Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/1786/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про визнання необґрунтованими активів та їх витребування.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2022. Зареєстровано: 09.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2022.
Дата набрання законної сили: 29.03.2023
Номер судового провадження: 2/991/2/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/1786/22
		Провадження 2/991/2/22
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 вересня 2022 року                                                                 м.Київ 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі: 
		головуючого судді Хамзіна Т.Р., суддів Михайленко В.В., Мойсака С.М., 
		за участю секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,
		представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Касьяна А.О.,
		відповідача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача адвоката Старости І.І.,
		розглянувши цивільну справу за позовом Держави в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 
		про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів у сумі 3 287 497,27 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Суть справи
		31.05.2022 Держава в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - Позивач) звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) був виявлений факт набуття першим заступником Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України ОСОБА_1 необґрунтованих активів, а саме грошових коштів, що перевищують його законні доходи, у розмірі 3 287 497,27 грн.
		Позивач зазначив, що з 16.07.1996 ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, з 1996 року до 07.11.2015 працював на різних посадах ГУ МВС України в Донецькій області, а з 07.11.2015 по 01.06.2016 - в ГУ Національної поліції в Донецькій області. З 02.08.2017 ОСОБА_1 обіймав посаду першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України і був звільнений зі служби в поліції 11.06.2021.
		За період з 2005 року по 2019 рік ОСОБА_1 нараховано доходи на загальну суму 2 574 614 грн (сума без врахування утриманих податків), а його дружина ОСОБА_3. отримала доходи на суму 220 767 грн (сума без врахування утриманих податків). У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік ОСОБА_1 зазначив про наявність на кінець звітного періоду (31.12.2019) у нього та членів його сім`ї готівкових коштів у сумі 80 000 грн.
		Водночас за період до 28.11.2019, за версією Позивача, видатки родини ОСОБА_1 перевищували їх законні доходи, що не дозволяло мати відповідні заощадження станом на вказану дату. 
		У позові також зазначено про придбання 06.04.2016 ОСОБА_3 автомобіля Acura MDX 2008 року випуску, придбання 30.05.2019 ОСОБА_1 від імені свого тестя ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 грн та квартири АДРЕСА_2 . Водночас теща і тесть Відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали достатніх доходів для придбання вказаних квартир, проживають у Донецьку та з 2014 року на контрольованій території України з`являлися лише на нетривалі періоди. Це свідчить про відсутність у них необхідності купувати та використовувати квартири у м. Києві. Натомість проживання та працевлаштування ОСОБА_1 у м. Києві вказує на придбання вказаних квартир саме для власного використання за власні кошти.
		Позивач звернув увагу на відображення ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік надання у позику грошових коштів ним та членами його сім`ї та наявність відповідних зобов`язань на 250 000 та 300 000 грн. Також Позивач зазначив про розміщення Відповідачем на власних депозитних рахунках у АТ «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») коштів, що значно перевищують його законні доходи (загальна сума станом на 28.11.2019 - 245 400 доларів США та 2 380 000 грн) та не відображені у щорічних деклараціях.
		За період після 28.11.2019 ОСОБА_1 отримав доходи виключно за місцем роботи у 2020 році у розмірі 841 485 грн та у 2021 році у розмірі 235 052 грн. Його дружина, дочка та син за період 2020-2021 років доходів не отримували. Дослідженням виписок про рух коштів на рахунках ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що отримані як заробітна плата кошти витрачалися на побутові потреби, та з них не могло бути здійснено жодних заощаджень.
		Позивач вказав про відображення ОСОБА_1 у щорічній декларації за 2020 рік (тобто станом на 31.12.2020) наявності у нього та членів його сім`ї готівкових коштів у сумі 80 000 грн, та надання ним у позику і збільшення відповідного зобов`язання на 200 000 грн. 
		У декларації станом на 30.06.2021 ОСОБА_1 вказував про надання ним у 2021 році у позику ще 200 000 грн. 
		У позові також зазначено про набуття ОСОБА_1 у період із 28.11.2019 у власність грошових коштів, загальна сума яких перевищує його законні доходи. Всього після 28.11.2019 ОСОБА_1 вніс готівкою на свої банківські рахунки в АТ «ПУМБ» 2 300 800 грн, 18 818,18 доларів США (в еквіваленті 468 132,96 грн за банківським курсом на день проведення операцій) та 1 000 Євро (в еквіваленті 31 599 грн за банківським курсом на день проведення операцій), та на рахунок в АТ «ПриватБанк» 17 632,01 доларів США (486 965,31 грн за офіційним курсом НБУ). 
		На думку позивача, загальна сума набутих ОСОБА_1 коштів за період із 28.11.2019 на 3 287 497, 27 грн перевищує його законні доходи та є необґрунтованим активом. 
		Також у позові вказано про повідомлення 19.11.2021 ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, у кримінальному провадженні № 42020000000002376.
		У позовній заяві сформульовано такі вимоги:
		- визнати необґрунтованими активи у вигляді грошових коштів у розмірі 3 287 497,27 грн, набутих ОСОБА_1 у власність, та які були розміщені на банківських рахунках №  НОМЕР_1 , №  НОМЕР_2 у АТ «Перший український міжнародний банк» та №  НОМЕР_3 у АТ «ПриватБанк» та в подальшому частково з рахунків зняті, а у сумі 2 236 467,12 грн на теперішній час перебувають на рахунках ОСОБА_1 №  НОМЕР_4 , №  НОМЕР_5 , №  НОМЕР_6 , №  НОМЕР_7 , №  НОМЕР_8 , №  НОМЕР_9 , №  НОМЕР_10 , №  НОМЕР_11 , №  НОМЕР_12 у АТ «Перший український міжнародний банк»;
		- стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України необґрунтовані активи у розмірі 3 287 497,27 грн, в тому числі кошти у сумі 2 236 467,12 грн, що на теперішній час перебувають на рахунках ОСОБА_1 №  НОМЕР_4 , №  НОМЕР_5 , №  НОМЕР_6 , №  НОМЕР_7 , №  НОМЕР_8 , №  НОМЕР_9 , №  НОМЕР_10 , №  НОМЕР_11 у АТ «Перший український міжнародний банк».
		 
		2. Позиції сторін
		2.1. Позиція представника Позивача
		Представник Позивача прокурор САП Касьян А.О. під час розгляду справи підтримав доводи позовної заяви.
		У ході підготовчого провадження прокурор Касьян А.О. уточнив позовні вимоги, сформулювавши їх таким чином:
		- визнати необґрунтованими активи у вигляді грошових коштів у розмірі 2 300 800 грн, 18 818,18 доларів США (в еквіваленті 468 132,96 грн за банківським курсом на день проведення операцій), 1 000 Євро (в еквіваленті 31 599 грн за банківським курсом на день проведення операцій), 17 632,01 долари США (486 965,31 грн за офіційним курсом НБУ), а всього на загальну суму 3 287 497,27 грн, набутих ОСОБА_1 у власність та які були розміщені на банківських рахунках №  НОМЕР_1 , №  НОМЕР_2 у АТ «Перший український міжнародний банк» та №  НОМЕР_3 у АТ «ПриватБанк», та в подальшому частково з рахунків зняті, а у сумі 2 236 467,12 грн на теперішній час перебувають на рахунках ОСОБА_1 №  НОМЕР_4 (93 800 грн), №  НОМЕР_5 (327 500 грн), №  НОМЕР_6 (155 000 грн), №  НОМЕР_7 (200 000 грн), №  НОМЕР_9 (230 000 грн), №  НОМЕР_10 (150 000 грн), №  НОМЕР_8 (290 000 грн), № НОМЕР_11 (500 097,2 грн), №  НОМЕР_12 (290 069,92 грн) у АТ «Перший український міжнародний банк»; 
		- стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України необґрунтовані активи у розмірі 3 287 497,27 грн, в тому числі кошти у сумі 2 236 467,12 грн, що на теперішній час перебувають на рахунках ОСОБА_1 №  НОМЕР_4 (стягнути з вказаного рахунку 93 800 грн), №  НОМЕР_5 (стягнути з вказаного рахунку 327 500 грн), №  НОМЕР_6 (стягнути з вказаного рахунку 155 000 грн), №  НОМЕР_7 (стягнути з вказаного рахунку200 000 грн), № НОМЕР_9 (стягнути з вказаного рахунку 230 000 грн), №  НОМЕР_10 (стягнути з вказаного рахунку 150 000 грн), №  НОМЕР_8 (стягнути з вказаного рахунку 290 000 грн), №  НОМЕР_11 (стягнути з вказаного рахунку 500 097,2 грн), №  НОМЕР_12 (стягнути з вказаного рахунку 290 069,92 грн) у АТ «Перший український міжнародний банк», а в сумі 1 051 030,15 грн стягнути з інших активів ОСОБА_1 .
		Також представник Позивача зазначив, що при обчисленні законних доходів ОСОБА_1 ним враховувались як заробітна плата, так і кошти, які знаходились на депозитних рахунках Відповідача. Він заперечував наявність у ОСОБА_1 коштів у сумі 140 000 доларів США, які нібито були отримані у борг у тестя ОСОБА_4 , і не враховував ці кошти як законний дохід Відповідача.
		 
