Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 594/902/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2022. Зареєстровано: 08.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.09.2022
Номер судового провадження: 11-кп/817/240/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020210050000182

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		Справа № 594/902/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/240/22 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України   
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		07 вересня 2022 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі: 
		 
		Головуючого -        ОСОБА_2  
		Суддів -          ОСОБА_3 ,          ОСОБА_4 ,  
		                   прокурора  ОСОБА_5 
		                    за участю обвинуваченої  ОСОБА_6 
		                    захисника  ОСОБА_7 
		                   потерпілої  ОСОБА_8 
		                   представника потерпілої - ОСОБА_9     
		                   при секретарі  ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/240/22 за апеляційними скаргами прокурора Борщівського відділу Чортківської окружної прокуратури ОСОБА_11 , потерпілої ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Михайлівка Чортківського району Тернопільської області, мешканки АДРЕСА_1 , обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,- 
		                       ВСТАНОВИЛА:
		   Цим вироком ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування основного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік. Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов`язки протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		   Цивільні позови прокурора задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь обласного бюджету для перерахування Тернопільській обласній раді витрати, які пов`язані з лікуванням ОСОБА_12 , потерпілого від кримінального правопорушення, у розмірі 106546 грн., також стягнуто з ОСОБА_6 на користь місцевого бюджету для перерахування Борщівській міській раді об`єднаної територіальної громади витрати, які пов`язані з лікуванням ОСОБА_12 у розмірі 795,57 грн.
		   Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 250000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		   Стягнуто з ОСОБА_6 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових автотехнічних експертиз: № 4/6-441/20 від 18 серпня 2020 року в сумі 1634,50 грн; № 4/6-442/20 від 14 серпня 2020 року в сумі 1634,50 грн; № 4/6-677/20 від 30 жовтня 2020 року в сумі 1307,60 грн; № СЕ-19/120-21/770-ГГ від 22 березня 2021 року в сумі 5884,20 грн; судової транспортно-трасологічної експертизи № 4/6-443/20 від 17 серпня 2020 року в сумі 1634,50 грн, а всього в сумі 12095,30 грн.
		   Вирішено долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
		   З вироку суду слідує, що ОСОБА_6 29 липня 2020 року близько 09.15 год. керуючи технічно справним автомобілем «Мегсеdеs-Вепz» 250D, номерний знак НОМЕР_1 , у порушення вимог ЗаконуУкраїни «Про дорожній рух», пунктів 2.3 (б, д), 1.10 (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», дорожня обстановка» і виконання їх вимог) Правил дорожнього руху, які зобов`язують водія своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, із одним пасажиром та без вантажу, зі швидкістю 78...82 км/год., рухалася автодорогою «Тернопіль-Жванець-Борщів-Скалат» зі сторони с. Вигода Чортківського (Борщівського) району Тернопільської області у напрямку смт. Мельниця-Подільська Чортківського (Борщівського) району Тернопільської області. В цей час попереду неї у попутному напрямку по траєкторії, що проходила ближче до правого краю проїзної частини дороги, без пасажирів та вантажу, під керуванням водія ОСОБА_12 , в порушення вимог Закону та п. 31.4.2 (б) (Рульове керування) ПДР, рухався технічно несправний мотоцикл «VIPER 28159.1» без номерного знаку. Виявлені несправності виникли до моменту дорожньо-транспортної пригоди та могли бути виявленні водієм перед початком руху, проте не могли бути технічною причиною виникнення ДТП. Далі водій ОСОБА_12 , під`їжджаючи до перехрестя головної із другорядною дорогою, що примикає з лівого боку відносно руху останнього, та маючи на меті виконати маневр повороту ліворуч з метою з`їзду на цю другорядну дорогу, в порушення вимог Закону, п.п. 2.3 (б, д), 10.1, 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог) ПДР, які зобов`язують водія своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав змінювати напрямок руху шляхом здійснення маневру повороту ліворуч з виїздом на зустрічну смугу руху, тим самим створив перешкоду для руху водію попутного автомобіля «Mercedes-Benz» 250D, н.