Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 674/1446/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2022. Зареєстровано: 09.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.09.2022
Номер судового провадження: 11-кп/4820/241/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020240140000069

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		07 вересня 2022 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 674/1446/20
		Провадження № 11-кп/4820/241/22
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
		 
		судді  доповідача         ОСОБА_1 ,
		суддів                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		з участю секретаря
		судового засідання          ОСОБА_4 , 
		прокурора                 ОСОБА_5 ,
		цивільних позивачів         ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		потерпілої                  ОСОБА_8 ,                     
		обвинуваченого             ОСОБА_9                 
		захисника                 ОСОБА_10 ,        
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2021 року, 
		 
		                         в с т а н о в и л а:
		Вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2021 року
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ганнівка, Дунаєвецького району Хмельницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та проживаючого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта - середня спеціальна, одруженого, працюючого водієм Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», раніше не судимого,    
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК Україниі призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
		 
		Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави 2563 грн. 68 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
		 
		Цивільні позови  ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , малолітнього ОСОБА_11 , в інтересах якого діє законний представник опікун ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_12 , в інтересах якого діє законний представник піклувальник ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду. 
		 
		Постановлено стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , малолітнього ОСОБА_11 , в інтересах якого діє законний представник опікун ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_12 , в інтересах якого діє законний представник піклувальник ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди в сумі по 14169 грн. 00 коп. кожному.
		 
		Постановлено стягнути з комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Хмельницької обласної ради на користь ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , малолітнього ОСОБА_11 , в інтересах якого діє законний представник опікун ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_12 , в інтересах якого діє законний представник піклувальник ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди по 85831,00грн.грн.. 00 коп. кожному.
		 
		Постановлено стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на користь малолітнього ОСОБА_11 , в інтересах якого діє законний представник опікун ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_12 , в інтересах якого діє законний представник піклувальник ОСОБА_6 відшкодування шкоди в зв`язку з втратою годувальника в сумі по 68861 грн. 52 коп. кожному.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Скасовано арешт, накладений ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25.02.2020 року на спеціальний автомобільмедичної допомогимарки УАЗмоделі 374194державний реєстраційнийномер НОМЕР_1 ,який належитьХОЦЕМД таМК №26514713 після набрання вироком законної сили.
		 
		Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		 
		За вироком суду, 23 лютого 2020 року близько 20 години 40 хвилин ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «УАЗ 374194», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну. Рухаючись на 01 км +190 м автодороги «Дунаївці-Грушка», що в м. Дунаївці Хмельницької області, по частково освітленій вуличним освітленням проїзній частині вулиці Могилівської, зі сторони центру м. Дунаївці в напрямку с. Великий Жванчик Дунаєвецького району, поблизу буд. №102, при виникненні перешкоди для руху, а саме пішохода ОСОБА_13 , який перебував на проїзній частині автодороги поблизу правого краю, відносно руху автомобіля «УАЗ 374194», реєстраційний номер НОМЕР_1 , якого ОСОБА_9 об`єктивно міг виявити, в порушення п.12.3 Правил не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у порушення п.п.1.5., 2.3. д) цих Правил під час керування автомобілем «УАЗ 374194», реєстраційний номер НОМЕР_1 , створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, а також загрозу життю та здоров`ю пішоходу ОСОБА_13 , внаслідок чого допустив наїзд на нього.
		Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_13 був травмований та з отриманими тілесними ушкодженнями госпіталізований у реанімаційне відділення Дунаєвецької ЦРЛ, де від отриманих травм ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21 год. 00 хв. помер.
		Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі  ДТП) ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження: перелом скроневої та тім`яної кісток справа, перелом потиличної кістки справа, з переходом на кістки основи черепа, епідуральна гематома; тяжкий забій головного мозку, набряк головного мозку, субарахноїдальний крововилив, травматичний шок ІІ ступеню, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
		Окрім того, внаслідок зазначеної ДТП ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження: перелом 5-го ребра справа з крововиливом в м`які тканини, які мають ознаки середнього ступеня тілесних ушкоджень; садна- в поперековій області справа  1; по передній поверхні лівого колінного суглобу  1; в щічній області справа  2; в лобній області зліва -1; синці- в області повік лівого ока  1; правого ока  1; по передній поверхні правого плеча  1; ран: в зовнішньому куті лівої брови  1; які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
		Причиною смерті ОСОБА_13 стала тупа поєднана травма голови та грудної клітки, яка супроводжувалась переломами кісток черепа, 5-го ребра, тяжким забоєм головного мозку, епідуральною гематомою, субарахноїдальним крововиливом, набряком головного мозку, травматичним шоком ІІ ступеня.
		Своїми діями ОСОБА_9 порушив вимоги підпунктів б), д) пункту 2.3., пункти 1.5, 12.3 ПДР, а саме:
		п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;
		п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		Зазначені порушення вимог ПДР водієм автомобіля «УАЗ 374194», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 знаходяться в прямому причинному зв`язку з ДТП та її наслідками  смертю ОСОБА_13 .
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 , як вбачається з її змісту, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду змінити, пом`якшити призначене йомупокарання, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України.
		Зазначає, що місцевий суд безпідставно не зазначив в обвинувальному вироку, а отже і не врахував при призначені виду та розміру основного покарання, що вчинений ним злочин з врахуванням положень ст. 25 КК України є злочином, який вчинений з необережності. 
		Посилається на те, що вину визнав, дав послідовні показання, в ході судового розгляду просив пробачення у потерпілих, засуджує свою протиправну поведінку, частково відшкодував збитки від злочину. 
		Звертає увагу, що він відразу після вчинення ДТП не зволікаючи, з метою збереження життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_13 завантажив його в автомобіль «УАЗ 374194», привіз негайно до КНП «Дунаєвецька ЦРЛ», де йому відразу надавалась медична допомога. 
		Вказує, що місцевим судом не було повно та об`єктивно враховано сукупності обставини, що об`єктивно вказують на характер та мотив допущених порушень Правил дорожнього руху, а саме, що на час вчинення кримінального правопорушення він був тверезим та не перебуваючи в стані втоми чи хворобливому стані, виконував функціональні обов`язки в робочу зміну та у зв`язку з їх виконання використовував транспортний засіб у важких дорожніх та погодних умовах, маючи посвідчення водія відповідної категорії, достатній стаж управління вказаної категорії транспортних засобів та всі необхідні супровідні документи, керував забезпеченим страховим полюсом, автомобілем «УАЗ 374194», д.р.н. НОМЕР_1 , рухався за встановленим шляховими документами в населеному пункті м. Дунаївці без перевищення дозволеної швидкості руху, по своїй смузі руху з ввімкненим ближнім світлом фар, що відповідало дорожній обстановці.
		Зауважує, судом першої інстанції не було враховано, що потерпіла не наполягала на покаранні пов`язаному з позбавленням волі. 
		 
