Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 504/4159/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2022.
Дата набрання законної сили: 08.09.2022
Номер судового провадження: 51-999км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160330000925

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 вересня2022 року
		м. Київ
		справа № 504/4159/20
		провадження № 51-999 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 січня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160330000925, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Першотравневе Комінтернівського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 березня 2021року ОСОБА_7  засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. 
		Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні. 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 січня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 засуджено за те, що він, 13 вересня 2020 року приблизно о 03:30год, керуючи автомобілем марки «Renault Kangoo» д.р.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі сполученням «ОдесаМелітопольНовоазовськ» від с. Зоря Труда Лиманського району Одеської області у напрямку м.Одеса, а саме до с. Красносілка, порушивши вимоги пунктів 2.3«б», 2.9«а», 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами і доповненнями, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка рухалась за межами проїзної частини у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла отримала тілесні ушкодження, що спричинили її смерть. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_6 просить змінити постановлені судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості та особі засудженого через суворість. Просить застосувати положення ст. 75 ККУкраїни та звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку. На думку захисника, саме таке покарання повною мірою буде відповідати вимогам статей 50, 65 КК України, оскільки судами попередніх інстанцій не в повній мірі враховано дані про особу винного та всі обставини кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_7 на теперішній час проходить службу у Збройних силах України.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор вважав за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом під час розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст.349КПКУкраїни, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому не є предметом розгляду касаційного суду.
		Щодо доводів касаційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то колегія суддів виходить з наступного.
		Частиною 2 ст. 50 КК України закріплено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень якзасудженими, так і іншими особами. Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, при визначенні виду та розміру покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 286 ККУкраїни у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_7 , наслідки, що невідворотно настали, а також обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, наявність на утриманні вагітної дружини (на час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції), неповнолітньої доньки дружини та непрацездатної матері пенсіойного віку.
		Також, судом, при призначенні покарання ОСОБА_7 , враховано сукупність всіх обставин, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди та настання невідворотних наслідків, а також поведінку винного до та після вчинення злочину, ставлення до наслідків злочину, і обґрунтовано призначено основне покарання в межах, наближених до мінімальних, передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк 4 роки. 
		Зважаючи на ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення та наслідків, що настали, колегія суддів погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій про доцільність призначення засудженому ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки як заходу примусу для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, що визначений судом розмір як основного, так і додаткового покарання, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Втім, колегія суддів не погоджується з висновком колегії суддів апеляційного суду, що у даному кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування положень ст. 75 КК України.
		Так, положеннями ст. 75 КК України (в редакції Закону № 2617-VIIIвід 22.11.2018, чинній на момент вчиненого злочину) передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні дітей, непрацездатну матір пенсійного віку, в судовому засіданні визнав вину, дав детальні показання щодо обставин вчинення злочину, висловив жаль з приводу скоєного, відшкодував потерпілому завдані злочином збитки у вигляді матеріальної та моральної шкоди. В матеріалах кримінального провадження міститься розписка потерпілого про відсутність будь-яких претензій фінансового характеру до ОСОБА_7 у зв`язку з відшкодуванням завданої шкоди.
		Крім того, згідно надісланих на адресу Суду захисником матеріалів вбачається, що ОСОБА_7 з метою захисту України від військової агресії російської федерації був 11 березня 2022 року мобілізований до лав Збройних сил України на посаду старшого радіотелефоніста-лінійного наглядача відділення управління взводу управління командира НОМЕР_2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини та проходить службу по теперішній час. Відповідно до наданої службової характеристики, ОСОБА_7 за період проходження служби виявив високі морально-етичні, професійні та ділові якості, постійно подає приклад у виконанні військового обов`язку, у колективі користується повагою.
		Враховуючи викладене та беручи до уваги конкретні обставини кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про можливість звільнення засудженого ОСОБА_7 без відбування призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі та застосування до нього положень ст. 75 КК України, з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити. 
		Вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 28 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 змінити. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...