Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/33349/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 25.08.2022. Зареєстровано: 07.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2022.
Дата набрання законної сили: 26.09.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		25 серпня 2022 року                               м. Київ                              № 640/33349/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
		за позовомПершого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до третя особа, Федерації професійних спілок України  яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України пропро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Федерації професійних спілок України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - третя особа) та просить суд: 
		- зобов`язати Федерацію професійних спілок України протягом одного місяця з дати набрання рішенням законної сили укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - Інститутська), 1 (Жовтневої революції, 5 - адреса за постановою) в м. Києві, який є пам`яткою містобудування та архітектури національного значення - «Інститут благородних дівиць» 1832 р. та пам`яткою історії місцевого значення - «будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В.», (охоронний №904) на умовах і порядку, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, після погодження його з Міністерством культури та інформаційної політики України; 
		- стягнути на користь Київської міської прокуратури витрати понесені по сплаті судового збору. 
		Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Київською міською прокуратурою під час реалізації повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» виявлено порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини. 
		Представник позивач вказує, що Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом тривало часу не вживаються заходи щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - Інститутська), 1 (Жовтневої революції, 5 - адреса за постановою) в м. Києві, який є пам`яткою містобудування та архітектури національного значення - «Інститут благородних дівиць» 1832 р. та пам`яткою історії місцевого значення - «будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В.», (охоронний №904). 
		Представник позивача стверджує, що у згаданих правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції, є Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а невжиття ним жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
		Посилаючись на викладені обставини, позивач стверджує про законність підстав для звернення до суду із даним позовом та просить задовольнити позовні вимоги повністю.
		Представником відповідача відзиву на позовну заяву не подано, заяв та клопотань до суду не надходило, причини не подання відзиву на позовну заяву суду не відомі. 
		Представником третьої особи відношення до позову не висловлено, заяв та клопотань до суду не надходило. 
		Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)    у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Приймаючи до уваги наведене, суд вирішує спір по суті за наявними у справі матеріалами. 
		Розглянувши подані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне. 
		 
		Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) винесено припис №253/П від 27.08.2020 відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яким вимагається від відповідача, серед іншого в місячний строк з дня отримання цього припису укласти з Департаментом охоронний договір на пам`ятку (п. 3 припису). 
		Надалі, Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт №34-20 про вчинення правопорушення, яким зафіксовано порушення Федерацією професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479) частини 1 статті 23, частини 2 та 3 статті 24, абзацу 2 частини 1 статті 26, частини 2 статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини». 
		У зв`язку з невиконанням Федерацією припису Департаментом прийнята постанова №31-20 від 04.12.2020 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини», якою керуючись пунктом 20 частини 1 статті 6, статтями 44 та 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вирішено накласти на Федерацію професійних спілок України (код ЄДРПОУ 00014479) фінансові санкції: 
		- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали  шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць у розмірі 17   000,00 грн.;
		- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації пам`яток у розмірі 17   000,00 грн.;
		- за ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору у розмірі 1   700,00 грн.;
		- за невиконання припису органів охорони культурної спадщини у розмірі 1   700,00 грн. 
		Як вбачається з матеріалів справи Київська міська прокуратура звернулася до Департаменту із листом від 24.02.2021 №15/3-207вих21, у якому, серед іншого, просила надати інформацію чи укладався власником/користувачем з Департаментом охоронний договір щодо відповідної пам`ятки, якщо ні, то які заходи вжито щодо його укладання. 
		Листом від 10.03.2021 №066-758 Департамент повідомив заявника, зокрема повідомлено про наступне: 
		«Інформація стосовно занесення пам`ятки до Державного реєстру нерухомих пам`яток України до Департаменту не надходила.
		Водночас, за результатами вжиття представником Департаменту охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду пам`ятки за адресою: Алея Героїв Небесної Сотні, 1, було встановлено факт проведення, в частині приміщень, будівельних робіт з заміни вікон.