		2.2. Позиція Відповідача
		Представник Відповідача адвокат Староста І.І. вказував про необґрунтованість і безпідставність позову у зв`язку з неконституційністю механізму конфіскації незаконних активів осіб, застосуванням для цієї категорії справ стандартів, які суперечать фундаментальним принципам і засадами цивільного судочинства.
		На його думку, з позову вбачається, що час набуття Відповідачем грошових коштів, які є предметом даного позову, очевидно не є часом після 28.11.2019, як того вимагає ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Ці грошові кошти в будь-якому випадку набуті (отримані) Відповідачем до вказаної дати, а станом на 28.11.2019 вони вже перебували у власності Відповідача. Це свідчить про намагання притягнути Відповідача до цивільної відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Час набуття грошових коштів у власність не можна ототожнювати із часом внесення їх на депозитний рахунок у банківській установі. Факт перебування грошових коштів на банківському рахунку певної особи не породжує у вкладника права власності на ці кошти.
		Адвокат Староста І.І. зазначив, що аналіз джерел походження коштів ОСОБА_1 та об`єктів рухомого та нерухомого майна його дружини, членів сім`ї, які існували до 28.11.2019, виходить за межі предмету доказування у цій справі. Твердження про майновий стан тещі і тестя ОСОБА_1 , існування потреби у купівлі нерухомості у м. Києві, фактичного власника цього майна, є виключно припущенням прокурора. Також представник вважав, що Позивач не довів зв`язок між вказаними активами та Відповідачем.
		Представник Відповідача повідомив, що родина батьків дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 тривалий час займаються підприємницькою діяльністю, у зв`язку з чим мають достатні законні доходи, статки і заощадження. Відносини між Відповідачем і батьками дружини були і залишаються добрими. Останні у разі необхідності надавали зятю матеріальну допомогу або давали кошти у борг. Зокрема, відповідно до розписки від 15.09.2018 ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 140 000 доларів США, які зобов`язувався повернути до 15.09.2028. На час розгляду даної справи борг ОСОБА_4 ще не повернутий.
		Також, на думку представника Відповідача, позовна заява подана з пропуском передбаченого ч. 5 ст. 258 ЦПК України спеціального строку позовної давності. На його думку очевидно, що усі грошові кошти, які є предметом даного позову, вже існували на банківських рахунках Відповідача у різні періоди часу принаймні з 2014 року до 28.11.2019. Іншої конкретної дати набуття у власність Відповідачем грошових активів в сумі 3 287 497,27 грн Позивачем не доведено і не зазначено. Це свідчить про сплив чотирирічного строку позовної давності для цієї категорії справ, перебіг якого починається від дня набуття оспорюваних активів Відповідачем.
		Крім законодавчої умови щодо часу набуття активу після 28.11.2019 іншою обов`язковою умовою позову є набуття активу під час перебування відповідача на державній службі. Оскільки Відповідач був звільнений з посади першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності 11.06.2021, на думку представника відповідача, в межах цивільної справи предметом судової оцінки можуть бути лише активи, набуті відповідачем, за період часу з 28.11.2019 до 11.06.2021.
		Представник Відповідача переконаний, що у цій справі порушені норми цивільного процесуального закону, адже позов пред`явлено до ОСОБА_1 при одночасно триваючих двох кримінальних провадженнях, предметом у кожному з яких є ті ж самі грошові кошти в сумі 3 287 497,27 грн. Ці кошти є предметом цього позову у цивільній справі, водночас мають процесуальний статус речового доказу та неправомірної вигоди у кримінальному провадженні № 42020000000002376 від 08.12.2020. У триваючих кримінальних провадженнях ОСОБА_1 інкримінується вчинення інших кримінальних правопорушень, а не кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.
		Представник Староста І.І. вважав, що прокурор доводить один і той же факт правопорушення, яке з одного боку кваліфіковано як кримінальне, а в іншому - як цивільно-правове, предметом їх є ті ж грошові кошти, незаконність набуття яких Відповідачем припускається в обох випадках, але за різні періоди. Це є порушенням заборони подвійного переслідування за одне діяння.
		На його думку, до ОСОБА_1 пропонується застосувати кримінальне покарання - конфіскацію майна в цивільному порядку без доведеності його вини у вчиненні кримінально-караного діяння та за відсутності доведення самого факту такого діяння, оскільки необхідність його доведення для можливості застосування цивільної конфіскації Главою 12 ЦПК України не передбачена. 
		Представник Відповідача Староста І.І. стверджував, що жодного належного і допустимого доказу набуття ОСОБА_1 грошових коштів в загальній сумі 3 287 497,27 грн за період з 28.11.2019 до 11.06.2021 Позивачем не надано. 
		У ході судового розгляду представник Відповідача додатково визначив, що:
		-до маси активів, питання про необґрунтованість яких ставиться Позивачем, не можуть увійти суми 700 Євро та 300 Євро (операції від 28.08.2021 та від 08.09.2021), адже відсутні відомості щодо операцій із поповнення рахунку цими коштами, і операції проводились після звільнення Відповідача зі служби;
		-суми в розмірі 280 224,48 грн, 4 122,35 доларів США (за банківським курсом 110 924,74 грн) є прибутком ОСОБА_1 у вигляді виплат сум нарахованих відсотків по депозитних договорах, які були відкриті до 28.11.2019. Вказані грошові кошти є абсолютно законними, набутими у власність після 28.11.2019, і мають бути відняті від загальної суми активів, які можуть бути предметом даного позову;
		-грошові кошти у сумі 312 976,40 грн станом на 28.11.2019 знаходились на рахунках Відповідача, а тому вказана сума повинна бути віднята від загальної суми активів;
		-починаючи з 28.11.2019 і до 11.06.2021 ОСОБА_1 отримав дохід за своїм місцем роботи у загальному розмірі 1 150 021,52 грн, і вказана сума має бути віднята від загальної суми активів, які можуть бути предметом даного позову;
		-на рахунках Відповідача, відкритих у АТ «ПУМБ», станом на 28.11.2019 знаходились грошові кошти у розмірі 245 400 доларів США та 2 380 000 грн, які продовжували існувати і після вказаної дати. Вказані активи є законними і обґрунтованими та повинні враховуватись під час обчислення розміру необґрунтованих активів, які виступають предметом позову.
		Відповідач заперечував наявність у нього необґрунтованих активів, стверджував, що грошові кошти на його банківських рахунках знаходились там тривалий час. Шляхом укладання депозитних договорів на вигідних для нього умовах відбувалося збільшення суми заощаджень. Також підтвердив укладання договору позики на суму 140 000 доларів США та використання цієї суми з метою отримання законних доходів.
		Відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні позову.
		 
		3. Хід розгляду справи
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.06.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.
		До початку підготовчого судового засідання представник Позивача прокурор Касьян А.О. надіслав до суду відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів, заперечення на клопотання Відповідача про допит свідків, заяву про визнання поданого Відповідачем документу недостовірним та заяву про уточнення позовних вимог.
		Представник Відповідача адвокат Староста І.І. надіслав суду відзив на позовну заяву, заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, клопотання про допит свідків, заперечення на відповідь на відзив.
		Під час підготовчого судового засідання адвокат Староста І.І. подав заперечення на заяву Позивача про визнання документа недостовірним, заперечення на клопотання Позивача про витребування доказів, клопотання про допит Відповідача в якості свідка. Також представник Відповідача надав суду заперечення на заяву про уточнення позовних вимог.
		У ході підготовчого судового провадження судом було:
		- задоволено клопотання представника Позивача прокурора Касьяна А.О. про витребування доказів, в подальшому витребувані документи були долучені до матеріалів справи;
		- задоволено клопотання представника Відповідача адвоката Старости І.І. про допит відповідача ОСОБА_1 у якості свідка та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ;
		- долучено до матеріалів справи заяву представника Позивача прокурора Касьяна А.О. про визнання поданого Відповідачем документа недостовірним, заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності представника Відповідача Старости І.І. та його заперечення на заяву Позивача про визнання документа недостовірним.
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		26.07.2022 розпочато розгляд справи по суті.
		Під час судового провадження судом було досліджено надані сторонами докази, допитано Відповідача як свідка. Від допиту інших свідків Відповідач та його представник відмовились. 
		 
		4. Обставини, що підлягають доказуванню
		У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
		Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави визначені Главою 12 ЦПК України.
		Проаналізувавши вказані положення закону, з урахуванням конкретних обставин справи Суд дійшов висновку про необхідність встановлення таких обставин:
		- чи є особа, щодо якої порушено питання про визнання активів необґрунтованими, особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
		- чи існує зв`язок між особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та активами;
		- чи пред`явлено позов щодо активів, які є необґрунтованими в розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України;
		- чи були набуті активи за рахунок законних доходів та чи підлягають вони стягненню.
		 
