Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/9956/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2022. Зареєстровано: 17.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2022.

Номер судового провадження: 2/524/1038/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 524/9956/21
		Провадження №2/524/1038/22
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15.09.2022 року 
		Автозаводський районний суд м Кременчука в складі:
		головуючого судді  Гончаренка О.В.,
		при секретарі судового засіданняТопчій Т.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування заявленого позову зазначає те, що в провадженні Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавської області перебуває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120191700900003513 за фактом вчинення крадіжки належного позивачці майна. Зазначає, що з дня відкриття кримінального провадження і до цього часу досудове розслідування проводиться вкрай неефективно вже декілька років, вона неодноразово зверталася із захистом своїх прав до органів прокуратури і суду, оскільки дізнавачі безвідповідально ставилися до виконання своїх службових обов`язків, ігнорували ухвали слідчих суддів, якими їх зобов`язувалося вчинити певні дії. Вважає вказаними діями їй спричинено психологічні страждання та моральну шкоду, яка виявилася у необхідності протягом тривалого часу звертатися до правоохоронних органів з метою поновлення та захисту порушених прав, просить стягнути на свою користь 10000грн. відшкодування.
		У письмових відзивах Полтавська обласна прокуратура та Головне управління національної поліції в Полтавській області заперечили проти задоволення позову, зазначили, що діями правоохоронних органів не було спричинено моральної шкоди позивачці, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, вчиняються необхідні слідчі дії.
		В судовому засіданні позивачка та представник позивачки - адвокат Шамшурін Т.М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позивачка зазначила, що постійні звернення до правоохоронних органів та суду у зв`язку із незаконними діями відповідачів призводило до значних нервувань, стан її здоров`я погіршувався і вона зверталася до лікарів. Представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 літня жінка, інвалід 2 групи по зору, із-за постійних нервувань її зір погіршувався, тому їй спричинена значна моральна шкода.
		В судовому засіданні представник Головного управління Національної поліції у Полтавській області Білько В.В. та представниця Полтавської обласної прокуратури Ібрагімова В.М. заперечили проти задоволення позову. Зазначили, що відсутній сам факт спричинення моральної шкоди позивачці, задоволення скарг позивачки слідчими суддями не свідчить про спричинення такої шкоди, відсутні будь-які порушення прав позивачки як потерпілої у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
		Суд, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, які були дослідженими в судовому засіданні, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
		Сторонами не заперечується, що підрозділом Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120191700900003513, яке розпочато за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення майна (крадіжки) на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.10.2019 року. Згідно заяви про злочин 07.10.2019 року невстановлена особа, таємно, шляхом вільного доступу до приміщення елеваторного вузла гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , викрала особисті речі, належні ОСОБА_1 на загальну суму 1149грн. 
		Потерпілим у кримінальному провадженні є ОСОБА_1 . На час розгляду справи досудове розслідування триває, про підозру нікому не повідомлялось.
		16.12.2019 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 12019170090003513 від 16.10.2019 р задоволено частково. Зобов`язано слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області Літвінчука О.В. або іншу уповноважену особу розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02.12.2019 року про допит ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та посадової особи Кременчуцької ТЕЦ Жабровецького Ю.Ю. та прийняти процесуальне рішення в порядку ст. 220 КПК України.
		22.09.2020 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука скаргупредставника ОСОБА_1 про визнання незаконної бездіяльності старшого інспектора СД Фірсова А.М. щодо не розгляду клопотання - задоволено. Зобов`язано старшого інспектора СД Кременчуцького ВП ГУ Національної поліції в Полтавській області Фірсова А.М. або іншого уповноважену особу розглянути клопотання від 04.09.2020 щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12019170090003513.
		14.12.2020 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження було задоволено. Постанову старшого інспектора сектору дізнання СВ Кременчуцького ВП ГУ Національної поліції в Полтавській області Фірсова А.М. від 30.11.2020 про закриття кримінального провадження № 12019170090003513скасовано.
		02.03.2021 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука скаргу,подану адвокатом Шамшуріним Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 - задоволено. Зобов`язано старшого дізнавача СД Кременчуцького РУП ГУ Національної поліції в Полтавській області Фірсова А.М. або іншого уповноважену особу розглянути клопотання потерпілої ОСОБА_1 від 25.01.2021 у кримінальному провадженні № 12019170090003513 та прийняти процесуальне рішення в порядку та у строки, передбачені ст. 220 КПК України.
		13.08.2021 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області щодо нерозгляду клопотання у кримінальному провадженні , зареєстрованого в ЄРДР за №12019170090003513  задоволено. Зобов`язати орган досудового розслідування в особі начальника, заступника начальника та слідчого Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.08.2021 року у кримінальному провадженні та надати ОСОБА_1 вмотивовану відповідь з ухваленням постанови згідно ст. 110, 220 КПК України у строк до 20 серпня 2021 року. Суддею було встановлено, що за встановлених і наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, необхідно визнати протиправними бездіяльність слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 , поданого 05.08.2021 року у кримінальному провадженні, зареєстрованого в ЄРДР за №12019170090003513.
		15.09.2021 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука заяву ОСОБА_1 про відвід дізнавача  задоволено. Відведено старшого дізнавача СД Кременчуцького РУП ГУ Національної поліції в Полтавській області Фірсова А.М. від здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019170090003513. від 16.10.2019 року, за ознаками ч.1ст.185 КК України. Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 в заяві про відвід викладено про численні факти можливого порушення дізнавачем процесуальних прав потерпілої, зокрема, ігнорування вказівок слідчого судді. Неприбуття дізнавача в дане судове засідання, відсутність аргументованих пояснень про можливе заперечення доводів, унеможливлює слідчому судді перевірити заяву про відвід за сутністю викладених в ній вимог. Враховуючи, те що кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 за ч . 1 ст 185 КК України триває майже 2 роки за відсутності процесуального рішення по суті, розцінюються слідчим суддею як обґрунтований сумнів в неупередженості останньої особи в даному провадженні, у зв`язку із чим дізнавача слід відвести.
