Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/165/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2022.
Дата набрання законної сили: 07.09.2022
Номер судового провадження: 51-4977км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019000000001056

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 вересня 2022 року
		м. Київ
		справа № 752/165/20
		провадження № 51-4977км21
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		засудженого ОСОБА_7 ,
		перекладача ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року щодо
		ОСОБА_9 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Туреччини, уродженця м.Кобурга та жителя АДРЕСА_1 , раніше в Україні не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження іпроцесуальних витрат.
		Згідно з вироком 14 червня 2019 року ОСОБА_7 , який був у складі організованої групи, що має стійкі транснаціональні зв`язки, виконуючи покладені на нього обов`язки відповідно до розробленого плану вчинення злочину та розподілу злочинних ролей, дотримуючись цього плану, з метою забезпечення конспіративності своєї діяльності, тобто вживаючи заходів безпеки, які унеможливлять викриття факту вчинення злочину з боку правоохоронних органів, маючи бажання незаконного збагачення за рахунок вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, тобто діючи умисно та з корисливих мотивів, перебуваючи в м. Брауншвейзі Федеративної Республіки Німеччина, оформив право власності на автомобіль марки «Audi Q7», реєстраційний номер Федеративної Республіки Німеччина НОМЕР_1 , на своє ім`я. 
		На виконання вказаного плану ОСОБА_7 15 червня 2019 року спільно з іншим учасником указаної організованої групи  особою, досудове розслідування щодо якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні (далі  Особа 1), прибули на згаданому автомобілі через пункт пропуску «Ягодин» на територію України та близько 22:00 приїхали до готелю «Алофт», розташованого в м. Києві (вул. Еспланадна, 17).
		Наступного дня близько 12:44 ОСОБА_7 разом з особою, досудове розслідування щодо якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні (далі  Особа 2), поїхали на вказаному автомобілі марки «AUDI Q7» до паркінгу ТРЦ «Гулівер», розташованого у м.Києві (пл. Спортивна, 1-А) де залишили цей автомобіль.
		Того ж дня Особа 2, маючи комплект ключів від зазначеного автомобіля, разом із не встановленою досудовим розслідуванням особою виїхали із ТРЦ «Гулівер» та в період з22:55 16 червня 2019 орієнтовно до 00:37 17 червня 2019 року, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, приїхали до не встановленого досудовим розслідуванням місця незаконного зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено,  героїну в особливо великих розмірах, розміщеного в межах м. Києва, де спільно з іншими невстановленими учасниками вказаної організованої групи, завантажили його до спеціальної схованки автомобіля марки «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , в особливо великих розмірах у вигляді порошкоподібної речовини коричневого кольору, що розфасована в 45 полімерних пакунках, загальною масою 14900,18 г.
		Так, ОСОБА_7 , діючи відповідно до розробленого плану вчинення злочину та розподілу злочинних ролей, незаконно придбавши тазберігаючиу спеціальному сховку транспортного засобу, разом з Особою 1, незаконно перевозили з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено,  героїн в особливо великих розмірах, під час чого буливикриті працівниками поліції, які в період із 17:40 по 19:40 17 червня 2019 року в ході обшуку автомобіля «Audi Q7», реєстраційний номер Федеративної НОМЕР_1 , номер VIN: НОМЕР_2 , за адресою: вул. Ракетна, 24-А, м. Київ серед іншого виявили та вилучили: 30 пакетів коричневого кольору з порошкоподібною речовиною коричневого кольору, 15 пакетів чорного кольору з порошкоподібною речовиною коричневого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено,  героїн в особливо великих розмірах, загальною масою 14900,18г.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду  без змін.
		Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи особи, яка їх подала
		У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, захисник указує, що орган досудового розслідування провів слідчі дії без належної реєстрації кримінального провадження, визначеної ст. 214 КПК.
		Також, на переконання касатора, обшук транспортного засобу був проведений без дотримання норм КПК, без наявних на те підстав за ініціативою оперативного працівника. Разом із цим акцентує, що суд не дослідив оригінального носія інформації, на якому зафіксовано хід обшуку. Водночас зазначає про порушення порядку здійснення запису технічними засобами. Понад те, адвокат звертає увагу на те, що під час цієї слідчої дії ОСОБА_7 , у розумінні положень ст. 209 КПК, був фактично затриманий, однак його не було забезпечено захисником, участь якого з огляду на п. 4 ч.2 ст. 52 КПК є обов`язковою. 