		5. Щодо статусу Відповідача як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
		Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено зокрема до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті (ч. 4 ст. 290 ЦПК України).
		Відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію»).
		У матеріалах справи містяться докази, що підтверджують проходження ОСОБА_1 служби в поліції до 11.06.2021 та присвоєння йому спеціального звання.
		Зокрема, Наказом Голови Національної поліції України № 82 о/с від 07.11.2015 (т. 2 а.с. 5) ОСОБА_1 призначено головним інспектором Департаменту превентивної діяльності, присвоївши йому спеціальне звання полковника поліції. 
		Згідно з Наказом Голови Національної поліції України № 401 о/с від 16.06.2016 (т. 2 а.с. 6) полковника поліції ОСОБА_1 з 01.06.2016 призначено заступником начальника управління - начальником відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи. 
		Наказом Голови Національної поліції України № 581 о/с від 02.08.2017 (т. 2 а.с. 7) полковника поліції ОСОБА_1 призначено першим заступником начальника Департаменту превентивної діяльності у порядку просування по службі. 
		11.06.2021 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції Наказом Голови Національної поліції України № 714 о/с від 11.06.2021 (т. 2 а.с. 8).
		У послужному списку ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 9-18) міститься аналогічна інформація, зокрема про службу ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ, а потім в Національній поліції України з 16.07.1996 по 11.06.2021.
		На підставі цих доказів Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України, до 11.06.2021 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Отже, до активів Відповідача може застосовуватись механізм визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
		 
		6. Щодо зв`язку між активами та Відповідачем
		Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави позивач, серед іншого, зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		У позові порушується питання про визнання необґрунтованими грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 3 287 497,27 грн (2 300 800 грн, 18 818,18 доларів США, 1 000 Євро, 17 632,01 доларів США), які були розміщені на банківських рахунках №  НОМЕР_1 , №  НОМЕР_2 , №  НОМЕР_13 у АТ «Перший український міжнародний банк» та №  НОМЕР_3 у АТ «ПриватБанк».
		У листі представника АТ «Перший Український міжнародний банк» № КНО-07.8.6/529 БТ від 10.05.2022 міститься інформація про відкриття ОСОБА_1 у цьому банку таких рахунків: №  НОМЕР_12 , №  НОМЕР_11 , №  НОМЕР_6 , №  НОМЕР_4 , №  НОМЕР_5 , №  НОМЕР_7 , №  НОМЕР_8 , №  НОМЕР_9 , №  НОМЕР_10 , №  НОМЕР_1 ( НОМЕР_14 ), №  НОМЕР_2 ( НОМЕР_15 ), № НОМЕР_13 ( НОМЕР_16 ) (т. 3 а.с. 3-4), та про суми грошових коштів на цих рахунках. Ця інформація підтверджується даними про рух коштів за цими рахунками (т. 3 а.с. 7 - 74).
		Відкриття та користування ОСОБА_1 банківським рахунком №  НОМЕР_3 у АТ КБ «ПриватБанк», розміщення на ньому грошових коштів підтверджується листом представника АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-220511/5311 від 11-05-2022 (т. 3 а.с.77) та довідками по рахункам ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 175-182).
		Тому зв`язок ОСОБА_1 з активами, про необґрунтованість яких йдеться у позові, є очевидним та доведеним.
		 
		7. Щодо необґрунтованості активів в розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України
		Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують необґрунтованість активів, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи.
		У частині другій статті 290 ЦПК України йдеться про різницю між вартістю необґрунтованих активів і законними доходами, яка у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.
		Зазначений Закон набув чинності 28.11.2019. 
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.07.2019 встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2007 грн. Тобто мінімальна різниця між вартістю активів та законними доходами становить 1 003 500 грн.
		Статтею 368-5 КК України встановлена межа - шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV ПК України для відповідного року; при цьому податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. 
		Тобто за ст. 290 ЦПК України найвище значення різниці вартості активів та законних доходів у 2022 році становить 8 063 250 грн. 
		Виключно з метою визначення зазначеної різниці щодо активів ОСОБА_1 у розмірі 3 287 497,27 грн, на думку Суду, слід виходити з такого.
		За змістом позовної заяви необґрунтовані активи у виді грошових коштів були набуті Відповідачем у 2019, 2020, 2021 та у 2022 роках.
		На підтвердження фінансового стану та неможливості набуття активів до позовної заяви додано декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, подані ОСОБА_1 зокрема за 2019, 2020 та 2021 роки.
		Відповідно до п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України терміни «законні активи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». 
		Такими законними джерелами законних доходів є:
		- отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;
		- наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.
		Оскільки позовні вимоги стосуються активів, набутих протягом тривалого періоду часу, доцільним є врахування останніх за часом даних щодо майнового стану ОСОБА_1 . Найбільш повні такі дані містяться у декларації за 2021 рік. Відображені у цій декларації активи мають бути результатом діяльності Відповідача за попередні роки.
		За даними декларації за 2021 рік (перед звільненням за період 01.01.2021 - 30.06.2021) (т. 2 а.с. 125 - 135) ОСОБА_1 отримав у 2021 році заробітну плату (без відрахування податків та зборів) в розмірі 228 851 грн, матеріальну допомогу в розмірі 1 491 грн, благодійну допомогу 5 000 грн; станом на 30.06.2021 мав готівкові кошти у розмірі 400 000 грн, надав у позику третім особам 700 000 грн. Дружина ОСОБА_1 мала готівкові кошти у розмірі 500 000 грн. Тобто сума грошових активів родини становила 1 600 000 грн. Будь-яких фінансових зобов`язань ОСОБА_1 або членів його родини перед третіми особами не відображено. 
		У даному випадку, на думку Суду, має значення саме показник активів у розмірі 1 600 000 грн. Заробітна плата, отримана протягом звітного періоду, не має значення для розрахунку, оскільки фактично поглинається активами, трансформована в активи, розмір яких відображений на кінець звітного періоду. 
		На підставі зазначених показників можна дійти висновку, що необхідна за ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниця в даному випадку розраховується так:
		3 287 497,27 грн (вартість активів) - 1 600 000 грн (законні доходи за декларацією) = 1 687 497,27 грн.
		Ця сума перевищує мінімальну межу у 1 003 500 грн та є меншою за максимальну межу.
		Тим самим Суд дійшов висновку про дотримання вимог до позовної заяви щодо розміру необґрунтованих активів.
		 
		8. Щодо законності доходів та стягнення активів
		8.1. Стандарт доказування
		Для висновку про стягнення або нестягнення активів необхідним є розуміння та визначення стандарту доказування у цій справі.
		У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).
		Тобто законом визначений стандарт доказування у цій категорії справ - перевага сукупності доказів, які є більш переконливими. Фактично йдеться про стандарт переваги більш вагомих доказів (preponderance of the evidence), за якого тягар доказування виконано, якщо доведено, що суб`єктивна ймовірність того, що оспорюваний факт був, перевищує вірогідність зворотного. 
		Використаний в національній системі термін «більша переконливість доказів» означає, що існують розумні підозри вважати, що факт скоріше має місце. Цей стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. 
		Передбачений ст. 12 ЦПК України принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		За загальним принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Також у цій категорії справ тягар доведення обґрунтованості активів (спростування необґрунтованості) покладається на Відповідача за наявності двох умов:
		- достатньої доведеності зв`язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та 
		- доведеності наявності різниці між вартістю активів та законними доходами, визначеної частиною другою статті 290 ЦПК України.
		 
		8.2. Дослідження майнового стану Відповідача
		8.2.1. Відомості з щорічних декларацій та з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків
		Під час розгляду справи Судом досліджені подані прокурором копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік, паперові копії декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які були подані ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру декларацій, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 (після звільнення) роки (надалі - декларації).
		Оскільки Закон № 263-ІХ від 31.10.2019набув чинності 28.11.2019, а предметом позову є грошові активи, Судом взято до уваги декларації за 2019, 2020 та 2021 роки та проаналізовано їх зміст саме щодо грошових активів. 
		Згідно із виправленою щорічною декларацією за 2019 рік (т. 2 а.с. 104 - 114) ОСОБА_1 отримав за цей рік заробітну плату в розмірі 582 558 грн (без відрахування податків та зборів), матеріальну допомогу 7 600 грн; станом на 31.12.2019 мав готівкові кошти в розмірі 80 000 грн, а також надав у позику третім особам 300 000 грн, його дружина надала у позику третім особам 250 000 грн. Тобто сума грошових активів родини склала 630 000 грн. Будь-яких фінансових зобов`язань ОСОБА_1 або членів його родини перед третіми особами не відображено.
		За даними щорічної декларації за 2020 рік (т. 2 а.с. 115 - 124) ОСОБА_1 отримав у цьому році заробітну плату в розмірі 775 487 грн (без відрахування податків та зборів), матеріальну допомогу 67 390 грн; станом на 31.12.2020 мав готівкові кошти у розмірі 80 000 грн, надав у позику третім особам 500 000 грн, дружина ОСОБА_1 мала готівкові кошти в розмірі 350 000 грн. Тобто сума грошових активів родини склала 930 000 грн. Будь-яких фінансових зобов`язань ОСОБА_1 або членів його родини перед третіми особами не відображено.
		За даними декларації за 2021 рік (перед звільненням за період 01.01.2021 - 30.06.2021) (т. 2 а.с. 125 - 135) ОСОБА_1 отримав у 2021 році заробітну плату (без відрахування податків та зборів) в розмірі 228 851 грн, матеріальну допомогу в розмірі 1 491 грн, благодійну допомогу 5 000 грн; станом на 30.06.2021 мав готівкові кошти у розмірі 400 000 грн, надав у позику третім особам 700 000 грн, дружина ОСОБА_1 мала готівкові кошти у розмірі 500 000 грн. Тобто сума грошових активів родини становила 1 600 000 грн. Будь-яких фінансових зобов`язань ОСОБА_1 або членів його родини перед третіми особами не відображено. 
		Внаслідок аналізу зазначених даних у Суду виник сумнів у правильності відображення даних в останній декларації. Сума грошових активів родини ОСОБА_1 збільшилась на 670 000 грн, хоча офіційні доходи становили лише 235 242 грн (без відрахування податків та зборів). Джерело збільшення доходів невідомо та в декларації не відображено.
		 
		Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 24.05.2022 (т. 2 а.с. 200 - 212) містять такі дані:
		- ОСОБА_1 за період з 2005 по другий квартал 2021 року включно отримав доходи у розмірі 3 004 757,40 грн (з урахуванням податків та зборів). Дані за подальші періоди відсутні;
		- ОСОБА_3 (дружина) за період з 2005 по перший квартал 2019 року отримала доходи у розмірі 191 649 грн. Дані за подальші періоди відсутні;
		- ОСОБА_2 (донька від першого шлюбу) за період з четвертого кварталу 2013 по перший квартал 2015 року отримала доходи в розмірі 20 363,51 грн. Дані за подальші періоди відсутні;
		- ОСОБА_8 (син) за третій квартал 2013 - другий квартал 2014 отримав 15 684,92 грн соціальної допомоги;
		- ОСОБА_4 (тесть, батько дружини) за період з четвертого кварталу 1998 по 2014 рік включно отримав 1 108 458,08 грн доходу. Зокрема за 2010 рік - 153 860 грн, за 2011 рік - 220 036,75 грн, за 2013 рік - 139 800 грн, за 2014 - 2 828,80 грн. Дані за подальші періоди відсутні;
		- ОСОБА_5 (теща, мати дружини) за період з 2001 по 2013 роки отримала доходи у розмірі 711 942 грн. Зокрема за період з третього кварталу 2005 по перший квартал 2012 року доходів не отримувала. За другий квартал 2012 року отримала 114 944,44 грн, за третій квартал 2013 - 107 000 грн, за четвертий квартал 2013 - 480 000 грн.
		- ОСОБА_7 (брат дружини) за період з третього кварталу 2002 по 2021 рік отримав 522 340 грн.
		 
		8.2.2. Дослідження банківської інформації
		Дослідженням банківської інформації Судом встановлено, що станом на 28.11.2019 ОСОБА_1 розмістив на власних депозитних рахунках у АТ «ПУМБ»:
		-№  НОМЕР_17 - 42 300 доларів США (т. 3 а.с. 58);
		-№ НОМЕР_25 - 20 000 доларів США (т. 3 а.с. 58);
		-№ НОМЕР_26 - 23 000 доларів США (т. 3 а.с. 59);
		-№ НОМЕР_27 - 15 000 доларів США (т. 3 а.с. 59);
		-№ НОМЕР_28 - 34 300 доларів США (т. 3 а.с. 59);
		-№ НОМЕР_29 - 30 000 доларів США (т. 3 а.с. 60);
		-НОМЕР_30 - 56 600 доларів США (т. 3 а.с. 58);
		-№ НОМЕР_31 - 24 200 доларів США, що у сумі дорівнює 245 400 доларів США;
		та
		-№ НОМЕР_32 - 345 000 грн (т. 3 а.с. 58); 
		-№ НОМЕР_33 - 754 000 грн (т. 3 а.с. 59);
		-№ НОМЕР_34 - 370 000 грн (т. 3 а.с. 60);
		-№ НОМЕР_35 - 301 000 грн (т. 3 а.с. 59);
		-№ НОМЕР_36 - 280 000 грн (т. 3 а.с. 60);
		-№ НОМЕР_37 - 200 000 грн (т. 3 а.с. 58);
		-№ НОМЕР_38 - 60 000 грн (т. 3 а.с. 59);
		-№ НОМЕР_39 - 70 000 грн (т. 3 а.с. 59), що у сумі дорівнює 2 380 000 грн.
		Зазначена обставина визнавалась Відповідачем та його представником.
		 
		Також дослідженням банківської інформації про рух коштів за рахунками ОСОБА_1 в акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» Судом встановлено таке.
		По банківському рахунку  НОМЕР_13  (EUR) (IBAN НОМЕР_18 ):
		28.08.2021 о 16:18:08 відбулася операція: Перерахування коштів, отриманих при купівлі валюти по курсу 31,7 за 1 EUR згідно заявки. 700 EUR (еквівалент 22058,47 грн). Кореспондент: АТ «ПУМБ» (валютообмін) (т. 3 а.с. 6).
		08.09.2021 о 22:47:12 відбулася операція: Перерахування коштів, отриманих при купівлі валюти по курсу 31,85 за 1 EUR згідно заявки. 300 EUR (еквівалент 9 541,89 грн). Кореспондент: АТ «ПУМБ» (валютообмін) (т. 3 а.с. 6).
		Таким чином, наприкінці серпня та на початку вересня 2021 року ОСОБА_1 купив 1 000 Євро (еквівалент 34600,36 грн) та поклав ці кошти на банківський рахунок НОМЕР_13 в АТ «Перший український міжнародний банк».
		Водночас ця валюта була придбана за рахунок коштів, які знаходились на банківському рахунку Відповідача шляхом міжрахункових трансакцій. Тому не можна стверджувати про внесення цієї суми готівкою на цей банківський рахунок. Ця позиція також була підтверджена прокурором під час дослідження доказів.
		 
		По банківському рахунку  НОМЕР_1  (UAH) (IBAN НОМЕР_19 ):
		05.12.2019 о 15:27:40, о 15:09:20, о 15:13:54, о 15:17:22, о 15:20:44, о 15:24:55 відбулися операції: Внесення готівкових грошових коштів через ПТКС (програмно-технічний комплекс самообслуговування) ІТТК1701, ОСОБА_1 на 6 000 грн, 14 500 грн, 14 500 грн, 14 500 грн, 14 500 грн, 14 900 грн (т. 3 а.с. 10).
		Загальна сума внесеної в цей день готівки на цей рахунок 78 900 грн.
		12.12.2019 о 10:34:06 відбулася аналогічна операція на суму 14 900 грн (т. 3 а.с. 10).
		13.01.2020 о 13:17:13, о 12:52:30, о 12:56:25, о 12:59:24, о 13:02:24, о 13:05:30, о 13:08:27, о 13:11:44, о 13:14:39 відбулися аналогічні операції на 11 500 грн, 14 500 грн, 14 500 грн, 14 500 грн, 14 500 грн, 14 500 грн, 14 500 грн, 14 500 грн, 14 500 грн (т. 3 а.с. 11-12).
		Загальна сума внесеної в цей день готівки на цей рахунок через ПТКС склала 127 500 грн. 
		08.02.2020 о 13:34:47 відбулася аналогічна операція на суму 14 500 грн (т. 3 а.с. 12). 
		29.02.2020 о 19:50:29 відбулася аналогічна операція на суму 60 000 грн (т. 3 а.с. 12).
		27.04.2020 о 13:40:08 відбулася операція на суму 155 000 грн: Внесення готівки на картковий рахунок НОМЕР_20 ОСОБА_1 згідно договору №. Кореспондент: Облік грошової наявності в касі операційного часу (т. 3 а.с. 13).
		09.06.2020 о 21:52:37 відбулася операція на суму 100 000 грн: Поповнення карточного рахунку через POS; (по карті НОМЕР_21 ; BRCA K24 KIE FUIB KIEV UA). Кореспондент: Позиція відділення за операціями, виконаними з використанням БПК, яку визначено (т. 3 а.с. 15). 
		04.07.2020 о 20:55:49 відбулася аналогічна операція на суму 100 000 грн по картці (НОМЕР_40) (т. 3 а.с. 15).
		16.07.2020 о 20:23:51 відбулася аналогічна операція на суму 100 000 грн по картці НОМЕР_21 (т. 3 а.с. 15).
		18.07.2020 о 20:37:41 відбулася аналогічна операція на суму 100 000 грн (т. 3 а.с. 15).
		01.08.2020 о 19:48:03 відбулася аналогічна операція на суму 100 000 грн (т. 3 а.с. 16).
		06.08.2020 о 16:10:40 відбулася операція на суму 150 000 грн: Внесення готівки на картковий рахунок НОМЕР_20 ОСОБА_1 згідно договору №. Кореспондент: Облік грошової наявності в касі операційного часу (т. 3 а.с. 16).
		05.09.2020 о 19:50:25 відбулася операція на суму 150 000 грн: Поповнення карточного рахунку через POS; (по карті НОМЕР_21 ; BRCA K24 KIE FUIB KIEV UA. Кореспондент: Позиція відділення за операціями, виконаними з використанням БПК, яку визначено (т. 3 а.с. 16).
		26.11.2020 об 11:20:46 відбулася аналогічна операція на суму 200 000 грн (т. 3 а.с. 19).
		30.12.2020 о 21:07:42 відбулася аналогічна операція на суму 200 000 грн (т. 3 а.с. 20).
		19.01.2021 о 20:32:26 відбулася аналогічна операція на суму 200 000 грн (т. 3 а.с. 21).
		10.02.2021 о 21:20:44 відбулася аналогічна операція на суму 100 000 грн (т. 3 а.с. 22).
		11.08.2021 о 20:13:12 відбулася аналогічна операція по картці НОМЕР_41 на суму 350 000 грн (т. 3 а.с. 33).
		Таким чином, ОСОБА_1 в період з 05.12.2019 по 08.09.2021 здійснив поповнення банківського рахунку НОМЕР_1 у АТ «Перший український міжнародний банк» готівкою на суму 1 950 800 грн. 
		 
