Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/17502/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2022. Зареєстровано: 17.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2022.

Номер судового провадження: 1-кп/761/2946/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022100000000238

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/17502/22
		Провадження №1-кп/761/2946/2022 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		    14 вересня 2022 року місто Київ
		Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022100000000238, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2022 року, з підписаною між сторонами провадження угодою про визнання винуватості, відносно
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, -
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_3 ,
		потерпілого ОСОБА_6 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		31 серпня 2022 року до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 надійшов обвинувальний акт з додатками та підписаною між сторонами провадження угодою про визнання винуватості від 26.08.2022 року, у кримінальному провадженні №12022100000000238, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місці у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами громадян шляхом обману (шахрайство), із використанням електронно-обчислювальної техніки під приводом продажу військової амуніції через Тelegram-канал (« ІНФОРМАЦІЯ_2 »).
		З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на шахрайське заволодіння грошовими коштами громадян, з використанням електронно-обчислювальної техніки, та маскуванням своїх злочинних дій, шляхом конспіративної діяльності, яка полягала у повідомленні невірних анкетних даних щодо себе під час спілкування із потенційними потерпілими ОСОБА_3 вступив, під нікнеймом « ОСОБА_7 », до Тelegram-каналу (« ІНФОРМАЦІЯ_2 »), в якому розміщуються оголошення з продажу військової амуніції, а саме бронежилетів, плитоносок, касок, тактичних рукавичок та іншого військового обладнання, та під приводом продажу такої амуніції, не маючи при цьому у розпорядження вказаного майна, підшукував осіб, які бажали придбати дані товари.
		Так, 25.04.2022 ОСОБА_6 бажаючи та маючи намір придбати військову амуніцію, а саме військові каски в кількості трьох штук розмістив про це оголошення у Тelegram-каналі (« ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Того ж дня, 25.04.2022 ОСОБА_3 , керуючись злочинним умислом, направленим на заволодіння чужим майном шляхом обману, під вигаданим ім`ям « ОСОБА_8 » та нікнеймом « ІНФОРМАЦІЯ_3 », написав у особисті повідомлення ОСОБА_6 про те, що ніби-то у нього є військові каски, в кількості трьох штук, для Збройних сил України, нові, з мінімальним рівнем захисту (ЗА) до яких додаються сертифікати та в підтвердження свої слів надіслав ОСОБА_6 фотографії військових касок та сертифікатів до них, не маючи при цьому у розпорядження вказаного майна та не маючи реального наміру його продажу. Після чого, розуміючи про дійсність намірів потерпілого ОСОБА_6 в купівлі зазначених військових касок в кількості трьох штук, повідомив останньому про процедуру проведення замовлення, строки виконання та зазначив, що обов`язковою умовою придбання товару є повна передплата ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 42 000 (сорок дві тисячі) гривень на картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_9 в АТ «ТАСКОМБАНК»  «sportbank» та яким фактично користувався ОСОБА_3 .
		Будучи введеним в оману ОСОБА_3 , впевненим у наявності у останнього наміру та можливості виконання зобов`язань по продажу військових касок, ОСОБА_6 01.05.2022 перевів на картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_9 в АТ «ТАСКОМБАНК»  «sportbank», грошові кошти в сумі 42 000 (сорок дві тисячі) гривень. Отримавши від ОСОБА_6 грошові кошти, ОСОБА_3 будь-яких раніше обіцяних потерпілому обов`язків по продажу військової амуніції, а саме військових касок не виконав, отриманими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на суму 42 000 (сорок дві тисячі) гривень.
		Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене із використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України.
		Судом встановлено, що 26 серпня 2022 року прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України.
		В угодіпро визнаннявинуватості зазначеноістотні обставини,які врахованіпрокурором привирішенні питанняпро їїукладення,а саме: потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку ст. 469 КПК України, не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості між підозрюваним ОСОБА_3 та прокурором, про що надав відповідну заяву; наявність суспільного інтересу в забезпечені швидкого досудового розслідування і судового провадження, що полягає у можливості зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, процесуальному спрощенні розгляду справи та економії бюджетних коштів на витрати, пов`язані з кримінальним провадженням; наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку підозрюваним ОСОБА_3 ; наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Сторони, врахувавши наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, з урахуванням особи ОСОБА_3 , а також того факту, що цей злочин не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, узгодили призначення основного покарання в межах, встановленої в санкції ч. 3 ст. 190 КК України, а саме: 5 (п`ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуваним терміном передбаченим цією статтею, поклавши на нього обов`язки передбачені ст. 76 КК України.
		Крім цього, сторони угоди про визнання винуватості підтверджують, що її укладено добровільно, тобто така угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
		Обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також, наслідки невиконання угоди.
		Цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не заявлено.
