Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 736/2398/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2022.
Дата набрання законної сили: 01.09.2022
Номер судового провадження: 51-5276км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018270150000294

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		1 вересня 2022 року
		м. Київ
		справа № 736/2398/18
		провадження № 51-5276км21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		захисника (у режимі відеоконференції)  ОСОБА_6 ,
		засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270150000294, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя    АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
		За вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня
		2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, та виправдано.
		Чернігівський апеляційний суд 21 жовтня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 і ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. 
		Вирішив питання щодо речових доказів.
		Згідно з вироком апеляційного суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 15 жовтня 2018 року о 01:00 він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на кухні квартири АДРЕСА_2 в ході раптово виниклої сварки зі співмешканкою ОСОБА_8 , діючи із злочинною недбалістю, не передбачаючи можливого настання суспільно -небезпечних наслідків свого діяння у виді заподіяння смерті потерпілій, хоча повинен був і міг їх передбачити, з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно завдав одного удару правою долонею по обличчю потерпілої. У результаті вищевказаних дій ОСОБА_7 остання втратила рівновагу, впала на підлогу з прискоренням із висоти власного зросту та забилася об кухонну стінку лобною ділянкою справа, внаслідок чого отримала комплекс тілесних ушкоджень, які є тяжкими за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням її смерті. 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		За змістом касаційної скарги захисник, порушуючи питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_7 , зазначає, що цей вирок є незаконним та необґрунтованим, винесений із порушенням матеріального та процесуального права. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між ударом, якого завдав його підзахисний потерпілій, та отриманням нею смертельної травми під час падіння. Також стверджує про порушення вимог ч. 3 ст.107КПК, оскільки доданий до протоколу слідчого експерименту від 17 жовтня 2018року за участю ОСОБА_7 CD-диск із відеозаписом слідчої дії є копією, а тому є недопустимим доказом.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення і просив вирок апеляційного суду залишити без змін.
		 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому відповідно до ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За правилами до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись із вироком апеляційного суду, наводить доводи про те, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між ударом, якого завдав його підзахисний ОСОБА_7 потерпілій, та отриманою нею смертельною травмою під час падіння, а також про безпідставність визнання СD-R диска з відеозаписом слідчого експерименту від 17 жовтня 2018 року за участю ОСОБА_7 допустимим доказом.
		Проте колегія суддів вважає такі доводи сторони захисту неприйнятними та зазначає про таке.
		У кримінальному провадженні, що розглядається, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час раптово виниклої сварки зі співмешканкою, завдав їй одного удару правою долонею по обличчю, від чого ОСОБА_8 втратила рівновагу, впала на підлогу та вдарилася лобною ділянкою справа об кухонну стінку, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.
		Місцевий суд визнав ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, та виправдав на підставі п. 2 ч. 1 ст.373 КПК. При цьому зазначив, що сторона обвинувачення не довела причинного зв`язку між діянням ОСОБА_7 і настанням суспільно небезпечних наслідків, оскільки висновки судовомедичних експертиз не містять відповідей, що падіння потерпілої, внаслідок якого виник комплекс тілесних ушкоджень, які спричинили її смерть, сталося саме через удар чи поштовх обвинуваченим. Крім того, суд першої інстанціївизнав диск СD-R з відеозаписом слідчого експерименту від 17 жовтня 2018 року за участю ОСОБА_7 недопустимим доказом, оскільки сторона обвинувачення не довела, що до матеріалів кримінального провадження долучено саме оригінал вказаного відеозапису. 
		Апеляційний суд, частково дослідивши за клопотанням прокурора письмові докази, допитавши обвинуваченого та експерта ОСОБА_9 , дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між ударом, який завдав ОСОБА_7 потерпілій, та отриманням нею смертельної травми під час падіння і визнав винуватим ОСОБА_7 у вбивстві потерпілої ОСОБА_8 через необережність та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 119 КК.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах, які були перевірені, досліджені та оцінені в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно зі ст. 94 КПК.
		Зокрема, зданих протоколу слідчого експерименту від 17 жовтня 2018року за участю засудженого, фіксування якого здійснювалося за допомогою технічних засобів, убачається, що ОСОБА_7 розповів про обставини конфлікту з його співмешканкою і показав, яким чином він завдав останній удару по обличчю та як, на його думку, вона після цього удару впала й отримала травму, внаслідок якої померла. При цьому пояснював, що саме від його удару по обличчю потерпіла впала і вдарилася. 
