		41. Скаржник не погоджується з таким висновком і зазначає, що звернення до ТПП із заявою можливе лише після фактичного настання (порушення) терміну виконання зобов`язання за договором (посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.02.2019 у справі №914/2649/17). 
		42. Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. 
		43. Згідно з ч.1 ст.14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. 
		44. У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.. 
		45.          Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
		46. Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. 
		47. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. 
		48. Позивач не надав жодних документів та доказів, чому повідомлення позивачем іншої сторони Договору (Міноборони) про наявність форс-мажорних обставин було зроблено із пропущенням 5-денного строку, встановленого Договором. Усі пояснення сторони стосувалися лише дати отримання сертифіката ТПП, а не дати повідомлення Міноборони про дію форс-мажорних обставин. 
		49. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вчасно не повідомив іншу сторону про виникнення форс-мажорних обставин. 
		50. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). 
		51. Положення укладеного сторонами Договору прямо не передбачають юридичні наслідки того, що постачальник не повідомив замовника в строки, визначені Договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідний сертифікат ТПП чи без нього). 
		52.          Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21). 
		53. Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст.8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
		54. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що порушення ТОВ "Захисні технології України" передбаченого Договором строку повідомлення Міноборони про настання форс-мажору означає автоматичну втрату товариством права посилатись на форс-мажор у відносинах з контрагентом. 
		55.          Водночас Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на висновок щодо застосування статей 651, 652 ЦК, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17, оскільки у цій справі спір стосувався зовсім інших обставин (те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч.2 ст.651 651 ЦК).
		Щодо правової кваліфікації обставин як форс-мажорних 
		56.          Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, виходив з того, що позивач не довів існування обставин непереборної сили. Зазначив, що Договір сторонами укладено 22.06.2020, тоді як карантин установлено з 12.03.2020 постановою КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з подальшим продовженням. Тобто на момент укладення сторонами договору по всій території України вже був запроваджений карантин, у зв`язку з чим відповідач міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим. Також суд зазначив, що із наданих позивачем наказів не вбачається, що швейний цех було призупинено у зв`язку із хворобою працівників. Водночас у п.6 наказу від 05.08.2020 №12/1-А зазначено, що у разі виходу на роботу більше ніж 5 швачок, роботу цеху буде поновлено. У разі призупинення роботи цеху у зв`язку із хворобою швачок, позивач повинен був надати суду відповідні докази (листки непрацездатності, лікарняні тощо). Однак відповідних доказів не надано, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність посилання позивача на виникнення обставин непереборної сили, у зв`язку із введенням карантину, що вплинуло на можливість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором.  
		57. ТОВ "Захисні технології України" у касаційній скарзі зазначає, що відсутні необхідність та обов`язок доводити доказами існування факту, який уже підтверджений відповідно до вимог Закону та укладеного договору уповноваженим органом, визнається та не заперечується іншою стороною (учасником справи). Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається ТПП або регіональними ТПП (посилається на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні"). 
		58. Верховний Суд  відхиляє  доводи скаржника, зважаючи на таке.
		59. Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.
		60. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. 
		61. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. 
		62. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. 
		63. Частина 2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі введення карантину, встановленого КМУ.
		64. Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99). 
		65. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання. 
		66. ТОВ "Захисні технології України" як на форс-мажорні обставини посилалось на установлення карантину на всій території України на підставі постанов КМУ від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760 (з відповідними змінами та доповненнями до таких постанов), а також призупинення (простій) на підприємстві. 
		67. У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, на які посилається скаржник, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
		-          ст.14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП;
		- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;
		- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
		68.          У п.8.6.1 постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 наведено висновок, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП чи уповноваженої нею регіональної ТПП.
		69. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив відсутність форс-мажорних обставин, не погодившись з висновком ТПП про їх наявність. 
		70. Скаржник вважає, що такий висновок суперечить усталеній практиці про врахування сертифікату як достатнього доказу існування форс-мажорних обставин. 
		71. Верховний Суд відхиляє цей довід касаційної скарги 
		72.          Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
		73. Відповідно до п.8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ - сертифікат, який видається ТПП або регіональними ТПП.