		По банківському рахунку  НОМЕР_2  (USD) (IBAN НОМЕР_22 ):
		12.12.2019 о 19:52:53 відбулася операція на суму 6 000 доларів США (еквівалент у гривні 141 621,28): Поповнення карточного рахунку через POS; (по карті НОМЕР_23 ); BRCA K24 FUIB KIEV UA. Кореспондент: Транз. рахунок по операції, здійсн. з використанням БПК (т. 3 а.с. 42).
		13.12.2019 о 20:05:53 відбулася аналогічна операція на суму 6 300 доларів США (еквівалент у гривні 148 448,64) (т. 3 а.с. 42).
		24.05.2021 о 23:17:28 відбулася операція на суму 1 018,18 доларів США (еквівалент у гривні 27965,84): Перерахування грошових коштів, отриманих при купівлі валюти по курсу 27,5 за 1 USD згідно заявки. Кореспондент: АТ «ПУМБ» (валютообмін) (т. 3 а.с. 48). 
		13.07.2021 о 21:00:44 відбулася операція на суму 5 500 доларів США (еквівалент у гривні 150 097,20): Поповнення карткового рахунку через POS; (по карті НОМЕР_23 ); BRCA K24 FUIB KIEV UA. Кореспондент: Позиція відділення за операціями, виконаними з використанням БПК, яку визначено (т. 3 а.с. 49).
		Тобто ОСОБА_1 в період з 12.12.2019 здійснив поповнення цього банківського рахунку на 18 818,18 доларів США (еквівалент 468 172,96 грн).
		Водночас операція 24.05.2021 на суму 1 018,18 доларів США здійснена внаслідок трансакцій по рахункам Відповідача. Тому не можна дійти висновку про поповнення банківського рахунку саме готівкою. 
		Відповідно поповнення цього банківського рахунку готівкою за період з 12.12.2019 по 13.07.2021 відбулося на суму 17 800 доларів (еквівалент 440 167,12 грн).
		 
		Дослідженням банківської інформації про рух коштів за рахунками ОСОБА_1 в акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» Судом встановлено таке.
		По банківському рахунку НОМЕР_3 :
		07.05.2021 о 13:37:23 відбулося поповнення готівкою у відділенні Друге Столичне м. Київ, вул. Декабристів, 12/37 на 9 271,42 долари США (т. 3 а.с. 178). В банківській виписці не зазначений банківський курс, за офіційним курсом Національного банку України це становить 257 008,40 грн. 
		Того ж дня о 13:40:33 відбулося поповнення готівкою картки в терміналі самообслуговування: Київ, вул. Декабристів, буд. 12/37, відділення банку на 610 доларів США (т. 3 а.с. 178), що за курсом НБУ еквівалентно 16 909,51 грн. 
		Того ж дня о 13:42:21 відбулася аналогічна операція на суму 100 доларів США. Проте саме про цю операцію та про цей актив не йдеться в позові (т. 3 а.с. 178). Тому Суд цю операцію не враховує.
		Тобто 07.05.2021 дійсно відбулося внесення готівки на рахунок ОСОБА_1 в розмірі 9 881,42 долари США, що за курсом НБУ еквівалентно 273 917,91 грн.
		11.01.2022 о 19:02:07 та о 19:04:06 відбулося поповнення готівкою карти в терміналі самообслуговування: Київ, вул. Антоновича, буд. 176, ТРЦ Okean Plaza на 5 400 та 2 400 доларів США. Загалом на 7 800 доларів США (т. 3 а.с. 181), що за курсом НБУ становить 214 498,44 грн.
		Тобто зазначений банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк» поповнено на суму 17 681,42 доларів США, що становить 488 416,35 грн за курсом НБУ на час вчинення відповідної операції.
		 
		Зміст проведених операцій дозволяє дійти висновку про внесення готівкою ОСОБА_1 на свої банківські рахунки в період з 05.12.2019 по 11.01.2022 включно 2 300 800 грн та 35 481,42 доларів США.
		 
		8.3. Дослідження доказів Відповідача
		В судовому засіданні 23.08.2022 Відповідач був допитаний в якості свідка.
		ОСОБА_1 пояснив Суду, що у 2014 році внаслідок військових дій у Донецькій області був змушений переїхати з родиною на підконтрольну Україні територію. Тоді прийняв на зберігання від свого тестя ОСОБА_4 140 000 доларів США. До 2018 року ці гроші перебували на зберіганні у ОСОБА_1 . 
		Після того, як положення Відповідача стабілізувалось, він вирішив використати отримані кошти та за згодою ОСОБА_4 написав розписку про отримання 140 000 доларів США у позику. З того часу почав використовувати ці гроші на власний розсуд. На цей час борг не повернуто, він становить повну суму, зазначену у розписці.
		За клопотанням представника Відповідача до матеріалів справи долучено копію розписки від 15.09.2018 (т. 5 а.с. 142), складену ОСОБА_1 , про отримання у борг від ОСОБА_4 коштів у сумі 140 000 доларів США. Зазначений термін повернення грошових коштів - 15.09.2028. 
		В засіданні Судом було досліджено оригінал розписки від 15.09.2018 та встановлено ідентичність наданого для огляду оригіналу та копії, що міститься у матеріалах справи.
		 
		ОСОБА_1 заперечував наявність у нього необґрунтованих активів, стверджував, що грошові кошти на його банківських рахунках знаходились там тривалий час. Гроші, які перебували у валюті, переводились у гривневий еквівалент у зв`язку із вигідними відсотковими ставками банку по депозитах, що відображено у відповідних договорах з банком.
		ОСОБА_1 повідомив, що його тесть ОСОБА_4 був співзасновником ринку «Текстильщик», організації, яка була достатньо прибутковою та займалась здачею в оренду приміщень для торгівлі. Щодо обліку цієї інформації у податковій інспекції йому нічого не відомо, а законність доходів ОСОБА_4 , на його думку, не є предметом дослідження у вказаному цивільному провадженні.
		З приводу відображення відомостей у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 повідомив таку інформацію. Кошти на банківських рахунках не було відображено, тому що ця вимога була передбачена законом пізніше, а в подальшому Президентом було накладено мораторій на відображення таких відомостей. Зобов`язання щодо повернення позичених коштів ОСОБА_1 не відображав, зважаючи на існуючу загрозу життя ОСОБА_4 , який перебував на окупованій території. Відсотки за депозитами, які були отримані як дохід, ОСОБА_1 не відображались у декларації у зв`язку з відсутністю роз`яснень щодо обов`язку відображення такої інформації. Обставини зазначення чи незазначення інших відомостей ОСОБА_1 не пам`ятає.
		Як джерело походження коштів, внесених на банківські рахунки після звільнення, вказав борги, які повертались йому іншими особами, кошти від продажу майна ним та його дружиною. Точно назвати джерело походження окремих сум, які вносились на рахунок Відповідач не зміг.
		Інших доказів Відповідачем та його представником не надано.
		 
		8.4. Оцінка доказів та висновки Суду
		Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (ч. 1 ст. 291 ЦПК України).
		 
		8.4.1. Щодо набуття активів за рахунок законних доходів
		Основним питанням, що підлягає вирішенню за наслідками розгляду цієї справи, є питання: чи є грошові кошти, про які йдеться в позовній заяві, законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави?
		 
