Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/29/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано судом: 12.09.2022. Зареєстровано: 12.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2022.
Дата набрання законної сили: 13.10.2022
Номер судового провадження: 1-кп/461/180/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22018140000000020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/29/21
		1-кп/461/180/22
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12.09.2022 р.                                              м.Львів 
		 
		    Галицький районний суд м. Львова
		в колегіальному складі: 
		головуючого судді             ОСОБА_1 
		судді                     ОСОБА_2 
		                     ОСОБА_3 
		   при секретарі судового засідання     ОСОБА_4 ,
		з участю:     
		прокурора                  ОСОБА_5 ,
		та захисника                  ОСОБА_6 
		           
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 22018140000000020 від 20.03.2018 року, про обвинувачення 
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Забойський Словянського району Краснодарського краю РФ, зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживаючий у АДРЕСА_2 , раніше не судимий, який не є адвокатом, депутатом та нотаріусом, -
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, - 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 реалізуючи свої злочинні наміри, які полягають у протидії силам АТО в зоні проведення Антитерористичної операції, достовірно знаючи з розповсюджених у засобах масової інформації та мережі «Інтернет» повідомлень про проведення на території Луганської області України Антитерористичної операції проти терористичної організації «Луганська народна республіка» та усвідомлюючи, що сили і засоби АТО використовуються для захисту суверенітету і територіальної цілісності України, а активні бойові дії проти них на території, підконтрольній органам державної влади України, призводять до загибелі військовослужбовців, мирного населення, пошкодження військової техніки, об`єктів інфраструктури, тощо, та відтак наносять шкоду боєздатності підрозділів сил АТО, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, в 2014 році (більш точну дату слідством не встановлено) добровільно вступив на службу до терористичної організації «Луганська народна республіка» та станом на 2018 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) був учасником незаконного збройного формування - 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції терористичної організації «ЛНР». 
		При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 , вступаючи до вказаного не передбаченого законом збройного формування - терористичної організації «ЛНР», був достовірно обізнаний, що воно відноситься до збройних формувань, а саме: має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу), характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів «здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних в проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставить перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Луганської області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Луганської області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Луганської області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України та іншим військовим формуванням України) та має для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю, боєприпаси та військову техніку).
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 усвідомлював, що зазначений підрозділ терористичної організації «ЛНР» не відноситься до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.
		Так, наказом по особовому складу командувача так званої «Народної міліції» терористичної організації «Луганська народна республіка» № 94 від 04.07.2015, обвинувачений ОСОБА_7 призначений на посаду механіка-водія-санітара відділу збору та евакуації поранених медицинського відділення медицинського взводу 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади імені Героя Радянського союзу ОСОБА_8 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» із військовим званням «рядовий». Станом на березень 2018 року, ОСОБА_7 перебував на посаді командира взводу «З мотострілецького батальйону 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади імені Героя Радянського союзу ОСОБА_8 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР».
		Вступивши до непередбаченого законом збройного формування - терористичної організації «ЛНР», обвинувачений ОСОБА_7 (позивний « ОСОБА_9 ») був забезпечений військовою формою, вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї.
		Місцем дислокації «З мотострілецького батальйону 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади імені Героя Радянського союзу ОСОБА_8 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР»» є територія колишнього Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Дідоренка, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
