Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/17428/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2022. Зареєстровано: 14.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.12.2023 (частково)
Результат оскарження 07.12.2023 Житомирський апеляційний суд: скасовано рішення частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/295/110/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		Справа №295/17428/21
		Категорія 15
		2/295/110/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.09.2022 року м. Житомир
		 
		Богунський районний суд міста Житомира в складі:
		головуючого судді - Полонця С.М.,
		секретаря с/з  Лукасевич А.Є.,
		за участю: прокурора  Костишина О.Д., представників відповідачів  ОСОБА_1 , адвоката Вірьовкіна О.І.,
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Віктора Толочка в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання усунути перешкоди у використанні шляхом повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права, винесення споруди за межі прибережної захисної смуги, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Прокурор звернувся в суд з позовом, який у подальшому уточнив та в остаточному варіанті, згідно уточненої позовної заяви від 08.02.2022 року, просить визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення дванадцятої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання №308 від 06.09.2016 «Про передачу у власність та оренду земельних ділянок громадянам під існуючим нерухомим майном» в частині надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,1182 га за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028; зобов`язати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) усунути перешкоди у користуванні шляхом повернення земельної ділянки площею 0,1182 га за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 до комунальної власності Житомирської міської об`єднаної територіальної громади; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1182 га за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 (запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №33671384) та винести будинок тривалого відпочинку загальною площею 215,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 560407418101, за межі прибережної захисної смуги річки Тетерів. При цьому посилається на те, що рішенням міської ради ОСОБА_3 передано земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 площею 0,1182 га у приватну власність, а земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:11:023:0039 площею 0,0799 га йому ж в оренду на 10 років. Спірна земельна ділянка за кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 площею 0,1182 га знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Тетерів, про що Житомирській міській раді на момент її передачі у власність ОСОБА_3 було достеменно відомо, а тому рішення міської ради було прийнято всупереч прямій нормативній забороні на це, передбаченої ЗК України та Водним кодексом України. У подальшому, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 спірну земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна на ній, право власності на які зареєстровані у встановленому законом порядку. Оскільки ОСОБА_3 право власності на спірну земельну ділянку набуто всупереч вимогам Земельного та Водного кодексів України, а вказана земельна ділянка в силу дії закону не може бути об`єктом приватної власності, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, не є юридично значущим та не підлягає судовому оскарженню, а державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню. Придбаний ОСОБА_2 будинок тривалого відпочинку, розташований в межах спірної земельної ділянки та прибережної захисної смуги річки Тетерів, становить собою об`єкт самочинного будівництва, а тому право власності на нього у відповідача не виникло і його винесення за межі прибережної захисної смуги жодним чином не порушуватиме прав ОСОБА_2 та не створюватиме обов`язку у власника земельної ділянки щодо відшкодування завданих цим збитків.
		Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 04.01.2022 року у даній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження.
		08.02.2022 року до суду від представника Житомирської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позову.
		17.02.2022 року до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив Житомирської міської ради.
		18.02.2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
		07.04.2022 року до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_2 .
		Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16.06.2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_2  адвоката Вірьовкіна О.І. про залишення позовної заяви без розгляду, залишено без задоволення.
		В судовому засіданні прокурор підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та уточненій позовній заяві.
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
		В судовому засіданні представники відповідачів просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що на підставі рішення 24 сесії Житомирської міської ради шостого скликання №580 від 11.07.2013 року та укладеного на його підставі договору оренди від 30.12.2013 року у строковому користуванні приватного підприємства «Олсо» перебувала земельна ділянка для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площею 2,2376 га з кадастровим номером 1810136300:11:023:0006, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		05 вересня 2013 року приватним підприємством «Олсо» в Управлінні ДАБІ у Житомирській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ЖТ 083132480422 по об`єкту «Реконструкція власного майнового комплексу бази на орендованій земельній ділянці».
