Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/13590/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2022. Зареєстровано: 17.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2022.
Дата набрання законної сили: 22.09.2022
Номер судового провадження: 2/761/1052/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/13590/21
		Провадження № 2/761/1052/2022
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 серпня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
		при секретарі: Корнійчук Є.Т.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом 
		позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),
		відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ» (місцезнаходження: вул. Жилянська, 118, офіс 93, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ: 38683985),
		відповідач-2: ОСОБА_2 ,
		відповідач-3: Громадське об`єднання «Стоп корупція» (ЄДРПОУ: 39946405, адреса: м.Київ, вул.Йорданська, буд.8, кв.198),
		предмет позову: захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,
		ВСТАНОВИВ:
		В червні 2021 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до Шевченківського районного суду м. Києва, який протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано до провадження судді Саадулаєва А.І.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.02.2022 року закрито підготовче провадження по справі та призначити справу до розгляду по суті.
		Предметом позову є поширення на веб-сайті Інформаційного порталу «СТОПКОР» статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» та веб-сайті інформаційного порталу «СТОПКОР» відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», які, на думку позивача, ганьблять його честь та ділову репутацію. 
		Правова позиція позивача обґрунтована тим, що поширена інформація не відповідає дійсності (є недостовірною), тобто містить відомості про події, яких не існувало взагалі, так і про події, які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (є перекручені).
		Відповідач-1 з вимогами позовної заяви не погодився, подавши на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що інформація, поширена на веб-сайті Інформаційного порталу «СТОПКОР» у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» та у відео на веб-сайті інформаційного порталу «СТОПКОР» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», є оціночними судженнями, а тому не підлягають спростуванню. Крім того, відповідач-1 зазначив, що він не є власником відповідного веб-сайту, а тому не має відповідати за позовом. 
		Інші особи відзивів суду не надали, правом на участь у судовому засіданні не скористались.
		Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у ньому.
		Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
		Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_7 року на веб-сайті Інформаційного порталу «СТОПКОР» в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» за URL-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 було поширено інформацію наступного змісту:
		« ОСОБА_1 має репутацію хабарника, що «кошмарив» бізнес та вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність». 
		«В Одесі через суспільне обурення чиновника таки звільнили з посади…». 
		«Через корупційні скандали він навіть потрапив у список осіб, які підпадають під люстрацію».
		На веб-сайті інформаційного порталу «СТОПКОР» за URL-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщене відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому було поширено інформацію наступного змісту:
		« ОСОБА_1 - скандальний податківець, створив кар`єру хабарника, що «кошмарив» бізнес та вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність». 
		«В Одесі через суспільне обурення чиновника таки звільнили з посади». 
		«Через корупційні скандали він навіть потрапив у список людей, які підпадають під люстрацію».
		Факт поширення, час поширення та зміст згаданої вище Інформації також підтверджується Висновком експертного дослідження від 30 березня 2021 року вих. №ЕД-19-21/9415-КТ, виконаного судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Дмитром Гавриленко.
		У відповідності до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
		У відповідності до статті 200 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 201 Цивільного кодексу України).
		Керуючись приписами ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. 
		Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		В даних матеріалах журналіст відповідача-1, відповідач-2 безпідставно, без наведення конкретних фактів та доказів, діючи свідомо, поширено щодо Позивача інформацію, яка як і не відповідає дійсності (є недостовірною), тобто містить відомості про події, яких не існувало взагалі, так і про події, які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (є перекручені).