		8.4.1.1.Щодо обов`язку Відповідача декларувати майновий стан
		В аспекті даної справи з урахуванням статусу Відповідача як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оцінка доказів має бути здійснена крізь призму обов`язку щорічного декларування майнового стану.
		Прозорість статків публічних осіб є обов`язковою відповідно до міжнародних зобов`язань України. Прагнення держави встановлювати заходи і системи, які зобов`язують посадових осіб надавати відповідним органам декларації, серед іншого, про активи і суттєві дарунки чи вигоди, у зв`язку з якими можуть виникати колізія інтересів у відношенні їх функцій як публічних посадових осіб, було виокремлено у п. 5 ст. 8 Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003.
		На даний час одним із способів фінансового контролю за майновим станом осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, є електронне декларування. Цей механізм було запроваджено після прийняття нової редакції Закону «Про запобігання корупції» 14.10.2014. В подальшому обов`язкові вимоги щодо декларування майна були відтворені у відповідних законах, які регулюють діяльність посадовців, серед яких Закон України «Про Національну поліцію».
		Так згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» на працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
		Інформування суспільства про майновий стан посадових осіб є однією з невід`ємних складових механізму запобігання та протидії корупції.
		 
		Станом на кінець 2019 року Закон України «Про запобігання корупції» передбачав, що у щорічній декларації зазначаються зокрема відомості про:
		-отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;
		-наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах;
		-банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб`єкта декларування або членів його сім`ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно;
		-фінансові зобов`язання суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі отримані кредити, позики, зобов`язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), залишок позики (кредиту) станом на кінець звітного періоду, зобов`язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення;
		-видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» № 524-ІХ від 04.03.2020 (далі - Закон № 524-ІХ) доповнено Розділ ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 140-ІХ пунктами 1-1 і 1-2. Відповідно до внесених змін у щорічній декларації за 2019 рік більше не потрібно було зазначати:
		-унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб`єкта декларування та членів його сім`ї;
		-належність до національних публічних діячів;
		-зареєстроване місце проживання членів сім`ї суб`єктів декларування;
		-об`єкти декларування, які перебували у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї протягом не менше половини днів звітного періоду;
		-членів сім`ї суб`єкта декларування, які спільно з ним проживали сукупно протягом не менше 183 днів протягом року;
		-трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї;
		-криптовалюти;
		-банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб`єкта декларування або членів сім`ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно.
		Ці правила залишились чинними станом на 2021 рік.
		Отже, зважаючи на всі зміни антикорупційного законодавства, ОСОБА_1 у своїх щорічних деклараціях за 2019 та 2020 роки, та декларації перед звільненням за період з 01.01.2021 - 30.06.2021 зобов`язаний був вказати:
		1)отримані ним доходи, у тому числі проценти з депозитів у банку;
		2)реальні суми грошових коштів. розміщених на банківських рахунках (з урахуванням 245 400 доларів США та 2 380 000 грн та подальшого внесення готівки), адже їх розмір перевищував 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року;
		3)фінансові зобов`язання, а саме позику 140 000 доларів США, отриману від ОСОБА_9 , адже її сума перевищувала 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.
		Проте Відповідач не дотримався зазначених вимог закону і не відобразив ці відомості у своїх деклараціях. Причини невідображення цих відомостей у щорічних деклараціях Відповідач не зазначив.
		Такі порушення та невиконання своїх обов`язків щодо декларування всіх наявних активів можуть свідчити про небажання Відповідача відображати свій реальний майновий стан та приховати свої статки.
		 
		8.4.1.2. Щодо майнового стану родини ОСОБА_4 та позики у 140 000 доларів США
		Майновий стан родини ОСОБА_4 відображений у пункті 8.2.1. цього Рішення. На підставі витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків встановлено таке.
		ОСОБА_4 (тесть, батько дружини) за період з четвертого кварталу 1998 по 2014 рік включно (тобто за 16 років) отримав 1 108 458,08 грн доходу. Найбільші доходи отримані протягом 2010 - 2013 роки. Зокрема, за 2010 рік - 153 860 грн, за 2011 рік - 220 036,75 грн, за 2013 рік - 139 800 грн (отримання квартири за договором дарування) (т. 2 а.с. 190-191), за 2014 рік - 2 828,80 грн (т. 2 а.с. 205-208).
		ОСОБА_5 (теща, мати дружини) за період з 2001 по 2013 роки отримала доходи у розмірі 711 942 грн. Зокрема за період з третього кварталу 2005 по перший квартал 2012 року доходів не отримувала. За другий квартал 2012 року отримала 114 944,44 грн (сума з урахуванням утриманого податку) за відчуження рухомого майна, за третій квартал 2013 року - 107 000 грн за відчуження нерухомого майна (квартири), за четвертий квартал 2013 року - 480 000 грн (податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи (першої та другої груп) (т. 2 а.с. 208-209).
		ОСОБА_7 (брат дружини) за період з третього кварталу 2002 по 2021 рік отримав 522 340 грн (т. 2 а.с. 209-2012).
		Також згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 2 а.с. 186- 188) ОСОБА_4 придбав за договором купівлі-продажу машиномісце №68 площею 15,6 кв м в цокольному поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 . 
		ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу 11.07.2012 придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 (т. 2 а.с. 194-196).
		ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу 27.08.2013 придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 за 925 038 грн (т.2 а.с. 197-198).
		Хоча даних про вартість деяких придбаних об`єктів нерухомості матеріали справи не містять, зрозуміло, що їх вартість досить значна. 
		За свідченням Відповідача, сума у 140 000 доларів США, яка належала батькам його дружини, перебувала у нього на збереженні з того моменту, як він виїхав з Донецька у 2014 році внаслідок воєнних дій. Тобто можливі доходи родини ОСОБА_4 після 2014 року для надання оцінки твердженню Відповідача щодо надання позики значення не мають. 
		Внаслідок аналізу зазначених даних про офіційні доходи та витрати родини ОСОБА_4 на придбання нерухомості Суд дійшов однозначного висновку про недостатність доходів ОСОБА_4 для акумулювання суми в розмірі 140 000 доларів США та надання її у позику ОСОБА_1 . Доказів зворотного Суду не надано. 
		Також 30 травня 2019 року ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_1 за довіреністю, придбав за договорами купівлі-продажу дві квартири у АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 за 1 712 169 грн та 1 725 894 грн відповідно (всього 3 438 063 грн) (т. 2 а.с. 169-170,174-175). Вартість квартир перевищує офіційні доходи ОСОБА_4 в три рази, сукупний дохід подружжя ОСОБА_4 - в два рази. Ця обставина, на думку Суду, є додатковим аргументом про неможливість ОСОБА_4 надати у позику ОСОБА_1 140 000 доларів США.
		 
		Важливою є обставина щодо наявності у Відповідача станом на 28.11.2019 на банківських рахунках грошових коштів у розмірі 2 380 000 грн та 245 400 доларів США. Зазначені суми значно перевищують 140 000 доларів США, які нібито отримані Відповідачем у позику. 
		Наявність такої суми зводить нанівець твердження та аргументи Відповідача та його представника про позику у розмірі 140 000 доларів США як обґрунтування законності коштів на банківських рахунках, внесених готівкою після 28.11.2019.
		Відповідач пояснив, що почав використання позики у 2018 році шляхом покладення коштів на депозит та отримання процентів.
		Позовні вимоги ґрунтуються на доводах про необґрунтованість грошових коштів, внесених на банківські рахунки після 28.11.2019 готівкою за відсутності відповідних доходів. Суми депозитів, оформлених раніше, та проценти від цих сум не є предметом позову. 
		Тобто наявність позики за таких умов не впливає на обґрунтованість активів, питання про стягнення яких вирішується Судом.
		 
		8.4.1.3. Щодо законності доходів Відповідача
		Відомості про доходи (майновий стан) Відповідача та їх відображення у щорічних деклараціях зазначені в п. 8.2.1. цього рішення.
		Так ОСОБА_1 за період з 2005 по другий квартал 2021 року включно отримав доходи у розмірі 3 004 757,40 грн (з урахуванням утриманих податків). Зокрема у 2018 році його чистий дохід склав 339 162,83 грн, у 2019 році - 484 159,84 грн, у 2020 році - 696 409,36 грн, у 2021 році (за два квартали) - 199 233,99 грн. 
		Доходи дружини Відповідача незначні: за період з 2005 року - 191 649 грн. Після першого кварталу 2019 року вона не отримувала доходів.
		Доходи дітей ОСОБА_1 незначні. 
		Аналіз банківських рахунків, на які Відповідач отримував заробітну плату, свідчать про витрачання отриманих коштів на поточні потреби родини та відсутність можливості здійснення значних заощаджень. 
		Враховуючи відсутність відображення у щорічних деклараціях ОСОБА_1 будь-яких доходів ніж заробітна плата, відсутність будь-яких інших доказів щодо походження доходів Відповідача та/або членів його родини, Суд не може дійти висновку про набуття грошових коштів, що є предметом позову у цій справі, за рахунок законних доходів. За наведених обставин є очевидною неможливість за рахунок єдиного законного джерела - заробітної плати набуття Відповідачем активів у розмірі 245 000 доларів та 2 380 000 грн станом на 28.11.2019 та більш ніж 3 280 тис грн після цієї дати. 
		Досліджені докази, оцінені за стандартом «переваги більш вагомих доказів», сформували у Суду загальну думку про незаконність доходів Відповідача у виді грошових коштів, внесених готівкою на банківські рахунки в період після 28.11.2019.
		 
