Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8299/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2022. Зареєстровано: 09.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2022.
Дата набрання законної сили: 21.07.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" липня 2022 р.  м.Київ           Справа№ 910/8299/21
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Станіка С.Р.
		суддів:            Шаптали  Є.Ю. 
		          Тищенко О.В. 
		 
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання Салій І.О.  
		за участю представників учасників справи: 
		прокурор: Вівдіченко О.І.
		від позивача:  Максюта Е.А.
		від відповідача:  не з`явився; 
		від третьої особи:  не з`явився 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури
		на рішення      Господарського суду міста Києва
		від                        04.11.2021    (повний текст складено та підписано 15.11.2021)
		у справі              №910/8299/21 (суддя Турчина С.О.)
		за позовом      Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва
		в інтересах держави в особі      Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
		до                       Фізичної особи-підприємця Потьомкіної Тетяни Сергіївни
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "ЕЛЕКТРОНМАШ"
		про                     стягнення 543 369,38 грн.
		 
		                                                  ВСТАНОВИВ: 
		  
		Короткий зміст позовних вимог   
		Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Потьомкіної Тетяни Сергіївни про стягнення 543369,38 грн. заборгованості, з яких: 469727,45 грн  - основний борг, 30436,99 грн - пеня, 29113,12 грн - інфляційні збитки, 14091,82 грн  - штраф.
		Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6024 від 30.11.2011. Крім того, прокурором з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено до стягнення 29113,12 грн - інфляційні збитки. 
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021  у справі №910/8299/21 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Потьомкіної Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г,  ідентифікаційний код 19030825) заборгованість у сумі 469727,45 грн, пеню у сумі 30377,55 грн, штраф у сумі 14091,82 грн та інфляційні втрати у сумі 7221,76 грн. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Потьомкіної Тетяни Сергіївни на користь Київської міської прокуратури витрати зі сплати судового збору  у сумі 7821,28  грн.
		Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання по договору  з оплати орендної плати  у сумі 469727,45 грн, доказів оплати зазначеної суми  заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати  у розмірі  469727,45 грн.
		Крім того, встановивши прострочення виконання відповідачем зобов`язань по договору, суд першої інстанції, здійснивши відповідний перерахунок, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у сумі 30377,55 грн, штраф у сумі 14091,82 грн та інфляційні втрати у сумі 7221,76 грн. У задоволенні вимог про стягнення 21  891,36 грн. інфляційних витрат - відмовлено з посиланням на необґрунтованість вимог у цій частині з огляду на неправильність розрахунку.  
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		Не погоджуючись з постановленим рішенням, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури  (06.12.2021 згідно поштового трекера на конверті)  звернувся  до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021  у справі №910/8299/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у сумі 21    891,36 грн.  та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю. 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині щодо відмови у стягненні 21  891,36 грн. інфляційних витрат, порушено норми  процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції у цій частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. 
		Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що  прокурором у позові наведено обгрунтований розрахунок інфляційних втрат, в якому відображено індекс інфляції за кожен місяць заборгованості окремо, сума боргу без урахування індексу  інфляції, та з урахуванням індексу  інфляції, а також сума інфляційних нарахувань на суму боргу за кожен місяць заборгованості окремо, і наведений розрахунок свідчить про те, що прокурором обгрунтовано та документально підтверджено заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат в сумі 29113,12 грн. 
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		Не погоджуючись з постановленим рішенням, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури  (06.12.2021 згідно поштового трекера на конверті)  звернувся  до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021  у справі №910/8299/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у сумі 21    891,36 грн.  та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю. 
		Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021, апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від  13.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021  у справі №910/8299/21, розгляд справи призначено на 03.02.2022. 
		03.02.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді з колегії суддів Шаптали Є.Ю. на лікарняному з 25.01.2022 по 04.02.2022 включно. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від  07.02.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/8299/21 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021, розгляд справи призначено на 15.03.2022. 
		15.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду. 
		Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022  від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
		Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
		Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122  Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським  судом.
		Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
		В свою чергу,  головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а судді з колегії суддів: Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022,  з 18.04.2022 по 29.04.2022 включно та з 02.05.2022 по 27.05.2022,  а суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від  30.05.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/8299/21 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021, розгляд справи призначено на 21.07.2022. 
		 
		Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
		У судове засідання  21.07.2022 з`явились прокурор та представник позивача  - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву. 
		Представники відповідача -ФОП Потьомкіної Тетяни Сергіївни  та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (Державне підприємство "ЕЛЕКТРОНМАШ") у судове засідання 21.07.2022 не з`явились про розгляд справи повідомлялись  засобами електронного зв`язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції. 
		Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та від 07.02.2022 надіслана учасникам справи поштовим відправленням та отримані ними, про що свідчать  поштові повідомлення про вручення, а ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022  за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.
		У відповідності до вимог ч. 5  статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
		Прокурор в судовому засіданні 21.07.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021  у справі №910/8299/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат у сумі 21    891,36 грн.  та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю. 
		Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2022 підтримав апеляційну скаргу прокурора. 
		Відповідач ФОП Потьомкіної Тетяни Сергіївни  та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (Державне підприємство "ЕЛЕКТРОНМАШ") у судове засідання 21.07.2022 не з`явились про розгляд справи повідомлялись  засобами електронного зв`язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції. 
		Також, від відповідача та третьої особи відзив а апеляційну скаргу не надходив, проте, ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку. 
		Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
		Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась,  у зв`язку з чим неявка представників відповідача та третьої особи, особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. 
		Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні. 
		Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи,  у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні. 
		 
		          Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції,  30.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (позивач, орендодавець) та  Фізичною особою-підприємцем Потьомкіною Тетяною Сергіївною (відповідач, орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6024 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі корпусу № 55, загальною площею 1548,00 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, та перебуває на балансі Державного науково - виробничого підприємства "ЕЛЕКТРОНМАШ", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14312789 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про незалежну оцінку станом на 31.08.2011 становить 3467700,00 грн.
		Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення складу.
		Згідно з п.2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
		Відповідно до акта приймання-передавання  орендованого майна від 30.11.2011 орендодавець передав , а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме  майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі корпусу № 55, загальною площею 1548,00 кв.м. (далі - майно), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4 та перебуває на балансі Державного науково - виробничого підприємства "ЕЛЕКТРОНМАШ".
		Відповідно до п.3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати орендної плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2011 - 43389,60 грн.
		Договором №6024/02 від 14.05.2012  про внесення змін до договору оренди сторони дійшли згоди, що відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі корпусу № 55, загальною площею 1513,30 кв.м.
		Відповідно до п.3.6. договору у редакції договору №6024/09 від 22.04.2019 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Пунктом 3.7. договору передбачено, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
		Згідно із п.3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % (три відсотка) від суми заборгованості. 
		Сторонами погоджено, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки та 11 місяців, що діє з 30.11.2011 по 30.10.2014 (п.10.1. договору).
		Договором №6024/04 від 04.11.2014 сторони продовжили договір строком на 2 (два) роки та 11 місяців, що діє з 30.10.2014 по 30.09.2017.
		Договором №6024/07 від 04.11.2014 сторони продовжили договір строком на 2 (два) роки та 11 місяців, що діє з 30.09.2017 по 30.08.2020.
		Згідно із актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.08.2020 відповідач повернув об`єкт оренди орендодавцеві у зв`язку з припиненням договору за взаємною згодою.
		Звертаючись до суду з позовом Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву зазначав про невиконання Фізичною особою-підприємцем Потьомкіною Тетяною Сергіївною зобов`язання з оплати орендних платежів на користь державного бюджету (70%) за період з березня  по серпень 2020 року, у зв`язку із чим у відповідача  виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 469727,45 грн. За прострочення виконання зобов`язання прокурором  нараховані пеня у сумі 30436,99 грн, - інфляційні збитки у сумі  29113,12 грн та штраф у сумі 14091,82 грн. Нормативно в обгрунтування позову прокурор послався на приписи 526  530, 610, 611, 612, 629, 548, 549,  625 Цивільного кодексу України, ст. 286 Господарського кодексу України. 
		 
