Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/1365/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 07.09.2022. Зареєстровано: 08.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 08.09.2022.
Дата набрання законної сили: 06.09.2022
Номер судового провадження: К/9901/8910/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 вересня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа №820/1365/18
		адміністративне провадження № К/9901/8910/19  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №820/1365/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Древстиль» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 (суддя Волошин Д.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Калиновський В.А., Мельнікова Л.В.),
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Древстиль" (далі - ТОВ "Древстиль") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області  (далі - ГУ ДФС  у Харківській області), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00000591403 та №00000581403.
		 
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 позов задоволено частково.
		 
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 скасовано в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі 820/1365/18.
		 
		Ухвалою суду від 05.09.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 06.09.2022. 
		 
		Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у попередньому судовому засіданні на підставі положень статті 343 КАС України.
		 
		Відповідач звернувся до суду з клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником. 
		 
		Враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстацій, посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Древстиль", податковий номер 38492540 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017.
		 
		Результати перевірки викладені в акті №360/20-40-14-03-07/38492540 від 31.01.2018 року.
		 
		За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Древстиль":
		 
		по податку на прибуток в порушення п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України з урахуванням п. 3 П(С)БО 15 "Дохід", п. 5 П(С)БО 15 "Зобов`язання", занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 324000грн.;
		 
		по податку на додану вартість в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п.п. 9 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 340392грн.
		 
		На підставі висновків проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення:
		 
		від 14.02.2018 №00000591403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 510588грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій;
		 
		від 14.02.2018 №00000581403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 486000грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.
		 
		Не погодившись з зазначеними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з  позовом про їх скасування.
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягав на правильності обчислення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України.
		 
		Суд першої інстанції задовольнив позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 14.02.2018 №00000591403. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Задовольняючи позов частково, суд посилався на те, що контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. В ході розгляду справи встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00000581403 суд вказав, що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "Древстиль" обліковується кредиторська заборгованість. Отже, з огляду на приписи п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" доходом визнається сума зобов`язання, яка не підлягає погашенню. Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток та відповідно застосування штрафної (фінансової) санкції є правомірними.
		 
		Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позову, з огляду на те, що з акту перевірки не вбачається, а відповідачем не наведено, порушення яких саме норм законодавства встановлено податковим органом та яку саме кваліфікацію (суми безповоротної фінансової допомоги чи безнадійної кредиторської заборгованості) надано зазначеній вище заборгованості. Суд врахував, що перевірка проводиться виключно за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, при умові подання претензії про заявлення кредиторських вимог протягом 6 місяців, строк спливає за межами такої перевірки.
		 
		Вважаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права в частині задоволення позовних вимог, допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, податковий орган звернувся з касаційної скаргою. В обгрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись, у тому числі, на податкову інформацію та наявність кримінальних проваджень. Таким чином, за сукупністю фактів перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій позивача. Крім того, відповідач заначає, що сума кредтрорської заборгованості є безнадійною та визначається як зобов`язання, яке не підлягає погашенню і повинна бути віднесена до інших доходів. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 в частині задоволення позовних вимог та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі №820/1365/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що текст касаційної скарги відтворює доводи, викладені податковим органом у акті перевірки, відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та не містить будь-якого обгрунтування неправомірності судових рішень. Зазначає, що податковий орган, посилаючись на наявність кримінальних проваджень щодо діяльності контрагентвів, не надано доказів винувастості осіб, причетних до створення та діяльності контрагентів, та у вчиненні будь-якого злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Пояснення та допити посадових осіб контрагента платника податків, інформація, отримана в рамках досудового розслідування, - не можуть бути беззаперечним доказом вчинення платником податкового правопорушення. У відзиві Товариство просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. 
		 
		Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
		 
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Древстиль" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38492540.
		 
		У перевіряємий період ТОВ "Древстиль" здійснювалась господарська діяльність із контрагентами ТОВ "Астійкс", ТОВ "Ібериця", ТОВ "Домус Компані ЛТД", ТОВ "Валді Торг", ТОВ "Ресурс Кепітал", ТОВ "Саваж-Торг" та ТОВ "Гермес Приор".
		 
		Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00000591403 слугував висновок контролюючого органу про те, що господарські операції, які відображені позивачем у досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, та, як наслідок, така діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та збільшення собівартості придбаних та реалізованих товарів. Згідно з доводами відповідача, позивачем непідтверджено господарські операції. 
		 
		Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		 
		Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
		 
		Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
		 
		Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. 
		 
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		 
		Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
		 
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
		 
		Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		 
		Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. 
		 
		Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		 
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		 
		Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		 
		У справі, що розглядається, судами попередніх інстацій встановлено, що ТОВ "Древстиль" було поставлено ТОВ "Гермес Приор" товар, а саме плиту ДСП та стільниці, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними , рахунками-фактурами на умовах самовивозу , банківськими виписками (а.с. 72-81 т.2).
		 
