Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3921/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2022. Зареєстровано: 15.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2022.
Дата набрання законної сили: 14.09.2022
Номер судового провадження: К/9901/54014/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 вересня 2022 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа № 826/3921/17
		адміністративне провадження № К/9901/54014/18 К/9901/54370/18 
		 
		Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження справу
		за касаційними скаргами Громадської організації "Микільська Слобідка" та Державної архітектурно-будівельної інспекції України
		на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 (суддя Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 (колегія у складі суддів Літвіної Н.М., Федотова І.В., Сорочка Є.О.)
		у справі №826/3921/17 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" 
		до Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про визнання протиправним та скасування припису
		 
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		1.          Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправним та скасування припису головного спеціаліста Департаменту Азатьян В. О. від 16.02.2017 №379/п про заборону виконання будь-яких робіт на земельній ділянці площею 0,7 га з кадастровим номером: 8000000000:66:178:0258, що розташована між вул. Микільсько-Слобідською та пр-том Броварським у Дніпровському районі м.  Києва.
		2.          Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 позов задоволено повністю.
		3.          Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2018 апеляційні скарги Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Громадської організації "Микільська Слобідка" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 змінено в мотивувальній частині, а в іншій частині залишено без змін.
		4.          21.06.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на зазначені судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2018 відкрито провадження за вищезазначеною скаргою.
		5.          25.06.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Громадської організації "Микільська Слобідка". Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2018 відкрито провадження за вищезазначеною скаргою.
		6.          У касаційній скарзі скаржники просили скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		7.          Ухвалою від 30.06.2022 Верховний Суд об`єднав касаційні провадження в одне. Цією ж ухвалою Суд задовольнив клопотання та замінив відповідача у справі Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на правонаступника Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		8.          Сторони заявляли клопотання про розгляд справи за їхньої участі, однак ухвалою від 30.06.2022 Верховний Суд відмовив у задоволенні такого клопотання. 
		 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		9.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2016 позивач придбав у ПАТ "Ощадний банк України" земельну ділянку площею 0,7 га, кадастровий номер 8000000000:66:178:0258, що розташована за адресою: м. Київ, Дніпровський район між вул. Микільсько-Слобідська та пр-том Броварським.
		10.          27.01.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України позивачу як замовнику видано Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115170271813 на об`єкт будівництва "Завершення будівництва житлово-офісного комплексу (будинок № 2, будинок №2) між вул. Микільсько-Слобідська та Броварським пр-том у Дніпровському районі м.Києва".
		11.          07.02.2017 головний спеціаліст відділу інспекції державного контролю об`єктів культурної спадщини та археологічного нагляду Управління збереження історичного середовища та охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту культури КМДА Азатьян В.О. у присутності представників громадськості провів огляд частини території об`єкта культурної спадщини, а саме земельної ділянки між Броварським пр-том та вул. Микільсько-Слобідською у Дніпровському районі м. Києва. Ці дії зафіксовано Актом огляду та фотофіксацією.
		12.          Встановлено, що відповідно до розпорядження від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві" земельна ділянка розташовується в зоні охоронюваного ландшафту; в межах території пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра" (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 № 58/0/16-10 у редакції наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2011 №453/0/16-11) охоронний №560-Кв, і є їх частиною.