		74. Суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження існування форс-мажору (обставин непереборної сили) ТОВ "Захисні технології України" надало суду копію наказу від 05.08.2020 №12/1-А "Про призупинення роботи швейного цеху та оголошення простою" (про перебування з 05.08.2020 7 із 8 швачок у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку із встановленням постановою КМУ від 22.03.2020 №211 карантину на території України, про призупинення роботи швейного цеху до 31.08.2020 та повідомлення працівників швейного цеху, що у разі виходу на роботу більше 5 (п`яти) швачок, роботу цеху буде поновлено). Також товариство надало копії наказу від 01.09.2020 №14-А, яким продовжено дію наказу від 05.08.2020 №12/1-А та зупинено роботу швейного цеху до 30.09.2020, наказу від 30.09.2020 №17-А, яким продовжено дію наказу від 05.08.2020 №12/1-А та зупинено роботу швейного цеху до 31.10.2020. 
		75. Крім того, ТОВ "Захисні технології України" надало суду Сертифікат ТПП №3000-20-1825 (вих. від 18.11.2020 за №1703-4/625) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у якому засвідчено ТОВ "Захисні технології України" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): установлення карантину на усій території України відповідно до постанов КМУ від 20.05.2020 №392 (із змінами та доповненнями), від 22.07.2020 №641 на період з 01.08.2020 по 31.12.2020 (зі змінами та доповненнями), від 26.08.2020 №760 (із змінами та доповненнями) та призупинення (простій) на підприємстві щодо обов`язку постачання Індивідуального обмундирування (35810000-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2) (Лот 1. Військова уніформа (35811300-5) (Костюм спеціальний для екіпажів бойових машин, вид 2) для партії у кількості 1500 шт. у строк до 30.08.2020, для партії у кількості 1 750 шт. - у строк до 09.10.2020 за Договором.
		76. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки позивач та відповідач укладали спірний Договір, коли карантин уже був запроваджений (22.06.2020), то ТОВ "Захисні технології України" могло та повинне було передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з цим, зокрема й можливість відпусток чи лікарняних своїх працівників. 
		77. Скаржник стверджує, що він посилався не на існування карантину в Україні як такого, а на конкретні визначені ним обставини, що у відповідний проміжок часу унеможливили виконання зобов`язань в частині постачання обладнання за Договором - простій підприємства, викликаний тим, що більшість швачок (7 із 8) взяли відпустку без збереження заробітної плати. 
		78. Накази про простій, ухвалені скаржником, не можуть вважатися доказами форс-мажорних обставин, оскільки це рішення ухвалив сам скаржник (постачальник продукції), воно не залежало від зовнішніх обставин, які були б невідомими на момент укладення Договору. Скаржник, укладаючи Договір у період пандемії COVID-19, повинен був оцінити можливі ризики, зокрема, й можливість невиходу на роботу частини персоналу (через хворобу, відпустки тощо). Скаржник не довів, що він намагався вирішити проблеми з персоналом якимось способом (спробував найняти інших швачок, передати виконання замовлення іншій організації - субпідряднику). 
		79. Той факт, що інша сторона у справі - Міноборони не ставило під сумнів виникнення форс-мажору у позивача у вказаний період, не свідчить про вихід суду апеляційної інстанції за межі позовних вимог. Позивач посилався одночасно і на форс-мажор (ст.614 ЦК), і на істотну зміну обставин (ст.652 ЦК) як на причину невиконання зобов`язань, отже суд апеляційної інстанції, діючи за принципом "суд знає закон" правильно кваліфікував обставини, на які посилався позивач як на перешкоду виконання зобов`язань, не як форс-мажорні.  
		80. Отже, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що причини невиконання контракту не були викликані форс-мажорними обставинами. Такі висновки суду ґрунтуються на належній оцінці судом фактичних обставин справи та наданих сторонами доказів і не суперечать правовим висновкам Верховного Суду у інших справах, наведених скаржником у касаційній скарзі. 
		81. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також правильно зазначив, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого (посилався на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, на яку також посилається відповідач). 
		82. Водночас якщо суд апеляційної інстанції встановив відсутність форс-мажорних обставин, то відповідні положення ЦК (ст.617) та Договору (пункти 8.1, 8.4) вже не підлягали застосуванню. 
		Щодо відмінності обставин непереборної сили (ст.617 ЦК) і істотної зміни обставин (ст.652 ЦК)
		83.          ТОВ "Захисні технології України" у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував особливостей спірних правовідносин. Скаржник вважає, що суд повинен був застосувати до спірних відносин п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", яким, на думку скаржника, передбачено внесення змін до договору у разі настання форс-мажору (обставин непереборної сили). Скаржник вважає, що цей пункт має бути застосований разом зі ст.652 ЦК. 