		Також, позивачем було поставлено плиту ДСП ТОВ "Ресурс Кепітал", на підтвердження вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні, рахунки-фактури на умовах самовивозу, банківські виписки (а.с. 82-93 т.2).
		 
		Встановлено, що ТОВ "Древстиль" поставлено плиту ДСП ТОВ "Валді Торг", що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами на умовах самовивозу, банківськими виписками (а.с. 92-115 т. 2).
		 
		Також, у перевіряємий період позивач поставляв плиту ДСП та стільниці ТОВ "Саваж-Торг", на підтвердження чого до матеріалів справи надано податкові накладні, рахунки-фактури на умовах самовивозу, видаткові накладні, банківські виписки (а.с. 116-126 т.2).
		 
		З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Древстиль" поставлено ТОВ "Домус Компані ЛТД" товар, а саме плиту ДСП та стільниці, що підтверджується податковими накладними, рахунками-фактурами на умовах самовивозу, банківськими виписками (а.с. 126- 140 т.2).
		 
		Крім того, ТОВ "Древстиль" було поставлено плиту ДСП та стільниці ТОВ "Іберция", що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами на умовах самовивозу, банківськими виписками (а.с. 141-220 т. 2).
		 
		Судами встановлено, що ТОВ "Древстиль" було поставлено плиту ДСП та плитку МДС ТОВ "Астійск", що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами на умовах самовивозу, банківськими виписками (а.с. 221-244 т. 2, а.с. 1-44).
		 
		Оплата за поставлений товар за вищевказаними договорами проводилась у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку, що міститься в матеріалах справи.
		 
		Відвантаження товару здійснювалось на умовах самовивозу, що відображено в рахунках фактурах, які містяться в матеріалах справи.
		 
		Суди констатували, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судами при виконанні вимог КАС України не виявлено.
		 
		Для кваліфікації господарської операції як об`єкту оподаткування ПДВ контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення цієї операцій в дійсності (тобто з`ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб`єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару.
		 
		Як оскаржуваних судових рішень слідує, що у спірних правовідносинах контролюючий орган наведених правил не дотримався.
		 
		Судами враховано, що законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту та податкового зобов`язання сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, під час судового розгляду відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину фіктивне підприємництво, а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.
		 
		В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.
		 
		У ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.
		 
		Податковий орган, заперечуючи факт здійснення операцій позивачем і зазначеними вище контрагентами, стверджує про факт здійснення поставки позивачем відповідного товару, проте іншим невстановленим особам. При цьому жодного доказу останнього твердження податковим органом під час перевірки не зазначено та під час судового розгляду не надано.
		 
		Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу обшуку від 17.09.2015 накладні по взаємовідносинам з ТОВ "Домус Компані ЛТД", ТОВ "Ресурс Кепітал" були вилучені правоохоронними органами.
		 
		Відповідно до пункту 85.9. статті 89 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.  
		 
		Суди конатсували, що відповідачем не дотримано вимог вищезазначеної норми, при проведенні планової перевірки по контрагентам ТОВ "Домус Компані ЛТД", ТОВ "Ресурс Кепітал", оскільки відповідач не звертався до правоохоронних органів з запитом про доступ до вилучених документів та не досліджував первинні документи, щодо відвантаження товару на адресу вказаних контрагентів, а отже не діяв у відповідності до визначених повноважень та встановленого порядку проведення перевірки.
		 
		Як слідує, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам   частини другої статті 77 КАС України, не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.
		 
		Суди з`ясували, що надані документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами. Досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.
		 
		Судами відзначено, що контролюючим органом під час проведення перевірки було досліджено первинні документи на підтвердження здійснення вищевказаних господарський операцій, а також документи на підтвердження оплати за поставку вказаного товару, що відображено в акті перевірки.
		 
		Водночас, відповідач не надав жодних достовірних доказів того, що операції між позивачем та його контрагентом не мали ділової мети та/або фактично не відбулися.
		 
		Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган зазначив, що контрагенти позивача не надавали/надавали не в повному обсязі податкову звітність, а також що відсутня інформація про наявність у останнього основних засобів.
		 
		Як правильно відзначено судами, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату товарів (робіт, послуг), в тому числі ПДВ.
		 
		Порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. 
		 
		Верховний Суд зауважує, що податкова інформація та акти перевірки не є належними доказами у справі, а висновки відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, зроблені на підставі службової інформації, є недостатніми для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.
		 
		Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо контрагента платника як на підставу для відмови в задоволенні позову, не вважаються судом обґрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. 
		 
		У справі, що розглядається, посадовими особами податкового органу  під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено, під час судового розгляду справи - не доведено.
		 
		Верховний Суд констатує, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. У свою чергу, податкова інформація не є  носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому не може бути підставою вважати правочин нікчемним.
		 
		Відповідач правильно вказує, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.
		 
