Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/2606/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2022. Зареєстровано: 14.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2022.
Дата набрання законної сили: 05.09.2022
Номер судового провадження: 2/758/2261/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/2606/21 
		Категорія 38 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05 серпня 2022 року                                                                                м. Київ
		 
		Подільський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді                                        Петрова Д.В.,
		при секретарі судового засідання                        Бурдун М.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 в особі представника  Ковбасюка Владислава Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» про визнання кредитного договору частково недійсним та його розірвання,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1  в особі представника  Ковбасюка В.А . звернулася до суду із зазначеною позовною заявою про визнання кредитного договору частково недійсним та його розірвання.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між нею та ТОВ «ФК «Інвеструм»» було укладено кредитний договір № 02436-11/2020 від 07.11.2020, відповідно до якого позивачкою було отримано позику у розмірі 8 910, 38 грн. Позивачка вважає, що укладений договір є таким, що не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості, його виконання ставить позивачку в тяжке матеріальне становище, а тому повинен бути розірваним.
		Позивачка вважає, що умови кредитного договору щодо встановлення процентної ставки в розмірі 1,6 % в день від суми Кредиту та підвищеної ставки процентів в розмірі 1,8% в день від суми кредиту є несправедливими, адже вона вважала, що бере грошові кошти з процентною ставкою 1,6 % на місяць, а не на день. 
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.04.2021 провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду у судовому засіданні. 
		В судове засідання позивачка не з`явилась, її представник адвокат Ковбасюк В.А. направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
		Представник відповідача ТОВ «ФК Інвеструм» в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходило.
		За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами та ухвалити заочне рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
		Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
		Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
		Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		За положеннями ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Так, в статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону, є оригіналом такого документа.
		Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
		Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
		Враховуючи вищевикладені факти, необхідно зазначити, що відповідач має в мережі Інтернет сторінку з розміщеною пропозицією (офертою).
		Порядок отримання кредитних коштів є наступним: вибирається сума коштів, яку позичальник бажає взяти у кредит та строк на який береться такий кредит; оформлюється заявка; обирається персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет, при підписанні документів на телефонний номер Клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який Клієнт зобов`язаний ввести на веб-сторінці (далі - «електронний підпис одноразовим ідентифікатором»), Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи Клієнта, при цьому, Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; проходиться погодження та перевірка банківської карти; у разі прийняття рішення про отримання кредиту Клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в Особистому Кабінеті, у разі згоди із запропонованими умовами кредитування, Клієнт підписує індивідуальну частину договору за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора; отримуються кошти на розрахункову карту позичальника.
		Тобто, укладання угоди без заповнення заявки клієнтом є неможливим.
		ОСОБА_1 на сайті відповідача здійснила заповнення заяви (форми) на отримання кредитних коштів, виразивши таким чином свій намір укласти договір з відповідачем.
		В момент, коли позивачка заповнила заяву з метою отримання кредитних коштів, вона автоматично прийняла пропозицію (оферту) відповідача та приєдналася до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів. Саме з моменту заповнення заяви (форми) електронний договір вважається укладеним (ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону).
		Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону , електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; та ін.
		Таким чином, Законом визначено, що саме договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.
		Згідно зі ст. 12 Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		Тобто, норми чинного законодавства передбачають одразу декілька способів підписання електронного правочину, один з яких за допомогою одноразового ідентифікатора.
		Таким чином, договір був укладений відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про електрону комерцію», в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Позивачка заповнила заяву з метою отримання кредитних коштів, прийняла пропозицію (оферту) та приєдналася до умов публічного договору, щодо правил оформлення та видачі кредитних коштів, підписавши договір за допомогою одноразового ідентифікатора, що цілком відповідає вимогам закону.
		Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так, у справі № 561/77/19 від 16.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». 
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
		Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.
		Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
		Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07.10.2020, проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
		Таким чином, кредитодавець вправі надати доказ підписання договору, що міститься у іншому документі (ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»), навіть у разі відсутності відображення підпису в договорі. Такі дії є законними та свідчать про волевиявлення сторін на укладення договору, тож за таких обставин у суду немає підстав для визнання електронного кредитного договору недійсним.
		У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на обґрунтування позиції позивачки, в тому числі, що її зобов`язання виконані перед кредитором в повному обсязі, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.
		Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що відносно позивачки дійсно були вчиненні шахрайські дії третіми особами, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачки.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
		У Х В А Л И В:
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 в особі представника  Ковбасюка Владислава Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» про визнання кредитного договору частково недійсним та його розірвання - відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Повне найменування сторін та інших учасників справи:
		- позивачка - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
		- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6, код ЄДРПОУ - 42201361.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                Д. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...