Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 740/2742/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2022. Зареєстровано: 08.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.09.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4823/714/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		07 вересня 2022 року м. Чернігів
		 
		Унікальний номер справи № 740/2742/21
		Головуючий у першій інстанції - Карпусь  І. М.
		Апеляційне провадження № 22-ц/4823/714/22
		 
		Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючої - судді Шитченко Н.В.,
		суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І., 
		позивач: ОСОБА_1 ,
		відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю, 
		місце ухвалення рішення суду - м. Ніжин,
		дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 08 лютого 2022 року.
		 
		                                  У С Т А Н О В И В:
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), в якому просила стягнути на її користь 400 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Заявлені вимоги мотивувала тим, що 01 квітня 2019 року на 730 кілометрі пікету № 1 поблизу стрілочного переводу № 121 в межах станції на колії № 2 потяг № 66 сполученням Кишинів-Москва (ЧС8 №023, ТЧМ-11 Плескач) смертельно травмував її чоловіка ОСОБА_2 . Постановою слідчого СВ Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 27 вересня 2019 року кримінальне провадження за вказаним фактом закрито. У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 загинув в результаті наїзду потягу. 
		Позивачка зазначала, що смерть чоловіка ОСОБА_2 , з яким вона прожила у шлюбі 38 років, повністю змінила її життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, позбавила чоловічої підтримки та допомоги. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінила у 400 000 грн, зазначивши, що указану суму слід стягнути з АТ «Укрзалізниця», оскільки машиніст, який керував потягом, перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
		Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 150 000 грн у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави 1 500 грн судового збору.
		В апеляційній скарзі АТ «Укрзалізниця», посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення ч. 5 ст. 1187, ч. 2 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1193 ЦК України, оскільки за змістом акту службового розслідування нещасного випадку причиною смерті стало порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, а саме: пунктів 2.1, 2.3, 2,5, 2,6. Зазначене свідчить, що потерпілий свідомо і зухвало порушуючи вказані правила діяв з умислом позбавити себе життя.
		Представник відповідача наголошує на тому, що потерпілий ОСОБА_2 при наїзді на нього поїзду знаходився безпосередньо на 2 головній колії станції Ніжин, перебував у вертикальному положенні, повернутий частково правою поверхнею тіла до локомотива, що свідчить не лише про нехтування Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, але й  свідоме їх порушення, оскільки, ігноруючи наближення потягу на значній швидкості і попереджувальні звукові сигнали машиніста потяга, потерпілий не здійснив жодних зусиль для уникнення наїзду (наближення поїзду  легко помітити, не існувало перешкод, щоб перечекати поїзд у безпечній зоні). Указане свідчить про те, що у даному випадку мало місце явне самогубство.
		За доводами апеляційної скарги позивачка не надала жодних належних та допустимих в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди з тих підстав, які зазначені в позовній заяві.
		Позивачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк не подавався.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» належить частково задовольнити, а рішення суду - змінити, виходячи з наступного.
		Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди таким вимогам не відповідає.
		Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з посиланням на норми  ст. 1167, 1168, 1187  ЦК України, дійшов висновку, що настання смерті відбулось внаслідок необережності потерпілого ОСОБА_2 , а не у зв`язку із бажанням вчинити самогубство, а отже відповідач несе відповідальність за моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки дружині загиблого, незалежно від наявності його вини.
		Виходячи із принципу розмності і справедливості, а також того, що у зв`язку із смертю чоловіка уклад життя позивачки зазнав суттєвих змін через необхідність самостійно, без підтримки чоловіка організовувати своє життя, районний суд дійшов висновку, що достатньою компенсацією відшкодування моральних збитків буде стягнення на користь позивачки 150 000 грн.
		З висновком суду першої інстанції в частині визначеного розміру моральної шкоди не може погодитися апеляційний суд, виходячи з такого.
		У справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у щлюбі (а.с. 12, 14, 15).
		01 квітня 2019 року близько 15 год. на 730 км пікет № 1 поблизу стрілочного переводу № 121 в межах станції «Ніжин» Південно-Західної залізниці, швидкий пасажирський потяг № 66 сполученням «Москва-Кишинів», під керуванням машиніста ОСОБА_3 , рухаючись по магістральній колії, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який переходив залізничні колії  у невстановленому місці. У результаті наїзду потяга ОСОБА_2 загинув на місці події.
		01 квітня 2019 року відомості про дану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270180000415 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
		Під час огляду місця події поряд з трупом виявлено пошкоджений велосипед  ОСОБА_2 , а також на шиї у трупа висіли акустичні навушники, підключені до мобільного телефону, що знаходився у кишені куртки.
		Як свідчить лікарське свідоцтво про смерть № 85 від 02 квітня 2019 року, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 на 730 км, пікет № 1, поблизу стрілочного переводу №121 в межах станції. Причина смерті: розтрощення черепа, сполучена травма із залученням декількох ділянок тіла; пішохід травмований при зіткненні з потягом (а.с. 13).
		05 квітня 2019 року складено акт №10 службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на Південно-Західній залізниці виробничий підрозділ Київська дирекція залізничних перевезень, станція Ніжин, за висновком якого нещасний випадок стався внаслідок порушення самим потерпілим ОСОБА_2 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, а саме п. 2.1, 2.3, 2.5, 2.6. Вини працівників залізничного транспорту в даному випадку не вбачається (а.с. 37-38).
