Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/1941/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2022. Зареєстровано: 17.09.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2022.

Результат оскарження 18.05.2023 Верховний Суд: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: 240/1941/20/10990/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		06 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/1941/20 
		категорія 106030000
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
		судді Семенюка М.М.,
		з участю секретаря судового засідання Маленької Ю.О.,
		позивача ОСОБА_1 , представника позивача Циганчук Н.А., представника відповідача Шакалова А.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 
		встановив:
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (т.1 а.с.59-64), просить:
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 24.12.2019 № 406-к "Про звільнення ОСОБА_1 " із внесеними змінами розпорядженням голови Житомирської ОДА від 27.01.2020 № 11-к;
		- поновити позивача на посаді начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації з 27 січня 2020 року;
		- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2020 по дату набрання законної сили винесеного рішення по справ.
		В обґрунтування позову зазначає, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки відповідачем порушено вимоги статті 87 Закону України «Про державну службу» та статті 49-2 Кодексу законів про працю України; відповідачем при звільненні позивачки не було запропоновано рівноцінні посади, що свідчить про упереджене відношення до неї.
		Ухвалою від 13.03.2020 (т.1 а.с.68-69), позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву (т.1 а.с.42-47), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що ст. 87 Закону України «Про державну службу» на яку посилається позивач, на момент виникнення спірних правовідносин не містила положень про те, що звільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 87 допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
		Позивач відповіді на відзив не подав. 
		Постановою Верховного Суду від 26.05.2022 (т.2 а.с.150-161) рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 (т.1 а.с.188-194) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 (т.2 а.с.77-79) скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Автоматизованим розподілом 13.06.2022 (т. 2 а.с.113) справа передана на розгляд судді Семенюку М.М.
		Ухвалою судді Семенюка М.М. від 17.06.2022 (т. 2 а.с.164) справа прийнята до провадження та призначено підготовче засідання на 18.07.2022.
		09.08.2022 суд ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду (т.2а.с.229).
		В судовому засіданні:
		- позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити;
		- представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка була звільнена у відповідності до законодавства.
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені по справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
		ОСОБА_1 з 07.09.2018 перебувала на посаді начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, що відносилася до категорії "Б" посад державної служби, на яку була призначена на підставі конкурсного відбору (т. 1 а.с.49-51). 
		Згідно з пунктами 5, 6 розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації (далі Житомирської ОДА) від 26.09.2019 № 337 «Про упорядкування структури обласної державної адміністрації» з наступними змінами (т.1 а.с.6-9,42-43), утворено Департамент культури, молоді та спорту Житомирської ОДА; припинено шляхом приєднання Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської ОДА і Управління культури та туризму Житомирської ОДА до Департаменту культури, молоді та спорту Житомирської ОДА.
		31 жовтня 2019 року позивачка отримала попередження про майбутнє вивільнення (т.1 а.с.44-47), про скорочення посади начальника управління культури та туризму Житомирської ОДА відповідно до розпорядження голови Житомирської ОДА від 26.09.2019 № 337. Крім того, позивачці було запропоновано переведення на вакантні посади відповідно до її кваліфікації, а саме: заступник начальника управління-начальник відділу культурно-мистецьких установ Управління культури та туризму; головний спеціаліст відділу культурно-мистецьких установ Управління культури та туризму; провідний спеціаліст відділу культурно-мистецьких установ Управління культури та туризму; завідувач сектору з питань персоналу Департаменту культури, молоді та спорту; головний спеціаліст сектору з питань персоналу Департаменту культури, молоді та спорту; начальник відділу у справах релігій, національностей та охорони культурної спадщини Управління культури та туризму; державний реєстратор відділу у справах релігій, національностей та охорони культурної спадщини управління культури та туризму; головний спеціаліст у справах релігій, національностей та охорони культурної спадщини Управління культури та туризму; заступник начальника управління-начальник відділу молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту; головний спеціаліст відділу молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту; провідний спеціаліст відділу молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту; начальник відділу фізичної культури та спорту Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту; заступник начальника відділу фізичної культури та спорту Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту; головний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту; провідний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту; спеціаліст відділу фізичної культури та спорту Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту; начальник відділу-головний бухгалтер відділу фінансово-господарського забезпечення Департаменту культури, молоді та спорту; заступник начальника відділу фінансово-господарського забезпечення Департаменту культури, молоді та спорту; головний спеціаліст відділу Департаменту культури, молоді та спорту; спеціаліст Департаменту культури, молоді та спорту; водій легкового автомобіля Департаменту культури, молоді та спорту.
		Однак ОСОБА_1 відмовилась від переведення на запропоновані посади, оскільки уважає, що такі посади не рівноцінні, а нижчі за посаду, яку вона обіймає. 