		Крім цього, вважає недопустимими доказами дані проведених експертиз у цьому кримінальному провадженні, оскільки експертизи призначено на підставі постанов слідчого, а не ухвал слідчого судді, а отже, неуповноваженою на те особою, усупереч нормам КПК.
		На думку адвоката, суд першої інстанції неповно виклав та дослідив показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , безпідставно надавши перевагу показанням свідка ОСОБА_12 . 
		У свою чергу суд апеляційної інстанції порушень, допущених місцевим судом, не усунув, апеляційний розгляд провів формально, неповно, належним чином не перевірив доводів, викладених у поданій апеляційній скарзі, а отже, ухвала цього суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 і засуджений ОСОБА_7 підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, та, додатково обґрунтувавши свою позицію, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
		Прокурор ОСОБА_5 не підтримав касаційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні, вважаючи її необґрунтованою, з приводу чого навів відповідні аргументи.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зіст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватисястаттями 412414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
		Оспорювання захисником засудженого установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться дотверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимогист. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		У зв`язку з цим, колегія суддів уважає безпідставними доводи щодо неповноти й неправильної оцінки судами показань свідків  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки суди попередніх інстанцій належним чином проаналізували ці показання й зіставили з іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування.
		Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, в тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду здотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
		Мотивуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 , суд першої інстанції послався на дані протоколу невідкладного обшуку автомобіля «Audi Q7», реєстраційний номер Німеччина НОМЕР_1 , від 17 червня 2019 року, з якого видно, що в багажному відділі транспортного засобу було виявлено спеціально обладнану схованку, а саме подвійне дно, звідки вилучено 30 пакетів коричневого кольору та 15 пакетів чорного кольору з порошкоподібною речовиною коричневого кольору приблизною загальною вагою 22,5 кг, та відмічено про відібрання зразків речовини. Також суд оцінив показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були понятими під час указаного обшуку та підтвердили обставини, зафіксовані у протоколі обшуку. Зокрема, суд зважив на те, що свідок ОСОБА_10 повідомив про обставини, за яких з автомобіля було знято задні сидіння та виявлено сховок, а в ньому  багато пакетів з порошком. З указаних пакетів було взято зразки, усе опломбовано, хід обшуку фіксувався на камеру. Водночас суд звернув увагу, що свідок ОСОБА_11 дав показання, які узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10 , підтвердивши, що зі схованки в багажнику автомобіля, де проводився обшук, вилучили багато пакетів, ймовірно з наркотичними засобами.
		Крім цього, суд послався на дані ряду висновків експертів. На дослідження було надано вилучені під час невідкладного обшуку пакети з порошкоподібною речовиною. Експерти встановили, що речовина в цих пакетах містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено,  героїн (діацетилморфін), загальна маса якого в речовині становить 14900,18 г. (т. 1, а. п. 174  178, 201  205, 234  242).
		Також суд узяв до уваги інші письмові докази, які підтверджують факт перебування та пересування ОСОБА_7 , його зустрічі з третіми особами, зокрема дані протоколів огляду оптичних носіїв інформації з камер відеоспостереження.
		Безпосередньо дослідивши та ретельно проаналізувавши вищезгадані докази, які суд першої інстанції визнав належними і допустимими та суд дійшов висновку, що їх достатньо для визнання винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом навіть за відсутності результатів НСРД та прямих показань свідків.
		Так, місцевий суд з урахуванням поведінки ОСОБА_7 установив, що останній був достеменно обізнаний про характер поїздки, наявність у автомобілі у спеціально обладнаному та замаскованому схроні наркотичного засобу в особливо великому розмірі й про необхідність його доставки в заплановане місце, тобто умисно, у складі організованої групи, виконував чітку, завчасно сплановану роль у незаконному придбанні, зберіганні та безпосередньому перевезенні з метою збуту, враховуючи кількість героїну, особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великих розмірах.
		Із такою оцінкою погодився і суд апеляційної інстанції.
		На переконання колегії суддів, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, у тому числі з огляду на таке.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Суди попередніх інстанцій врахували вказані стандарти та навели мотиви прийнятого рішення зі спростуванням версії сторони захисту.
		Виходячи з установлених місцевим і апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження видно, що після зупинки транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_7 , було проведено невідкладний обшук, у ході якого за участю понятих та перекладача виявлено і вилучено 30 пакетів коричневого кольору та 15 пакетів чорного кольору з порошкоподібною речовиною коричневого кольору, які належним чином було упаковано та опечатано, що підтвердили поняті присутні під час слідчої дії. 