з. НОМЕР_1 . У свою чергу, водій автомобіля «Mеrcedes-Benz» 250D, н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , перебуваючи на своїй смузі руху у повздовжньому напрямі руху вказаної автодороги, з моменту виникнення перешкоди для її руху - початку зміни напрямку руху мотоцикла «VIPER 28159.1» при виконанні повороту ліворуч, що вона об`єктивно спроможна була виявити, негайно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мала для цього технічну можливість, а продовжила рух, внаслідок чого виїхала на смугу зустрічного руху вищезазначеної автодороги, чим порушила вимоги п. 12.3 ПДР. Унаслідок порушення водіями ОСОБА_6 та ОСОБА_12 зазначених вище пунктів ПДР відбулося зіткнення передньої правої частини автомобіля «Mercedes-Benz» 250D, н.з. НОМЕР_1 , із лівою боковою частиною мотоцикла «VIPER 28159.1» на зустрічній смузі руху автодороги, під час якого ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із переломом кісток лицевого черепа та кісток його склепіння і основи справа, забиття головного мозку, крововиливами у просвіт лівого бокового шлуночка, комірки етмоїдальної пазухи та піраміди правої скроневої кістки, порожнину середнього вуха справа, розривом барабанної перетинки справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Після лікування ОСОБА_12 було направлено до місця свого проживання, де 11 березня 2021 року настала його смерть, між якою та ДТП є прямий причинно-наслідковий зв`язок.
		   В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв`язку із невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через його м`якість, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також просить задовольнити подані прокурором в інтересах держави цивільні позови та вирішити питання про долю речових доказів та судових витрат, скасувати арешт майна у відповідності до вимог КПК України
		   Посилається на те, що ОСОБА_6 не визнала свою вину у скоєнні злочину та заперечила проти задоволення цивільного позову потерпілої про відшкодування моральної шкоди, не здійснила будь-яких дій стосовно компенсації зазначених у ньому коштів, потерпіла просила покарати її суворо оскільки вона не розкаялась у вчиненому та жодного разу не вибачилась перед нею за скоєне, проте, суд не врахував її позиції.
		   В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки .
		   Мотивує скаргу тим, що обвинувачена не шкодує про вчинене, оскільки жодного разу не вибачилась перед нею, відшкодувала за зверненням про допомогу її сестри, лише понесені матеріальні збитки на дві операції чоловіка, однак, на протязі семи місяців, коли він не приходив до памяті після ДТП та перебував і лікарнях і вдома, де вона самостійно здійснювала його догляд, жодного разу не поцікавилась його станом здоровя та не надала матеріальної допомоги, яку вона потребувала та змушена була просити у мешканців села та сторонніх людей, не відшкодувала моральну шкоду, що вона повідомляла суду, який не тільки не врахував вказаних обставин, але й не відобразив у вироці її позиції.
		   В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдати.
		   Мотивує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції, постановляючи обвинувальний вирок, проігнорував твердження сторони захисту про те, що зміст обвинувального акту не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, і в порушення вимог ч. 1 ст. 337 КПК України вийшов за межі висунутого обвинувачення, самостійно замінивши у викладі обставин вчиненого злочину дієслово опинилася на виїхала.
		   Зазначає, що ні в обвинуваченні, ні у вироку не вказано, у чому конкретно проявилися порушення обвинуваченою вимог ПДР та чи перебувають вони у причинному зв`язку з наслідками, що настали . 
		   Вважає, що обвинувачення у даній справі не конкретне за змістом, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки автомобіль ОСОБА_6 здійснював обгін з безпечним інтервалом, але через те, що мотоцикл рухався не прямолінійно, вона виїхала на зустрічну смугу.
		   Посилається на те, що сторона обвинувачення помилково не взявли до уваги покази ОСОБА_6 щодо перебування її в стадії обгону в момент зміни напрямку руху потерпілим, які слідчим перевірені не були. Крім того, зазначає що судом не взято до уваги висновок судової автотехнічної експертизи від 10 травня 2022 року № 273/22-22, проведеної експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ МЮ України ОСОБА_13 , у якому він не виключив можливість перебування обвинуваченої на зустрічниій смузі руху в момент виникнення небезпеки та створення аварійної ситуації потерпілим.
		   Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу, її представника та прокурора, які підтримали подані ними скарги з викладених у них мотивів, обвинувачену та її захисника, які проти задоволення апеляційних скарг потерпілої та прокурора заперечили та підтримали свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла наступних висновків. 
