Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1688/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2022. Зареєстровано: 12.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2022.
Дата набрання законної сили: 30.08.2022
Результат оскарження 20.12.2022 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"30" серпня 2022 р. Справа № 914/1688/21
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.
		Суддів:Бойко С.М.
		Бонк Т.Б.,
		за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.
		та представників сторін:
		від прокуратури  Винницька Л.М., прокурор відділу, посвідчення №058400, видане 02.12.2020;
		від позивача  Кузь І.І., представник;
		від відповідача  Шпак В.В., адвокат, ордер серія ВС№1157730 від 30.08.2022 року;
		від третьої особи  не з`явився
		від відповідача  не з`явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Мальви, вих.№1777 від 21 червня 2022 року 
		на рішення Господарського суду Львівської області від 23 травня 2022 року (підписане 01.06.2022), суддя Крупник Р.В.
		у справі №914/1688/21
		за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Юніко-Експо, м. Львів
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Мальви, м. Новояворівськ, Львівська область
		про розірвання договору оренди землі №С-4361 від 25 жовтня 2016 року
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
		15.06.2021 року Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Юніко-Експо про розірвання договору оренди земельної ділянки №С-4361 від 25 жовтня 2016 року.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25.10.2016 між Львівською міською радою (Орендодавець) та ТзОВ Юніко-Експо (Орендар), укладено договір оренди землі №С-4361 строком на 10 років. Предметом договору є земельна ділянка, яка розташована у м. Львові на вул. Угорській, 14 загальною площею 2,2831 га з кадастровим номером 4610136800:01:010:0079 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу. За змістом п. 9 договору орендна плата, яка становить 726 916,21 грн. в рік (3% від нормативної грошової оцінки), вноситься щомісячно в розмірі місячної орендної плати та сплачується на розрахунковий рахунок міського бюджету Сихівського району. Як зазначає прокурор, відповідач своїх обов`язків щодо сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати перед місцевим бюджетом в розмірі 834 739,16 грн. Зокрема, відповідачем повністю не сплачувалася орендна плата протягом року (з квітня 2020 по квітень 2021). Відтак, на думку прокурора систематичне порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати є самостійною підставою для розірвання цього договору згідно ст. 651 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про оренду землі».
		Порушення інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що згідно із ст. 13 Конституції України земля є об`єктами права власності Українською народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Державним (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання  припинення істотного порушення Орендарем договору, шляхом його розірвання, оскільки Орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету. Отже, прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо розірвання договору уповноваженим органом  Львівською міською радою не вживаються, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави. 
		На підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 09.08.2021 залучено до участі у справі № 914/1688/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви». 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 року у справі №914/1688/21 (суддя Р.В. Крупник) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		При прийнятті рішення суд виходив з того, що обрання прокурором розірвання договору, як способу захисту прав чи законних інтересів позивача не призведе до тих наслідків на досягнення яких він спрямований, а саме припинення порушення майнових прав позивача на майбутнє або усунення загрози такого порушення.
		Прокурор та Львівська міська рада апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції не подавали.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача  ТзОВ Девелоперська компанія Мальви, яке не є стороною договору оренди землі, подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, що мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, судом при прийнятті оскаржуваного рішення помилково не враховано, що відповідач не надав доказів, які б спростовували доводи позивача щодо порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та несплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою з березня 2020 року. При цьому, прокурором подано до суду належні докази, які підтверджують факт систематичної несплати Орендарем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою протягом 2020-2021 років. Також, скаржник вважає хибним та невмотивованим висновок місцевого господарського суду про обрання позивачем неправильного та неефективного способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Згідно з п. 28 договору оренди землі від 25.10.2016 N С-4361 Орендодавець мас право вимагати від Орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Пунктом 38 договору оренди землі, серед іншого передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Отже, у даному випадку наявні підстави для розірвання договору оренди землі від 25.10.2016 № С-4361, передбачені ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та п. 38 цього договору, оскільки належними та допустимими доказами встановлено неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати у визначені договором оренди строки. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду (п. 21 договору). Оцінюючи обрання позивачем способу захисту свого права, місцевий господарський суд не врахував те, що вимога про повернення землі є похідною вимогою від розірвання договору. Крім того, на думку скаржника при прийнятті оскаржуваного рішення судом не враховано, що розміщені на спірній земельній ділянці житлові будинки вже або здані в експлуатацію або є об`єктами незавершеного будівництва. Таким чином, на думку скаржника, прокурор пред`явив належно обґрунтований позов про розірвання договору оренди земельної ділянки та обґрунтовано не заявляв інших вимог. Так, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 року у справі №914/1688/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, прийнятим при повному з`ясуванні всіх обставин справи. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ні прокурор, ні позивач правом на оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 у даній справі не скористались. Натомість судове рішення оскаржено третьою особою без самостійних вимог -ТзОВ «ДК «Мальви», яке не є стороною спірного договору оренди землі та у якого відсутні будь які речові права щодо спірної земельної ділянки. Інтерес ТзОВ «ДК «Мальви» в припиненні права відповідача на користування спірною земельною ділянкою полягає в створенні для себе умов, необхідних для легалізації самочинно споруджених ним на спірній земельній ділянці об`єктів будівництва (секції 5-8), самочинність спорудження яких доводить відповідач в межах справи 914/1979/19, як законний землекористувач та відповідно забудовник земельної ділянки (замовник будівництва). Відповідач вказує, що основною метою передачі в оренду земельної ділянки, належної до комунальної власності, та яку переслідувала Львівська міська рада при укладенні договору оренди землі №С-4361 від 25.10.2016 було отримання нею орендної плати за таким договором, а не в подальшому використанні земельної ділянки після припинення договору. І саме цей інтерес повинен захищатися в судовому порядку. Обраний прокурором спосіб у вигляді розірвання договору не лише не захищає цей інтерес станом на момент ухвалення рішення суду, але і перешкоджає в його належному захисті в подальшому, так як припиняє правову підставу нарахування та сплати відповідачем орендних платежів. Відповідач наголошує, що рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 № 116 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «Юніко-експо» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва)  секції 5-8 та дошкільний навчальний заклад. Всупереч умовам договору ТзОВ «ДК «Мальви» звернулось з заявою та пакетом документів, які підписано одноособово керівником ТзОВ «ДК «Мальви» в ДАБІ України та незаконно отримало дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 113171920987 від 11.07.2017, в якому ТзОВ «ДК «Мальви» зазначено як одноосібного замовника будівництва. На підставі рішення ДАБІ України №103 від 05.12.2018 дозвіл №ІУ 113171920987 від 11.07.2017 анульовано, на підставі наказу від 05.12.2018 №103 «Д», інформація щодо дозволу вилучена з реєстру дозвільних документів. Правомірність дій та рішення ДАБІ України щодо видачі ТзОВ «ДК «Мальви» дозволу №ІУ 113171920987 від 11.07.2017 та його подальшого анулювання, є предметом розгляду у справі No1.380.2019.002610, яка станом на час написання відзиву розглядається Західним апеляційним господарським судом. З огляду на анулювання дозволу №ІУ 113171920987 від 11.07.2017 де замовником вказувалось ТзОВ «ДК «Мальви», припинення договору про будівництво N920/10 від 20.10.2014, єдиним замовником будівництва та законним власником об`єктів споруджених на спірній земельній ділянці вважається ТзОВ «Юніко-Експо», що спростовує доводи скаржника про те, що власником незавершених об`єктів споруджених на спірній земельній ділянці є ТзОВ «ДК «Мальви». Просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення. 
		Керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова у письмовому відзиві на апеляційну скаргу погоджується з доводами скаржника, вважає апеляційну скаргу обгрунтованою. Зокрема, зазначає, що згідно з інформацією ГУ ДПС у Львівській області та Львівської міської ради, ТзОВ «Юніко-Експо» допускається систематична заборгованість з орендної плати за землю за спірним договором оренди землі, загальна сума заборгованості з орендної плати за землю перед місцевим бюджетом становить 834 739,16 грн., яка утворилась з 30.04.2020  23 429,09 грн., з подальшим помісячним виникненням боргу в сумі 64 211,05 грн. Отже, починаючи з квітня 2020 року відповідачем постійно допускається заборгованість зі сплати орендної плати за землю більше трьох місяців підряд, що є порушенням п.п. 9, 11 договору та вимог ст. 24 Закону України «Про оренду землі», та відповідно до п.38 договору, ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» та ч.2 ст.651ЦК України, це є підставою для припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду. За змістом 34 Закону України «Про оренду землі», наслідком розірвання договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором, такі умови позивач та відповідач погодили у п. 21 договору, а саме: Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду. Отже, даний позов подано прокурором в інтересах Львівської міської ради з метою здійснення захисту майнових інтересів останньої щодо своєчасного та повного отримання орендної плати за землю. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 року у справі № 914/1688/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
		Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи скаржника, з підстав аналогічних наведеним прокурором у відзиві на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
		 
		Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали доводи, наведені у апеляційній скарзі.