		Позивач, як зазначено в статті, має репутацію хабарника, «кошмарив» бізнес та вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність, однак ця інформація не відповідає дійсності, тому що він не був притягнутий до адміністративної чи кримінальної відповідальності за корупційні чи пов`язані з корупцією правопорушення. Це підтверджується листом Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України за вих. №389АЗ/16 від 30.03.2021 року.
		Позивача звільнили з посади не через суспільне обурення та не через корупційні скандали, як було констатовано в статті відповідачем-2, а на підставі положень Закону України «Про очищення влади», про що свідчить наказ Державної фіскальної служби України вих. №802-0 від 05 березня 2015 року.
		Разом з тим, через корупційні скандали потрапити у список осіб, які підпадають під люстрацію, як вказала в статті відповідач-2, - взагалі неможливо. Через корупційні скандали, а саме - через корупційні правопорушення можливо потрапити до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Тому варто зауважити, що інформація про позивача не міститься у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.
		Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі №815/1745/15 було задоволено адміністративний позов Позивача до Державної фіскальної служби України про скасування висновків перевірки, наказу про звільнення та поновлення на посаді, а Наказ Державної фіскальної служби України від 05.02.2015 року №802-о, яким звільнено Позивача з підстави застосування заборони, визначених п. 3 ч. 2 ст. 1 Закону №1682-VII, визнано таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості та скасовано.
		Суд не погоджується з аргументами відповідача-1 наданими у відзиві на позов щодо того, що поширена інформація і оціночними судженнями, адже самі інформація та характер її викладення свідчить про відсутність в неї ознак оціночного судження, що наведені в статті 30 Закону України «Про інформацію». 
		У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. 
		Зокрема: з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло; під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. 
		Позивач, на момент подання позову був посадовою особою державного органу, а відтак будь-яка інформація навколо його особи становить суспільний інтерес.
		Поширення вказаної недостовірної інформації ганьбить честь Позивача та паплюжить його ділову репутацію, як державного службовця, оскільки ставить під сумнів дотримання ним законодавства у службовій діяльності та створює у пересічних громадян хибне уявлення щодо використання ним владних повноважень що, у свою чергу, не відповідає загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
		Інформація, поширена відповідачами є неповною, перекрученою, спрямованою на завдання шкоди діловій репутації та такою, що не відповідає дійсності. 
		Зважаючи на ту обставину, що поширена інформація є не оціночними судженнями, а є фактичними твердженнями, обов`язок доказування її достовірності покладається на відповідачів. 
		Однак, відповідачі не надали доказів щодо дійсності поширених висловлювань. 
		Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідачів до позивача, що впливає на зниження цінності його особи. Також поширенням вказаної інформації відповідачами створено негативну соціальну оцінку в очах оточуючих, порушивши честь та ділову репутацію. 
		Кваліфікація вказаної недостовірної негативної інформації як фактологічної (ствердної) або суб`єктивно-оцінної (суб`єктивна думка, припущення, оцінне судження) має значення для з`ясування підстав юридизації інформації. Відсутність у висловлюваннях маркерів суб`єктивної модальності, оцінних слів, конструкцій та інших показників, що виражають невпевненість, сумніви автора щодо вірогідності висловлюваного (гіперболи, алегорії, сатира, риторичні питання), а також спеціальних вставних конструкцій та прислівників, що виражають впевненість та підкреслюють точність повідомлюваного, і вказують на те, що висловлюване є фактичним твердженням.
		Поширена відповідачами інформація спонукає до негативної оцінки позивача в очах громадськості, характеризує його поведінку як невідповідну загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Так, зі слів відповідача-2, позивач, користуючись службовим положенням, має репутацію хабарника, вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність, що є недостовірною інформацією. 
		 