		   Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		   При цьому, положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		   В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		   Отже, при вирішенні питання про винуватість особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що винуватість обвинуваченої особи доведена.
		   Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є правильними і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироці доказах в їх сукупності та взаємозв`язку, яким суд дав належну правову оцінку, визнавши їх належними, допустимими та достатніми для засудження ОСОБА_6 .
		   Так, не дивлячись на невизнання обвинуваченою вини у інкримінованому їй правопорушенні, яка показала суду про те, що на момент виконання потерпілим повороту ліворуч вона здійснювала обгін та перебувала на зустрічній смузі руху, судом обґрунтовано на її підтвердження взято до уваги показання потерпілих, зокрема, дружини померлого - ОСОБА_8 , яка повідомила що після дорожньо- транспортної пригоди чоловік до памяті не приходив, вона самостійно здійснювала догляд за ним на протязі семи місяців до його смерті, показання сина потерпілого - ОСОБА_12 , який у судовому засіданні та під час слідчого експерименту показав маршрут, яким зазвичай їде батько на роботу;
		   Крім того, суд, на підтвердження своїх висновків вірно відобразив у вироці дані, які містяться у письмових доказах та висновках екпертів, зокрема, слідову інформацію, яку зафіксовано у протоколі огляду місця події зі схемою та фототаблицями ілюстрацій до нього від 29 липня 2020 року, при проведенні якого оглянуто ділянку автодороги «Тернопіль-Жванець-Борщів-Скалат», а саме 156 км+650 м, сліди гальмування у співвдіношенні до елементів дороги, розташування транспорних засобів після ДТП, сліди механічних ушкоджень на них , та іншу слідову інформацію, щодо проведення якого жоден з учасників не висловив будь-яких зауважень.
		На підставі зібраної слідової інформації експерт у висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 17 серпня 2020 року № 4/6-443/20 встановив взаємне розташування автомобіля та мотоцикла відносно елементів проїзної частини дороги у момент зіткнення, згідно з яким в момент первинного контактування при зіткненні мотоцикл VIPER ZS159J, без реєстраційного номера, лівою боковою частиною контактував із передньою правою частиною автомобіля MERCEDES-BENZ 250D, р.н. НОМЕР_1 , і при цьому кут між їхніми повздовжніми осями складав величину в межах 60°±5°. Місце зіткнення автомобіля MERCEDES-BENZ 250D, д. н. з. НОМЕР_1 , та мотоцикла VIPER НОМЕР_2 , без реєстраційного номера, знаходиться у поперечному напрямку відносно елементів проїзної частини дороги на смузі руху до с. Дзвинячка Борщівського району, тобто на зустрічній смузі руху для цих транспортних засобів. У повздовжньому напрямку - наближено на відстані переднього звісу та колісної бази автомобіля MERCEDES-BENZ 250D від місця початку роздвоєння слідів гальмування його правих коліс, зафіксованого на схемі до протоколу огляду місця події ДТП під умовним позначенням №3, якщо переміщатись в напрямку руху цих транспортних засобів ( додаток 1 до висновку експерта), що суд відобразив у вироці.
		Швидкість, з якою рухався автомобіль під керуванням обвинуваченої під час зіткнення становила 78…82 км/год., однак, дійсне значення швидкості руху автомобіля «MERCEDES-BENZ 250 D» могло складати більшу величину оскільки вона була погашена шляхом екстреного гальмування перед зіткненням із мотоциклом «Вайпер ZSI59J» , про що експерт вказав у висновку від 30 жовтня 2020 року № 4/6-677/20 за результатами судової автотехнічної експертизи,на який суд вірно зіслався у своєму рішенні.
		Із протоколу проведення слідчого експерименту зі схемою та фототаблицями ілюстрацій до нього від 10 листопада 2020 року за участю обвинуваченої ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_12 суд взяв до уваги інформацію про те, що на місці пригоди, а саме на 156 км+650 м автодороги Т-20-02 «Тернопіль-Скалат-Жванець», що між населеними пунктами смт. Мельниця-Подільська та с. Дзвинячка Борщівського району відтворено обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , яке мало місце 29 липня 2020 року близько 09.15 год під час якого очевидець ОСОБА_14 та обвинувачена ОСОБА_6 пояснили, що коли ОСОБА_6 здійснювала маневр обгону мотоцикла, а ОСОБА_12 почав здійснювати маневр повороту ліворуч.