		          Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд  дійшов наступних висновків, в межах вимог апеляційної скарги.
		Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає, що не погодившись з ухваленим рішенням, в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення  21  891,36 грн. інфляційних витрат, прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції в цйі частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, стягнувши загалом 29113,12 грн. 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми  процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст.ст. 610, 611, 625 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині відмови у задоволенні 21  891,36 грн. інфляційних втрат, не відповідають обставинам справи. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює апеляційний розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд  дійшов наступних висновків. 
		Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. 
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. 
		Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. 
		Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. 
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. 
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. 
		Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 
		Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. 
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. 
		Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави. 
		Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. 
		Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України). 
		Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". 
		Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. 
		Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. 
		Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.3, 4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру"). 
		Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. 
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. 
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.
		Законодавством визначено, що органом, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів держави у даних спірних правовідносинах є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.
		Прокуратурою встановлено, що РВ ФДМ України по місту Києву не належним чином здійснює повноваження, покладені на нього чинним законодавством, так як РВ ФДМ України по місту Києву знало про порушення інтересів держави, мало відповідні повноваження для захисту, але не зверталось до суду з відповідним позовом протягом року.
		20.11.2020 РВ ФДМ України по місту Києву листом вих.№ 30-10/10206 звернулось до прокуратури з метою вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення до суду позовної заяви до ФОП Потьомкіної Т.С. про стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна.
		З отриманих від РВ ФДМ України по місту Києву листів за № 30-10/11123 від 22.12.2020, № 30-10/467 від 25.01.2021, № 30-10/2462 від 30.03.2021 стало відомо, що РВ ФДМ України по місту  Києву заходи щодо  звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з оренди нерухомого майна не вживались. РВ ФДМ України по місту Києву  направило на адресу відповідача лист  №30-05/8541 від 05.10.2020 з вимогою погашення заборгованості та претензії №30-10/11014 від 18.12.2020.
		Таким чином, наведене свідчить про бездіяльність компетентного органу, оскільки він знав про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся з відповідним позовом у розумний строк.
		Уданому випадку спірні правовідносини фактично пов`язані з формуванням та виконанням бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від орендної плати, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів держави.
		Враховуючи викладене, ненадходження до Державного бюджету України коштів від здачі в оренду державного майна призводить до недостатнього фінансування державних установ, на які покладено повноваження по захисту майнових інтересів держави.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з виноками суду першої інстанції про наявність підстав для звернення Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву  з позовом у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). 
		Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. 
		Також приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. 
		Матеріалами справи підтверджено, і що вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, у спірний період березня  по серпень 2020 року відповідач користувався орендованим нерухомим державним  майном -  нежитловими приміщеннями одноповерхової будівлі корпусу № 55, загальною площею 1513,30 кв.м.   за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, переданими  у користування на підставі договору  №6024 від 30.11.2011 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
		Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
		Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
		Відповідно до ч.1,4 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 3 жовтня 2019 року № 157-IX (чинному у спірний період), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
		Як підтверджується наявними матеріалами справи, у договорі сторони погодили, що відповідач зобов`язаний здійснити сплату орендної плати до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж  (п.3.6. договору у редакції договору №6024/09 від 22.04.2019 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна).  
		Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до  ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		За розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи,  заборгованість відповідача з орендної плати до державного бюджету  за період з  березня по серпень  2020 року становить 469727,45 грн.
		Як встановив суд першої інстанції,  доказів у спростування заборгованості по договору №6024 від 30.11.2011 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з орендної плати у сумі 469727,45 грн відповідачем не надано, у зв`язку з чим суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача  у цій частині повністю, що учасниками спору не оскаржується в апеляційному порядку, і відповідно, не входить до меж апеляційного перегляду в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. 
		Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		За змістом з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
