Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 207/2256/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2022. Зареєстровано: 09.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2022.
Дата набрання законної сили: 10.10.2022
Номер судового провадження: 1-кп/207/382/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022130000000358

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		№ 207/2256/22 
		№ 1-кп/207/382/22 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 вересня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: 
		головуючого судді             ОСОБА_1 
		за участю секретаря             ОСОБА_2 
		за участю прокурора             ОСОБА_3 
		обвинуваченого             ОСОБА_4 
		захисника                 ОСОБА_5 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у межах кримінального провадження №22022130000000358 від 10.08.2022 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Зимогір`я, Слов`яносербського району, Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110, ч.2 ст.260 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополь.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополь, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополь та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополь та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополь мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР») окупаційної адміністрації РФ.
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (т.зв. «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники т.зв. правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-УІІІ від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-УІІІ від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-УІІ від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Самопроголошеним Головою т.зв. «ЛІТР» окупаційної адміністрації РФ 07 жовтня 2014 року виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
		Оскільки ОСОБА_4 будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, то у подальшому влітку 2020 року у нього виник злочинний умисел на участь у діяльності НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ з метою здійснення збройного опору силам АТО та ООС задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території та державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 влітку 2020 року на тимчасово окупованій території Луганської області - ум. Луганськ добровільно вступив до лав (підписав контракт на проходження військової служби) не передбаченого законом збройного формування «військової часини ЛК 14941 народної міліції Луганської народної республіки» (далі - « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») з місцем дислокації у м. Луганськ в районі автовокзалу на посаду «водій окремого батальйону матеріального забезпечення НМ ЛНР» у званні рядового - структурної частини «Народної міліції ЛНР», узявши до виконання визначені йому в т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ функції щодо учинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом) - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО/ООС (недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації) отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю - автомат системи Калашникова, із боєприпасами до нього та військову екіпіровку.
		У подальшому з літа 2020 року до літа 2021 року на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_4 , перебуваючи у в/ч НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на посаді «водій окремого батальйону матеріального забезпечення НМ ЛНР», виконував функції з транспортування військової техніки, виїзду на лінію бойового зіткнення зі збройними силами України, несення служби у добовому наряді, виконання інших наказів спрямованих на посилення обороноздатності «НМ ЛНР», тим самим, систематично учиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України.
		Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов`язків, ОСОБА_4 у період з літа 2020 року до літа 2021 року, з власної ініціативи, виконував обов`язки, які покладені на нього військовою службою у вищевказаних НЗФ окупаційної адміністрації РФ, які направлені на чинення збройного опору ЗС України та іншим правоохоронним органам України з метою зміни меж території та державного кордону України.
		Крім того, встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополь.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополь, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи ГШ ЗС РФ, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну з діну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополь та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополь мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи ЧФ РФ, що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка».
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-УІІІ від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-УІІІ від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-УІІ від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно Постанові Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		07 жовтня 2014 року самопроголошеним Головою «ЛНР» виданий указ №15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів Російської Федерації.
		Оскільки ОСОБА_4 будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, то у подальшому влітку 2020 року у нього виник злочинний умисел на участь у діяльності НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ з метою здійснення збройного опору силам АТО та ООС задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території та державного кордону України всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 влітку 2020 року на тимчасово окупованій території Луганської області - ум. Луганськ добровільно вступив до лав (підписав контракт на проходження військової служби) не передбаченого законом збройного формування «військової часини ЛК 14941 народної міліції Луганської народної республіки» з місцем дислокації у АДРЕСА_1 в районі автовокзалу на посаду «водій окремого батальйону матеріального забезпечення НМ ЛНР» у званні рядового - структурної частини «Народної міліції ЛНР», узявши до виконання визначені йому в т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ функції щодо учинення збройного опору силам Антитерористичної операції, операції Об`єднаних сил (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом) - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою збройного опору силам АТО/ООС (недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації) отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю - автомат системи Калашникова, із боєприпасами до нього та військову екіпіровку.
		У подальшому з літа 2020 року до літа 2021 року на тимчасово окупованій території Луганської області ОСОБА_4 , перебуваючи у в/ч НОМЕР_1 « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на посаді «водій окремого батальйону матеріального забезпечення НМ ЛНР», виконував функції з транспортування військової техніки, виїзду на лінію бойового зіткнення зі збройними силами України, несення служби у добовому наряді, виконання інших наказів спрямованих на посилення обороноздатності «НМ ЛНР», тим самим, систематично учиняв умисні дії з метою зміни меж території, державного кордону України.
		Отже встановлено, що ОСОБА_4 з моменту вступу до НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, а саме з літа 2020 року до літа 2021 року, перебуваючи в місті Луганськ та інших населених пунктах на території проведення АТО та ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 за № 254-УІІІ, є тимчасово окупованою територією України, вчиняв умисні дії, спрямовані на участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		15 серпня 2022 року відповідно до ст.472 КПК України, між прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості.
		Згідно угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України. Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вказаному діянні. Також угодою було узгоджено покарання за ч. 2 ст. 110 КК України у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 260 КК України у виді 8 років позбавлення без конфіскації майна. У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110 та ч. 2 ст. 260 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна. 
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненні злочину, підтримав угоду про визнання винуватості, просить її затвердити.
		Захисник обвинуваченого просить затвердити угоду про визнання винуватості та призначити його підзахисному узгоджене сторонами покарання. 
		Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив угоду затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
		Заслухавши учасників судового провадження, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, вивчивши зміст угоди про визнання винуватості, суд встановив наступне.
		Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
		Згідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно ч.4 ст.469КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Частиною 5 ст. 469 КПК України передбачено, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент, після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		В підготовчому судовому засіданні судом встановлено, що зміст дослідженої угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
		Угода про визнання винуватості, укладалася за участі захисника, відповідно до вимог ст. 52, 53 КПК України.
		Крім того, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, сторони цілком розуміють наслідки затвердження угоди судом, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів сторін та інших осіб.
		Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.
		Також, судом було встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.2 ст.260 КК України, які згідно ст.12 КК України є тяжкими злочинами.
		Обставиною,яка пом`якшуєпокаранняОСОБА_4 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 неможливе без його ізоляції від суспільства, з обранням йому міри покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст. 110, ч.2 ст.260 КК України, без конфіскації майна, на підставі ч.1 ст.70 КК України призначивши покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим в присутності захисника, повністю відповідають вимогам КПК України та КК України, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін, з урахуванням, що передбачена ч.2 ст.50 КК України мета кримінального покарання в такому випадку буде досягнута, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди та призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст.ст.314, 372, 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 15.08.2022 року, укладену між прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №22022130000000358 від 10.08.2022 року. 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 110, ч.2 ст. 260 КК України та призначити йому покарання:
		за ч.2 ст. 110 КК України - у виді 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна;
		за ч.2 ст. 260 КК України - у виді 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна. 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з приведення даного вироку до виконання. 
		Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...