		За результатами проведеної судової автотехнічної експертизи від 22 березня 2021 року № СЕ-19/120-21/770-ІТ експерт встановив що у момент початку реагування водія автомобіля «Mercedes Benz» 250 D на небезпеку транспортний засіб знаходився на смузі руху у напрямку до смт. Мельниця- Подільська на віддалі 57,7...59,1 м від керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення та повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, якби з моменту виникнення небезпеки для руху (зміна напрямку руху водієм мотоцикла) рухався прямолінійно (без маневру вліво) і своєчасно вжив заходів до зниження швидкості (навіть без застосування екстреного гальмування), то у такому випадку мотоцикл «Вайпер 28159.1» встиг би повністю звільнити смугу руху у напрямку до смт. Мельниця- Подільська, коли б автомобіль «Mercedes-Benz» 250D доїхав до місця зіткнення вказаних транспортних засобів і тим самим мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом «Вайпер 28159.1», тому порушення вказаного пункту ПДР України перебуває у причинно-наслідковому звязку з настанням ДТП, а дії водія мотоцикла «Вайпер 28159.1» при виконанні повороту ліворуч (який після ДТП до памяті не приходив та не міг показати яким чином він виконував поворот ліворуч) не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, та знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП .
		Суд, обгрунтовуючи вказаним висновком вирок, вірно виходив з того що його виконано спеціалістом у галузі судової автотехніки з великим досвідом роботи, на підставі вищеописаних висновків експертів та даних, зафіксованих у протоколі огляду місця події та слідчих експериментах за участю обвинуваченої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14 та сина потерпілого, він не містить суперечностей, узгоджується з іншими доказами. 
		Характер тілесних ушкоджень, які отримав потерпілий внаслідок ДТП, їх тяжкість та причинно наслідковий звязок між ДТП та їх настанням суд обгрунтував висновками судово-медекспертів №114, №32, №292 та № 4/6-442/20, що не ставиться під сумнів і сторонами в апеляційних скаргах.
		   Отже, фактичні обставини справи встановлені місцевим судом повно, всебічно та об`єктивно, на підставі належної перевірки вищенаведених доказів які є належними, допустимими та у своїй сукупності і взаємозвязку підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Перевіряючи твердження захисника щодо безпідставного відхилення судом показань обвинуваченої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14 в частині перебування автомобіля під керуванням ОСОБА_6 на зустрічній смузі руху в процесі обгону в момент виникнення небезпеки для руху та створення аварійної ситуації водієм мотоцикла колегія суддів виходить з того, що для перевірки технічної спроможності вказаних показань місцевий суд виніс їх на вирішення додаткової судової автотехнічної експертизи від 31 січня 2022 року № СЕ-19/120-22/378-ІТ, за результатами якої встановлено, що заданий комплекс вихідних даних за показаннями обвинуваченої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_14 в тій частині, що в момент зміни напрямку руху водієм мотоцикла «Вайпер» та у момент початку реагування водія автомобіля Mercedes Benz 250 D на небезпеку цей автомобіль знаходився вже на зустрічній смузі руху і був в процесі обгону суперечить висновку експерта від 17 серпня 2020 року №4/6-443/20 та об`єктивним слідовим даним, зафіксованим у протоколі огляду місця події від 29 липня 2020 року та на схемі до протоколу огляду місця події від 29 липня 2020 року, а отже не є технічно спроможними.
		   З відхиленням місцевим судом висновку судової автотехнічної експертизи від 10 травня 2022 року № 273/22-22, в якому допускається створення аварійної ситуацієм водієм молоцикла та не виключається перебування автомобіля під керування обвинуваченої на зустрічній смузі руху в момент виникнення небезпеки, колегія суддів погоджується оскільки надане стороною захисту експертне дослідження суперечить дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме протоколу огляду місця події від 29 липня 2020 року, проведеному безпосередньо після ДТП, висновкам експерта від 22 березня 2021 року № СЕ-19/120-21/770-ІТ за результатами судової автотехнічної експертизи, від 31 січня 2022 року № СЕ-19/120-22/378-ІТ за результатами додаткової судової автотехнічної експертизи, які узгоджуються між собою, підтверджують обставини події.