		У складі зазначеного батальйону незаконних збройних формувань обвинувачений ОСОБА_7 , у період з 2014 по 2018 роки (більш точний час досудовим слідством не встановлено) виходив на лінії розмежування сил АТО та незаконних збройних формувань, під час яких з використанням військової техніки, здійснював обстріли позицій сил АТО та підрозділів Збройних сил України.
		Вказану організацію - «Луганську народну республіку» (далі - «ЛНР»), створено 27.04.2014 р. у м. Луганську Луганської області, з метою здійснення терористичної діяльності - завданнями якої є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Вказана організація є стійким об`єднанням невизначеного кола осіб, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому, відповідно до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною організацією.
		При цьому, на керівників та учасників спеціально створених в структурі «ЛНР» незаконних збройних формувань покладається забезпечення стійкості даної терористичної організації шляхом вчинення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних сил України.
		З квітня 2014 року по теперішній час учасниками терористичної організації «ЛНР», з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади і місцевого самоврядування, зокрема щодо визнання легітимності діяльності «ЛНР» та влади її керівників, здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Луганської області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
		Як наслідок, під контролем терористичної організації «ЛНР» опинилась частина території Луганської області, статус якої визначено постановою Верховної Ради України № 254-УІІІ від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та постановою Верховної Ради України № 252-УIII від 17.03.2015 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування».
		Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «ЛНР» визначені у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «ЛНР» терористичною організацією. Зокрема, у зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав- членів ЄЄ, СІЛА, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 за № 106-VIII, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 за № 1596-УІІ, Постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 за№ 145-УІП.
		07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
		13.04.2014 через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконувач обов`язків Президента України Указом від 14.04.2014 за № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», після чого на території Донецької та Луганської областей розпочато широкомасштабну антитерористичну операцію (далі - АТО) із залученням Збройних сил України та інших військових формувань.
		Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ № 33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення АТО визначено території Донецької та Луганської областей. Для проведення АТО, згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», залучено військові підрозділи Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
		24 лютого 2018 року, набрав чинності Закон України від 18.01.2018 №2268- УІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», який визначає, що Антитерористична операція на Сході України буде проходити поряд із Операцією об`єднаних сил.
		Поряд з цим, набрали чинності ряд нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, пов`язані із протидією терористичним організаціям на території східних регіонів держави, а саме: Закон України від 15.04.2014 № 1207-УІІ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закон України від 12.08.2014 № 1632- УІІ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», Закон України від 02.09.2014 № 1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», Указ Президента України «Про. рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		07.10.2014 р. самопроголошеним керівником «Луганської Народної Республіки» ОСОБА_10 видано указ № 15, яким створено незаконне військове формування - так звану «Народну міліцію ЛНР» (далі - народна міліція «ЛНР»), до складу якої входять підрозділи («бригади», «батальйони», «корпуси» тощо), покликані вирішувати завдання по протидії антитерористичній операції та операції об`єднаних сил, збору і опрацюванню інформації про сили та засоби, які використовують правоохоронні та військові органи України в ході її проведення (далі сили та засоби АТО), а також вербуванню нових членів «ЛНР» та підшуканню пособників терористичної діяльності.
		Водночас, обвинувачений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи з розповсюджених повідомлень у засобах масової інформації та мережі Інтернет про проведення на території Луганської області України антитерористичної операції проти терористичної організації «ЛНР», усвідомлюючи, що діяльність даної терористичної організації та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів у 2014 році (більш точний час досудовим слідством не встановлено) добровільно вступив до її лав.
		 