		За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
		У відповідності до п.3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
		Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. 
		Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
		За змістом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України  передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.  
		За змістом п.3.7. договору вбачається, що сторони передбачили інший строк нарахування пені, відмінний  від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України.
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).
		Згідно із п.3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % (три відсотка) від суми заборгованості. 
		Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пказників пені та штрафу, визнав вимоги прокурора у цій частині обгрунтованими, присудивши до стягнення пеню у сумі 30377,55 грн, штраф у сумі 14091,82 грн, що учасниками спору не оскаржується в апеляційному порядку, і відповідно, не входить до меж апеляційного перегляду в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. 
		Також, прокурором було заявлено у позові до стягнення з відповідача інфляційні втрати загалом в сумі 29  113,12 грн., з яких судом першої інстанції задоволено вимоги  у сумі 7221,76 грн. У задоволенні вимог про стягнення 21  891,36 грн. інфляційних витрат - відмовлено з посиланням на необґрунтованість вимог у цій частині з огляду на неправильність розрахунку.  
		Не погодившись з ухваленим рішенням, в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення  21  891,36 грн. інфляційних витрат, прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції в цйі частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, стягнувши загалом 29113,12 грн. 
		Розглянувши доводи прокурора в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. 
		Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").
		Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
		При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
		Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. 
		Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. 
		Так, суд апеляційної інстанції перевіривши наведений розрахунок інфляційних втрат, доданий до позову встановив, що відповідні інфляційні втрати нараховано у позові та заявлено до стягнення: за травень 2020 року : сума боргу 132  838,47грн. - інфляційні втрати 6  777,89 грн., нарахування яких здійснено з 15.06.2020, тобто не за повний місяць,  за червень 2020 року - сума боргу 133  104,15 грн. , інфляційні втрати на  суму 8  185,54 грн., нарахування яких здійснено з 15.07.2020, тобто не за повний місяць,  за липень 2020 року: на суму боргу 132  305,52 грн.  - інфляційні втрати 8  136,42 грн., нарахування яких здійснено з 15.08.2020, тобто не за повний місяць,  за серпень 2020 року: на суму боргу 97  780,99 грн. - інфляційні втрати на суму 6  013,26 грн., нарахування яких здійснено з 15.09.2020, тобто не за повний місяць, і з урахуванням часткових оплат, що сторонами не заперечувалось, та дефляції,   загальний розмір інфляційних втрат, розрахований саме за наступні повні місяці (без урахування неповних місяців у розрахунку : травень, червень, липень та серпень 2020 року), наростаючим підсумком, складає загалом 7221,76 грн., що вірно обраховано судом першої інстанції, з урахуванням саме заявлених у розрахунку періодів, які перевірні судом та здійснено розрахунок інфляційних саме за повні місяці, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
		Отже, перевіривши розрахунок інфляційних втрат щодо сум, строків та ставок нарахувань,  судом апеляційної інстанції встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить загалом 7221,76 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині  обгрунтовано задоволені судом першої інстанції у вказаному розмірі, і доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, і спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами і доказами в сукупності. 
		Отже, усі доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86  Господарського процесуального кодексу України, яким  задоволено  позовні вимоги щодо стягнення 7221,76 грн, з урахуванням меж апеляційного оскарження. В решті задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржувалось. 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що  учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі щодо стягнення 7221,76 грн. інфляційних втрат, з відмовою у решті стягнення 21  891,36 грн., що перевірено судом апеляційної інстанції з урахуванням меж апеляційного оскарження.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.  Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.  (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.  Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що  доводи скаржника  викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у  зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/8299/21 в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення 21  891,36 грн. інфляційних втрат, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. В решті задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржувалось.
		   
		Розподіл судових витрат
		Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на  скаржника. 
		 
		Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу  Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/8299/21 в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення 21  891,36 грн. інфляційних втрат - залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/8299/21 в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення 21  891,36 грн. інфляційних втрат -   залишити без змін.
		3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Київською міською прокуратурою. 
		4. Матеріали справи № 910/8299/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. 
		Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		          Повний текст постанови підписано: 07.09.2022.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            С.Р. Станік 
		 
		Судді                                                                                Є.Ю. Шаптала
		 
		                                                                                О.В. Тищенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...