Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14168/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2022. Зареєстровано: 14.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2022.
Дата набрання законної сили: 13.09.2022
Номер судового провадження: К/9901/47459/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 вересня 2022 року 
		м. Київ
		справа № 640/14168/20
		адміністративне провадження № К/9901/47459/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу      № 640/14168/20
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства оборони України 
		про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії 
		за касаційною скаргою      Міністерства оборони України
		на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1.     У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач, скаржник), у якому просив:
		визнати протиправними дії Міноборони щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та      членів їх сімей» від 20 листопада 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII); 
		скасувати рішення Міноборони від 7 березня 2020 року у формі затвердження Міністром оборони України 7 березня 2020 року протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 лютого 2020 року №31 у частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби; 
		зобов`язати Міноборони призначити одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2.     Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
		3.     Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено І групу інвалідності, відбувся у січні 2021 року, а первинно ІІ групу інвалідності позивачу встановлено у квітні 2006 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
		4.     Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України задоволено.
		5.     Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання Міноборони, як на підставу відмови у виплаті одноразової допомоги, на те, що зміна групи інвалідності позивача відбулася понад дворічний термін, оскільки Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №      975), передбачено право на доплату одноразової грошової допомоги протягом двох років з моменту первинного встановлення інвалідності при тій умові, що військовослужбовцю вже призначалась і виплачувалась така одноразова допомога, є необґрунтованим. Вказане суд апеляційної інстанції обґрунтував посиланням на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 806/2351/18. Суд апеляційної інстанції також наголосив, що позивач при встановленні йому ІІ групи інвалідності за одноразовою грошовою допомогою не звертався та останньої не отримував. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		6.     Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року.
		7.     На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статті 16 Закону №2011-XII та Порядку № 975 у зв`язку із цим вказаний суд дійшов помилкових висновків про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановлення І групи інвалідності.
		8.     Скаржник також вказує, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи помилково не враховано правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 30 липня 2020 року у справі №      540/2329/18 про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку зі встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду. Передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		10.     Касаційна скарга надійшла до суду 22 грудня 2021 року.
		11.     Ухвалою Верховного Суду від 5 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №360/1605/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
		12. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року в адміністративній справі №640/14168/20 задоволено. Зупинено виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року в адміністративній справі №640/14168/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
		13.     Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 вересня 2022 року.
		Позиція інших учасників справи
		14.     Від позивача відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		15.     Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно з посвідченням від 12 березня 1996 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій. Відповідно до посвідчення від 20 січня 2020 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Відповідно до довідки Дніпровського районного у м. Києві військового комісаріату від 12 липня 2018 року № 76 вбачається, що позивач проходив військову службу, у період з 20 липня 1959 року по 20 квітня 1985 роки, в тому числі у складі 181 овп ВВС 40 ОА приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, виконуючи свій інтернаціональний обов`язок у період з 29 липня 1983 року по 21 жовтня 1984 року.
		16. 7 березня 1985 року наказом головнокомандувачем №0260 позивач був звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту «а» статті 59 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується витягом з наказу. З довідки військово-лікарської комісії від 24 січня 2006 року №40 встановлено, що причинний зв`язок захворювання позивача пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.
		17.     16 травня 2006 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено ІІ групу інвалідності починаючи з 20 квітня 2006 року, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджує довідка до акта огляду МСЕК серія КА-1 №034153 від 16 травня 2006 року.
		18. 22 січня 2020 року під час огляду органами МСЕК позивачу встановлено I групу інвалідності, починаючи з 21 січня 2020 року, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, згідно з довідкою до акта МСЕК серії ААБ №420794 від 24 січня  2020 року. З огляду на виникнення права на отримання грошової допомоги, як інваліда І групи, позивач звернувся до відповідача із заявою та повним пакетом документів до неї. Зазначене сторонами не заперечується.
		19.     Між тим, відповідно до витягу з протоколу комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 лютого 2020 року № 31, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності, що підтверджується листом Київського міського військового комісаріату від 3 квітня 2020 року вих. №ВСЗ/1549.
		20. Вважаючи протиправним спірне рішення, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		21.     Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених     статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		22.     Згідно з положенням     частини четвертої статті 328 КАС України     підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		23.     Відповідно до     частин першої,     другої     та     третьої статті 242 КАС України     судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		24.     Крім того,     стаття 2     та     частина четверта статті 242 КАС України     встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		25.     Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року не відповідає, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
		26. Згідно із     частиною другою статті 19 Конституції України     органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.
