Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/3772/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2022.
Дата набрання законної сили: 05.09.2022
Номер судового провадження: 51-1922км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020080130001226

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		5 вересня 2022 року
		м. Київ
		справа № 310/3772/20 
		провадження № 51-1922кмо21
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_8 ,
		прокурора ОСОБА_9 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженої ОСОБА_11 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080130001226, за обвинуваченням 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, котра народилася у смт Олександрівка Мар`їнського району Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст.358 Кримінального кодексу України (далі  КК). 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2020 року ОСОБА_11 визнано винуватою та засуджено: 
		 за ч. 1 ст. 190 КК (у редакції Закону України від 15 квітня 2008 року №270-VI) до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн; 
		 за ч. 1 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн; 
		 за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. 
		На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 40неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
		Задоволено цивільний позов і стягнуто з ОСОБА_11 на користь Управління праці тасоціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради (далі управління) 58441,30 грн. 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без змін. 
		За обставин, установлених судом і детально викладених у вироку, ОСОБА_11 визнана винуватою та засуджена за те, що вона 29 листопада 2017 року, 05 травня та12 листопада 2018 року в денний час звернулася до управління, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з метою оформлення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.
		Будучи офіційно попередженою про обов`язок надання повної та достовірної інформації, ОСОБА_11 шляхом обману внесла завідомо неправдиву інформацію до офіційних документів  декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулися запризначенням усіх видів соціальної допомоги (форму декларації затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 22 березня 2007 року №204, далі  декларація,) про відсутність у власності її чоловіка ОСОБА_12 двох транспортних засобів, та подала їх до управління, тобто таким чином підробила і використала документи, що вплинули на прийняття рішення про надання соціальної допомоги.
		За вказаними зверненнями управління відповідно 12 грудня 2017року, 29 травня та 16листопада 2018 року призначило ОСОБА_13 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям увигляді щомісячної допомоги:
		 з 01 до 30 листопада 2017 року включно в розмірі 2865,36 грн;
		 з 01 грудня 2017 року до 30квітня 2018 року включно в розмірі 3037,43 грн;
		 з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2018 року включно в розмірі 2970,16грн;
		 з 01 листопада 2018 року до 30 квітня 2019 року включно в розмірі 3536,40грн.
		Зазначені грошові кошти щомісячно перераховувались із банківського рахунку управління на особистий банківський рахунок ОСОБА_14 , відкритий у AT КБ «ПриватБанк», № НОМЕР_1 .
		Таким чином, за період часу з 01 листопада 2017 року до 30 квітня 2019 року ОСОБА_15 шляхом обману заволоділа державними грошовими коштами, призначеними для виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, на загальну суму 58441,30 грн, якими розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила матеріальний збиток державі Україна в особі управління на зазначену суму.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 , посилаючись на відсутність у діях засудженої складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.190, ч.1 ст. 358, ч. 4 ст.358 КК, і на формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_11 і закрити кримінальне провадження стосовно неї у зв`язку з відсутністю в діях підзахисної складу кримінальних правопорушень, за які її засуджено. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник, крім іншого, вказав, що ОСОБА_11 в управлінні не попереджували прокримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивих даних; вона вносила до декларації всі відомості, які їй були відомі на той час, і не перешкоджала управлінню перевірити всі надані нею документи. При цьому управління мало можливість звернутися до суду в порядку цивільного судочинства для повернення безпідставно отриманих ОСОБА_11 коштів. Вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив твердження сторони захисту про незаконність засудження ОСОБА_11 .
		Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду
		Ухвалою колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 5 жовтня 2021 року кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_10 на підставі ч.2 ст.434-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) було передано нарозгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі  об`єднана палата).
		Така передача мотивована тим, що постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 березня 2021 року 
		 
		(провадження № 51-135км20) констатовано, щодекларація є документом, який особа складає і надає від себе особисто, а не як особа, якій державою делеговані повноваження видавати або посвідчувати офіційні документи. Таким чином, декларація не містить ознак офіційного документа, передбачених ст. 358 КК. 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 грудня 2020 року (провадження №51-99км20), у якій зазначено, що декларація не є офіційним документом, оскільки не відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК. 