		На цій території розташовано будівельний майданчик, огороджений парканом. У зв`язку з відмовою у доступі на будівельний майданчик, територію оглянуто через паркан та встановлено, що на земельній ділянці розташовано дві багатоповерхові будівлі в стані незавершеного будівництва, побутівки та будівельні матеріали. На момент огляду будівельна техніка не працювала, будівельники були відсутні.
		Оскільки відповідачем - Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не розглядалася і не погоджувалася землевпорядна документація та не надавалось погодження на відчуження земельної ділянки, а також охоронний договір з позивачем не укладений, в акті констатовано порушення вимог ч.1 ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини".
		13.          16.02.2017 головний спеціаліст Азатьян В.О. склав припис № 379/п, яким позивачу заборонено виконувати будь-які роботи за вказаною адресою без відповідного дозволу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та протягом десяти днів з дня отримання цього припису, на підставі ст. 9 Закону України "Про охорону культурної спадщини", необхідно допустити на територію зазначеної частини пам`ятки спеціалістів відповідача для здійснення огляду.
		14.          ТОВ "УКРБУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" не погодилося з цим приписом та звернулося до суду.
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		 
		15.          В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач є органом контролю, який зобов`язаний дотримуватися вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду, контролю у сфері господарської діяльності". Однак такі вимоги відповідачем під час проведення перевірки на земельній ділянці площею 0,7 га, що розташована між вул. Микільсько-Слобідською та пр-том Броварським у Дніпровському районі м. Києва, дотримано не було.
		Заборона виконувати за вказаною адресою будь-які роботи без відповідного дозволу відповідача є неправомірною, оскільки ця земельна ділянка не входить до історичних ареалів міста, перебуває за межами архітектурних і археологічних заповідників, архітектурних і археологічних охоронних зон і зон регулювання забудови, пам`ятки чи об`єкти археологічної спадщини на її території не обліковуються, не входить у межі зони охоронюваного ландшафту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.02.2012 №979 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури у м. Києві".
		16.          Відповідач заперечував проти позову з огляду на правомірність дій під час здійснення перевірки, внаслідок якої було винесено оскаржуваний припис. 
		 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		17.          Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є заходами контролю у розумінні Закону України "Про охорону культурної спадщини" і такі дії повинні вчинятись у порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Натомість, перевірку з питань дотримання позивачем вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" під час провадження господарської діяльності із будівництва об`єкту "Завершення будівництва житлово-офісного комплексу (будинок № 2, будинок №2) між вул. Микільсько-Слобідська та Броварським пр-том у Дніпровському районі м. Києва", проведено з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством.
		Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка не входить до історичних ареалів міста, перебуває за межами архітектурних та археологічних заповідників, архітектурних та археологічних охоронних зон регулювання забудови, пам`ятки чи об`єкти археологічної спадщини та її території не обліковуються, що підтверджується листом Міністерства культури України від 24.04.2017 № 396/10/72-17.
		18.          Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у тій частині, що органи охорони культурної спадщини є контролюючими органами і уповноважені здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства в галузі охорони культурної спадщини, зокрема шляхом проведення перевірок та оглядів. Застосування зазначених заходів реагування може здійснюватися на підставі результатів не огляду, а виключно перевірки, яка у свою чергу, повинна проводитися в порядку, чітко регламентованому законодавством.
		Водночас, суд апеляційної інстанції не погодився з постановою суду першої інстанції в частині мотивування висновку про те, що земельна ділянка не входить до історичних ареалів міста. Змінюючи мотиви постанови, суд апеляційної інстанції застосував висновки судів у справах №  826/4437/15 та №826/4181/17, в яких вирішувалося питання приналежності спірної земельної ділянки до території історико-культурного призначення.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		19.          Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи. 