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора, потерпілу, цивільних позивачів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав.
		 
		Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненому кримінальному правопорушенні, при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами тане оскаржується будь - ким із учасників судового процесу, в тому числі і самим обвинуваченим. 
		 
		Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого  ОСОБА_9 за ч.2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_13 , є вірною.
		Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 про суворість призначеного покарання і необхідності застосування до нього положень ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону України про кримінальну відповідальність.
		Зокрема, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, згідно якої якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Системне тлумачення цієї правової норми дозволяє дійти висновку, що питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети кримінального покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення обвинувачених (засуджених), запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими (засудженими), так і іншими особами.
		З огляду на положення ст. 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, хоча при цьому має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини провадження.
		Крім того, в апеляційному суді потерпіла ОСОБА_8 , цивільні позивачі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 просили реальний термін відбування покарання для обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки останній не розкаявся у вчиненому, не намагався будь-яким чином допомогти їм оговтатись від пережитого, компенсувати перенесені страждання чи полегшити душевний біль, вибачення не просив. 
		Враховуючи особу обвинуваченого, наявність інших обставин кримінального провадження згідно вимог КК, колегія суддів приходить до переконання про недоцільність звільнення ОСОБА_9 від реального відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням, як про це поставлене питання у його апеляційній скарзі.
		Крім того, у ст. 50 і 65 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а також відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		З огляду на ці положення закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, як зазначалось вище, охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права; це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Згідно ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо. При цьому під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду першої чи апеляційної інстанції (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника), а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, належним чином вмотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують обвинуваченого, те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, офіційно працює, одружений, сам забезпечує сім`ю, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, добровільно частково відшкодував потерпілій завдану матеріальну шкоду, а саме кошти на проведення операції, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.2ст.286ККУкраїни ближче до нижньої межі.
		 
		З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
		 
		Обираючи вид та строк покарання ОСОБА_9 , суд вірно врахував ступінь тяжкості злочину, обставини, що пом`якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини справи.
		 
		Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання судом першої інстанції не встановлено. 
		 
		При призначенні покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував всі обставини, в тому числі і ті, які зазначаються в апеляційній скарзі.
		 
		Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_9 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з урахуванням санкції кримінального закону, за яким кваліфіковані його злочинні дії, та вимогст. 65 КК України.
		Оскільки визначене покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, то вид і розмір призначеного ОСОБА_9 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, а будь-яких законних підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України колегією суддів не встановлено.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирок ухвалений у відповідності до вимог ст.ст. 373, 374 КПК України, підстав для зміни чи скасування вироку в межах поданої апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		Вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2021 року стосовно  ОСОБА_9 залишити беззмін,а апеляційнускаргу обвинуваченого беззадоволення. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...