		Однак колегія суддів не погодилася з цими рішеннями Першої та Другої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зазначивши, що декларація містить ознаки офіційного документа, оскільки має нормативно визначену форму та реквізити. Інформація, яка вноситься до неї, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме  призначення, відмову упризначенні або припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у разі подання неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан членів сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб, членів сім`ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей).
		Тому колегія суддів, уважаючи за необхідне відступити від висновків Першої та Другої судових палат Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, із метою забезпечення сталості та єдності судової практики передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати.
		З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, колегія суддів визнала, що є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У запереченнях на касаційну скаргу представник управління ОСОБА_16 , посилаючись на безпідставність наведених захисником доводів, просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_11 без зміни.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги з мотивів, наведених у ній, та просив у порядку ч. 2 ст. 433 КПК судові рішення щодо ОСОБА_11 змінити: скасувати вирок і ухвалу в частині засудження за ч. 1 ст. 358 КК і закрити провадження в цій частині за відсутністю в діях ОСОБА_11 складу цього кримінального правопорушення, а в решті судові рішення залишити без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, твердження, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів об`єднаної палати дійшла таких висновків. 
		Вимогами ч. 1 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412414 КПК.
		У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень і закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_11 через відсутність у її діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст.358 КК. Свої вимоги захисник мотивує тим, що ОСОБА_11 зазначала в деклараціях інформацію, якою володіла, і повнота та правильність якої підлягала обов`язковій перевірці управлінням під час вирішення питання про призначення соціальної допомоги. При цьому в разі безпідставного нарахування допомоги кошти підлягали стягненню у порядку цивільного судочинства. Зазначене в сукупності, на думку захисника, виключає притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності.
		Однак для вирішення питання щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування ч.1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст.358 КК, об`єднаній палаті необхідно визначитися чи є заповнені ОСОБА_11 і подані нею до управління декларації офіційними документами.
		Це зумовлено тим, що відповідно до ст. 358 КК предметом кримінальних правопорушень, крім зазначених у диспозиціях частин 1, 2 цієї статті особистих документів особи, посвідчень, печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності (у тому числі офіційних), є документи, проте не всі, а лише ті з них, які підпадають під ознаки офіційних, про що зазначено в примітці до ст.358 КК, яка вказує, на що розрахований один з елементів кримінально-правової норми (ст. 358 КК) і містить перелік конститутивних ознак указаної дефініції.
		Відповідно предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст.358, ч. 4 ст.358 КК, крім вказаного вище, є лише офіційні документи, під якими згідно з приміткою до ст.358 КК слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи  докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
		Тому з`ясування питання наявності ознак офіційного документу у заповнених ОСОБА_11 і поданих нею до управління деклараціях має значення не тільки для перевірки законності та обґрунтованості судових рішень відносно ОСОБА_11 , а й для досягнення у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах, подальшого правильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність та відповідно єдності судової практики, що є завданням об`єднаної палати.
		При цьому об`єднана палата у своєму рішенні (справа № 727/5768/18, провадження №51-1328кмо19) вже визначала, що для визнання документа офіційним він має відповідати таким ознакам:
		1) його має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції;
		2) він повинен мати визначену законом форму та містити належні реквізити;
		3) зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер (підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків) чи може бути використана як документи  докази у правозастосовчій діяльності.
		Як вже зазначалося раніше, офіційним документом може бути лише той документ, який відповідає всім характеристикам (ознакам), передбаченим приміткою до ст.358 КК.
		Одна з обов`язкових характеристик офіційного документу стосується особи, що може складати, видавати чи посвідчувати певний документ із указаною у примітці до ст.358 КК інформацією. Такою особою може бути, зокрема, громадянин, в тому числі самозайнята особа,  однак лише у разі, якщо він (вона) має право складати, видавати чи посвідчувати документ у зв`язку з його (її) професійною чи службовою діяльністю.