		Розпорядженням голови Житомирської ОДА від 24.12.2019 №406-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст.87 Закону України "Про державну службу" позивачку з 31.12.2019 звільнено з посади начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації у зв`язку із скороченням посади (а.с.66).
		Розпорядженням голови Житомирської ОДА від 27.01.2020 № 11-к (а.с.65) внесено зміни до розпорядження голови Житомирської ОДА 24.12.2019 №406-к щодо дати звільнення ОСОБА_1 , зумовленої листками її непрацездатності, відповідно до якого позивачка вважається звільненою із займаної посади 27.01.2020.
		Не погодившись з таким рішенням відповідача та вважаючи звільнення незаконним, позивачка звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів. 
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначений Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі  Закон № 889-VIII). 
		Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до статті 87 цього Закону.
		За приписами пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ визначено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
		Частина п`ята статті 22 Закону № 889-VІІІ передбачає, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 2 Закону № 889-VІІІ рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
		За приписами частин другої, третьої статті 5 Закону № 889-VІІІ визначено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП України) визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Частиною другою статті 40 КЗпП України установлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
		Предметом спору у цій справі є правомірність розпорядження голови Житомирської ОДА про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління культури та туризму у зв`язку із скороченням цієї посади відповідно до пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87 Закону № 889-VІІІ.
		Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах приписів статті 87 Закону № 889-VІІІ зі змінами відповідно до Закону № 117-ІХ, зокрема, у постановах від 17 червня 2021 року у справі № 240/455/20, від 06 липня 2021 року у справі № 640/3456/20, від 20 вересня 2021 року у справі № 340/221/20.
		У вказаних справах Верховним Судом зазначено, що, у свою чергу, ретроспективний аналіз положень Закону № 889-VIII дає підстави для висновку, що стаття 87 цього Закону до набрання чинності Законом №117-IX (до 25 вересня 2019 року) визначала як підставу для звільнення державного службовця (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), так і особливості її застосування (у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції  іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) поряд із прямою вказівкою на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю.
		Після внесених Законом №117-IX змін до статті 87 Закону №889-VIII підстава звільнення державних службовців, раніше визначена пунктом 1 частини першої цієї статті, була розділена окремо на випадки скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої) та ліквідації державного органу (пункт 11 частини першої). У частині процедури звільнення з цих підстав стаття 87 Закону № 889-VIII містила єдину норму про можливість видання наказу про звільнення в період тимчасової непрацездатності або відпустки державного службовця із зазначенням датою звільнення першого робочого дня останнього (частина п`ята).
		Таким чином, не можна вважати, що стаття 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 117-IX визначала особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої цієї статті, які би мали перевагу у застосуванні порівняно із загальним порядком вивільнення працівників, установленим КЗпП України. Натомість зміст наведених положень статті 87 Закону № 889-VIII свідчить про відсутність будь-якого правового регулювання правовідносин, пов`язаних із звільненням державних службовців у випадку реорганізації або ліквідації державного органу.
		При цьому виключення зі статті 87 Закону № 889-VIII бланкетної (відсилочної) норми щодо застосування законодавства про працю при визначенні процедури вивільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої цієї статті не вказує на заборону щодо його застосування, враховуючи приписи частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII та неврегульованість цим Законом відповідних правовідносин.
		Водночас приписи частини четвертої статті 40 КЗпП України вказують лише на можливість врегулювання спеціальним законом особливостей застосування порядку звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом першим частини першої цієї статті.
		Додатковим підтвердженням аргументованості застосування законодавства про працю до спірних правовідносин, що виникли у період дії статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону № 117-IX, є наступні зміни до цієї статті, внесені згідно із Законами України від 14 січня 2020 року № 440-IX (набрав чинності 13 лютого 2020 року) та від 23 лютого 2021 року № 1285-IX, (набрав чинності 06 березня 2021 року), якими законодавець урегулював особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю.
		Таким чином, ураховуючи, що на момент видання наказу про звільнення позивача нормами частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» не було врегульовано порядок та процедуру припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої цією статті, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність застосування до спірних правовідносин положень, зокрема, статей 40 та 49-2 КЗпП України.
		Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України, з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та/або реорганізації покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.
		За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.
		У постановах від 13 березня 2019 року у справі №805/84/16-а та від 11 липня 2018 року у справі № 816/1232/17 Верховний Суд дійшов висновку, що, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
		Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
		Відповідно до постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі, що розглядаються, судами попередніх інстанцій не було з`ясовано чи змінювалися вакантні посади протягом усього періоду (з моменту попередження про вивільнення до фактичного звільнення) та чи пропонувалися на момент звільнення позивачці усі вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду.