		В цій справі іншим питанням, на яке необхідно відповісти Суду, є питання щодо часу набуття активів.
		В розрізі цієї справи це питання постає у двох аспектах:
		1)чи є внесення готівки Відповідачем на банківські рахунки набуттям активів?
		2)чи є внесення готівки Відповідачем на банківські рахунки після його звільнення з поліції 11.06.2021 набуттям активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування?
		 
		1) Згідно п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України під «набуттям активів» слід розуміти, серед іншого, набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність.
		Представник Відповідача, заперечуючи проти позову, зазначав, що внесення грошових коштів на банківські рахунки не є набуттям їх у власність. Гроші набуті раніше, до 28.11.2019, а вносились на банківські рахунки значно пізніше їх отримання та набуття їх у власність. 
		Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		Висновок Суду про неможливість набуття спірних активів ОСОБА_1 за рахунок законних доходів (заробітної плати) викладений вище у цьому ж пункті рішення.
		У цій справі внесення готівки на банківські рахунки є першими відомими операціями Відповідача з цими грошовими коштами, джерело походження яких невідомо.
		Доказів щодо набуття грошових коштів з інших законних джерел, зокрема з правочинів, Суду не надано. 
		Тому Суд у цій справі з урахуванням стандарту «переваги більш вагомих доказів» дійшов висновку про правильність ототожнення моменту внесення на банківський рахунок готівки, яка не відображена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, і щодо законності походження якої відсутні розумні пояснення, з набуттям права власності на ці кошти. 
		 
		2) Питання щодо статусу Відповідача як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, детально висвітлено у п. 5 цього рішення. Як поліцейський ОСОБА_1 був такою особою. 
		11.06.2021 ОСОБА_1 звільнений із Національної поліції. Тобто зазначений статус було втрачено. 
		Водночас після звільнення ним були внесені на банківські рахунки грошові кошти, а саме:
		13.07.2021 - 5 500 доларів США;
		11.08.2021 - 350 000 грн;
		11.01.2022 - 7 600 доларів США.
		У своїх показаннях Відповідач зазначив, що після звільнення з поліції 11.06.2021 до цього часу ніде не працевлаштований, заробітну плату не отримував. Внесені на банківські рахунки грошові кошти набуті за рахунок продажу певного майна родини ОСОБА_1 та за рахунок повернення боргів іншими особами. 
		Водночас будь-яких доказів на підтвердження джерел набуття коштів та його представником не надано. 
		Зазначені суми є значними. Тому і продаж майна, і повернення боргів в разі існування цих обставин, на думку суду, можливо було б підтвердити іншими доказами.
		Також Судом зазначалося про неправильне заповнення декларації за 2021 (перед звільненням), а саме - про невідповідність отриманих доходів в розмірі 235 242 грн збільшенню активів на суму 670 000 грн. Така невідповідність породжує сумнів у Суду щодо правдивості відображених грошових активів в цілому, зокрема наявності боргових зобов`язань, та намагання легалізувати у такий спосіб отримані з невідомих джерел кошти.
		Ці обставини у сукупності: відсутність офіційних доходів Відповідача після звільнення, непідтвердження його показань щодо джерел набуття активів, наявність явних невідповідностей у декларації за 2021 рік, неможливість набуття активів за рахунок законних доходів формують у Суду впевненість про набуття Відповідачем грошових коштів, внесених на банківські рахунки 13.07.2021, 11.08.2021 та 11.01.2022, саме під час виконання ним функцій держави або місцевого самоврядування. 
		 
		Враховуючи ці обставини, Суд дійшов висновку про необґрунтованість активів Відповідача, а саме - грошових коштів, внесених ним на його банківські рахунки готівкою в період з 05.12.2019 до 11.01.2022 в розмірі 2 300 800 грн та 35 481,42 долари США.
		 
		8.4.1.4. Щодо розміру необґрунтованих активів, які підлягають стягненню
		За ч. 1 ст. 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. 
		Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість (ч. 2 ст. 292 ЦПК України).
		У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів (ч. 3 ст. 292 ЦПК України).
		Згідно із ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів застосовується вартість їх набуття. 
		У пункті 8.2. цього рішення детально викладені відомості щодо банківських операцій. Внаслідок їх аналізу Суд дійшов висновку про внесення готівкою ОСОБА_1 на свої банківські рахунки в період з 05.12.2019 по 11.01.2022 включно 2 300 800 грн та 35 481,42 долари США.
		Цей розмір активів менший, ніж заявлений прокурором у позові, оскільки Суд не врахував в якості необґрунтованих активів грошові кошти, внесені Відповідачем внаслідок трансакцій коштів, набутих до 28.11.2019, а саме: 1 000 Євро та 1 018,18 доларів США.
		За твердженням прокурора та згідно з матеріалами справи, ці активи або витрачені, або трансформовані в інші суми на інших банківських рахунках. Зокрема, 2 236 467,12 грн та 12 300 доларів США перебувають на рахунках ОСОБА_1 . Інші активи витрачені. 
		Гроші як об`єкт цивільних прав є замінними, подібні до родових і подільних речей. Основною функцією грошей є їх здатність виступати законним платіжним засобом, тобто універсальним засобом виконання майнових зобов`язань. Безготівкові гроші не є речами. 
		Оскільки на банківських рахунках Відповідача перебувають суми у доларах США, на думку Суду, є можливим їх подальше стягнення.
		Також питання виконання судового рішення врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Нормами цього Закону, зокрема, передбачене стягнення боргу в іноземній валюті. 
		Враховуючи особливість безготівкових грошей як об`єкта цивільно-правових відносин, наявність фактичної та законодавчої можливості стягнути суму в іноземній валюті, Суд дійшов висновку про необхідність стягнення необґрунтованих активів як у національній валюті України, так і у доларах США. 
		Тобто стягненню підлягають 2 300 800 грн та 35 481,42 долара США.
		 
		9. Інші питання
		9.1. Неконституційність інституту визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави
		Представник Відповідача адвокат Староста І.І. стверджував, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (далі - Закон № 263-ІХ від 31.10.2019) законодавець фактично звузив, якщо не сказати виключив взагалі, конституційне право (принцип) презумпції невинуватості, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушений доводити свою невинуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, наслідком яких прокурор вважає набуття Відповідачем грошових коштів та доводити перед Судом правомірність набуття цих коштів.
		Положення Закону № 263-ІХ від 31.10.2019, на думку представника Відповідача, порушують конституційний принцип рівності перед законом і судом при визначенні підсудності та права на справедливий суд. Він стверджує, що ст. 368-5 КК України, посилання на яку містить Глава 12 ЦПК України, є тотожною ст. 368-2 КК України, яка була визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2019 від 26.02.2019 (у справі № 1-135/2018 (5846/17).
		Щодо вказаних доводів Відповідача Суд зазначає таке.
		Законом № 263-ІХ від 31.10.2019 введений механізм визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, зокрема шляхом внесення відповідних змін до Цивільного процесуального кодексу України та до Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
		Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
		Отже, неконституційність закону чи окремих його положень може встановлюватись виключно Конституційним Судом України. До моменту визнання закону неконституційним він продовжує діяти. 
		На даний час цей Закон № 263-ІХ від 31.10.2019 не визнаний неконституційним ані повністю, ані в частині та є чинним. 
		Аргументи Відповідача щодо неконституційності механізму визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є виключно його позицією, яка не може бути оцінена Судом в контексті розгляду позову про визнання необґрунтованими активів ОСОБА_1 . Підстави не застосовувати положення Закону № 263-ІХ від 31.10.2019 на даний час відсутні.
		 
