Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/922/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2022. Зареєстровано: 08.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2022.
Дата набрання законної сили: 14.11.2022
Номер судового провадження: 1-кп/495/372/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019160240002723

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 495/922/21
		Номер провадження 1-кп/495/372/2022
		01 вересня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
		 
		Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
		в складі: головуючої судді ОСОБА_1 
		при секретарі: ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в місті Білгород-Дністровський в режимі видеокнференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12019160240002723 від 05 листопада 2019 року відносно:
		 
		ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Великомарянівка Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою,не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.164 КК України,
		сторони кримінального провадження :
		прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області - ОСОБА_4 
		обвинувачений - ОСОБА_3 
		захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 
		законний представник неповнолітніх потерпілих- ОСОБА_6 
		представник законного представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне прпавопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КК України при наступних обставинах: 
		 
		Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 27 червня 2007 року про народження неповнолітньої дитини- ОСОБА_8 ,іі батьком є обвинувачений ОСОБА_3 ,відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_2 від 9 жовтня 2013 року про народження неповнолітньої дитини- ОСОБА_9 , батьком є обвинувачений ОСОБА_3 ,відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_3 від 9 жовтня 2013 року про народження неповнолітньої дитини- ОСОБА_10 , батьком є обвинувачений ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 133 ),
		 
		На підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2015 року у справі №495/9442/14-ц та виконавчого листа обвинувачений ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 грудня 2014 року та до досягнення дітьми повноліття, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .
		 
		Крім того, заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2019 року (провадження № 2/495/944/2019) вирішено збільшити розмір аліментів стягнутих за рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2015 року (справа 495/9442/14-ц) з обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 нароження на утримання дітей: доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 2027 гривень щомісячно на утримання неповнолітньї доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно, та аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3252 гривні (тобто 1626 гривень на дитину) щомісячно на утримання неповнолітніх дітей- доньки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дітей, тобто ІНФОРМАЦІЯ_7 включно.
		 
		Однак, обвинувачений ОСОБА_3 маючи умисел, направлений на невиконання вказаного судового рішення, будучи обізнаним про аліментні зобов`язання та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Білгород-Дністровського районного відділу державної виконавчої служби Одеської області про необхідність виконання аліментних зобов`язань, у період часу з 05.11.2019 року по 31.12. 2020 року злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей, а саме: без поважних причин офіційно не працював і не вживав заходів для офіційного працевлаштування,на обліку в центрі зайнятості ,як особа яка шукає роботу не знаходився і не знаходиться , з метою ухилення від сплати аліментів не надавав будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей, ніякої участі у житті та вихованні дітей не примає.
		 
		Таким чином,загальна сума заборгованості станом на 31.12. 2020 року про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 на утримання неповнолітнії дітей-доньки ОСОБА_8 , доньки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,згідно розрахунку заборгованості, виданої державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державаної виконавчрї служби Південного межрегіонального управління Мінінстерства юстиції ( м.Одеса) складає 174 тисячі 749 гривень 43 коп.
		 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України не визнав і пояснив, що дійсно він знаходився з потерпілою ОСОБА_6 в шлюбі від якого вони мають трьох неповнолітніх дітей. Після того,як вони з потерпілою припинили шлюбні відносини між ними існувала домовленість про те,що він залишить колишній дружині недобудований будинок,який вони будували під час знаходження у шлюбі, вона в свою чергу не буде ставити питання про стягнення аліментів. Йому відомо про існування рішення суду про стягнення аліментів, за можливості він кілька разів сплачував потерпілій грошові кошти, але після того ,як за ініціативи ОСОБА_6 державним виконавцем було винесена постанова про заборону виїзду за кордон, він був позбавлений джерела існування та можливості сплати аліментів так як він працював водієм на міжнародних перевезеннях. В теперішній час він не працює, на обліку в центрі зайнятості не знаходиться, існує за рахунок грошових коштів своєї дівчини,яка надає йому матеріальну підтримку.
		 
		Незважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_3 , його обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 підтверджується наступними доказами:
		 
		Показаннями законного представника неповнолітніх потерпілих - ОСОБА_6 , яка у суді пояснила, що дійсно знаходилася в зареєстрованому шлюбі з обвинуваченим від якого має трьох неповнолітніх дітей. Після народження молодших дітей обвинувачений ії залишив, при цьому він фактично взагалі не займався їх вихованням. Оскільки матеріальної допомоги на утримання дітей обвинувачений не сплачував,вона була вимушена звертатися до суду з позовами про стягнення аліментів, спочатку в частковому вигляді до заробітку, а потім в твердій грошовій сумі, оскільки обвинувачений ніколи фактично офіційно не був працевлаштований,та розмір його заробітку встановити не надалось можливим. Обвинувачений згідно рішння суду аліменти ніколи не платив, періодично кілька разів перераховува незначні грошові кошти,які були враховані державним виконавцем.Станом на 31.12.2020 року заборгованість складала 174 749 гривень 43 коп, після чого обвнувачений продовжив несплату аліментів і та теперішній час заборгованість по аліиментам згідно довідки державного виконавця складає вже 250 тисяч гривень.
		 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала суду,що вона є матірью потерпілої, яка з моменту народження двох молодших дітей фактично утримує всіх дітей самостійно, оскільки обвинувачений залишив родину, аліменти не сплачує, іншим чином матеріальної допомоги на дітей не надає, їх вихованням не займається.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив що він є батьком обвинуваченого і йому відомо,що син протягом тривалого часу не має можливості працевлаштування. Він,як дідусь за можливості надає зі своєї пенсії допомогу старшій онуці
		 
		Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_3 в вчиненні кримінального проступку за ст. 164 ч.1 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12019040440000882, а саме:
		 
		 
		 
		- заявою ОСОБА_6 від 04.11. 2019 року про вчинене кримінальне правопорушення , зареєстрованим того ж дня у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події під № 17942 , із яких убачається, що ОСОБА_6 просить органи поліції притягнути до відповідальності ОСОБА_3 який протягом тривалого часу ухиляється від сплати аліментів (т.1 а.с.6,8);
		 
		- копіями свідоцтв про народження :
		№ 278 від 27 червня 2007 року виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністоровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління ююстиції Одеської області про народження неповнолітньої дитини- ОСОБА_8 , батьком якої вказаний ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 131 ),
		№ 725 від 9 жовтня 2013 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністоровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління ююстиції Одеської області про народження неповнолітньої дитини- ОСОБА_9 , батьком якої вказаний ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 132 ),
		№ 724 від 9 жовтня 2013 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород-Дністоровський Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області про народження неповнолітньої дитини- ОСОБА_10 , батьком якої вказаний ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 133 ),
		 
		-рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2015 року у справі №495/9442/14-ц та виконавчого листа обвинувачений ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання дітей: доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 грудня 2014 року та до досягнення дітьми повноліття, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку року до досягнення ними повноліття. ( т.1 а.с. 135)
		 
		- заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 березня 2019 року (провадження № 2/495/944/2019) вирішено збільшити розмір аліментів стягнутих за рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2015 року (справа 495/9442/14-ц) з обвинуваченого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 нароження на утримання дітей: доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 2027 гривень щомісячно на утримання неповнолітньї доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 ,починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно, та аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3252 гривні (тобто 1626 гривень на дитину) щомісячно на утримання неповнолітніх дітей- доньки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з днянабрання рішенням законної сили і до повноліття дітей, тобто 30.09.2031 року включно. ( т.1 .а.с. 134 ),
		- копією виконавчого провадження №ВП 46498160 від 12.02.2015 року та довідкою державного виконавця щодо заборгованості обвинуваченого ОСОБА_3 о сплаті аліментів, з яких убачається, що обвинувачений неодноразово викликався до державного виконавця, йому роз`яснювався обов`язок щомісяця сплачувати аліменти, про необхідність надавати квитанції державному виконавцю, а також був попереджений про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів (т.1 а.с.185-250, т.2 а.с.1-25) та іншими матеріалами справи.
		 
		Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.
		 
		Європейський суд з прав людини у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
		 
		Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		 
		Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті від 11 лютого 2021 року, та його умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) за ознакою тривалості ухилення.
		 
		Об`єктом даного злочину є право неповнолітніх дітей на повноцінне життя та всебічний (фізичний, психічний і соціальний) розвиток.
		 
		Відповідно до ст.ст.18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		 
		Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України ( ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства»). Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства»).
		 
		Згідно положень ч.1 ст.3 Конвенції ООН, ч.ч.7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
		 
		Таке право кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в Основному Законі (ст.51 Конституції України), а також в Сімейному кодексі (ст.180) та гарантується Державою. В свою чергу, статтею 15 Сімейного кодексу чітко регламентовано, що сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу.
		Предметом кримінального правопорушення, яке аналізується, є кошти, що за рішенням суду підлягають сплаті на утримання дітей.
		 