		Представник відповідача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу  без задоволення.
		Третя особа  ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» (скаржник) не забезпечила явку уповноваженого представника в судове засідання. Представник третьої особи 30.08.2022 року подав клопотання б/н та б/д, в якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника Товариства через необхідність надати правову допомогу при проведенні обшуку у м. Львові.
		Колегія суддів порадившись відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки таке не підтверджено документально, на підтвердження наведених обставин представником ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» не долучено будь-яких доказів. 
		При цьому, суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. 
		Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника третьої особи.
		 
		Обставини справи
		25 жовтня 2016 року між Львівською міською радою (Орендодавець) та ТзОВ «Юніко-Експо» (Орендар) укладено договір оренди землі №С-4361 за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Угорській, 14 для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу.
		В оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га, у тому числі під твердим покриттям 2,0885 га, під озелененням 0,1946 га. Цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі змішаного використання (комерційного використання та житлової забудови) (п.п. 2, 16 договору).
		Згідно із п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 24 230 540,30 грн.
		Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 726 916,21 грн. в рік, що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок міського бюджету Сихівського району до 30-го числа місяця наступного за звітним (п. 9 договору).
		Відповідно до п. 28 договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
		Договір укладено на 10 років до 01 жовтня 2025 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).
		У відповідності до п. 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
		Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду (п. 21 договору).
		07.12.2016 державним реєстратором зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди ТзОВ «Юніко-Експо» на земельну ділянку (номер запису про інше речове право: 17964057) до 01.10.2025.
		Земельна ділянка кадастровий №4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. Угорській, 14 та виступає об`єктом оренди укладеного між сторонами договору оренди землі була сформована із земельної ділянки кадастровий №4610136800:01:010:0066, загальною площею 3,8281 га, яка на підставі договору оренди землі від 26.12.2006 перебувала в оренді ТзОВ «Юніко-Експо» для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу.
		Вказана обставина підтверджується, зокрема, ухвалою Львівської міської ради №5186 від 01.10.2015 «Про затвердження ТзОВ «Юніко-Експо» технічної документації із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки на вул. Угорській, 14 та надання ТзОВ «Юніко-Істейт», ТзОВ «Юніко-Капітал» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на вул. Угорській, 14». На підставі цієї ухвали укладено між позивачем та відповідачем договір від 25.10.2016.
		Як встановлено судом, право забудови земельної ділянки кадастровий №4610136800:01:010:0066, загальною площею 3,8281 га належить відповідачу, як на підставі договору оренди землі від 26.12.2006, так і Архітектурно-планувального завдання №793 від 12.12.2007, проекту, який отримав позитивний висновок експертизи, та дозволу на виконання будівельних робіт №ЛВ12512077515 від 18.05.2012, який видано на внесення змін до дозволу на виконання будівельних робіт №1/345-10 від 05.08.2010.
		20.10.2014 між ТзОВ «Юніко-Експо» (Замовник) та ТзОВ «ДК «Мальви» (Забудовник) укладено договір про будівництво №20/10, згідно умов якого третю особу залучено до участі у проектуванні, фінансуванні та будівництві багатоквартирних житлових будинків з автостоянками та об`єктами обслуговування на орендованій відповідачем земельній ділянці.
		В порядку реалізації проекту забудови орендованої земельної ділянки впродовж 2015-2019 років в межах виконання договору про будівництво №20/10 від 20.10.2014, на підставі зареєстрованих декларацій про початок виконання будівельних робіт було споруджено та введено в експлуатацію ряд об`єктів, а саме будівлі 1-4 на генплані, Замовником будівництва яких згідно дозвільних документів виступало ТзОВ «Юніко-Експо», яким присвоєно поштові адреси: Угорська, 14а, 14б, 14в, 14г відповідно.