		Згідно із висновком судово-медичної експертизи від 23 квітня 2019 року № 85, причиною смерті ОСОБА_2 є сполучена травма із залученням декількох ділянок тіла, а саме - відкрита черепно-мозкова травма із численними переломами кісток, як лицевого, так і мозкового черепа та руйнацією речовини головного мозку, закрита травма грудної клітки у вигляді численних переломів ребер з обох сторін, розривів та крововиливів у тканину легень, наявність біля 0,5 л вільної крові в плевральній порожнині перелому хребетного стовпа на рівні 1-го шийного хребця з вклиненням хребетного стовпа у великий потиличний отвір, перелому під`язикової кістки з масивним крововиливом по передній поверхні шиї, відкритий перелом правого стегна з рваною раною в його верхній третині, відкритий перелом обох правих гомілкових кісток (великої та малої гомілки), скальпована рана та закритий перелом кісток лівого передпліччя, закрита травма живота з розривом тканини печінки, масивне садно правої половини спини; тілесні ушкодження могли бути спричинені, в тому числі, внаслідок контакту з локомотивом. У момент контактної взаємодії з локомотивом, померлий міг перебувати у вертикальному або наближеному до нього положенні, повернутий частково правою поверхнею тіла до дії ударної сили. При судово-токсикологому дослідженні крові трупа виявлено етанол в концентрації 0,52 г/л, що по відношенню до живої особи є легкою ступіню алкогольного сп`яніння. 
		Постановою старшого слідчого СВ Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Чабали М.В. від 27 вересня 2019 року кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019270180000415 від 01 квітня 2019 року, закрито в зв`язку з відсутністю в діях машиніста потягу ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. Приймаючи вказану постанову, орган досудового розслідування дійшов висновку, що дана пригода відбулась через недотримання ОСОБА_2 правил безпеки для пішоходів, визначених у Правилах безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерстава транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, а в діях машиніста ОСОБА_3 відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України (а.с. 7-8).
		Згідно з наданою АТ «Українська залізниця» інформацією, електровоз серії ЧС8 № 023 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Київ-Пасажирський» регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_3 працює в виробничому підрозділі локомотивне депо Конотоп регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» на посаді машиніста електровоза з 08 червня 2007 року по теперішній час (а.с. 10, 11).
		Звернувшись з позовом до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка, ОСОБА_1 зазначала про те, що загибель її чоловіка повністю змінила її життя та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, їй необхідно докладати надзвичайних зусиль для організації свого життя, тобто їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 400 000 грн.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
		За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною  шкодою  слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних  явищ, заподіяних фізичній чи юридичній  особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до  чинного  законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у  приниженні  честі,  гідності,  престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через   неможливість продовження активного  громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
		Пункт 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України вказує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		За змістом до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Частиною 2 ст. 1193 ЦК України закріплено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
		Проаналізувавши у повній мірі вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка, повністю відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
		За матеріалами справи встановлено, що 01 квітня 2019 року близько 15 год. на 730 км пікет № 1 поблизу стрілочного переводу № 121 в межах станції «Ніжин» Південно-Західної залізниці, швидкий пасажирський потяг № 66 сполученням «Москва-Кишинів», під керуванням машиніста ОСОБА_3 , рухаючись по магістральній колії, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який переходив залізничні колії у не встановленому місці, у результаті наїзду потяга ОСОБА_2 загинув на місці події. 
		Смерть потерпілого настала внаслідок травмування при зіткненні з потягом, причина смерті - розтрощення черепа, сполучена травма із залученням декількох ділянок тіла.
		Електровоз серії ЧС8 № 023, який скоїв наїзд на ОСОБА_1 , перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Київ-Пасажирський» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», а машиніст електровоза, який керував ним в момент наїзду, працює у виробничому підрозділі локомотивне депо Конотоп регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця».
		Постановою старшого слідчого СВ Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області Чабали М.В. від 27 вересня 2019 року кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019270180000415 від 01 квітня 2019 року закрито в зв`язку з відсутністю в діях машиніста потяга ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. У постанові зазначено, що дана пригода відбулась через недотримання ОСОБА_2 правил безпеки для пішоходів, визначених у Правилах безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, а в діях машиніста ОСОБА_3 відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України (а.с. 7-8).
		Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі АТ «Укрзалізниця», не визнаючи позовні вимоги, посилалось на ту обставину, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок його умислу на спричинення такої шкоди, оскільки потерпілий перед зіткненням знаходився безпосередньо на 2 головній колії станції Ніжин, що є порушенням п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, інших осіб поруч не було, потерпілий не міг не побачити поїзд, що наближається у світлий час доби. При дотриманні простих правил безпеки для пішоходів потерпілий міг уникнути наїзду на нього, оскільки наближення поїзду легко помітити, не існували перешкоди щоб перечекати поїзд у безпечній зоні. 
		Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
		З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що відсутність вини водія електропотягу та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачці моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини).
		Крім цього, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи не було доведено належними доказами, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_2 , як на цьому наголошує відповідач.
		Під умислом слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому така особа повинна розуміти значення своїх дій та керувати ними.
		Суд першої інстанції, встановлюючи обставини справи з огляду на наявну в ній доказову базу, зробив правильний висновок про те, що виникненню та спричиненню шкоди сприяла необережність потерпілого ОСОБА_2 , який перетинав залізничну колію в стані алкогольного сп`яніння легкого ступеня з акустичними навушниками, приєднаними до мобільного телефону, через що знехтував Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті. Відсутність реагування ОСОБА_2 за вказаних обставин для уникнення зіткнення з джерелом небезпеки не виключається саме з причин користування навушниками. Таким чином, обставин непереборної сили або умислу потерпілого судом не встановлено. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
		Доводи сторони відповідача про те, що у даному випадку мало місце явне самогубство ОСОБА_2 , не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки матеріали справи належних та беззаперечних доказів на користь указаних обставин не містять, а за змістом ст. 81 ЦПК України доказування (а отже і рішення) не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		Твердження сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки смерть чоловіка позивачки безумовно завдала їй душевні страждання через втрату близької людини і змінило її життя. При цьому, відновити становище у житті позивачки, яке існувало до смерті чоловіка, неможливо. 
		За таких обставин, на переконання колегії суддів, доводи ОСОБА_1 про завдання їй моральної шкоди через смерть чоловіка знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, у зв`язку з чим районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди за рахунок АТ «Укрзалізниця».  
		Разом з тим, колегія суддів не погоджується з визначеним районним судом розміром моральної шкоди у сумі 150 000 грн.
		Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується фізичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
		Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Ні позивачка, ні її представник особисто участі у розгляді справи не брали, скориставшись наданою процесуальною можливістю, подали заяву про розгляд справи без їх участі. Отже, суд виходить з довідів позовної заяви, при визначенні розміру спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди та доданих стороною позивача доказів.
		Суд ураховує характер та обсяг душевних страждань позивачки, пов`язаних зі смертю чоловіка, що безумовно змінило її нормальний життєвий ритм та порушило звичний спосіб життя, і які є незворотними,  а також те, що смерть ОСОБА_2 спричинена його грубою особистою необережністю - внаслідок перехіду залізничної колії у невстановленому місці, у стані алкогольного сп`яніння легкого ступеня та з акустичними навушниками, відсутність даних про працевлаштування та доходи померлого, що унеможливлює здійснення перевірки доводів позову про додаткове навантаження на сімейний бюджет через встрату годувальнка або перебування позивачки на утриманні потерпілого ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає, що з врахуванням вимог розумності і справедливості, достатнім розміром відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди буде 100 000 грн.
		За таких підстав, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе змінити оскаржуване судове рішення в частині розміру відшкодування за рахунок АТ «Українська залізниця» на користь позивачки моральної шкоди, зменшивши її розмір з 150 000 грн до 100 000 грн.
		Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Позивачка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
		Оскільки апеляційним судом зменшена сума відшкодування моральної шкоди та відповідно позовні вимоги позивачки задоволено частково на 25%, то згідно до вимог ст. 141 ЦПК України зменшенню підлягає і сума судового збору, стягнутого з АТ «Українська залізниця» на користь держави, з 1 500 грн до 1 000 грн.
		При подачі апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» сплатило 6 000 грн судового збору (а.с. 93).
		Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, ураховуючи, що позивачка згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, відповідно до положень ч.ч. 2, 6 ст. 141 ЦПК України належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 500 грн.
		Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -
		 
		                                 П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
		Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2022 року - змінити.
		Зменшити визначену судом першої інстанції суму моральної шкоди, стягнуту з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815)  на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП  НОМЕР_1 ), зі 150 000 (ста п`ятидесяти тисяч) грн 00 коп. до 100 000 (ста тисяч) грн 00 коп.
		Зменшити визначену судом першої інстанції суму судового збору, стягнутого з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави, з 1 500 (однієї тисячі п`ятисот) грн 00 коп. до 1 000 (однієї тисячі) грн 00 коп.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір в сумі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                Н.В. Шитченко
		 
		 
		Судді                                                                         Н.В. Висоцька
		 
		 
		                                                                                  О.І. Онищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...