		Під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №12022100000000238 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України прокурор Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26 серпня 2022 року, зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність даного кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченим своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що не заперечує проти затвердження укладеної між прокурором і обвинуваченим угоди про визнання винуватості. Вказав, що згоду на укладення угоди надав добровільно.
		Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, повністю та беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та щиро розкаюється, просить суд затвердити угоду. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, а також, що він під час такого розгляду має право мовчати, допитати свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
		Проте, все одно обвинувачений просив затвердити укладену угоду. При цьому зазначив, що повністю усвідомлює вид покарання, визначеного в угоді про визнання винуватості, який буде застосовано до нього, у разі її затвердження. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні також просила затвердити укладену з її підзахисним угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		У п. 1, 2 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, у тому числі, щодо нетяжких, тяжких злочинів, а також, щодо особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності НАБУ, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності НАБУ, якщо інформація щодо вчинення такою особою буде підтверджена доказами.
		Судом установлено, щоміж прокурором ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а самеу заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене із використанням електронно-обчислювальної техніки.
		Дане кримінальне правопорушення відповідно до ч.4 ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів.
		Суд ураховує, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість в інкримінованому йому злочині, надав правдиві показання стосовно своєї участі у вчиненні злочину, під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні.
		За результатом перевірки угоди на відповідність вимогам КПК України судом не встановлено підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених у ч. 7 ст. 474 КПК України. Крім цього, судом зроблено висновок, що її укладено у кримінальному провадженні з дотриманням вимог п. 1, 2 ч. 4 ст. 469 КПКУкраїни, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується за ч.3 ст.190 КК України, що відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів.
		Суд також вважає, що угоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам ст. 53, 55, 63, 65 КК України.
		Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Затвердження угоди свідчить про швидке здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинення правопорушення з метою виправлення останнього. Зазначене сприяє формуванню у суспільства правосвідомості та невідворотності покарання за вчинене правопорушення.
		Із досліджених судом під час розгляду справи обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб.
		Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обґрунтованих підстав уважати протилежне судом не встановлено.
		Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_3 цих обставин та визнання ним своєї вини у присутності захисника, дають можливість суду дійти висновку про існування обґрунтованих підстав для визнання винуватості обвинуваченим.
		Отже, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні, остання відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, а тому підлягає затвердженню.
		Суд, призначаючи покарання, виходить з наступного.
		За інкримінований ОСОБА_3 злочин за ч. 3 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді позбавлення воліна строк від трьох до восьми років.
		Суд враховує, що відповідно до примітки до ст. 45 КК України зазначений злочин не відносяться до категорії корупційних злочинів.
		На виконання вимог ч. 5 ст. 65 КК України суд при затвердженні вироком угоди про примирення або про визнання вини призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Суд вважає, що визначене угодою покарання відповідає нормам КК України та інтересам суспільства й у частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім.
		При цьому, зміст ст. 50 КК України регламентує призначення покарання з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Із наведеного вбачається, що суд, використовуючи право дискреції, має призначити конкретній особі за конкретний злочин максимально індивідуалізоване покарання. Це право охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Суд не вбачає будь-яких привілеїв для обвинуваченого ОСОБА_3 , який досяг угоди із стороною обвинувачення, оскільки така угода укладена без жодного примусу, лише за бажанням сторін та спрямована на вирішення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
		Відтак, суд робить висновок, що укладена угода відповідає нормам КК України та інтересам суспільства й у частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановленихдля такого виду покарання вЗагальній частиніКК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та забезпечить досягнення мети його застосування.
		Суд визнає правильними визначені в угоді обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , а саме:
		- щире каяття;
		- добровільне відшкодування завданого збитку.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , визначених ст.67 КК України, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Суд, врахувавши наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , а також того факту, що цей злочин не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, вважає за можливе призначити покарання зазначене в угоді про визнання винуватості.
		Судом встановлено, що потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов у кримінальному провадженніне заявлено.
		Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 до часу набрання вироком законної сили, необхідно залишити без змін, оскільки такий запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку останнього та виконання вироку суду. 
		Відповідно до обвинувального акта витрати на залучення експерта відсутні.
		Керуючись статтями 2, 7, 314, 373, 374, 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України, статтями 45, 65  67, 69, 366 Кримінального кодексу України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26 серпня 2022 року між прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12022100000000238 від 11 травня 2022 року.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовим строком, тривалістю 2 (два) роки, якщо протягом указаного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.
		Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого такі обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.
		Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2022 року на майно, яке вилучене в ході обшуку 22 липня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
		-банківську картку АТ Комерційний банк «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ;
		-банківську карту у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК") - «monobank» № НОМЕР_3 ;
		-мобільний телефон марки «iPhone XR», ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , в середині із сім-карткою «лайфселл» № НОМЕР_6 , в чохлі чорного кольору;
		-системний блок «1STPlayer».
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
		Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...