		20.          Зокрема, звертає увагу на те, що:
		А) оскаржуваний припис винесено Департаментом не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що визначено вимогами Закону України "Про охорону культурної спадщини";
		Б) посилання апеляційного суду на висновки судів у справах № 826/4437/15 та №826/4181/17 є помилковими, оскільки у справі № 826/4437/15 не вирішувалося питання стосовно належності до об`єктів історично-культурної спадщини земельної ділянки, належної позивачу;
		В) при розгляді справи № 826/4181/17 суд, визначаючи статус спірної земельної ділянки, взяв до уваги дані Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за яким ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, і дійшов висновку, що ділянка не відноситься до категорії об`єктів історико-культурної спадщини. Проте, такий висновок суперечить Закону України "Про охорону культурної спадщини", яким визначено поняття зони охорони. 
		21.          Громадська організація "Микільська Слобідка" у касаційній скарзі покликається на те, що:
		А) судами безпідставно ототожнено заходи, вжиті відповідачем, та які були спрямовані на запобігання шкоди та збереження ландшафту пам`ятки місцевого значення, з державним наглядом (контролем) у сфері господарської діяльності.
		Б) неправильним є висновок про відсутність у земельної ділянки статусу об`єкта культурної спадщини з підстав відсутності зареєстрованих у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідних обмежень у використанні земельної ділянки.
		Суди залишили поза увагою, що відповідно до містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки земельна ділянка знаходиться у межах зони охоронюваного ландшафту.
		На думку скаржника, земельна ділянка знаходиться в межах прибережних захисних смуг лівого берегу річки Дніпро. В свою чергу, прибережна захисна смуга лівого берегу річки Дніпро, згідно підпункту 3.4.6 пункту 3.4 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.02.2002 №979 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і охорони пам`яток історії та культури у м.Києві", в редакції розпорядження від 25.12.2007 №1714, встановлено нормативні межі зони охоронюваного ландшафту - прибережна захисна смуга лівого берегу річки Дніпро.
		В) у справі № 826/4437/15 предметом позову був дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий на іншу земельну ділянку. При цьому, щодо Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - третьої особи у справі - судом не встановлено жодних обставин. Інші учасники цієї справи не брали участі у справі № 826/4437/15.
		22.          У відзивах позивач просить залишити оскаржувані рішення без змін, покликаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог скарг. Зазначає, що за приписами абз. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 10, ст. 4 та ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів є формою здійснення державного нагляду (контролю). 
		Частини 6, 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачають, що посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт лише за результатами здійснення планового або позапланового заходу; саме такий акт, в подальшому є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідних заходів реагування - таких як припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу та/або інших контрольних заходів до повного або часткового зупинення виробництва, реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Позивач зазначає, що недотримання відповідачем (суб`єктом владних повноважень) установленого законом порядку проведення перевірки (огляду) планового або позапланового заходу виключає у подальшому можливість застосовувати будь-які заходи реагування. 
		Крім того, позивач посилається на судову практику в подібних правовідносинах, зокрема, у справі № 826/5716/15, у якій суди дійшли висновку, що: "органи охорони культурної спадщини є контролюючими органами і уповноважені здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства у галузі охорони культурної спадщини, зокрема, шляхом перевірок та оглядів. Однак, при здійсненні такого контролю вони мають дотримуватись вимог чинного законодавства, яким регламентовано порядок здійснення перевірок і застосування до суб`єктів господарювання, який допустив порушення вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини, таких заходів реагування як винесення на його адресу припису про усунення таких порушень та накладення штрафних санкцій, може здійснюватися не на підставі результатів огляду місцевості, а виключно за результатами перевірки суб`єкта господарювання". 
		 