		Факт того, що відповідні будівлі знаходяться саме на земельній ділянці кадастровий №4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га (об`єкті оренди за договором від 25.10.2016) доводиться деклараціями про готовність вказаних будівель до експлуатації, а також розпорядженнями про присвоєння їм поштових адрес.
		Крім того, рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 №116 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «Юніко-Експо» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва)» затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки кадастровий №4610136800:01:010:0079 на будівництво ТОВ «Юніко-Експо» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул. Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) - секції 5-8 та дошкільний навчальний заклад.
		Як вбачається з матеріалів справи, комісією у складі спеціалістів відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові, Сихівської райадміністрації та відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування ЛМР проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності з кадастровим №4610136800:01:010:0079 на вул. Угорській, 14 у м. Львові, про що складено акт № 68 від 30.07.2021. 
		В ході обстеження встановлено, що на земельній ділянці кадастровий №4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га. на вул. Угорській, 14 у м. Львові розташовано 8 багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення та трансформаторна підстанція (ТП-1927). Також під час обстеження встановлено, що дошкільний навчальний заклад, який передбачався містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, не збудовано.
		З матеріалів справи, зокрема листів Головного управління ДПС у Львівській області №5295/5/13-01-04-04 від 30.04.2021 та №9036/5/13-01-04-04 від 03.08.2021, а також довідок Львівської міської ради щодо даних про сплату ТзОВ «Юніко-Експо» за договором оренди землі № С-4361 від 25.10.2016 орендної плати за землю у 2020-2021 роках, вбачається, що відповідач припинив виконувати свій обов`язок з оплати орендних платежів в лютому 2020 року і починаючи з березня 2020 року та по вересень 2021 року ТзОВ «Юніко-Експо» не здійснило жодного платежу.
		Наведені обставини слугували підставою для подання прокурором позову в інтересах держави в особі Львівської міської ради Львівської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки №С-4361 від 25 жовтня 2016 року.
		 
		Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		Відповідно до положень статей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.
		Згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
		Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. (ч. ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України).
		Відповідно до ч. 3 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
		Згідно з положеннями ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою та бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Приписами статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, як уповноважені органи державної влади чи органи місцевого самоврядування самостійно, так і прокурори в їх інтересах, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
		Пред`явлення даного позову в інтересах Львівської міської ради прокурор обгрунтовує захистом інтересів держави у суді, оскільки відбувається порушення майнових прав територіальної громади, яке полягає у протиправному використанні комунальної земельної ділянки на підставі договору оренди землі № С-4361 від 25.10.2016 без сплати орендної плати, що завдає шкоди інтересам держави у вигляді ненадходжень коштів до бюджету. Львівською міською радою неналежним чином вживаються заходи щодо усунення вказаних порушень інтересів держави.
		Зі змісту листів Львівської міської ради №2403-вих-34376 від 26.04.2021 та №2403-вих-42426 від 19.05.2021 вбачається, що міською радою не вживалися заходи, спрямовані на захист інтересів держави в особі територіальної громади.
		07.06.2021 прокурором направлено Львівській міській раді лист №14.50/105-2828вих-21 в якому повідомлено міську раду про підготовку і подання до суду даної позовної заяви.
		З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів Львівської міської ради в суді та про дотримання ним порядку передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
		За загальним правилом, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права та інтересу є підставою для звернення особи до суду за їх захистом із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому особа, права та інтереси якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, передбаченим приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або ж визначеним іншими законами чи укладеним між сторонами договором, який відповідає тим фактичним обставинам, що склалися. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про розірвання договору оренди землі № С-4361 від 25.10.2016, укладеного між Львівською міською радою та ТзОВ «Юніко-Експо».
		Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, відповідно до якої такими є, зокрема: припинення правовідношення.
		Припинення правовідношення, як спосіб захисту застосовується, як правило, у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх обов`язків. При застосуванні цього способу захисту інтерес власника суб`єктивного права виражається в тому, щоб припинити порушення його права на майбутнє або усунути загрозу його порушення. Також цей спосіб може застосовуватись як у поєднанні з іншими способами захисту, так і мати самостійне значення.