		03.07.2022 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука скаргу ОСОБА_1 задовлено. Зобов`язано дізнавача СД Кременчуцького РУП ГУ Національної поліції в Полтавській області Петрищева Д.Л. або іншого уповноважену особу розглянути клопотання потерпілої ОСОБА_1 від 24.05.2022 у кримінальному провадженні № 12019170090003513. та прийняти процесуальне рішення в порядку та у строки, передбачені ст. 220 КПК України.
		10.07.2022 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції Петрищева Д. у кримінальному провадженні №12019170090003513 задовлено частково. Зобов`язано уповноважених осіб Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.05.2022 відповідно до вимог ст. 220 КПК України з прийняттям вмотивованої постанови у випадку повної або часткової відмови у задоволенні клопотання.
		Судом встановлено, що в рамках кримінального провадження №12019170090003513 не було виконано у повній мірі вищевказаних вказівок та ухвал слідчих суддів у вигляді здійснення необхідних слідчих дій, а досудове розслідування, яке було розпочате 16.10.2019 року, досі триває.
		Також позивачка неодноразово зверталася до Кременчуцької місцевої прокуратури та до Кременчуцької окружної прокуратури щодо неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019170090003513 та отримувала відповіді про вжиття процесуальних заходів (лист від 11.12.2019 № 32-244-19/20, лист від 25.09.2020 року № 32-244-19/20, лист від 23.10.2020 року № 32-244-19/20, лист від 11.11.2020 року № 32-244-19/20, лист від 13.08.2021 року № 32-244-19/21).
		Крім того, згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено. Визнана протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 18.01.2021 та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 18.01.2021, з урахуванням висновків суду. Скарга ОСОБА_1 від 18.01.2021 стосувалася розгляду кримінального провадження № 12019170090003513.
		Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
		За змістом зазначеної статті поряд із негативним зобов`язанням, держава має позитивні зобов`язання гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих зобов`язань є самостійною підставою відповідальності держави.
		Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
		Засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.
		Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
		Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справита з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis параграф 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); параграф 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92).
		Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови.
		Вказаними документами, які містяться у матеріалах справи, була констатована бездіяльність органу досудового розслідування. Тому суд вважає підтвердженим, що досудове розслідування проводиться тривалий час (майже три роки) і є неефективним, що підтверджено чисельними ухвалами слідчих суддів, судів та відповідями органів прокуратури. Позивачка вказує, що її право порушено внаслідок неефективного розслідування кримінального провадження особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст.2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
		Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
		Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду України по справі № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року.
		Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Відповідно до ст.23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.
		Як роз`яснено в п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
		Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
		Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		При цьому, згідно методичних рекомендацій «Про відшкодування моральної шкоди», наданих Міністерством юстиції України листом від 13.05.2004 року за №35-13/797, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
		Також судзвертає увагу,що повноваження органів влади є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.
		Таким чином, відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).
		В обґрунтування спричинення моральної шкоди позивачка надала копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.08.2018 року про те, що вона отримала другу групу інвалідності по зору з 01.08.2018 року безтерміново. 
		З результатів огляду № 39808579 від 23.11.2021 року, проведеного Комунальним некомерційним медичним підприємством «Лікарня інтенсивного лікування Кременчуцька» вбачається, що позивачка звернулася до лікарні у зв`язку із скаргами на головну біль, нудоту, коливання АТ, хиткість при ході. Встановлено діагноз вертебробазилярний артеріальний синдром, середньої важкості та призначено лікування в умовах денного стаціонару.
		Також надана виписка № 8582 від 31.05.2021 року із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 з Полтавської обласної клінічній лікарні з діагнозом: замутніння ІОЛ правого ока, артифікація, авітрія, ретинопатія. 
		В результаті неодноразово встановлених фактів неефективного та тривалого здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, позивачці, яка є інвалідом другої групи, на думку суду, безсумнівно спричинено моральну шкоду. Позивачка зазнала моральних страждань, які полягали в тому, що їй дійсно тривалий час довелося захищати свої порушені права, оскаржувати дії щодо вирішення її заяв. У житті позивачки відбулася вимушена зміна життєвих планів, виник штучно заподіяний утиск реалізації фундаментальної потреби особистості у власному волевиявленні, необхідність вимушено відстоювати свої права, відмовлятись від життєвих планів, вимушено бути залученим у процес відстоювання справедливості, що спричинило зниження якості життя позивача, призвело до переживання стресу, психологічного утиску, які потребували і потребують додаткових зусиль для подолання цих перепон. Відсутності кінцевого результату за висновками розслідування призвело до розчарування у правдивості державних органів.
		Вирішуючи питання про розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, суд враховує розмір шкоди спричинений потерпілій за матеріалами вказаного кримінального провадження та ступінь її моральних страждань досліджених у судовому засіданні і вважає справедливою компенсацією суму у розмірі 1000грн.
		Також у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів».
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 56 Конституції України, ст. 3, 15, 16, 18, 22, 321, 1173, 1174, 1177 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Полтавської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 1 000 грн.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Судові витрати віднести за рахунок держави.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Учасники справи:
		Позивач  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач 1  Головне управління національної поліції в Полтавській області, ЄДРПОУ 40108630, місцезнаходження за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул.Пушкіна, буд.83.
		Відповідач 2 - Полтавська обласна прокуратура , ЄДРПОУ 02910060,місцезнаходження за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7.
		Відповідач 3 - Державна казначенйська служба україни, ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
		 
		Суддя О.В. Гончаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...