		31 грудня 2014 року Управлінням ДАБІ у Житомирській області за №ЖТ 143143640744 зареєстровано декларацію ПП «Олсо» про готовність об`єкта до експлуатації по об`єкту ««Реконструкція власного майнового комплексу бази на орендованій земельній ділянці (І черга - будівництво будинку тимчасового відпочинку в блоці з гаражем на орендованій земельній ділянці по АДРЕСА_1 )».
		27 січня 2015 року на підставі вказаної декларації в Єдиному державному реєстрі речових прав відкрито розділ та зареєстровано в якості об`єкта нерухомого майна будинок тривалого відпочинку площею 215,2 кв. метри за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно йому реєстраційний номер НОМЕР_3 та зареєстровано право власності ПП «ОЛСО» на цей будинок
		ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 03.07.2015 року №7587 придбав у Приватного підприємства «Олсо» у приватну власність будинок тривалого відпочинку загальною площею 215,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
		Рішенням восьмої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання №206 від 28.04.2016 року ПП «Олсо» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:023:0006, внаслідок чого, в числі інших, сформовано земельні ділянки за кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 площею 0,1182 га та за кадастровим номером 1810136300:11:023:0030 площею 0,0799 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель  землі рекреаційного призначення.
		В подальшому, пунктом 2 рішення дванадцятої сесії Житомирської міської ради сьомого скликання №308 від 06.09.2016 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищевказаних земельних ділянок, передано ОСОБА_3 земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 площею 0,1182 га у приватну власність для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, а земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:11:023:0030 площею 0,0799 га йому ж в оренду строком на 10 років (пункт 3 додатку №3 до рішення Житомирської міської ради №308 від 06.09.2016 року).
		Згідно відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку (витяг з ДЗК №НВ-1802909842016) щодо земельної ділянки за кадастровим номером №1810136300:11:023:0028 на підставі Земельного кодексу України 03.12.2014 року зареєстровано обмеження у використанні - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах. Цільове призначення земельної ділянки  для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, категорія земель  землі рекреаційного призначення, вид використання земельної ділянки  для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, форма власності - комунальна.
		На підставі оскаржуваного рішення 05 листопада 2016 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Черпак Г.А. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, про що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №17362289.
		15 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 з ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №10054 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я.
		За умовами вказаного договору у власність ОСОБА_2 перейшла земельна ділянка площею 0,1182 га з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 та цільовим призначенням  для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 888 000,00 гривень, що визначена оціночною вартістю земельної ділянки згідно зі звітом ПП «Міжрегіональний центр незалежних експертиз та оцінок» від 09.10.2019 року. 
		На цій підставі 15 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку, про що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис №33671384.
		Крім того, 15.10.2019 року було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу приміщення, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила будинок тривалого відпочинку (І черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0,1182 га, кадастровий номер: 1810136300:11:023:0028. Право власності на вказаний об`єкт зареєстровано у встановленому законом порядку.
		ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		05.08.2021 року державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом  земельної ділянки, відповідно до якого надання у приватну власність земельної ділянки, яка знаходиться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59, 83 Земельного кодексу України.
		За змістом пункту «б» частини першої статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок віднесені до земель водного фонду.
		Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України та корельованих з нею положень статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
		а)    для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3гектари - 25 метрів;
		б)    для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
		в)    для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
		Частиною четвертою статті 59 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки прибережних захисних можуть передаватися у власність громадянам та юридичним особам лише на правах оренди.
		Згідно з пунктом «ґ» частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		Такі випадки наводяться частиною другою статті 59 Земельного кодексу України, що передбачає можливість надання у приватну власність замкнені природні водойми площею до 3 гектарів, а також право створення на власних земельних ділянках рибогосподарських, протиерозійних та інших штучних водойм.
		Судом встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1182 га з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028, віднесена до земель рекреаційного призначення, що підтверджується рішенням Житомирської міської ради від 28.04.2016 року №206, яке не скасоване у встановленому законом порядку, та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.10.2016 року № НВ-1802909842016.
		Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України (в редакції від 03.04.2016 року, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.
		Частиною першою статті 52 Земельного кодексу України також передбачено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Разом з тим, частиною третьою вказаної статті кодексу визначено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.
		Таким чином, Житомирською міською радою не було порушено норм чинного законодавства України на час прийняття оспорюваного рішення, та правомірно у відповідності до ст. ст. 51, 52 Земельного кодексу України, передано земельну ділянку площею 0,1182 га у приватну власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення - будинку тривалого відпочинку, який належав на праві приватної власності останньому.
		В подальшому, ОСОБА_3 продав належні йому на праві власності будівлю та земельну ділянку рекреаційного призначення ОСОБА_2 , яка є добросовісним набувачем, і правочини, щодо відчуження об`єктів нерухомого майна на користь останньої не визнані недійсними у встановленому законом порядку.
		В позовній заяві прокурор посилається на те, що проект землеустрою щодо відведення та зміни цільового призначення даної земельної ділянки не складався, а державна експертиза технічної документації із землеустрою не здійснювалася, віднесення земельної ділянки 1810136300:11.023:0028 до земель рекреаційного призначення є неправильним, безпідставним та не відповідає вимогам Земельного та Водного кодексів України, позаяк остання, повністю перебуваючи в межах прибережної захисної смуги річки Тетерів, може належати лише і тільки до земель водного фонду.
		Разом зтим,вищезазначене твердження прокурора не підтверджене жодними належними та допустимими доказами.
		Відтак, відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; с) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Статтею 20 Земельного кодексу України також передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Так, ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що: 1) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; 2) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
		Статтею 2 цього ж Закону визначено поняття планування і забудови територій. Так, планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка, зокрема, передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень.
		Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що, Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обгрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		26.12.2001 року рішенням Житомирської міської ради № 266 затверджено Генеральний план міста Житомира.
		Відповідно до викопіювання з Генерального плану м. Житомира передбачено, що територія на якій розташовується будинок тривалого відпочинку та спірна земельна ділянка, відноситься до території зелених насаджень. Згідно пояснювальної записки територія зелених насаджень може використовуватись, зокрема, для рекреації. Отже, спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреації, а не до земель водного фонду.
		Суд критично ставиться до наданого прокурором в обґрунтування позову Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом  земельної ділянки від 05.08.2021 року, оскільки вказаний акт складений без участі власника земельної ділянки ОСОБА_2 , яка була позбавлена можливості надати свої пояснення та відповідні документи в їх обґрунтування. У самому акті відсутня детальна схема місцезнаходження спірної земельної ділянки, яка б свідчила про її перебування в межах населеного пункту та законодавчо визначеної прибережної захисної смуги річки Тетерів на відповідній відстані від урізу води. Доказів здійснення державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області належних вимірів спірної земельної ділянки з виходом на місцевість, прокурором не надано.
		Також матеріали справи не містять відповідного припису про усунення власником земельної ділянки порушень вимог земельного законодавства, відмови ОСОБА_2 у виконанні такого припису та постанови про притягнення її до відповідальності за порушення земельного законодавства, складених у порядку, встановленому законом.
		Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення, Житомирська міська рада діяла в межах і в спосіб визначений Законом, оспорюване рішення приймалося у відповідності до діючої містобудівної документації, а отже твердження прокурора про те, що міська рада не мала права відносити земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028 до земель рекреаційного призначення, спростовується діючою на момент прийняття оскаржуваного рішення містобудівною документацією - Генеральним планом м. Житомира.
		Зважаючи на те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:11:023:0028, площею 0,1182 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка не відноситься до земель водного фонду, а до земель рекреаційного призначення, безпідставними є вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні шляхом повернення земельної ділянки у володіння Житомирської об`єднаної територіальної громади.
		Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі за текстом - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
		Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Із зазначеного вбачається, що законодавець виключив з конструкції статті можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене, а реєстратор у свою чергу, отримавши судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати.
		Саме такий вектор правової визначеності прослідковується у постановах Верховного Суду, а саме Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 року у справі №352/1021/19 та Касаційного господарського суду у постанові від 03.09.2020 року у справі №914/1201/19, де суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 року скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.
		Крім того, позивачем не залучено до участі у справі відповідного державного реєстратора, який вчинив реєстраційну дію і відповідних клопотань від прокурора чи позивача під час судового розгляду не надходило.
		Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ( в редакції чинній станом на 05.07.2013 року) передбачено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
		Згідно зі статтею 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
		Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
		Частинами першою та другою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
		Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
		Як встановлено судом, Інспекцією ДАБК у Житомирській області 05.09.2013 року зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції власного майнового комплексу бази на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Замовником вказано Приватне підприємство «Олсо».
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до І-ІІІ категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. 
		Згідно із частинною першої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Отже, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації можлива виключно після завершення будівництва.
		31.12.2014 року Управлінням ДАБК у Житомирській області за №ЖТ 143143640744 зареєстровано декларацію ПП «Олсо» про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція власного майнового комплексу бази на орендованій земельній ділянці (І черга - будівництво тимчасового відпочинку в блоці з гаражем на орендованій земельній ділянці про АДРЕСА_1 ).
		27.01.2015 року на підставі вказаної декларації в Єдиному державному реєстрі прав відкрито розділ та зареєстровано в якості об`єкта нерухомого майна будинок тривалого відпочинку площею 215,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно йому реєстраційний номер 560407418101 та зареєстровано право власності ПП «Олсо» на цей будинок.
		Згідно із частиною десятою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
		Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.
		Таким чином, реєстрація декларації може бути скасована у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Як видно з наведених норм права виключною підставою для скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення та декларації про початок будівництва є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що невідведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження. При цьому, виявлені недостовірні дані, зазначені у деклараціях про початок виконання будівельних робіт або про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, повинні відповідати одній із зазначених умов, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом.
		В матеріалах позову відсутні докази виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю (уповноваженого на те органу) факту наведення в деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації недостовірних даних, що в свою чергу, було б підставою вважати об`єкт майнового комплексу на орендованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно зі статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Так, у пункті 39 постанови Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №420/1674/19 міститься правовий висновок, згідно із яким зі змісту положень статті 41 Закону №3038- VI та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (далі - Порядок №553) видно, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.
		Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
		За правилами статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.
		Як вже зазначалось раніше, право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ПП «Олсо» та присвоєному йому реєстраційний номер 560407418101.
		З урахування наведеного безпідставними та надуманими є доводи прокурора, що будинок тимчасового відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом.
		В подальшому вказана будівля на підставі договорів купівлі-продажу, була відчужена у встановленому законом порядку у власність ОСОБА_3 , а потім і ОСОБА_2 .
		Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на побудований об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування ПП «Олсо», а в подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.
		З огляду на вищенаведене, також не підлягає до задоволення позовна вимога про винесення будинку тривалого відпочинку загальною площею 215,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за межі прибережної захисної смуги річки Тетерів.
		На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Віктора Толочка в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання усунути перешкоди у використанні шляхом повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права, винесення споруди за межі прибережної захисної смуги, залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Повне судове рішення складено 14.09.2022 року.
		 
		Прокурор: перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Віктор Толочко; місце знаходження: 10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2; ідентифікаційний код юридичної особи (Житомирська обласна прокуратура) 02909950.
		 
		Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області; місце знаходження: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45; код ЄДРПОУ 39765513.
		 
		Відповідач: Житомирська міська рада; місце знаходження: 10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2; код ЄДРПОУ 13576954.
		 
		Відповідач: ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
		 
		Суддя:                   С.М. Полонець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...