Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/11650/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2022.
Дата набрання законної сили: 05.09.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 761/11650/22                             головуючий у суді суддя в І інстанції Фролова І.В.
		провадження № 33/824/2073/2022         суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
		 
		 
		 
		 
		 
		       ПОСТАНОВА      
		      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		              
		05 вересня 2022 року                                                                                               м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд в складі судді Березовенко Р.В. за участю захисника  особи, що  притягується  до адміністративної відповідальності - адвоката Розпотнюка В.О. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року, якою: 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіцер резерву роти резерва,
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП,-
		В С Т А Н О В И В:
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП та застосовано усне зауваження, справу про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП закрито. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору в дохід держави.
		Не погоджуючись з даним судовим рішенням,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
		В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено відносно ОСОБА_1 , зазначено, що останній вчинив правопорушення передбачене ст.172-10 КУпАП, проте не зазначено якою саме частиною даної статті передбачено це правопорушення. При цьому, назва протоколу має назву як «протокол А4237 №1 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення», тобто тієї частини, якої діюче законодавство взагалі не містить. При цьому апелянт зазначає, що формулювання звинувачення згідно вищезазначеного протоколу відповідає ознакам частини 1 статті 172-10 КУпАП, оскільки кваліфікуюча ознака як вчинення інкримінованих дій під час дії особливого періоду автором протоколу не відображена. Разом з тим апелянт наголошує, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що інкримінована стаття є банкетною нормою Закону. Тобто, посилання на спеціальну норму закону є обов`язковим, та за відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки та порушене особою, відповідальність не настає. Апелянт зазначає, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що суть правопорушення полягає у порушенні форми одягу, однак не вказано якою нормою права ОСОБА_1 повинен був керуватися та який нормативно-правовий акт ним порушено внаслідок чого настає адміністративна відповідальність.
		Враховуючи вищевикладене, апелянт просив постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва Фролової І.В. від 29 червня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення №761/11650/22, якою звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-10 КУпАП обмежившись усним зауваженням - скасувати, винести нову постанову, якою провадження у вказаній справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.І ст.247 КУпАП.
		У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. 
		Оцінюючи доводи клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку про його обґрунтованість.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження. Зазначає, що оскаржувана постанова вручена апелянтові лише 15 липня 2022 року у приміщенні суду першої інстанції. Крім того, матеріали справи не містять доказів виконання вимог ч.1 ст. 285 КУпАП щодо направлення апелянтові копії постанови, що об`єктивно вказує на неможливість апеляційного оскарження без повного тексту та на поважність пропуску строку на апеляційне оскарження. Також апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати обставину несення апелянтом військової служби за контрактом, а відтак у нього об`єктивно відсутній вільний графік для особистої явки до суду  з метою отримання повного тексту судового рішення під час дії воєнного стану.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		Матеріали справи не містять відомостей щодо направлення та/чи отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду. 
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, апелянт ознайомився з матеріалами справи 15 квітня 2022 року. 
		Враховуючи викладене, вказані апелянтом обставини є поважними причинами для поновлення строку  на апеляційне оскарження судового рішення. 
		З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
		Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасника справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно оскаржуваної постанови в період часу з 05.06.2022 року по 15.06.2022 року на території військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 відмовлявся надягати форму військовослужбовця, всупереч наказам командирів. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
		Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП, суд апеляційної інстанції виходить з такого. 
		Частиною 2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність військовослужбовців за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
		Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» був продовжений на території України на 30 діб. Згідно Указу Президента України № 259/2022 від 18 квітня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 25 квітня 2022 року на 30 діб. Також Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб. Крім того, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 23 серпня 2022 року на 90 діб. Таким чином, для настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідна наявність сукупності елементів складу адміністративного правопорушення.
		Як вбачається зі змісту протоколу від 23 червня 2022 року А4273 № 1, складеного відносно ОСОБА_1 , об`єктивна сторона правопорушення полягає у відмові надягати форму військовослужбовця всупереч наказам командирів на протязі першого часу з 05 червня 2022 року по 15 червня 2022 року (т.1, а.с.2-5).
		При цьому, до протоколу додано: рапорт капітана 3 рангу ОСОБА_1 від 13.06.2022р.; службову картку офіцера резерву взводу резерву капітана 3 рангу ОСОБА_1 ; рапорт капітана ОСОБА_2 від 14.06.2022р.; рапорт капітана ОСОБА_2 від 15.06.2022р.
		Зі змісту службової картки офіцера резерву взводу резерву капітана 3 рангу ОСОБА_1 вбачається, що відносно останнього 09 червня 2022 року було застосовано догану за порушення форми одягу, відмову надягати військовий однострій. Вказаний проступок вчинено 08 червня 2022 року (т.1, а.с.10).
		Окрім того, вбачається, що 13 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 було застосовано сувору догану за порушення форми одягу, відмову надягати військовий однострій. Вказаний проступок вчинено 13 червня 2022 року (т.1, а.с.10).