		За результатами перевірки системи електронного документообігу Департаменту встановлено, що на дату проведення обстеження науково-проектна документація щодо проведення вищезазначених робіт на пам`ятці на погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення відповідних робіт не надавався, охоронний договір не укладався, що є порушенням норм чинного законодавства України про охорону культурної спадщини.
		Враховуючи викладене, власнику пам`ятки - Федерації професійних спілок України направлено припис з відповідними пам`яткоохоронним вимогами (копія додається), зокрема щодо надання для розгляду до Департаменту науково-проектної документації з проведення робіт за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні, 1 та необхідності укладення з Департаментом охоронного договору.
		Згодом, у зв`язку з невиконанням наведених вимог, Департаментом, Федерації професійних спілок України, направлено акт про вчинення правопорушення та постанову про накладання фінансових санкцій (копії додаються).
		Оскільки порушником не було сплачено фінансові санкції в добровільному порядку, Департамент звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом щодо їх примусового стягнення.». 
		Перший заступник керівника Київської міської прокуратури вказує, що ним при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено порушення інтересів держави у сфері дотримання законодавства про охорону культурної спадщини, що і зумовило звернення до суду із даним позовом. 
		Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне. 
		Конституцією України, зокрема, статтею 54 передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі - Закон №1805-ІІІ).
		За Преамбулою цього Закону об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
		Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
		У відповідності до статті 1 Закону №1805-ІІІ культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. 
		Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
		До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами (ч. 6 ст. 3 Закону №1805-ІІІ). 
		Відповідно до підпунктів 1, 6, 17 частини 1 статті 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить   здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам`ятки. 
		У той же час, частиною 1 статті 23 Закону №1805-ІІІ регламентовано, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
		За правилами частин 3, 4 статті 23 Закону №1805-ІІІ порядок укладання охоронних договорів   та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.
		Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1 ст. 24 Закону №1805-ІІІ). 
		Згідно із положеннями статті 25 Закону №1805-ІІІ надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.
		Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.
		Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
		У свою чергу Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 затверджено Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768), пунктом 2 якого регламентовано, що власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
		Охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).
		Водночас, у пункті 5 Порядку №1768 зазначено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
		Згідно із пунктом 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.
		Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.
		При цьому, відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
		Судом встановлено, що Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 № 442 до переліку пам`яток містобудування і архітектури національного значення віднесено будівлю «Інституту благородних дівиць» 1832 р. за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - Інститутська), 1 (Жовтневої революції, 5 - адреса за постановою) в м. Києві (охоронний №904).
		Також, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.11.1987 № 1112 будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор ОСОБА_1 , за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - вул. Інститутська) в м. Києві занесений до переліку пам`яток історії місцевого значення.
		Вказаний об`єкт розташований в межах Центрального історичного ареалу м. Києва (наказ Міністерства культури та інформаційної політики України «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів міста Києва» від 02.08.2021 № 599), в архітектурній охоронній зоні (відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві»), на території пам`ятки містобудування місцевого значення «вулиця Хрещатик, початок XVIII ст.-50-60-ті рр. XX ст.», охоронний №927-Кв (наказ Міністерства культури України від 14.08.2013 № 757), на території пам`ятки історії місцевого значення «Місце бойових дій та масової гибелі громадян в районі вул. Інститутської у м. Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року» (наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869).
		У відповідності до пункту 3 розділу X Прикінцевих положень Закону №1805-ІІІ об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до   Закону Української РСР   «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.
		Отже, з урахуванням наведеного вищевказаний об`єкт визначається пам`яткою у відповідності до Закону №1805-ІІІ. 
		Судом встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на комплекс будівель загальною площею 17597, 7 кв.м (головний корпус, малий зал (флігель) (Літери А, А2) площею 16 329 кв.м, машинне відділення, гаражі, склади (літера Б) площею 1268, 7 кв.м) по вул. Інститутська, 1 в м. Києві зареєстровано 06.03.2017 за Федерацією професійних спілок України.
		Підставою для вказаної реєстрації зазначено свідоцтво про право власності від 28.03.2007, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва.