		Разом з тим, суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим органом, не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності.
		 
		Крім того, у цій справі судами посилання відповідача у акті перевірки на наявне кримінальні провадження щодо контрагентів. 
		 
		Поряд з цим, з акту перевірки слідує, що останній не містить посилань, інформації про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо позивача для встановлення судом фактів, які б свідчили про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними. 
		 
		Також, податковий орган не надав інформацію про наявність вироків за кримінальним провадженням щодо контрагента по ланцюгу постачання. Відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодо контрагента по ланцюгу постачання не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та як наслідок, в основу - податкового-повідомлення рішення.
		 
		Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів в судовому засіданні обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.
		 
		Судами констатовано, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судами та наданими доказами під час розгляду справи.
		 
		Разом з тим, Верховний Суд вважає необхідним зауважити, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
		 
		При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. 
		 
		У касаційній скарзі відповідач посилається на висновки Верховного Суду України у справі №21-3418а16 від 27.06.2017. Як слідує, податковий орган вказує на висновки у спорі щодо дослідження реальності господарських операцій. 
		 
		Касаційний суд відзначає, що практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
		 
		Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. 
		 
		Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судами під час розгляду справи
		 
		Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийнятття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		 
		Касаційний суд не вбачає, що висновки, викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість є обґрунтованими, доводів щодо неправомірністі висновків судів про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00000591403, касаційна скарга не містить.
		 
		Також, у цій справі, податковий орган за результатами перевірки дійшов всновку про заниження ТОВ "Древстиль" податку на прибуток. Як вбачається з акту перевірки, податковий орган вважав, що ТОВ "Древстиль" занижено суми доходів в результаті не включення до складу інших доходів сум безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 1800000 грн. станом на 30.09.2017 по ТОВ "Юта Дніпро", ТОВ "Укртехбізнес", ТОВ "М-Енерго".
		 
		Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2018 №00000581403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 486000грн. з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.
		 
		З матеріалів справи слідує, що 14.08.2015 ТОВ "Древстиль" отримано авансовий платіж від ТОВ "Юта Дніпро" у сумі 300000грн., проте вказана заборгованість не погашена, товар не відвантажений.
		 
		Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.03.2017 проведено державну реєстрацію припинення підприємства.
		 
		У квітні-липні 2015 року позивачем отриманий авансовий платіж від ТОВ "Укртехбізнес" на загальну суму 800000грн., проте вказана заборгованість не погашена, товар не відвантажений, а відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.03.2017 проведено державну реєстрацію припинення підприємства.
		 
		У травні-червні 2015 року ТОВ "Древстиль" отримано авансовий платіж від ТОВ "М-Енерго" на загальну суму 700000грн., вказана заборгованість не погашена, товар не відвантажений, а відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.06.2017 проведено державну реєстрацію припинення підприємства.
		 
		У акті перевірки контролюючий орган посилається на вимоги пункту 5 статті 105 Цивільного кодексу України, відповідно до вимог якого, строк заявлений кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
		 
		Суму заборгованості по векселям, податковий орган визначає як прострочену кредиторську заборгованість.
		 
		Між тим, з акту перевірки не вбачається, а відповідачем не наведено, порушення яких саме норм законодавства встановлено податковим органом та яку саме кваліфікацію (суми безповоротної фінансової допомоги чи безнадійної кредиторської заборгованості) надано зазначеній вище заборгованості. При цьому, порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається статтею 159 Податкового кодексу України.
		 
		Суд апеляційної інстанції встановив, що податковим органом не наводиться у своєму акті відомості та дані про оприлюднення повідомлення щодо припинення діяльності контрагентів ТОВ «ЮТА ДНІПРО», ТОВ «УКРТЕХБІЗНЕС» та ТОВ «М-ЕНЕРГО». 
		 
		При цьому, податковий орган офіційним оприлюдненням такого повідомлення визначає дані про внесення відомостей до реєстру, зокрема, 20.03.2017 та відповідно 21.06.2017, визначаючи оподаткований період в частині отримання доходу для ТОВ «ДРЕВСТИЛЬ» 1 та 2 квартали 2017 року. 
		 
		Поряд з цим, перевірка, за наказом проводиться виключно за період з 01.01.2015 по 30.09.2017. тобто, при умові подання претензії про заявлення кредиторських вимог протягом 6 місяців строк спливає за межами такої перевірки. Це суперечить вимогам частини п`ятої статті 105 Цивільного кодексу України, відповідно до якого не сплинув строк 6 місяців після припинення діяльності.
		 
		Враховуючи сукупні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведення відповідачем правомірності податкового повідомлення - рішення від 14.02.2018 № 00000581403.
		 
		Відтак, у цій справі, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки апеляційного суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Крім того, касаційний суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
		 
		За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та  (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 52, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області. 
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі №820/1365/18 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		 
		-------------------
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева
		І.Я Олендер
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...