		Таким чином, своїми умисними діями - участю у терористичній організації обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_7 належним чином повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. 
		Ухвалою від 22.07.2021 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України визначено здійснювати у спеціальному судовому провадженні, відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, у відсутність обвинуваченого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні із обвинуваченням ОСОБА_7 не погодився, вважає вину останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведеною.
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, повністю підтверджується наступними дослідженими під час судового провадження доказами, які узгоджуються між собою.
		Показами наданими у судовому засіданні свідком ОСОБА_11 , який пояснив, що знає ОСОБА_7 , оскільки проходив службу в 2 окремій мотострілковій бригаді «ЛНР», на час коли займав посаду начальника в 2015 по травень 2017 р. бачив неодноразово ОСОБА_7 в місці дислокації 2 бригади. При цьому свідок був помічником начальника служби ракетного оператора озброєння. Свідок за своє перебування в лавах ЛНР був засуджений вироком українського суду та отримав покарання, яке вже відбув. Пояснив, що бачив ОСОБА_7 в місці дислокації бригади в м. Луганську в інституті внутрішніх справ. Він там займав посаду командира взводу 3 мотострілецького батальйону 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади армійського корпусу народної міліції «ЛНР». Свідок пояснив, що спілкувався з ОСОБА_7 з приводу зберігання зброї та засобів захисту. Бачив обвинуваченого ОСОБА_7 також у штабі, на вік 40-45 років, міцної тіло будови, великий лоб мав, залисини велику на лобі у ОСОБА_7 були. Обвинувачений носив бороду, та мав прізвисько « ОСОБА_9 » . Вказаний бойовий підрозділ ЛНР, де служив ОСОБА_7 брав участь в бойових діях проти України. Свідок бачив обвинуваченого ОСОБА_7 на території інституту внутрішніх справ в м. Луганську у військовій формі ЛНР з автоматом Калашникова та набоями. До цього ОСОБА_7 не знав. 
		Показами наданими у судовому засіданні під час досудового розслідування кримінального провадження свідком ОСОБА_12 , допитаним слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_13 15.06.2018 р., який пояснив, що знає ОСОБА_7 , оскільки проходив службу з грудня 2015 р. по вересень 2016 р. у незаконному військовому формуванні «ЛНР». При цьому, з січня 2016 р. по березень 2016 р. він був розвідником сапером 2-го мотострілецького батальйону 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади армійського корпусу народної міліції «ЛНР». Тоді ж він познайомився з чоловіком якого звали ОСОБА_14 з позивним « ОСОБА_9 », який був як потім виявилося ОСОБА_7 , який також проходив службу в вказаному незаконному військовому формуванні на посаді командира взводу 3 мотострілецького батальйону 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади народної міліції «ЛНР». При цьому, ОСОБА_7 ходив там у військовій формі з відповідними шевронами «ЛНР», та зі особистою зброєю автоматом «Калашнікова». Зустрічався свідок з ОСОБА_7 під час ротації особистого складу батальйону. ОСОБА_7 ммав прізвисько « ОСОБА_9 ». Свідок також проводив бойові чергування на блок-поставх в м. Луганську та в Луганській області де також зустрічався та перетинався з ОСОБА_7 . Також свідок повідомив, що бачився неодноразово з обвинуваченим ОСОБА_15 на полігоні під Луганськом під час проведення бойових оглядів. ОСОБА_7 був там командиром взводу 3 батальйону НОМЕР_1 окремої гвардійської мотострілецької бригади армійського корпусу народної міліції «ЛНР». Свідок пояснив, що йому пред`являлися для впізнання аудіо записи з голосом осіб, серед яких він безумовно впізнав голос ОСОБА_7 , про підписав відповідний протокол впізнання. Також свідок пояснив, що йому під час досудового розслідування надавалося для впізнання особи, серед яких він впевнено впізнав ОСОБА_7 за характерними рисами обличчя, бородою, залисинами на голові, формою обличчя, фомою кровей, очей, підборіддя. (т.1.а.с.216-217).
		Даними витягу з ЄРДР від 20.03.2018 у кримінальному провадженні №22018140000000020. (т.1 а.с. 189-190).
		Даними копії довідки щодо 2 ОМСБР АК т.зв. «НМ ЛНР» від 11.10.2016 р., (т.1. а.с.209-211).
		Даними протоколу пред`явлення особи до впізнання свідку ОСОБА_12 від 17.04.2018 та довідки до нього, згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнає ОСОБА_7 , оскільки проходив разом із ним військову службу у НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », (т.1. а.с. 225-228).