		Необхідно зазначити, що належність обрання способу захисту визначається, як з урахуванням критерію віднесення цього способу до способів, що передбачені законодавством чи умовами договору, так і зважаючи на критерій його ефективності, тобто здатності реально захистити порушені права та інтереси позивача.
		Зокрема, в постанові від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію, що обраний спосіб захисту повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
		Отже, первинно, для правильного вирішення даного спору, необхідно встановити, чи заявлені позовні вимоги дійсно спрямовані на захист прав чи законних інтересів позивача.
		За приписами частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
		За загальним правилом, правовим наслідком розірвання договору є неможливість вимагати сторонами повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання. Однак винятки з цього правила можуть бути встановлені договором або законом (ч. 4 ст. 653 ЦК України).
		В правовідносинах щодо оренди землі такий виняток встановлено нормами статті 34 Закону України «Про оренду землі» якою передбачено, що наслідком розірвання договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
		Як підтверджено матеріалами даної господарської справи, згідно договору оренди землі № С-4361 від 15.10.2016 Львівська міська рада (Орендодавець) передала ТзОВ «Юніко-Експо» (Орендар) земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Угорській, 14 для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу. Отже, з огляду на приписи ч. 4 ст. 653 ЦК України, для того, що б такий спосіб захисту як розірвання цього договору відповідав принципам процесуальної економії та в повному обсязі захищав порушені права позивача, він повинен застосовуватися не самостійно, а в поєднанні з таким способом захисту, як примусове виконання обов`язку в натурі.
		За відсутності вимоги про повернення, розірвання договору оренди землі, як спосіб захисту майнових прав позивача не припиняє порушення його прав і не усуває загрозу такого порушення, оскільки земельна ділянка надалі знаходитиметься у володінні та користуванні відповідача без здійснення орендної плати за неї, так як припиняється для цього правова підстава.
		Як наслідок, для усунення порушення прав на користування земельною ділянкою та захисту майнових прав щодо отримання від відповідача плати за неї за час фактичного користування (згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним), позивач вимушений буде звертатися до суду для вжиття додаткових засобів захисту, таких як повернення земельної ділянки та стягнення плати за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів.
		Виходячи з аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів вважає обґрунтованим та підставним висновок місцевого господарського суду, що обрання прокурором розірвання договору як способу захисту прав чи законних інтересів позивача не призведе до тих наслідків на досягнення яких він спрямований, а саме припинення порушення майнових прав позивача на майбутнє або усунення загрози такого порушення. Цей спосіб захисту є неефективним за законом, в силу його неповноти та невідповідності принципу процесуальної економії, а також цей спосіб захисту є неефективним на практиці, враховуючи обставини, які мають місце в даній справі.
		Спосіб захисту повинен бути не лише ефективним за законом, але також таким, що здатен на практиці реально захистити відповідне право. Такий висновок випливає із ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» де зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (п.77).
		Розірвання договору оренди землі матиме для орендодавця належний ефект в частині захисту його майнових прав лише в тому випадку, якщо це розірвання спричинить фактичне повернення орендарем земельної ділянки.
		За змістом ст.34 ЗУ «Про оренду землі» вказане повернення має відбуватися на умовах визначених договором. Такі умови позивач та відповідач погодили в п.21 Договору, а саме: орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду.
		При визначенні можливості такого повернення в першу чергу необхідно враховувати, що відповідно до пунктів 1, 15 Договору земельна ділянка з кадастровим №4610136800:01:010:0079 передавалася відповідачу в оренду для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу.
		В процесі існування орендних правовідносин, Львівська міська рада, як власник земельної ділянки, видавала дозвільні документи, які слугували підставою такого будівництва. Внаслідок цього відповідачем та третьою особою збудовано на ній та введено в експлуатацію чотири багатоквартирних житлових будинки з автостоянками та об`єктами обслуговування. Окрім цих будинків, на ділянці будується ще 4 секції багатоквартирних будинків і в матеріалах справи відсутні докази того, що між Львівською міською радою, як власником земельної ділянки, та відповідачем, як її орендарем, існує спір щодо правомірності такого будівництва. Станом на момент ухвалення рішення вказані секції є об`єктами незавершеного будівництва і не введені в експлуатацію, однак жодною із сторін спору не заперечується та обставина, що їх будівництво перебуває на стадії завершення.