		Щодо інформації про те, що в Одесі через суспільне обурення позивача таки звільнили з посади, суд вважає необхідним зазначити наступне.
		 
		Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		 
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		 
		Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		 
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		 
		Судом повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		 
		Згідно ч. 1, 2, 4, 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		 
		Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.
		 
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		 
		Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		 
		Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
		 
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
		 
		Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
		 
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		 
		Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		 
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		 
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Щодо політичного дискурсу, то межі прийнятної критики щодо політиків набагато ширші, ніж щодо приватних осіб, адже перші неминуче відкривають себе для ретельної перевірки їхніх слів і дій журналістами і суспільством загалом. На це варто зважати, оцінюючи захист їхньої репутації, коли вони виступають не як приватні особи.
		 
		Так, суд вважає, що зазначені відомості поширені відповідачем, є оціночними судженнями відповідачів щодо позивача.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про телекомунікації» Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, сукупності телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних, що логічно зв`язані глобальним адресним простором та базуються на інтернет-протоколах, визначених міжнародними стандартами.
		 
		Таким чином, поширення спірної Інформації як на телебаченні так і в телекомунікаційній мережі Інтернет означає її доведення та забезпечення подальшого доступу необмеженій кількості користувачів Інтернету.
		 
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		 
		В даному випадку поширення недостовірної негативної інформації стосовно позивача журналісткою, автором статті, відповідачем-2, мало місце в мережі Інтернет.
		 
		Згідно статті 275 Цивільного кодексу України, кожній фізичній особі надано право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
		 
		За приписами частини першої статті 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право вимагати спростування цієї інформації.
		 
		Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, зокрема, спростування недостовірної інформації (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		 
		Позивач обрав спеціальний спосіб захисту особистих немайнових прав, а саме - спростування недостовірної інформації.
		 
		Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		 
		Відповідно до пунктів 9-12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування публікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації.
		Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при  виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, є юридична особа, в якій вона працює.  Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта.
		На офіційному бланку запиту відповідача-1 - вих. №58 від 18.02.2021 року вказаний сайт www.stopcor.org, на якому була поширена недостовірна інформація, а відповідач-2, котра є автором відповідного інформаційного матеріалу, зазначена як журналіст ІА «Стоп корупції ТВ».
		 
		У свою чергу, внизу головної сторінки сайту www.stopcor.org міститься контактний телефон гарячої лінії - (044) 578 00 04 та адреса електронної пошти журналістів: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентичні вказаним на офіційному бланку запиту відповідача-1 - вих. №58 від 18.02.2021 року.
		 
		За таких обставин, суд вважає відповідача-1 та відповідача-2 належними відповідачами у справі.
		 