		Тобто, враховуючи проведення безперервних дій, а саме зупинки транспортного засобу, який зареєстрований на ОСОБА_7 та яким останній керував, вилучення в ході невідкладного обшуку пакетів із порошкоподібною речовиною, їх опечатування та передачі на дослідження експертам, підтвердження того, що ці пакети містять речовину з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено,  героїн (діацетилморфін), загальна маса якого в речовині становить 14900,18 г, дослідивши відеозапис із камер спостереження, що дало змогу оцінити поведінку ОСОБА_7 , яка передувала вчиненню ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність його винуватості. При цьому сторона захисту не навела переконливих аргументів іншого розуміння події, яка є предметом судового розгляду.
		Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті приписів статей8587 КПК свідчили про необхідність визнання судами першої та апеляційної інстанцій доказів недопустимими або неналежними, Суд не встановив.
		Твердження захисника про неправомірну реєстрацію кримінального провадження і порушення вимог ст. 214 КПК необґрунтовані та спростовуються матеріалами кримінального провадження. 
		Як убачається з рапорту т.в.о. начальника Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, під час супроводження матеріалів досудового розслідування № 12017000000001609 від 22 грудня 2017 року був проведений обшук автомобіля «Audi Q7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер VIN: НОМЕР_2 , під час якого вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено,  героїн (діацетилморфін). У зв`язку з чим було внесено відомості до ЄРДР за №12019000000000740.
		Згідно з постановою прокурора ОСОБА_13 матеріали досудового розслідування №12017000000001609 та № 12019000000000740 об`єднано в одне провадження  №12017000000001609, оскільки було встановлено, що кримінальні правопорушення, відомості про які внесено до ЄРДР у зазначених кримінальних провадженнях, вчинено однією й тією ж особою.
		Згодом з матеріалів досудового розслідування №12017000000001609 було виділено матеріали щодо ОСОБА_7 , які й були предметом судового розгляду.
		Отже, обшук було проведено під час здійснення досудового розслідування укримінальному провадженні №12017000000001609 і одразу ж після виявлення відомостей про вчинення іншого кримінального правопорушення їх було внесено до ЄРДР та потім об`єднано з первинним кримінальним провадженням.
		З огляду на це порушень вимог ст. 214 КПК Суд не встановив.
		Доводи захисника щодо визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від17червня 2019 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки їх перевірив і спростував суд апеляційної інстанції.
		Цей суд безпосередньо дослідив протокол і установив, що цю слідчу дію провів старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_14 з дотриманням вимог статей 223, 233, 234 КПК, за участю понятих, власника автомобіля, перекладача. Зауважень чи заперечень, а також клопотань щодо залучення захисника під час обшуку автомобіля відобвинуваченого ОСОБА_7 не надходило.
		Невідкладність проведення обшуку була предметом судового контролю, адже згідно з ухвалою Печерського районного суду від 24 червня 2019 року задоволено клопотання прокурора в порядку ч. 3 ст. 233 КПК у зв`язку зі встановленням підстав для проникнення у володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді. Водночас слідчий суддя акцентував на тому, що стали відомі дані про автомобіль, у якому планувалось проведення обшуку, зокрема, впродовж 2018  2019 років під керуванням різних осіб та зі зміною реєстраційних номерних знаків зазначений автомобіль перетинав кордон України близько 13 разів, тобто в будь-який момент міг виїхати з території України.
		Аргументи захисника про порушення права ОСОБА_7 на захист, колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року (справа № №476/579/18),КПК не містить положення про обов`язкову участь захисника під час обшуку, у тому числі у кримінальному провадженні, у якому участь захисника є обов`язковою згідно з вимогами статей49,52 КПК. Тобто навіть обов`язкова участь захисника у кримінальному провадженні заКПКне передбачає обов`язкової участі цього захисника в усіх без винятку слідчих діях. 
		Крім того, ненадання правової допомоги, якщо це не вплинуло непоправно на загальну справедливість провадження, не можна розцінювати як обов`язкове порушення пп «с» п.3 та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		До того ж, як слушно зазначає захисник у касаційній скарзі, її підзахисний відмовився від підпису вказаного протоколу, що додатково свідчить про те, що йому були відомі його права як учасника обшуку.