		Як вбачається з наданого відповідачем переліку вакантних посад державних службовців категорії "Б" в апараті та структурних підрозділах Житомирської (ОДА) за період роботи з 31.10.2019 по 27.01.2020 (т.2 а.с.192-194), у вказаний період у відповідача були вакантні посади, які позивачці не були запропоновані, наприклад:
		- директор департаменту регіонального розвитку (вакантна в період з 21.09.2019 по 13.11.2019);
		- директор департаменту агропромислового розвитку та економічної політики (вакантна в період з 17.12.2019 по 27.01.2020);
		- начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю (вакантна в період з 04.07.2019 по 17.11.2019, з 21.11.2019 по 16.12.2019);
		- директор департаменту культури, молоді та спорту (вакантна в період з 31.10.2019 по 27.01.2020);
		- керівник служби управління персоналом апарату (вакантна в період з 01.11.2019 по 20.12.2019).
		При цьому відповідач ненадав доводів та доказів того, що позивачка відповідно до своєї освіти, досвіду роботи, кваліфікації не могла бути переведена на одну з вищевказаних вказаних посад.
		З листа відповідача від 09.06.2020 № 1210-19/4-20 (т.1 а.с. 112-115) вбачається, що в період з 01.10.2019 по 27.01.2020 відбувалися призначення (переведення працівників) на посади в Департаменті культури, молоді та спорту Житомирської ОДА, тобто були у відповідача в зазначений період і інші вакантні посади, які позивачу не були запропоновані і пояснити причини цього відповідач не зміг.
		При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. 
		Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не були запропоновані позивачці всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися у нього з моменту попередження про вивільнення до фактичного звільнення  ОСОБА_1 , яки вона могла виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, а тому наказ голови Житомирської обласної державної адміністрації від 24.12.2019 № 406-к "Про звільнення ОСОБА_1 " із внесеними змінами розпорядженням голови Житомирської ОДА від 27.01.2020 № 11-к є протиправним і підлягає скасуванню, а позивачка, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, поновленню на посаді начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації з 28 січня 2020 року.
		Відносно того, що позивачкою до моменту фактичного звільнення (27 січня 2020року) було подано заяву від 26.12.2019 (т. 2 а.с.179), про відкликання заяви про звільнення (т.2 а.с.173) та переведення на вакантну посаду у департаменті культури, молоді і спорту Житомирської ОДА, суд зазначає, що заява від 26.12.2019 ніяким чином не свідчить про неправомірність розпорядження про звільнення, оскільки діючим законодавством не передбачено подання працівником заяви про звільнення у зв`язку із скороченням посади.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч. 3 ст. 235 КЗпП України). 
		Судом встановлено, що позов про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини позивачки.
		Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, в редакції, що діяла на момент звільнення ОСОБА_1 (далі - Порядок № 100).
		Враховуючи довідку відповідача про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.07.2019 по 27.01.2020 (т. 1 а.с.67), та приписи абзацу третього пункту 2 розділу ІІ, пункту 4 розділу ІІІ, пункту 8 розділу IV Порядку № 100, середньоденний заробіток позивачки становив 1248,74 грн. грн. 
		Тривалість вимушеного прогулу позивачки до дня постановлення рішення у справі (з 28.01.2019 по 05.09.2022) становить 652 робочих дня. 
		Відтак, розмір середнього заробітку  ОСОБА_1  за час вимушеного прогулу становить 814178,48 грн. (72*158,99грн.). Обов`язок виплатити вказану суму суд покладає на відповідача.
		Відносно твердження відповідача, що позивачка була звільнена з управління культури та туризму Житомирської ОДА, яке було іншою юридичною особою, ніж відповідач, а тому Житомирська ОДА не може виплачувати позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що вказане управління (на даний час припинена як юридична особа) було структурним підрозділом Житомирської ОДА, голова якої протиправно звільнив позивачку, і відповідач був головним розпорядником коштів для цього управління, а тому і покладення обов`язку виплатити середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу на Житомирську ОДА не суперечить законодавству і меті захисту порушених прав та інтеріесів ОСОБА_1 . 
		Відповідно до пунктів 2,3 ч. 1 ст. 371 КАС України, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
		вирішив:
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Житомирської обласної державної адміністрації ( майдан ім. С.П. Корльова,1, м. Житомир, код 00022489) задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 24.12.2019 № 406-к "Про звільнення ОСОБА_1 " із внесеними змінами розпорядженням голови Житомирської ОДА від 27.01.2020 № 11-к.
		Поновити  ОСОБА_1 на посаді начальника управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації з 28 січня 2020 року.
		Зобов`язати Житомирську обласну державну адміністрацію виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.01.2020 по день ухвалення судового рішення в сумі 814178,48 грн.
		Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя М.М. Семенюк
		 
		 
		Повне судове рішення складене 16 вересня 2022 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...