		   Крім того, у вказаному дослідженні не йдеться про технічну спроможність показань обвинуваченої чи невідповідність зафіксованої під час проведення огляду місця події слідової інформації, на якій грунтуються попередні висновки . 
		   Доводи сторони захисту щодо неконкретності обвинувачення, яке полягало у невідображені того яким чином ОСОБА_6 порушила вимог ПДР і чи перебувають вони у причинному зв`язку з наслідками, що настали, не заслуговують на увагу оскільки в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 своїми діями порушила вимоги п. 12.3 ПДР (негайно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу) і таке порушення перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, та спричиненням смерті потерпілого, для уникнення якої їй достатньо було лише зменшити швидкість руху без застосувння екстренного гальмування, а вживання судом слова виїхала замість опинилась(згідно обвинувального акту) колегія суддів не вважає виходом за межі обвинувачення, оскільки змістове навантаження вказаних дієслів у реченні не змінює його суті. 
		   Перевіряючи доводи сторони обвинувачення та потерпілої щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м`якість, колегія суддів вважає їх обгрунтованими виходячи з наступного.
		   Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації.
		   Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		   Рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
		   Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці 2 пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року із змінами та доповненнями, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, належним чином мотивувавши прийняте рішення.
		   У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз`яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням також має бути належним чином мотивоване.
		   При призначенні ОСОБА_6 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно з вимогами ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, добровільно відшкодувала завдану потерпілій стороні майнову шкоду, її позитивну характеристику за місцем проживання та визначив його у виді позбавлення позбавлення волі у мінімальному розмірі, призначивши додаткове покарання у виді позбавлення права керування траснпортним засобом з огляду на допущене умисне порушення нею вимог ПДР України та наслідки у виді смерті потерпілого.
		   Однак, враховуючи необережну форму її вини щодо вказаних наслідків, а також наявність причинно наслідкового звязку і між діями потерпілого, які виразились у порушенні ним вимог п.10.1 ПДР України у ДТП та наслідками, прийшов до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства та звільнив її на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін рік та поклавши на неї обов`язки, передбачені п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України.
		   На думку колегії суддів, суд першої інстанції звільняючи ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, непоправні для потерпілої наслідки у виді смерті її чоловіка, думку потерпілої щодо призначення суворого покарання у виді реального позбавлення волі, невідшкодування їй заподіяної злочином моральної шкоди та лише часткове відшкодування матеріальної шкоди, її поведінку після ДТП, що не дає можливості для застосування положення ст.75 КК України.
		   Так, Конституція України, серед інших, життя і здоров`я людини визнає найвищою соціальною цінністю.
		   За даних обставин, виходячи з завдань мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 65 КК України щодо індивідуалізації призначеного покарання, зокрема, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів вважає апеляційні вимоги потерпілих та прокурора про неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність обґрунтованими, враховуючи вищенаведене, а також положення ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, серед інших соціальних благ, життя людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю.
		    При цьому, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки у виді загибелі людини, позицію потерпілої щодо призначення суворого покарання, не відшкодування моральної шкоди та вважає, що звільнення засудженої від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку не буде відповідати принципам справедливості, індивідуалізації призначення покарання та не сприятиме виправленню засудженої й попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. 
		   Згідно із п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
		   Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		   З огляду на викладене, вирок суду підлягає скасуванню в частині звільнення обвинуваченої від призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України з постановленням нового без її застосування, у звязку з чим апеляційні скарги потерпілої та прокурора слід задовольнити частково, а скаргу захисника - віхилити. 
		   На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 419, 420 КПК України, колегія суддів,-
		 
		                       УХВАЛИЛА:
		 
		   Апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_8 та задовольнити частково.
		   Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої залишити без задоволення.     Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 30 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині звільнення її від призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України з випробування на підставі ст.75 КК України скасувати.
		   Ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати засудженою ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3(три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2(два) роки. 
		   В решті вирок суду залишити без змін.
		   Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
		   Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...