		Інформаційний портал «Стопкор» (https://www.stopcor.org) є підпорядкованим порталом Громадської організації «Стоп корупції» (відповідач-3), що підтверджується наступним.
		На сайті самого порталу «Стопкор» є посилання на Громадську організацію «Стоп корупції» (Відповідач-3). 
		У відповідності до Регламенту створення медійних матеріалів на правозахисну тематику регіональними осередками ГО «Стоп корупції» (http://stopcor.ngo/dokumenty/), до центральних ресурсів «Стоп корупції» належать спеціальна програма «Стоп корупції» на 5-му каналі, канал YouTube, сторінка у Facebook та інформаційний портал «СТОПКОР».
		Про належність інформаційного порталу «СТОПКОР» відповідачу-3 також свідчить й Звіт ГО «Стоп корупції» за 2020 рік (http://stopcor.ngo/wp-content/uploads/2021/02/1613067202828881.pdf) котрий розмішений на офіційному сайті відповідача-3.
		Крім того, у рішенні Обухівського районного суду Київської області від 08 червня 2021 року у справі №372/3014/19, що набрало законної сили також вказано, що інформаційний портал «Стопкор» є підпорядкованим порталом Громадської організації «Стоп корупції».
		За таких обставин, суд вважає доведеним, що Відповідач-3 є фактичним власником веб-сайта www.stopcor.org, а отже й належним відповідачем у справі.
		Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У ч. 4 ст. 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
		Відповідно до ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно зі статтями 297, 299 Цивільного кодексу України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фізична особа має право на повагу до своєї честі та гідності і на недоторканність ділової репутації, їх захист, а також право вимагати вилучення будь-якої інформації.
		Відповідно до абзацу 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Отже, з наведеного вбачається, що при розгляді справ про захист гідності та честі, ділової репутації фізичної особи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність наступних юридично важливих обставин: поширення інформації, наявність особи стосовно якої поширена інформація, недостовірність поширеної інформації, порушення особистих немайнових прав особи.
		Так, поширенням інформація, зокрема, є її опублікування у пресі та поширення в мережі Інтернет хоча б одній особі. Верховний Суд України у абзаці четвертому п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснив, що якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		Згідно з абзацом 5 п. 15 вищевказаної Постанови недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Враховуючи вимоги наведених норм чинного законодавства України та практику Європейського суду з прав людини, оцінюючи зміст поширеної інформації, слід звернути увагу на наступне:
		(а) інформація, що була поширена Відповідачами, була доведена до відома невизначеної кількості осіб, стосувалася безпосередньо особи Позивача, є недостовірною;
		(б) оспорювана інформація не належить до оціночних суджень, а є інформацією, що містить факти про вчинення позивачем конкретних дій, в яких може вбачатися порушення чинного законодавства України, а також фактично містить інформацію про причетність позивача до вчинення дій, що можуть містити ознаки злочинів, тому вся ця інформація підлягає спростуванню;
		(в) оспорювана інформація є такою, що впливає на громадську думку стосовно особи позивача, проте, враховуючи недостовірність цієї інформації, вимога про спростування такої інформації не є втручанням у свободу вираження поглядів та відповідає ч.2 ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У цьому контексті потрібно враховувати позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між цими поняттями. Як зауважив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» від 28 березня 2013 року, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено (пункт 39).
		У пункті 75 рішення у справі «Фельдек проти Словаччини» від 12 липня 2001 року Європейський суд з прав людини також зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		Оскільки інформація, розповсюджена відповідачами, містить відомості про обставини, які піддаються доведенню, то вона є саме твердженням про факти, а не оціночним судженням.
		Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Відповідно до Пленуму Верховного Суду України у пункті 3 Постанови від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначив, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
		Згідно з ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Відповідно до положень ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.
		Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Положеннями пункту 2 частини 2 статті 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.
		Отже, з огляду на викладене вимоги позивача спростувати недостовірну інформацію підпадають під дію п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, і, відтак, строк позовної давності не порушений, і позовна заява Позивача підлягає розгляду судом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
		У зв`язку з викладеним, суд вважає доведеними посилання позову на протиправність дій відповідачів в частині визнання недостовірною інформацією та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та зобов`язання всіх відповідачів спростувати недостовірну поширену ними інформацію у відношенні ОСОБА_1 , в частині інформації наступного змісту: « ОСОБА_1 має репутацію хабарника, що «кошмари в» бізнес та вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність».
		«Через корупційні скандали він навіть потрапив у список осіб, які підпадають під люстрацію».
		Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме щодо визнання недостовірною інформацією та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та зобов`язання всіх відповідачів спростувати недостовірну поширену ними інформацію у відношенні ОСОБА_1 , в частині інформації наступного змісту: « ОСОБА_1 має репутацію хабарника, що «кошмари в» бізнес та вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність».
		Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Визнати такою, що є недостовірною і принижує честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену на веб-сайті інформаційного порталу «СТОПКОР» в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» від ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_2 за URL-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
		« ОСОБА_1 має репутацію хабарника, що «кошмари в» бізнес та вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність».
		«Через корупційні скандали він навіть потрапив у список осіб, які підпадають під люстрацію».
		Визнати такою, що є недостовірною та принижує честь та ділову репутацію ОСОБА_1 , інформацію, поширену в відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », поширену на веб-сайті інформаційного порталу «СТОПКОР» від ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_2 за URL-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 9 хвилини 30 секунди), а саме:
		« ОСОБА_1 - скандальний податківець, створив кар`єру хабарника, що «кошмарив» бізнес та вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність».
		«Через корупційні скандали він навіть потрапив у список людей, які підпадають під люстрацію».
		Зобов`язати ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ», Громадську організацію «Стоп корупції» спростувати поширену недостовірну інформацію, протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили у цій справі, шляхом публікації тексту ОСОБА_2 на веб-сайті інформаційного порталу «СТОПКОР» на тій самій мові, у той самий час спростування наступного змісту:
		«Інформація поширена, на веб-сайті інформаційного порталу «СТОПКОР» ІНФОРМАЦІЯ_4 в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та в відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 /Як співробітники ДПС заробляють мільйони/ ОСОБА_5 », а саме: « ОСОБА_1 має репутацію хабарника, що «кошмарив» бізнес та вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність». «Через корупційні скандали він навіть потрапив у список осіб, які підпадають під люстрацію» є недостовірною та такою, що порочить честь та ділову репутацію ОСОБА_1 .»
		Зобов`язати  ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Стоп корупції ТВ», Громадську організацію «Стоп корупції» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили у цій справі видалити з веб-сайту ІА «СТОПКОР» інформацію, що не відповідає дійсності, є недостовірною, а саме - « ОСОБА_1 має репутацію хабарника, що «кошмарив» бізнес та вимагав кошти в обмін на безпроблемну діяльність». «Через корупційні скандали він навіть потрапив у список осіб, які підпадають під люстрацію» в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» від ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
		В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...