		Даними протоколу огляду від 04.04.2018, а саме файлів, на яких міститься інформація бойовиків незаконного збройного ормування «2 Окремої Гвардійської Мотострілкової бригади 2 Армійського орпусу т.зв. «Народної міліції» Луганської народної республіки», щодо готовки та проведення військових навчань, штатний розпис бойовиків, членів незаконного ройного формування « ІНФОРМАЦІЯ_4 бригади 2 рмійського корпусу т.зв. «Народної міліції» Луганської народної республіки». В ході огляду текстового файлу з назвою «штатка 25.03.2016.xlsx 1149385)», встановлено, що у ньому міститься таблиця із штатним розписом ідпевідно до займаних у вищевказаному незаконному збройному формуванні осад бойовиків. Таблиця складається із 23 стовпців («№п/п», «Должность по штату», "воинское звание: по штату, фактическое», «Ф.И.О.», «Дата рождения», «Дата кончания контракту», «Командющего по личному приказу», «Пол» й інші без азви) та 3387 строк де зазначені звання, посада, фамілія, ім`я та по-батькові, дата народження, дата закінчення контракту осіб-бойовиків, членів незаконного збройного формування «2 Окремої Гвардійської Мотострілкової бригади 2 Армійського корпусу т.зв. «Народної міліції» Луганської народної республіки», і знаходяться на 89 сторінках. В ході огляду встановлено, що у файлі «штатка 25.03.2016.xlsx (1149385)» а сторінці № 43 в строці № 1619 та рядку № 1325 вказаний громадянин України ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та те, що він призначений наказом по особовому складу № 94 від 04.07.2015 року на посаду механіка-водія-санітара відділу збору та евакуації поранених медицинського віідлення медицинського взводу 2 окремої гвардійської мотострілецької бригади імені Героя Радянського союзу ОСОБА_16 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» із військовим званням «рядовий», (т.1. а.с. 235-237).
		Даними протоколу за результатами проведення НСРД № 62/2/4-9926 від 23.12.2016 р. , з додатком оптичним диском, (т.1 а.с. 241-270).
		Даними протоколу за результатами проведення НСРД № 62/2/4-1683 від 27.02.2017 р. з додатком оптичним диском № 2/41-8-130 від 08.02.2017 р. (т.2 а с. 2-5).
		Даними протоколу огляду від 18.04.2018 р. з додатком оптичним диском, відповідно до якого проведено огляд мережі «Інтернет» і стосується ОСОБА_7 (т.2. а.с. 7-44).
		Даними протоколу огляду від 07.07.2020 р. з додатком оптичним диском, відповідно до якого проведено огляд мережі «Інтернет» і стосується ОСОБА_7 (т.2. а.с. 53-69).
		Даними протоколу огляду від 15.06.2018 р. з додатком оптичним диском, відповідно до якого встановлено місцеперебування ОСОБА_7 в період з 01.10.2016 р. по 11.04.2018 р. (т.2. а.с. 71-74).
		Даними висновку судового експерта №12\86 криміналістичної портретної експертизи, відповідно до якого на зображенні із назвою фото (знаходиться на отичному диску із назвою «огляд ОСОБА_17 » у теці «огляд ОСОБА_17 »), гаданому у якості об`єкта дослідження та на зображенні розміщеному на обліковій картці особи на ім.»я ОСОБА_7 представленому для порівняння  зображена одна і та ж особа. (т.2. а.с. 78-86). 
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України доведена повністю.
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		При цьому, під час судового розгляду справи, колегія суддів враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_7 усвідомлював, що «ЛНР», «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичних організацій «ЛНР», «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вказаних терористичних організаціях.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою. 
		Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_7 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характристика формальна.
		Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню.
		На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у межах санкції статті за це кримінальне правопорушення, оскільки даний вид покарання є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого.
		Цивільний позов по справі не заявлений.
		Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
		Судові витрати за проведення Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, портретної експертизи № 12\86 від 06.10.2020 року у сумі 3269 (три тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень) грн. - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів,-
		 
		у х в а л и л а :
		 
		ОСОБА_7  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання та приведення вироку до виконання.
		Стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь держави понесені судові витрати за проведення експертизи у розмірі 3269 (три тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень) грн.
		 
		Апеляційна скарга на вироксуду може бути подана протягомтридцяти днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львоваз підстав, передбачених ст.394 КПК України, а засудженим - з моменту вручення копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді ОСОБА_18 
		 
		 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...