		Тобто за змістом примітки до ст.358 КК документ, який складається, видається чипосвідчується громадянином, в тому числі самозайнятою особою, може бути визнаним офіційним у разі, якщо він:
		а) містить певну інформацію, яка зафіксована на будь-якому матеріальному носієві таяка підтверджує чи посвідчує певну подію, явище або факт, який спричинив чиздатний спричинити наслідки правового характеру, або може бути використана якдокумент-доказ у правозастосовчій діяльності;
		б) складається, видається чи посвідчується у зв`язку з професійною чи службовою діяльністю громадянина, у тому числі самозайнятої особи, якому (якій) законом надано право складати, видавати чи посвідчувати певний вид документу, що складений здотриманням визначених законом форм та містить передбачені законом реквізити.
		Зіставлення цих характеристик офіційного документа, передбачених у примітці дост.358 КК, з ознаками (характеристиками), які притаманні декларації, дозволяє дійти висновку про те, що декларація, яка складається громадянином, у тому числі самозайнятою особою, не має зв`язку з його (її) професійною чи службовою діяльністю.
		Відсутність такого зв`язку свідчить про те, що у декларації відсутня одна зхарактеристик (ознак) офіційного документа, передбачених у примітці до ст.358 КК як обов`язкова, а її відповідність іншим обов`язковим характеристикам (ознакам) офіційного документа, цього висновку не спростовує.
		При цьому з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_11 не займалася професійною чи службовою діяльністю, яка б вимагала у неї складання (видання чипосвідчення) декларації, на що не звернули уваги суди першої та апеляційної інстанцій.
		Крім того, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_11 обвинувачувалася увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 КК, асаме у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується установою інадає права.
		Проте відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 22березня 2007 року № 204 «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб» (чинного на час звернення ОСОБА_11 до управління із заявами про призначення соціальної допомоги) декларації, до яких ОСОБА_11 вносила завідомо неправдиві відомості, не належать до документів, які видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми.
		Тому оскільки складені ОСОБА_11 декларації, що містили завідомо неправдиву інформацію, не мають ознак офіційного документа, то в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК.
		Також ОСОБА_11 обвинувачувалася органами досудового слідства і була визнана судом винуватою у використанні завідомо підробленого документа, а її дії було кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК.
		Однак відповідальність за вказаною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність настає за використання не будь-якого підробленого документа, алише того, який має ознаки офіційного.
		Такий висновок вбачається з примітки до ст. 358 КК, яка існує не сама по собі, аєконструктивним елементом зазначеної кримінально-правової норми та розкриває одну з ознак диспозицій частин 1, 2, 4 зазначеної статті, що з позиції юридичної техніки не варто було робити у самих диспозиціях.
		При цьому Суд ураховує, що КК з його певним структурним поділом слід розглядати як цілісний кодифікований нормативний акт, а не як окремі частини, між якими існує суто формальний зв`язок.
		До того ж довільне трактування диспозиції ч. 4 ст. 358 КК без урахування примітки до ст. 358 КК суперечить принципу правової визначеності і безпідставно розширює перелік предметів кримінально-правової охорони. 
		З огляду на викладене, оскільки використані ОСОБА_11 документи не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, то її дії не містять складу цього кримінального проступку.
		За таких обставин уцьому провадженні неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме частини 1, 4 ст. 358 КК, а тому оскаржені судові рішення в частині засудження ОСОБА_11 за ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК підлягають скасуванню на підставі п. 2 ч.1 ст. 438 КПК, акримінальне провадження в цій частині  закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку зі встановленням відсутності в діяннях ОСОБА_11 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК.
		Однак, відсутність у діях ОСОБА_11 складу указаних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК, не виключає наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК.