		84. Верховний Суд відхиляє цей довід скаржника, виходячи з такого. 
		85. Як вже зазначалось, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20). 
		86. Стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об`єктивно може виконати зобов`язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов`язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
		87. Стаття 652 ЦК передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		88. Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		89. Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. 
		90. Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.
		91. На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин). 
		92.          У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.
		93. Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції. 
		94. Верховний Суд також звертає увагу на те, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
		95.          У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин (ст.6.111). 
		96. У цій справі позивач порушив умови Договору (взагалі не поставив 1 750 шт. товару, що складає більше половини закупленої партії, а іншу партію товару поставив із запізненням). Зміни, які позивач просив суд унести до Договору (зменшити кількість товару на 1 750 шт., та продовжити строк виконання до фактичної дати поставки), спрямовані на захист інтересів виключно позивача і по суті перекладають на Міноборони всі негативні наслідки від затримки постачання першої партії товару і односторонньої відмови позивача від постачання другої партії. Таким чином, у разі задоволення такого позову судом був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин. 
		Щодо правових підстав для внесення змін до договору, передбачених Законом "Про публічні закупівлі"
		97.          ТОВ "Захисні технології України" у касаційній скарзі зазначає, що п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" передбачено можливість внесення змін до договору про закупівлю у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили (форс-мажору). Посилається на відсутність висновку Верховного Суду з цього питання. 
		98. Згідно з ч.1 ст.188 ГК зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.
		99.          Частиною 2 ст.651 ЦК передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		100.          Відповідно до п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. 
		101. Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) у разі продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань, у тому числі у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили. При цьому Закон "Про публічні закупівлі" не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду. Тому Верховний Суд доходить до висновку, що така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін, а сама норма не надає одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку (подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19). 
		102. Тобто продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (можливість чого передбачена у п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі").
		103. У зв`язку з цим Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для внесення змін до Договору відповідно до п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" у сукупності з частинами 1, 2 ст. 652 ЦК. 
		Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		104. 03.08.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Захисні технології України" надійшло клопотання про передачу справи №910/15264/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання обґрунтоване існуванням виключної правової проблеми. 
		105. Згідно з ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. 
		106. Відповідно до ч.5 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		107. Під час передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Кількісний критерій ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 175/3057/17-к).
		108. Однак ТОВ "Захисні технології України" у клопотанні не зазначило, в чому саме полягає відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання правовідносин щодо можливості внесення змін до договору про поставку для державних потреб з підстав, передбачених ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі". 
		109. Також скаржник не навів доводів на підтвердження існування кількісного і якісного критеріїв, що дають підстави вважати про існування виключної правової проблеми. Наведені ТОВ "Захисні технології України" ухвали Верховного Суду від 01.06.2020 у справі №910/9842/19, від 23.07.2020 у справі №910/8469/19, від 21.12.2020 у справі №910/7/20, від 10.02.2020 у справі №910/8/20 та від 07.06.2022 у справі №910/5006/22 не свідчать про існування кількісного показника, зокрема, щодо неоднакової практики застосування зазначеної вище норми права. Такі ухвали не вирішували справи по суті, однак стосувались вирішення процесуальних питань (повернення касаційної скарги у зв`язку з неусуненням скаржником її недоліків відповідно до ст.292 ГПК, закриття касаційного провадження у справі відповідно до ст.296 ГПК). 
		110.          Більше того, ТОВ "Захисні технології України" у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п.4 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", яка визначає основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього в сукупності із нормою ст.652 ЦК (при цьому посилається на п.3 ч.2 ст.287 ГПК як на підставу касаційного оскарження). 
		111. Доводи ТОВ "Захисні технології України", наведені у клопотанні, зводяться до незгоди товариства з окремою думкою судді Кібенко О.Р. від 07.06.2022 у справі №910/5006/21, що, у свою чергу, не свідчить про існування виключної правової проблеми в розумінні ст.303 ГПК. 
		112. Таким чином, підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		113.          Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		114.          Згідно з ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		115.          Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
		Розподіл судових витрат
		116. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК)
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" про передачу справи №910/15264/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захисні технології України" залишити без задоволення.
		3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі №910/15264/21 залишити без змін. 
		4. Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі №910/15264/21.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                О. Кібенко
		 
		Судді                                                                                                    С. Бакуліна
		 
		                                                                                                                        В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...