		Твердження захисника стосовно недослідження судом першої інстанції оригіналу носія інформації, на який було здійснено запис проведеного обшуку, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
		Як убачається з матеріалів провадження, 17червня 2019року було проведено обшук за участю ОСОБА_7 , перекладача та понятих із фіксуванням ходу цієї слідчої дії за допомогою відеокамери, що також відображено у протоколі.
		До протоколу долучено диск із відповідним відеозаписом, який долучено до матеріалів справи. Сторона захисту в касаційних скаргах не оспорює відповідності зафіксованих на відеозаписі даних тим, які відбувались під час слідчої дії, і не вказує про будь-яке втручання чи монтування відеозапису. Проте зазначає, що запис було здійснено на флешкартку, а до протоколу долучено СД-диск, а отже, запис ходу обшуку в оригіналі досліджений не був.
		Ці твердження, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими й суперечать практиці Верховного Суду, зокрема постанові від 26травня 2021 року (справа № 761/12614/20), де зазначено таке. 
		Відповідно до ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації. У частині 3 ст. 99 КПК законодавець вказує, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа  його відображення, якому надається таке ж значення як документу.
		З огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (ч. 3 ст. 5); допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч. 2 ст. 8).
		Відповідно до ст. 7 цього Закону у разі зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
		Матеріальний носій  лише спосіб збереження інформації, який має значення, тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення.
		Отже, дослідження диска, на який перенесено дані з флешнакопичувача, за умови того, що сторона захисту не посилається на монтаж та невідповідність відтвореного запису ходу проведення обшуку, не свідчить про порушення порядку дослідження доказів, зокрема тих, що зафіксовані на електронному носії інформації.
		Доводи касатора про те, що під час обшуку її підзахисний був затриманий не знайшли свого підтвердження та відхилені судом апеляційної інстанції. Більше того, як убачається з указаного відеозапису ходу проведення обшуку до ОСОБА_7 не було застосовано жодних превентивних заходів, він не був у кайданках і міг вільно пересуватися, що підтвердили поняті, яких було допитано в якості свідків.
		Крім цього, саме перебування ОСОБА_7 під час обшуку транспортного засобу, який на нього зареєстрований, не є автоматичною підставою, яка підтверджує факт затримання. При цьому до виявлення безпосередньо порошкоподібної речовини, яка виявилася особливо небезпечним наркотичним засобом, підстави для затримання ОСОБА_7 були відсутні.
		Посилання захисника на недопустимість як доказів даних проведених експертиз, за якими підтверджено, що виявлена у транспортному засобі ОСОБА_7 порошкоподібна речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено  героїн (діацетилморфін), загальна маса якого в речовині становить 14900,18 г, що є особливо великим розміром, неспроможні.
		Спростовуючи вказані посилання захисника, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що дійсно, відповідно до ч. 1ст. 242 КПК в редакціїЗакону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження або, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
		Згідно з Прикінцевими положеннями вищезгаданого Закону України ст. 242 КПК вводилися в дію через три місяці після набрання чинності Законом, тобто з 16 березня 2018 року, і не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.
		Кримінальне провадження, у рамках якого слідчий виніс постанову про призначення експертизи, внесено до ЄРДР 22 грудня 2017 року за№ 12017000000001609, тобтодо набрання чинностіЗаконом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року,а тому суд апеляційної інстанції визнавпостанови слідчого про призначення експертизи від 17 червня та 09липня 2019 року такими, що не суперечать положенням статей 110, 242, 243 КПК, ависновки експерта від 18 червня 2019 року № 19/11/2-102-СЕ/19, № 19/11/2-103-СЕ/19, № 19/11/2-130-СЕ/19відповідають вимогам, передбачених статтями 101, 102 КПК, у зв`язку з чим підстав вважати дані висновки недопустимими доказами колегія суддів апеляційного суду не вбачала.
		З цими висновками погоджується і Суд, оскільки вони ґрунтуються на вимогах КПК та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
		Приводів вважати, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає вимогам статей 50, 65 КК, під час касаційного розгляду не встановлено. При цьому, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, особу засудженого, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, колегія суддів дійшла думки, що призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним та достатнім для виправлення, попередження скоєння ним нових злочинів. Аргументів щодо явно несправедливого покарання захисником не наведено ані в касаційній скарзі, ані під час касаційного розгляду.
		Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року щодоОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційнускаргу адвоката ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...