		Вказаний факт підтверджується, зокрема, Актом обстеження земельної ділянки №68 від 30.07.2021 де зазначено, що на земельній ділянці кадастровий №4610136800:01:010:0079, загальною площею 2,2831 га. розташовано 8 багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення та трансформаторна підстанція (ТП-1927).
		Як правильно зазначив суд першої інстанції, хоча за змістом ч.3 ст.331 ЦК України об`єкт незавершеного будівництва за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, проте ця сукупність утворює нерухому річ особливого роду, фізичне створення якої розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
		Виходячи із положень чинного законодавств України, котре регулює особливості будівництва багатоквартирних житлових будинків, щодо таких об`єктів незавершеного будівництва існують майнові права осіб, котрі інвестують у його здійснення (право на утримання у власність житлових квартир після завершення будівництва), а також обов`язки осіб, які здійснюють будівництво щодо його закінчення, введення в експлуатацію та передачі квартир у власність інвесторам.
		Місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, що розірвання Договору оренди землі №С-4361 від 25.10.2016 не призведе до повернення відповідачем земельної ділянки з кадастровим №4610136800:01:010:0079 на умовах визначених договором через наявність на ній об`єктів, які нерозривно пов`язані з цією земельною ділянкою. А без такого повернення належний захист майнових прав позивача, які стали підставою для подання цього позову є неможливим.
		Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права (ст. 11) та пропорційність (ст. 15). Одними із елементів принципу верховенства права є справедливість, добросовісність та розумність, що належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України. Ці засади можуть обмежувати свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин котра може проявлятися в тому, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно реалізовувати свої права та інтереси і здійснювати їх захист з урахуванням адекватних до конкретної ситуації способів, а також передбачати можливість завдання своїми діями шкоди правам та інтересам інших осіб.
		Враховуючи обставини цієї справи, суд доходить висновку, що: укладаючи Договір із відповідачем, згідно з котрим йому передавалася в оренду земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу; надаючи дозвільні документи на будівництво цього комплексу; надаючи дозвільні документи на введення в експлуатацію частини цього комплексу, Львівська міська рада усвідомлювала та передбачала наслідки таких дій у вигляді неможливості повернення їй земельної ділянки в стані, в котрому вона надавалася в оренду та неможливості подальшого її використання.
		Таким чином, основний інтерес, який переслідувала Львівська міська рада при укладенні Договору оренди землі №С-4361 від 25.10.2016 полягав в отриманні нею орендної плати за таким договором, а не в подальшому використанні земельної ділянки після припинення строку договору. І саме цей інтерес повинен захищатися в судовому порядку шляхом подання позову про стягнення коштів. Обраний прокурором спосіб у вигляді розірвання договору не лише не захищає цей інтерес станом на момент ухвалення рішення суду, але і перешкоджає в його належному захисті в подальшому, так як припиняє правову підставу сплати орендних платежів.
		Виходячи з обставин цієї справи, розірвання договору не лише не призводить до мети подання цього позову, але таке розірвання може завдати шкоди правам та інтересам інших осіб інвесторам квартир багатоквартирних житлових будинків, які будуються, так як вони не зможуть отримати у власність ці квартири без введення будинку в експлуатацію. Зокрема, за змістом пунктів 17, 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011 (в редакції постанови №750 від 08.09.2015) за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку на котрій здійснено будівництво та незазначення відомостей про такі документи в декларації про готовність до експлуатації об`єкта, орган державного-архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику і введення багатоквартирного будинку в експлуатацію не відбувається.
		Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обраний прокурором спосіб захисту в цій справі є неефективним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Таким чином, колегія суддів констатує наявність правових підстав для відмови у задоволенні заявлених Керівником Галицької окружної прокуратури міста Львова вимог в інтересах держави в особі Львівської міської ради Львівської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки №С-4361 від 25 жовтня 2016 року.
		Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 року у справі №914/1688/21.
		Відповідно до ч.1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
		Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		 
		Судові витрати
		З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст.ст.86, 236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Девелоперська компанія Мальви, вих.№1777 від 21 червня 2022 року залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2022 року у справі № 914/1688/21  без змін.
		Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
		Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-291 ГПК України.
		 
		Повну постанову складено 09 вересня 2022 року
		 
		Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
		 
		СуддяБойко С.М.
		 
		СуддяБонк Т.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...