		     Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		27.     Відповідно до     статті 46 Конституції України     громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		28.     За приписами     пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України     основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		29. Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		30. Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		31. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		32. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		33.     Пунктом 2      Постанови, якою затверджено Порядок №975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
		- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;
		- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
		34. Відповідно до     пункту 3 Порядку     № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
		- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
		- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
		35. Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (16 травня 2006 року).
		36. Статтею 41 Закону № 2232-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 04 квітня 2006 року № 3597-IV, чинній з 10 травня 2006 року по 01 січня 2007, вперше законодавчо передбачено державне страхування і виплати в разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та призваних на збори військовозобов`язаних та, зокрема, встановлено, що у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
		37. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 806/5360/15.
		38. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачу була встановлена ІІ група інвалідності 16 травня 2006 року.
		39. Колегія суддів вказує, що Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, не містить строків, протягом яких зацікавлена особа повинна звернутися до уповноваженого органу щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги.
		40. Водночас колегія суддів зауважує, що     Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року № 5040-VI (далі також - Закон № 5040-VI)     Закон № 2011-XII доповнено статтями 16-1, 16-2, 16-3, 16-4.
		41. Відповідно до     пункту 1 Прикінцевих положень     Закону № 5040-VI     він набирає чинності з 01 січня 2014 року.
		42. Згідно з     пунктом 2 Прикінцевих положень     цього Закону     його дія не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності     цим Законом     прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
		43. Відповідно до частини восьмої статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
		44. Проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи,  ОСОБА_1 не звертався до уповноважених органів щодо призначення та виплати йому одноразової допомоги, і відповідно, щодо позивача у цій справі не приймалося рішення про виплату одноразової грошової допомоги. 
		45. Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		46. У подальшому     Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII     (набрав чинності з 01січня 2017 року ) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
		47. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».
		48. Ухвалюючи цю постанову, Судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №295/3091/17, від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
		49. Поміж іншим, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022 у справі про посилений соціальний захист військовослужбовців положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України, а саме: статтям 1, 3, частині першій та другій статті 8, частині п`ятій статті 17, частині першій статті 17 Конституції України.
		50.     Зважаючи на наявну юридичну позицію Конституційного Суду України слід зазначити, що за загальним правилом вона може бути застосована судами тільки з дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення, тобто з 06 квітня 2022 року.
		51. Таким чином, оскільки правове регулювання правовідносин, що є предметом цієї справи, змінилося з 06 квітня 2022 року внаслідок відповідного рішення Конституційного Суду України, то Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від позиції, сформованої Верховним Судом за наслідками розгляду справи №240/10153/19.
		52. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, у постанові від 03 червня 2022 у справі № 340/5086/20 та від 15 червня 2022 року у справі №296/8156/17.
		53. Таким чином, з огляду на зазначені вище положення, враховуючи те, що з дня встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності (16 травня 2006 року) до дня встановлення позивачу І групи інвалідності (22 січня 2020 року) минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
		54. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 серпня  2019 року у справі №806/2187/18, від 30 липня 2020 року у справі №      540/2329/18, від 17 серпня 2021 у справі №484/295/17, від 21 вересня 2021 року у справі № 580/676/20, від 06 жовтня 2021 року у справі № 814/2283/16 та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від останнього.
		55. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності, дивлячись на те, що позивач не скористався правом отримання одноразової грошової допомоги за встановлення ІІ групи інвалідності, за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковими. Суд також вважає безпідставним посилання скаржника на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 806/2351/18, оскільки такі висновки зроблені за інших обставин справи.
		56. Таким чином, під час касаційного розгляду даної справи, доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 16 Закону №2011-XII та положень Порядку № 975 та незастосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, які містяться у постанові від 30 липня 2020 року у справі №      540/2329/18, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
		57.     При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно     пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		58.     Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у     статті 1215 Цивільного кодексу України     передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		59. Згідно з статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		60.  Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті спору, проте, помилково не застосував норми законодавства, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції, шляхом доповнення її мотивувальної частини висновками, викладеними у цій постанові.
		61. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції зі зміною мотивів.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		62.     Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до     статті 139 КАС України, відсутні.
		Керуючись     статтями 341,     345,     349,     351,     355,     356,     359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
		Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року скасувати.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року змінити, доповнивши його мотивувальну частину висновками, викладеними у цій постанові.
		В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року - залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач                                                                                           Я.О. Берназюк
		Судді:                                                                                                               Н.В. Коваленко
		                                                                                                              Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...