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		23.          Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційних скарг та відзивів та дійшов таких висновків.
		24.          Ключовими питаннями, що постали у цій справі, є:
		- повноваження Департаменту вносити припис без проведення перевірки;
		- приналежність земельної ділянки площею 0,7 га, що розташована між вул. Микільсько-Слобідською та пр-том Броварським у Дніпровському районі м. Києва, до зони охоронюваного ландшафту.
		 
		(а) щодо повноважень Департаменту
		 
		25.          Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них. 
		26.          Верховний Суд погоджується із доводами касаційних скарг, що відповідач є органом охорони культурної спадщини, і що до спірних правовідносин не застосовуються положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". 
		27.          Закон України "Про охорону культурної спадщини", який визначає правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження та використання об`єктів культурної спадщини, є спеціальним щодо Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Отже, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини, то підлягає застосуванню Закон України "Про охорону культурної спадщини". 
		28.          Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №826/12524/18 та від 28.11.2019 у справі №826/2440/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
		 
		(б) щодо приналежності земельної ділянки до зони охоронюваного ландшафту
		 
		29.          Оскаржуваний припис від 16.02.2017 №379/п відповідач виніс у зв`язку з порушенням вимог ч.1 ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини", адже він не розглядав землевпорядну документацію та не надавав погодження на відчуження земельної ділянки, не укладав з позивачем охоронний договір.
		30.          Відповідач покликався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером: 8000000000:66:178:0258 розташовується в зоні охоронюваного ландшафту, в межах території пам`ятки ландшафту та історії місцевого значення "Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра" (охоронний №560-Кв) і є їх частиною.
		31.          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		32.          Відповідно до ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
		33.          Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також  території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або  створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
		охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;
		зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.
		34.          Відповідно до ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідників територій навколо них мають встановлюватись зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
		Межі та режими використання охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом культурної спадщини.
		Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. 
		З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони  заносяться  до Списку історичних населених місць України. 
		Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої  влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. 
		Межі та режими використання  історичних  ареалів  населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць  визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною   науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом  виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими  ним  органами  охорони культурної  спадщини.
		На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		35.          Відповідач та Громадська організація "Микільська Слобідка" неодноразово покликалися на те, що відповідно до п. 3.4.6 Додатку 1 розпорядження від 17.05.2002 №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві" ріка Дніпро з островами і прибережною смугою намиву в районі Оболоні і смугою лівого берегу: вздовж водоводу Деснянського водопроводу західна межа с. Троєщина, затока р. Деснянки, південно-західні межі Русанівських садів, Микільської слобідки, Русанівська набережна, Березняківська набережна, затока Берковщина, с. Осокорки, оз. Підвірки, колективні сади, південні межі міста належать до зон охоронюваного ландшафту. 
		36.          При цьому в п. 13 Додатку 2 вищезазначеного розпорядження зазначено, що в зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно виливає на характер ландшафту. Передбачається збереження, регулювання рослинності, заходи щодо зміцнення берегових територій, схилів ярів, знесення дисгармонуючих будинків і споруд, що спотворюють історичний ландшафт. Проектування та будівництво нових житлових районів, промислових та інших об`єктів обмежується.
		37.          Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що визначальним у цій справі є встановлення статусу земельної ділянки площею 0,7 га, з кадастровим номером: 8000000000:66:178:0258, що розташована між вул. Микільсько-Слобідською та пр-том Броварським у Дніпровському районі м Києва, та відповідних обмежень.
		38.          Аналогічних висновків стосовно статусу земельної ділянки, яка також знаходиться на Микільсько-Слобідській, але буд. 7-9, дійшов Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/11374/15 і Суд не вбачає підстав для відступу від нього.
		39.          Суд також не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що доказове значення мають висновки судів у справах № 826/4437/15 та №826/4181/17, адже в жодній із цих справ не розглядалося вищевказане питання приналежності земельної ділянки до зони охоронюваного ландшафту. 
		40.          Крім того, постановою Верховного Суду від 25.06.2022 було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №826/4181/17, а справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції.
		41.          Отже, судами попередніх інстанції належним чином не досліджено віднесення земельної ділянки до зони охоронюваного природного ландшафту, а висновки, покладені в основу оскаржуваних постанов, зроблено з порушенням норм процесуального права щодо доказування.
		42.          Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
		43.          Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		44.          Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		45.          Згідно зі ст. 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		46.          Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. 
		47.          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		48.          У ч. 4 цієї ж статті КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		49.          Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій внаслідок порушення норм процесуального права не встановили належним чином суттєві обставини справи, справу слід направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
		 
		Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В: 
		 
		1.          Касаційні скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Громадської організації "Микільська Слобідка" задовольнити частково.
		2.          Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі №826/3921/17 скасувати.
		3. Справу №826/3921/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.  Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.
		 
		Суддя                                                                                                              В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                              А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                              О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...