		Перевіряючи матеріали кримінального провадження щодо засудженої ОСОБА_11 задоводами касаційної скарги захисника, які фактично є аналогічними доводам його апеляційної скарги, об`єднана палата установила, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, і правильність кваліфікації її дій за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
		Так, відповідальність за ч. 1 ст. 190 КК настає за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
		Апеляційний суд пересвідчився у правильності висновку місцевого суду про доведеність фактів внесення ОСОБА_11 до трьох декларацій завідомо неправдивої інформації про відсутність увласності її чоловіка ОСОБА_12 двох транспортних засобів. Ці та інші документи ОСОБА_11 подавала до управління, яке у свою чергу призначило та виплатило державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї увигляді щомісячної допомоги на загальну суму 58441,30 грн, якими ОСОБА_11 заперіод з 01 листопада 2017 року до 30 квітня 2019 року заволоділа шляхом обману, повідомляючи завідомо недостовірні відомості про доходи та майновий стан під час встановлення за нею права на отримання державної соціальної допомоги. 
		Відповідно до позиції об`єднаної палати неповідомлення (незазначення) відомостей про наявність нерухомого майна як спосіб отримання соціальних виплат (допомоги) єодним із різновидів обману, що характеризується документальною (письмовою) формою тапроявляється через пасивну поведінку особи, котра не повідомляє обов`язкової за законом інформації (справа №159/3357/18, провадження №51-2570кмо19).
		Твердження сторони захисту про добросовісність дій ОСОБА_11 , яка нібито вносила до декларацій лише ту інформацію, якою володіла, мотивовано визнані судами першої та апеляційної інстанцій неспроможними, а в касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили це під сумнів.
		Так, апеляційний суд всебічно, повно й неупереджено перевірив обґрунтованість висновку місцевого суду про те, що незважаючи на заперечення ОСОБА_11 своєї вини, вчинення засудженою шахрайства підтверджується, зокрема, її показаннями всудовому засіданні згідно з якими в ході оформлення декларацій вона вказала нанаявність у чоловіка автомобіля «Джета», одночасно про купівлю 30 червня 2017 року її чоловіком автомобіля «Форд Транзит» дізналася після оформлення декларації, однак не повідомляла про це управління та повторно звернулася з новими заявами щодо призначення всіх видів соціальної допомоги, долучивши декларації, під час оформлення яких знову не зазначила про придбання та наявність другого автомобіля в сім`ї.
		Крім цього, на винуватість ОСОБА_11 вказують узгоджені між собою показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , досліджені документи, яким суд надав належну оцінку і які в сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_11 увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК.
		Касаційна скарга захисника не містить тверджень, які б доводили протилежне.
		До того ж суд апеляційної інстанції в межах апеляційної процедури, визначеної главою 31 КПК,перевірив, що ОСОБА_11 не мала права на призначення державної соціальної допомоги на іншій підставі.
		Отже, об`єднана палата виходить із того, що встановлені судом обставини свідчать про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, за що її законно та обґрунтовано засуджено з призначенням покарання, яке відповідно до вимог ст. 65 КК є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи наведене, об`єднана палата вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково. 
		Виконуючи приписи ст. 442 КПК, об`єднана палата робить висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати. 
		Висновок: 
		Декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися запризначенням усіх видів соціальної допомоги, складена окремим громадянином, котрий не займається професійною чи службовою діяльністю, щоб вимагало складання (видання чи посвідчення) ним такого документа, та яка не видається чи посвідчується повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, не містить ознак офіційного документа.
		Використання завідомо підробленого документа, який не містить ознак офіційного, не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК.
		Керуючись статтями 434, 434-2, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_10 задовольнити частково.
		Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2020року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2021 року щодо  ОСОБА_11  змінити: скасувати вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_11 в частині засудження її за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК і напідставі п. 2 ч.1 ст.284 КПК закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю вдіяннях складу кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК. 
		Виключити рішення про призначення ОСОБА_11 остаточного покарання на підставі ст. 70 КК.
		Вважати  ОСОБА_11 засудженою за ч. 1 ст. 190 КК (у редакції Закону України від 15 квітня 2008 року №270-VI) до покарання у виді штрафу в розмірі 40неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3  
		 
		ОСОБА_4  ОСОБА_5  ОСОБА_6  ОСОБА_7

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...