		Натомість, як вбачається зі змісту рапорту капітана ОСОБА_2 від 14 червня 2022 року, капітан 3-го рангу ОСОБА_1 14 червня 2022 року  двічі нецензурно вилаявся у бік капітана ОСОБА_2 та пообіцяв повторити це будь-де. 
		Тобто, зі змісту даного рапорту не можна встановити факт невиконання ОСОБА_1 наказу командира надягати форму військовослужбовця.
		А відтак, суд апеляційної інстанції критично оцінює висновок суду першої інстанції про можливість врахування рапорту капітана ОСОБА_2 від 14.06.2022р. як належного доказу для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, яке полягало у відмові надягати форму військовослужбовця всупереч наказам командирів.
		Водночас зі змісту рапорту капітана ОСОБА_2 , складеного 15 червня 2022 року вбачається, що за порушення форми одягу в добовому наряді капітана 3 рангу ОСОБА_1 було знято з наряду і відсторонено від чергування (т.1, а.с.12). 
		Отже, враховуючи вищевикладені встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, а саме - відмови надягати форму військовослужбовця всупереч наказам командирів в період з 05 червня 2022 року по 14 червня 2022 року.
		Положеннями ч.2 ст.172-10 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду.
		Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-10 КУпАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника), непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Від непокори слід відрізняти випадки суперечки, коли підлеглий вступає в обговорення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв`язку з його отриманням, але врешті-решт наказ виконує та інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим наказ начебто приймається до виконання, але насправді не виконується. Невиконання наказу може полягати: а) у діях, вчиняти які наказ прямо забороняв; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з наказом; в) у виконанні таких дій з порушенням встановлених наказом строків та інших обов`язкових умов їх виконання. Правопорушення вважається закінченим, залежно від форми його вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.
		Відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, відміно служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		Згідно із ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
		- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
		- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
		Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
		А відтак, порушення форми одягу в добовому наряді капітана 3 рангу ОСОБА_1 15 червня 2022 року може свідчити про порушення останнім ч.2 ст.172-10 КУпАП.
		Однак суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для надання оцінки доказів щодо наявності чи відсутності в діях  ОСОБА_1  складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-10 КУпАП, зважаючи на наступне.
		Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про чиненні правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення. Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Відповідно до п.9 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол). 
		Суд звертає увагу, що виклад інкримінованих правопорушнику діянь має бути конкретизований. Це означає, що у формулюванні адміністративного правопорушення повинні включатися всі ті дії (бездіяльність), які відповідають опису об`єктивної сторони адміністративного правопорушення в адміністративно-правовій нормі, в якій передбачена відповідальність за вчинення даного адміністративного правопорушення.
		Натомість, як вбачається зі змісту протоколу про військове адміністративне правопорушення, даний протокол складено за частиною 3 статті 172-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, зміст визначеного протоколом складу правопорушення вказано, як систематичне порушення ст. 172-10 КУпАП, без конкретного визначення  частини даної статті та зазначення такої обов`язкової ознаки ч. 2, як діяння, вчинене в умовах особливого періоду.
		 Отже, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за  частиною 3 статті 172-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення, тобто за порушення, яке не передбачено Кодексом України про адміністративне правопорушення, оскільки така норма відсутня. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
		В рішенні від 21.07.2011 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".
		Таким чином, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою оскільки суперечить позиції ЄСПЛ, а також Конституційного Суду України та порушує презумпцію невинуватості особи.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що законність складання протоколу про адміністративне правопорушення з врахуванням усіх наведених обставин, викликають розумні сумніви, що виключає можливість визнання цього протоколу та наданих до нього документів, як допустимих та достовірних доказів у справі вчинення правопорушення саме за ч. 2 ст. 172-10 КУ пАП. 
		За таких обставин, оскільки фактичні обставини справи не узгоджуються із правовою кваліфікацією, сформульованою в протоколі, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист, а уповноваженим органом було неправильно кваліфіковано правопорушення за нормою КУпАП, яка відсутня, а саме за ч.3 статті 172-10 КУпАП, що потягло за собою протиправне притягнення особи до відповідальності, то суд приходить до висновку, що наведені обставини є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
		Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. 
		 
		Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		 
		 Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		 
		Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		 
		Як визначено п. 1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
		 
		Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, та залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення тощо, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
		Враховуючи вказані факти в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-10 КУпАП постановлено з порушенням норм матеріального, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а відтак підлягає  скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України  в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Поновити  ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року.
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  - задовольнити.
		 
		Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП та застосовано усне зауваження, справу про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП закрито - скасувати.
		Винести нову постанову, якою провадження в справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 Суддя                                                                                                                Р.В. Березовенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...