		З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст.164 КК України, може бути вчинене у формі злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
		 
		Під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
		 
		При цьому діяння можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку.
		 
		Обставини кримінального проступку свідчать про злісне ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від сплати аліментів, а його доводи щодо частковості визнання обвинувачення через відсутність постійної роботи , суд вважає неспроможними у зв`язку з тим, що вказані ним обставини, хоча і мали місце, не перешкоджали йому виконувати свої обов`язки батька.
		 
		За змістом ст.27 Конвенції ООН та вимог ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» саме батьки несуть основну відповідальність за забезпечення фінансових можливостей та умов життя, необхідних для розвитку дитини, яка потребує піклування кожного дня, а тому, навіть у випадку тимчасової втрати доходу, батьки зобов`язані невідкладно вжити всіх необхідних заходів для її належного забезпечення, зокрема шляхом працевлаштування на іншу роботу чи звернення до центру зайнятості.
		 
		Таким чином, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 не вчиняв будь-яких заходів для належного матеріального забезпечення своїх неповнолітніх дітей.Обставин, які б не дозволили обвинуваченому протягом тривалого часу виконувати належним чином покладені на нього законом обов`язки щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, суд не встановив.
		 
		Той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 не має можливості працювати за фахом водія міжнародних перевезень та знаходиться на утриманні своєї дівчини ніяким чином не звільняло його від утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
		 
		Доводи захисника про наявність вищевказаних обставин, а саме неможливості працевлаштування ,не свідчить на користь обвинуваченого ОСОБА_3 , який був обізнаний про свої обов`язки сплачувати аліменти, але протягом тривалого часу не виконував їх, що свідчить про злісність ухилення від аліментних зобов`язань.У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 , на чому у судових дебатах наголошувала захисник ОСОБА_15 .
		 
		Також не можуть бути прийняті до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те,що він не був попереджений про кримінальну відповідальність за несплату аліментів на утримання дітей,оскільки ці доводи перевірялися судом під час судового розгляду та суперечять відомостям які були надані самим обвинуваченим та його захисником в своєї заяві про долучення до матеріалів справи ,згідно до якої адвокатом ОСОБА_5 судді ОСОБА_16 ( в провадженні якої знаходилося вищевказане криімінальна справа ) були надані копія пояснень на ім*я державного виконавця та акт державного виконавця від 01.02.2021 року обвинувачений ОСОБА_3 ,як боржник попереджений про кримінальну відповідальність за несплату аліментів, про що наявний підпис обвинуваченого ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 71-75).При цьому суд наполегливо вказує стороні захисту на те,що ці документи були долучені стороною захисту до матеріалів справи особисто за їх ініціативою.
		 
		Стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд приходить до наступного:
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		Суд уважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
		 
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
		 
		За змістом статей 50, 65 КК, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
		 
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого
		 
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.
		 
		Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».
		 
		Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає необхідним призначити йому покарання.
		 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані які характеризують особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо , не одружений, крім трьох дітей. на утримання яких він не сплачує аліменти , інших неповнолітніх дітей на утриманні не має , його вік та стан здоров`я , те що він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення,яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків. Обставин,які пом`якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.
		 
		З урахуванням наведеного, обставин справи і даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який тривалий час не сплачував аліменти на утримання трьох дітей, суд погоджується з позицію прокурора та потерпілої щодо виду й міри покарання, та вважає необхідним призначити запропоноване прокурором покарання, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.
		 
		Підстав для призначення покарання з випробуванням, суд не вбачає.
		 
		Цивільний позов по справі не заявлений, речові докази та судові витрати по справі відсутні ,запобіжний захід обвинуваченому не обирався, та до набуття вироком законної чиності суд вважає за недоцільне обирати обвинуваченому запобіжний захід.
		 
		Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -
		 
		 
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.
		 
		Строк покарання обчислювати з дня прибуття засудженого  ОСОБА_3  у виправний центр і постановки його на облік.
		 
		Міру покарання засудженому  ОСОБА_3 до набуття вироком законної чиності не обирати .
		 
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій та прокурору.
		 
		На вирок сторонами кримінального провадження може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом 30 діб з моменту його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя : ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...