		9.2. Порушення заборони притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення
		Представник Відповідача адвокат Староста І.І. стверджував, що у даній справі прокурор доводить один і той же факт правопорушення, яке в одному випадку кваліфіковано як кримінальне, за яке настає кримінальна відповідальність, а в іншому - як цивільно-правове, за яке настає цивільно-правова відповідальність, предметом обох є ті ж грошові кошти, незаконність набуття яких Відповідачем припускається в обох випадках, але за різні періоди.
		В цьому він вбачає порушення ст. 61 Конституції України, яка гарантує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Враховуючи, що національне законодавство не розкриває зміст даного принципу, представник звертається до рішень Європейського суду з прав людини. На його думку, цивільно-правова відповідальність, яка настає для особи при застосуванні визнання активів необґрунтованими в порядку Глави 12 ЦПК України (їх стягнення в дохід держави), по своїй суті є кримінальною. Це залежить не від виду відповідальності, до якого вона віднесена національним законодавством, а саме від санкцій та негативних наслідків, яких зазнає Відповідач у разі притягнення останнього до такої юридичної відповідальності.
		Представник Староста І.І. вважає, що стягнення з ОСОБА_1 в порядку Глави 12 ЦПК України активів, щодо яких ставиться про визнання їх необґрунтованими, є «кримінальним» покаранням в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, до Відповідача застосовуються усі гарантії, визначені Конвенцією щодо кримінального обвинувачення.
		З приводу цієї позиції представника Відповідача Суд зазначає таке.
		Інститут визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави було запроваджено з урахуванням кращих світових практик боротьби з корупцією. Про механізм, який дозволяє державі без винесення обвинувального вироку конфіскувати доходи, отримані злочинним шляхом, або інструменти злочину, вказано у четвертій Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Крім того, наявність такого інституту допускається Директивою ЄС 2014/42/EU «Про замороження і конфіскацію засобів здійснення злочинів і доходів, набутих у злочинний спосіб».
		Ефективність цивільної конфіскації обумовлена спрощенням процедури, у якій активи стягуються поза межами кримінального провадження, встановлено стандарт доведення «перевага доказів», відповідач займає активну позицію, адже повинен спростувати необґрунтованість активів.
		Такий спосіб позбавлення права власності відповідає конвенційним гарантіям захисту права власності.
		Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.05.2015 у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» (заява № 36862/05) надав оцінку законності застосування механізму конфіскації майна поза межами кримінального обвинувачення. 
		У вказаному рішенні Суд нагадує, що у випадку, якщо конфіскація була застосована незалежно від наявності кримінального обвинувачення, а була швидше результат окремого «цивільного» (у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції) судового провадження, метою якого є повернення майна, набутого незаконним шляхом, такий захід, навіть якщо він передбачає безповоротну конфіскацію майна, незважаючи ні на що, кваліфікується як контроль за користуванням майном у розумінні другого абзацу статті 1 Протоколу №1 (п. 94).
		Європейський суд з прав людини також дійшов висновку, що цивільні провадження in rem, метою яких є конфіскація майна заявників і які ґрунтуються на порядку, що, серед іншого, відповідав міжнародним стандартам, не порушили справедливий баланс (п. 114).
		Процедура визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід Держави була запроваджена в Україні як один із шляхів боротьби із корупцією. Законодавцем було детально регламентовано вказану процедуру, передбачений відповідний змагальний процес з усіма гарантіями для сторін та санкціонуванням стягнення виключно рішенням суду.
		За своїм змістом цивільна конфіскація не є покаранням, адже спрямована на майно, а не на особу, що відповідає тлумаченню Європейського суду з прав людини.
		Зважаючи на викладене, Суд переконаний, що процедура стягнення необґрунтованих активів не може розцінюватись як притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому не є порушенням ст. 61 Конституції України.
		 
		9.3. Щодо пропуску строку позовної давності
		Представником Відповідача Старостою І.І. подана заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності (т. 5 а.с. 143-144).
		Представник зазначає, що строк набуття Відповідачем спірних активів, навіть за версією Позивача, викладеною у тексті позовної заяви, в будь-якому разі перевищує чотири роки, а тому позовна заява подана із пропуском спеціального чотирирічного строку позовної давності.
		У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Поважних причин для пропуску цього строку не існує.
		На цій підстави просить відмовити у задоволенні позову відмовити.
		 
		Суд не погоджується з твердженням представника Відповідача про сплив позовної давності у межах цієї цивільної справи.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
		Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність у чотири роки застосовується за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (ч.ч. 1, 5 ст. 258 ЦК України).
		Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем (ч. 7 ст. 261 ЦК України).
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що активами, які, за версією Позивача, можуть бути необґрунтованими, є грошові кошти, набуті ОСОБА_1 у власність, починаючи з 05.12.2019. Тобто після 28.11.2019. Оцінка вартості активів ОСОБА_1 , набутих до 28.11.2019, здійснювалась Позивачем для характеристики майнового стану відповідача.
		Тому Суд вважає, що позов було подано у межах встановленого законодавством чотирирічного строку давності.
		 
		9.4. Щодо недопустимості доказів
		У ході судового провадження представником Відповідача Старостою І.І. було подано клопотання про визнання доказів недопустимими через порушення порядку їх одержання.
		Він просив визнати недопустимими докази прокурора САП, який діє в інтересах Держави, а саме:
		- відповідь АТ «ПУМБ» за вих. № КНО-07.8.6/529 БТ від 10.05.2022 разом з усіма додатками, в яких міститься інформація щодо ОСОБА_1 ;
		- відповідь АТ КБ «Приватбанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-220511/5311 від 11.05.2022 разом з усіма додатками, в яких міститься інформація щодо ОСОБА_1 .
		Порушення порядку одержання доказів представник Відповідача вбачає в тому, що інформацію із обмеженим доступом Позивач отримав на підставі запитів до банківських установ АТ «ПУМБ» та АТ КБ «Приватбанк» в порядку п. 3 ч 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Водночас, за його твердженням, Законом України «Про прокуратуру» не передбачено отримання інформації, що містить банківську таємницю, безпосередньо від банків саме на підставі запитів.
		Прокурор Касьян А.О. заперечував проти задоволення клопотання та стверджував, що здобув банківську інформацію у законний спосіб.
		Оцінюючи доводи представника Відповідача, представника Позивача, Суд не вбачає підстав для визнання доказів недопустимими.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані, серед іншого, встановлюються такими засобами як письмові, речові і електронні докази (ч. ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України).
		Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України).
		Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч.1 ст. 290 ЦПК України).
		Отже, прокурор САП, який у межах вказаної справи діє від імені та в інтересах держави, реалізує процесуальні права та обов`язки позивача. Він є особою, яка зацікавлена у наданні до суду всіх необхідних доказів на підтвердження позовних вимог.
		Учасник вправі подати клопотання про витребування доказів судом у разі неможливості самостійно надати докази (ч. 1 ст. 84 ЦПК України). Тобто, учасники справи мають вчинити всі можливі дії для збору доказів, і лише у разі неможливості здобути докази самостійно, звертатись до суду.
		Прокурор САП Касьян А.О., як особа, яка здійснює представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, здійснює процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави (ч. 1, абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
		З метою захисту інтересів держави у вказаній справі прокурор на запит отримав інформацію щодо ОСОБА_1 , яка становить банківську таємницю.
		Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками, в тому числі, органам прокуратури України - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента (п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
		Зазначені вище положення Закону України «Про банки і банківську діяльність» не розмежовують можливість звернення органів прокуратури із запитом у кримінальних провадженнях або у інших справах, в яких ними здійснюється представництво інтересів держави.
		Суд вважає, що прокурор САП діяв у межах передбаченої законом процедури та у межах власних повноважень. Враховуючи, що Позивач отримав доступ до інформації самостійно, підстав для звернення до суду у нього не було.
		Тому відсутні підстави для визнання відповіді АТ «ПУМБ» за вих. № КНО-07.8.6/529 БТ від 10.05.2022 та відповіді АТ КБ «Приватбанк» за вих. № 20.1.0.0.0/7-220511/5311 від 11.05.2022 разом з усіма додатками недопустимими. Відповідно клопотання представника Старости І.І. не підлягає задоволенню.
		 
		9.5. Щодо судового збору
		Одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
		Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.
		Оскільки позовні вимоги у даній справі не є об`єктом справляння судового збору, судовий збір не може бути покладений на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами не заявлено.
		 
		10. Загальний висновок Суду за результатом розгляду справи
		Як було зазначено, Суд на підставі поданих доказів не встановив, що активи у виді грошових коштів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, придбані за рахунок законних доходів. Тому Суд дійшов висновку про визнання необґрунтованими 2 300 800 грн та 35 481,42 долара США. 
		Таким чином, активи, визнані Судом необґрунтованими, підлягають стягненню в дохід держави.
		Як необґрунтовані активи Суд не врахував грошові кошти, отримані внаслідок трансакцій по банківським рахункам з грошовими коштами, які перебували на рахунках Відповідача до 28.11.2019.
		Тому Судом позовні вимоги задоволено частково.
		Також позовні вимоги містять вказівку на банківські рахунки, де розміщені грошові кошти Відповідача. На думку Суду, таке зазначення у рішенні суду є зайвим. Питання розташування грошових коштів Відповідача є питанням виконання судового рішення. 
		 
		За наведених обставин, керуючись статтями 81, 263-265, 290-292 ЦПК України, статтею 328 ЦК України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Задовольнити частково позов Держави в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів у сумі 3 287 497,27 грн.
		Визнати необґрунтованими активи ОСОБА_1 у виді грошових коштів в розмірі 2 300 800 (два мільйони триста тисяч вісімсот) гривень та 35 481,42 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят один 0-42) доларів США.
		Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 2 300 800 (два мільйони триста тисяч вісімсот) гривень та 35 481,42 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят один 0-42) доларів США.
		 
		Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Дата складення повного судового рішення 9 вересня 2022 року.
		 
		 
		 
		Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи 00034051).
		Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_24 ).
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                        Тимур Хамзін 
		 
		 
		 
		Судді                                                                        Віра Михайленко
		 
		 
		 
		                                                                               Сергій Мойсак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...