		Як вже було вказано судом вище, Департаментом вживалися певні контрольні заходи щодо збереження вказаної пам`ятки, зокрема винесено припис від 27.08.2020 №253/п, 19.11.2020 складено акт про вчинення правопорушення № 34-20 та 04.12.2020 винесено постанову № 31-21, якою на Федерацію професійних спілок України за проведення незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, недодержання вимог закону щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, а також ухилення від підписання охоронного договору та за невиконання припису органів охорони культурної спадщини накладено фінансові санкції.
		Відповідно до листа Департаменту від 10.03.2021 №066-758 після вжиття вищевказаних заходів відповідачем не усунуто порушення законодавства щодо охорони культурної спадщини.
		Наведене, у свою чергу свідчить, що відносно будівлі Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), яка має статус пам`ятки містобудування і архітектури національного значення та історії місцевого значення, майже протягом 15 років не укладено охоронний договір, який би передбачав індивідуальні гарантії захисту даної пам`ятки, що ставить її під загрозу руйнування або знищення, та беззаперечно свідчить про необхідність вжиття термінових заходів щодо її захисту, першочерговим з яких є укладення з її власником охоронного договору.
		Поряд з цим, як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №464/2638/17 триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
		Отже, на дату звернення прокурора до суду з позовом про порушення вимог закону з боку відповідача порушення не припинило існувати, що дає підстави для звернення до суду.
		Зважаючи на викладені обставини, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронних договорів, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час відповідач зобов`язаний укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - Інститутська), 1 (Жовтневої революції, 5 - адреса за постановою) в м. Києві, який є пам`яткою містобудування та архітектури національного значення - «Інститут благородних дівиць» 1832 р. та пам`яткою історії місцевого значення - «будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В.», (охоронний №904) на умовах і порядку, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, після погодження його з Міністерством культури та інформаційної політики України. 
		Разом з цим, при вирішенні спору по суті суд враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. З Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
		У постанові від 15.07.2019 у справі №420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
		Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване   статтею 54 Конституції України.
		У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.
		Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання Федерацією вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини».
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18.
		Отже, державний інтерес у цій справі полягає у зупиненні порушень відповідачем пам`яткоохоронного законодавства шляхом укладення ним охоронного договору на об`єкт культурної спадщини за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - Інститутська), 1 (Жовтневої революції, 5 - адреса за постановою) в м. Києві, який є пам`яткою містобудування та архітектури національного значення - «Інститут благородних дівиць» 1832 р. та пам`яткою історії місцевого значення - «будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В.», (охоронний №904). 
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону, відтак, задовольняє позовні вимоги повністю.
		У той же час, суд вказує, що станом на час вирішення спору по суті відсутні відомості щодо оскарження та/або скасування в судовому порядку постанови №31-20 від 04.12.2020 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини» безпосередньо Федерацією професійних спілок України. 
		Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Положеннями частини 1 статті  77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Отже, беручи до уваги наведене у своїй сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому. 
		Відповідно до   частини 3 статті 139 КАС України   при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Отже, керуючись статтями 2, 73, 77-78, 132, 134, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		1. Позов Першого заступнику керівника Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) в інтересах держави в особі Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Спаська, б. 12, код ЄДРПОУ 42475311) до Федерації професійних спілок України (01012, м. Київ, вул. Майдан Незалежності, б. 2, код ЄДРПОУ 00014479) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, б. 19, код ЄДРПОУ 43220275) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю. 
		2. Зобов`язати Федерацію професійних спілок України протягом одного місяця з дати набрання рішенням законної сили укласти з Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини за адресою: вул. Алея Героїв Небесної Сотні (колишня назва - Інститутська), 1 (Жовтневої революції, 5 - адреса за постановою) в м. Києві, який є пам`яткою містобудування та архітектури національного значення - «Інститут благородних дівиць» 1832 р. та пам`яткою історії місцевого значення - «будинок Жовтневого палацу культури (колишній Інститут шляхетних дівчат), де працював український композитор Лисенко М.В.», (охоронний №904) на умовах і порядку, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, після погодження його з Міністерством культури та інформаційної політики України. 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                М.А. Бояринцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...