		З показань ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції видно, що він не заперечував завдання одного удару правою долонею по обличчю потерпілої, після чого вона впала та, намагаючись піднятись, знову впала. Проте зазначив, що завданий ним удар був не сильним. 
		Як убачається з висновку експерта від 15 жовтня 2018 року № 80 та додаткового висновку до нього від 22листопада 2019 року №1130, у потерпілої ОСОБА_8 виявлено комплекс тілесних ушкоджень у вигляді саден на переніссі, саден на нижній губі, синця із садном на чолі праворуч, крововиливу у шкірно-м`язовий лоскут голови в правій лобній ділянці, субдурального крововиливу праворуч, крововиливу в м`які мозкові оболонки обох лобно-тім`яних долей, обох скроневих долей, стовбур мозку, мозочок, крововиливу у товщу правої лобної долі. Вони могли виникнути від дії тупого предмета (предметів) у праву частину обличчя та волосистої частини голови за механізмом удару та тертя. Таким впливом могли бути як удари в обличчя і лобну ділянку (в тому числі кулаком), так і, падіння з наступним ударом об предмети, що виступають. Комплекс тілесних ушкоджень міг утворитися як від дії трьох травматичних впливів, так і від дії одного травматичного впливу. Сила, з якою були спричинені тілесні ушкодження, була достатньою для їх утворення. Виявлені в ОСОБА_10 тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням її смерті. Смерть ОСОБА_8 настала через набряк-набухання головного мозку, який виник унаслідок закритої внутрішньочерепної травми.
		З показань експерта ОСОБА_11 , які перевірив апеляційний суд, убачається, що для отримання такого комплексу тілесних ушкоджень необхідно, як мінімум дві травмуючи сили з місцем прикладення сили по центру (чоло, нижня губа та перенісся) і права скроня. Також експерт зазначила, що особливістю комплексу отриманих тілесних ушкоджень потерпілою є те, що одне тілесне ушкодження накладається на інше та кожне наступне посилює попереднє. Вони утворились шляхом нашаровування одне на одне, а тому оцінювались у комплексі. Під час утворення тілесних ушкоджень сила їх спричинення була достатня, адже смерть наступила швидко. Аналогічні пояснення дав апеляційному суду і судово-медичний експерт ОСОБА_9 .
		Надавши належну оцінку вказаним доказам, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між ударом ОСОБА_7 правою рукою по обличчю потерпілої та тяжкими наслідками у потерпілої у вигляді закритої внутрішньочерепної травми, що спричинила її смерть. Водночас ці ж самі докази свідчать про те, що ОСОБА_7 , завдаючи під час конфлікту потерпілій одного удару долонею по обличчю, хоча і не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (падіння потерпілої з подальшим ударом головою та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть), однак повинен був і міг їх передбачити та діяти з більшою обачністю. Умислом ОСОБА_7 не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, внаслідок яких настала її смерть. У його діях убачається необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що з урахуванням установлених фактичних обставин справи дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 119 КК кваліфіковано правильно.
		Доводи захисника стосовно недопустимості як доказу відеозапису слідчого експерименту від 17жовтня 2018 року за участю ОСОБА_7 , який не є оригіналом документа, а його копією, є непереконливими. 
		Колегія суддів касаційного суду, відхиляючи доводи касаційної скарги в цій частині, виходить з того, що документом як одним із джерел доказів відповідно до ст.99КПК є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали відеозапису та електронні носії інформації.
		Згідно із Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (ст. 5), ДСТУ 7157:2010 «Інформація тадокументація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11березня 2010 року № 8, електронним є документ, де інформація подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки. Диски як матеріальні носії є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого євідсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія, де оригінал електронного документа може існувати на різних носіях, оскільки відповідно до ст. 7 вищезазначеного Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (див. постанову Верховного Суду від 29березня 2021року усправі № 554/5090/16-к). 
		Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об`єктивних даних про те, що доданий оптичний диск містить електронні документи, створені не під час слідчого експерименту 17 жовтня 2018 року за участю ОСОБА_7 , а в інший час чи за інших обставин або спосіб. 
		Відеозапис був відтворений у судовому засіданні та з огляду на те, що учасники провадження в порядку ст. 242 КПК не заявили клопотання про проведення
		судово-технічної експертизи дослідженого судом електронного документу, зміст відеозапису не викликав обґрунтованих сумнів у його достовірності. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду про належність та допустимість зазначеного доказу. 
		Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_7 . Судом не встановлено.
		Покарання ОСОБА_7 призначено апеляційним судом з дотриманням статей50, 65 КК, воно є справедливим.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника  без задоволення. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Чернігівського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню непідлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...